Рішення

від 26.06.2018 по справі 826/15624/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 26 червня 2018 року                      № 826/15624/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Добрівської Н.А., розглянувши в спрощеному провадженні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гамаюн» доДержавна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного Управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання бездіяльності протиправною, - В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамаюн»  (далі - позивач, ТОВ «Гамаюн») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання бездіяльності протиправною щодо відмови в розгляді застосування податкового компромісу по розрахунках: №9067496914 від 14.04.2015, №9067464657 від 14.04.2015, №9067408718 від 14.04.2015, №9067395483 від 14.04.2015. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в зв'язку із застосуванням процедури податкового компромісу, позивач подав відповідні уточнюючі розрахунки, проте контролюючий орган листом №4532/10/26-51-15-01-121 від 27.04.2015 повідомив позивача про неможливість розгляду питання щодо досягнення податкового компромісу у зв'язку з тим, що уточнюючий розрахунок подано без заяви та опису господарських операцій. При цьому, відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України від №13 від 17.01.2015. Однак, на думку позивача, цей документ носить рекомендаційний характер, а по-друге не суперечить вимогам Податкового кодексу України. Крім того, щодо вимоги надати опис, позивач зазначає, що разом із уточнюючими розрахунками були подані Додатки 5, які містять перелік (опису) господарських операцій. Також зазначив, що подання заяви не передбачено підрозділом 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Позивач вказує, що неможливість розгляду питання щодо податкового компромісу підрозділом 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не передбачено, однак контролюючий орган наділений повноваженнями проведення позапланової документальної перевірки у випадках такої необхідності. У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви від 19.11.2015 позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що інформація стосовно направлених уточнюючих розрахунків з додатками 5 відображена в акті перевірки. Заперечення на позовну заяву (відзив на адміністративний позов) від відповідача не надходило. Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2015 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2017 зупинено провадження у справі №826/252/16 до набрання законної сили рішенням по справі №826/15624/15. Зобов'язано сторін надати суду докази набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва №826/15624/15. На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 №5126 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/15624/15 та вказану справу 23.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/15624/15, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи, а також призначено справу до судового розгляду. Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності  Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до  Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до пункту 10 підпункту 1  розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України  в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, наголошуючи на тому, що правових підстав для відмови у застосування податкового компромісу у відповідача немає, що свідчить про бупущення останнім протиправної бездіяльності. Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні. У відповідності до частин 1, 2  статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України  в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. За змістом пункту 4 частини 9 статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа. Оскільки провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності  Кодексом адміністративного судочинства України  в новій редакції, суд визнав за доцільне вирішити дане питання у судовому засіданні, проведення його призначено до 15.12.2017. З огляду на наведене, суд здійснює розгляд даної справи у спрощеному провадженні. Згідно з частиною третьою  статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України  судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції  Кодексу адміністративного судочинства України. Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Позивач вирішив скористатись процедурою податкового компромісу, у зв'язку із чим, подав відповідні уточнюючі розрахунки №9067496914 від 14.04.2015 виправлення за період вересень 2013 року, №9067464657 від 14.04.2015 виправлення за період квітень 2013 року, №9067408718 від 14.04.2015 виправлення за період лютий 2013 року, №9067395483 від 14.04.2015. Уточнюючі розрахунки були подані за допомогою системи електронного документообігу, що підтверджується відповідними квитанціями. Суми, визначені податковим компромісом, перераховані платіжними документами: №8029 від 14.04.2015 на суму 8000,00 грн, №8031 від 15.04.2015 на суму 8000,00 грн. Наказом  ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 24.04.2015 №422-п призначено проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Компанія «Астілоп» та ТОВ «Аліас Інвест» за період з 01.01.2013 по 31.03.2015 з 24.04.2015, тривалістю 5 робочих днів, зазначений наказ отримано позивачем 24.04.2015. 24.04.2015 ревізор-інспектор ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Р.В.Єфіменко направив запит щодо надання документів до перевірки (в т.ч. документи щодо ТОВ «Мікас плюс»). 28.04.2015 ТОВ «Гамаюн» направило запит щодо надання інформації стосовно направлених уточнюючих розрахунків з Додатками 5. 28.04.2015 на запит ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві позивачем були надані витребувані документи – відповідний опис діяльності, в т.ч. і щодо взаємовідносин з ТОВ «Мікас плюс». 30.04.2015 позивачем надано до контролюючого органу повідомлення щодо відсутності документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Мікас плюс». За результатами проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Мікас Плюс», ТОВ «Компанія «Астілоп» та ТОВ «Аліас Інвест» за період з 01.01.2013 по 31.03.2015, складено акт № 2892/26-51/22-03/31610879 від 12.05.2015. Позивачем 13.05.2015 було отримано лист відповідача № 4532/10/26-51-15-01-121 від 27.04.2015 (який був відправлений на адресу позивача 08.05.2015), з повідомленням, що оскільки уточнюючий розрахунок подано без заяви та опису господарських операцій щодо досягнення податкового компромісу в рамках визначених підрозділом 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не може бути розглянутий. При цьому, відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджених наказом ДФС України №13 від 17.01.2015. За результатами розгляду скарг позивача щодо дій посадових осіб ДПІ у Дарницькому районі платником податків отримані листи Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 04.06.2015 №8929/10/26-15-22-02-18 та Державної фіскальної служби України від 05.08.2015 №16422/6/99-99-22-04-01-15, за змістом яких, посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві безпідставно відмовлено у розгляді питання щодо досягнення податкового компромісу з урахуванням отримання зазначених уточнюючих розрахунків та зафіксовано недотримання останніми вимог пункту 3 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд бере до уваги наступне. Особливості   уточнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість   та податку на прибуток регламентуються нормами підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Цей підрозділ внесено до Податкового кодексу України відповідно до розділу І Закону України №63-VIII   від 25.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу». Приписами пункту 1 підрозділу 9-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначено, що податковий компроміс – це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. Уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість подаються за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Разом з уточнюючим розрахунком подається перелік (опис) господарських операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації. При складанні уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з податку на додану вартість та/або витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відображені в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам: 1) подані в порядку, встановленому статтею 50 цього Кодексу, після 1 квітня 2014 року; 2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 1 квітню 2014 року; 3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов'язання (збільшено від'ємне значення) з податку на прибуток або податку на додану вартість за такі звітні (податкові) періоди. У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання. Положення підрозділу 92 Податкового кодексу України містять чіткі вимоги щодо переліку документів, які необхідно подавати платником податків для застосування податкового компромісу, а саме, під час добровільного визначення податкових зобов'язань (до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення): - уточнюючий розрахунок; - перелік (опис) господарських операцій (абзац другий п.1 та абзац другий п.7 підрозділу 92), а у разі використання діючої форми уточнюючого розрахунку (тобто до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу): - пояснення мотивів його подання (п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону про податковий компроміс). У випадках, коли податкові зобов'язання визначено контролюючим органом: - заява про намір досягнення податкового компромісу (абзац перший п.7 підрозділу 92). При цьому форма таких документів законом не встановлюється. Аналіз вищевказаних норм законодавства свідчить про те, що будь-яких інших вимог до видів документів, необхідних для застосування до платника податків процедури податкового компромісу, як і вимог до змісту таких документів, положеннями підрозділу 92 Податковим кодексом України не передбачено. Разом з цим, наказом ДФС України №13 від 17.01.2015 затверджено Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу (далі – Методичні рекомендації). Методичні рекомендації встановлюють додаткові вимоги, як до переліку таких документів, так і до їхнього змісту. Так, контролюючий орган, на відміну від положень Закону, додатково встановлює такий вид документа, як заява про компроміс (зокрема заява про компроміс з ППР для неузгодженого податкового зобов'язання). Однак, Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, не встановлюють нових норм права та мають виключно рекомендаційний і роз'яснювальний характер щодо процедури застосування податкового компромісу податковими особами органів Державної фіскальної служби. Як встановлено судом на підставі зібраних у справі доказів, позивач вирішив скористатись процедурою податкового компромісу, у зв'язку із чим, подав відповідні уточнюючі розрахунки №9067496914 від 14.04.2015 виправлення за період вересень 2013 року, №9067464657 від 14.04.2015 виправлення за період квітень 2013 року, №9067408718 від 14.04.2015 виправлення за період лютий 2013 року, №9067395483 від 14.04.2015. Також, позивачем з уточнюючими розрахунками були подані Додатки №5 «Розшифровка податкових зобов'язань в розрізі контрагентів». Отже, позивачем відповідні уточнюючі розрахунки подано з дотримання вимог закону. Таким чином, посилання контролюючого органу на неможливість розглянути уточнюючого розрахунку, оскільки він поданий без заяви та опису господарських операцій щодо досягнення податкового компромісу в рамках визначених підрозділом 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, - є безпідставними, зважаючи на відсутність законодавчо закріпленої форми таких документів під час добровільного визначення податкових зобов'язань.   Згідно з пунктом 3 підрозділу 9-2 Розділу ХХ Податкового кодексу України подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу. Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу. Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу. За змістом Закону, єдиною підставою для проведення перевірки платника податків при подачі ним уточнюючого розрахунку є факт непроведення раніше документальної перевірки за періоди, за які платник подав уточнюючі розрахунки (абз.2 п.3 Закону). До того ж така підстава не містить для контролюючого органу обов'язкової умови, а встановлює лише можливість проведення такої перевірки.  Згідно з ч.5 п.92    розд. ХХ Податкового кодексу України платник податків сплачує податкові зобов'язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні, у розмірі, передбаченому пунктом 2 цього підрозділу, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки – день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки. Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, за результатами розгляду скарг позивача щодо дій посадових осіб ДПІ у Дарницькому районі, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (лист №8929/10/26-15-22-02-18 від 04.06.2015) та Державною фіскальною службою України (лист №16422/6/99-99-22-04-01-15 від 05.08.2015), встановлено порушення ДПІ у Дарницькому районі вимог пункту 3 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, рішення відповідачем про необхідність проведення документальної позапланової перевірки не приймалось. Про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки платника податків відповідачем також  не повідомила. Разом з тим, відповідачем не витребувано у позивача пояснень та їх документального підтвердження, необхідних для розгляду питання щодо застосування процедури податкового компромісу. Отже, на думку Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Державної фіскальної служби України, посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, безпідставно відмовлено у розгляді питання щодо досягнення податкового компромісу отримавши зазначені уточнюючі розрахунки. Оскільки, відповідачем не дотримано вимог пункту 3 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що  посадовими особами ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, безпідставно відмовлено у розгляді питання щодо досягнення податкового компромісу після отримання уточнюючих розрахунків. Так, згідно із визначенням, наведеним в частині 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України). Достовірними, в силу частини 1 статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно частини 1 статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України  достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. В ході розгляду даної справи відповідач всупереч вимог наведених процесуальних норм права відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч своєму процесуальному обов'язку не подав суду жодних належних документальних доказів на підтвердження наявності правових підстав для відмови позивачу у розгляді питання щодо досягнення податкового компромісу. З огляду на зазначене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення. Відповідно до частини 1  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246, гл.10  розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України, - В И Р І Ш И В: Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамаюн»   задовольнити повністю. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у розгляді застосування податкового компромісу по розрахунках: №9067496914 від 14.04.2015, №9067464657 від 14.04.2015, №9067408718 від 14.04.2015, №9067395483 від 14.04.2015. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамаюн» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривни 08 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України  та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.293,  295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамаюн»  (ідентифікаційний код 31610879, адреса: 02088, м. Київ, Леніна, 42-Д). Відповідач – Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39479227, адреса: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3). Суддя:                                                                                          Н.А. Добрівська