Постанова

від 21.06.2018 по справі 905/2503/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

21.06.2018 року справа №905/2503/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя судді секретар судового засідання Зза участю представників: ввід позивача: ввід відповідача: від третьої особи: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю, адвокат; ОСОБА_6, за довіреністю, адвокат; не з явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м. Покровськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018 (повний текст складено 04.04.2018) у справі 905/2503/17 ( суддя Паляниця Ю.О.) за позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» , м. Київ до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаПриватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м. Покровськ Донецької області Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , м. Київ простягнення 34 592 003,39 грн та 5 469 893,99 російських рублів

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» , м.Київ в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» , м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №4 від 18.02.2011р., що становить 34 592 003,39 грн. та 5 469 893,99 російських рублів, що еквівалентно 2 532 560,92 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 31.10.2017р. (із розрахунку 5 469 893,99/10*4,63 = 2 532 560,92 грн), з яких: 23 358 179,60 грн. - заборгованість за кредитом, 11 233 823,79 грн. - заборгованість за несплаченими процентами, 5 469 893,99 російських рублів - заборгованість за несплаченими процентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов кредитного договору № 4 від 18.02.2011р.

Ухвалою про порушення провадження у справі до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено ОСОБА_7 акціонерне товариство «ВТБ Банк» .

В період судового провадження відповідачем до суду першої інстанції були подані наступні клопотання: про витребування доказів, про залишення позовної заяви без розгляду, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України; про призначення судової економічної експертизи.

Клопотанням від 07.02.2018р. відповідачем відкликані клопотання: про залишення позовної заяви без розгляду, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Національного банку України про призначення судової економічної експертизи та два клопотання про витребування доказів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2018 у справі № 905/2503/17 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» , м.Київ в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» , м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м.Покровськ.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» (85300, Донецька область, м.Покровськ, вул.Торгівельна, буд.106А, код ЄДРПОУ 30939178) на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21, код ЄДРПОУ 40803808) в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» (01030, м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21, код ЄДРПОУ 34486135) 23 358 179,60 грн. - заборгованості за кредитом, 11 233 823,79 грн. - заборгованості за несплаченими процентами, та 2 512 814,60 грн. заборгованості за несплаченими процентами, що еквівалентно 5 469 893,99 російських рублів за офіційним курсом НБУ станом на 02.04.2018р., а також судовий збір у розмірі 240 000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018 у справі №905/2503/17 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити Акціонерному товариству «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7 акціонерне товариство «ВТБ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4 від 18 лютого 2011 року.

Рішення суду першої інстанції вважає незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню.

Наполягає, що:

1)Позовна заява помилково не залишена судом без розгляду за наявності для цього правових підстав, оскільки при підписанні позовної заяви представник позивача діяв не у статусі адвоката, а у якості особи, повноваження якої підтверджуються довіреністю;

- довіреність особи, яка підписала позовну заяву видана не уповноваженою особою, водночас судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що директор ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" ОСОБА_8 не є уповноваженою особою видавати довіреність на представництво інтересів АТ "Глорі" в судах, а такою особою є виключно Голова Наглядової ради АТ "Глорі" (позивача);

- довіреність особи, яка підписала позовну заяву не відповідає вимогам законодавства України;

- посилання суду на положення ст. 14, ч. 6 ст. 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" є помилковими, оскільки на відміну від пайового фонду, АТ "Глорі", маючи статус корпоративного фонду, наділене повною правосуб'єктністю для видачі довіреностей на представництво його інтересів, що за положеннями його Статуту віднесено до виключних повноважень Голови Наглядової ради АТ "Глорі";

2) Позивачем не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими:

- апелянт вважає, що висновок суду про підтвердження факту набуття АТ "Глорі" права грошової вимоги від ПАТ "ВТБ Банк" не ґрунтується на достатніх доказах, оскільки надана позивачем копія платіжного доручення №1 від 30.08.2017 року не містить ані підпису, ані печатки платника, у зв'язку з чим не є та не може бути первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції, та не може бути визнано допустимим доказом у розумінні ст. 77 ГПК України;

- висновок суду про доведеність позивачем факту виконання ПАТ "ВТБ Банк" своїх зобов'язань за Договором, а також розміру заборгованості є помилковим;

- суд дійшов безпідставного висновку про підтвердження виконання ПАТ ВТБ Банк його зобов'язань за договором; про підтвердження Позивачем розміру заборгованості по процентам за користування кредитом.

3)Порушення норм процесуального права:

- судом залишено поза увагою факт відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, що підтверджували дійсний розмір заборгованості;

- суд першої інстанції при ухваленні рішення безпідставно вийшов за межі позовних вимог, чим порушив ст. 14, ч. 2 ст. 237 ГПК України, враховуючи той факт, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в іноземній валюті (російських рублях) вказуючи при цьому її гривневий еквівалент;

4)Порушення норм матеріального права:

- судом задоволено позовні вимоги про сплату на користь АТ "Глорі" заявленого розміру заборгованості, визначеного у іноземній валюті за відсутності для цього правових підстав;

- судом безпідставно та в односторонньому порядку змінено валюту зобов'язання, чим порушено вимоги чинного законодавства.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» , м. Покровськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018 у справі № 905/2503/17 та встановлено строк для подання іншими учасниками судового процесу відзиву на апеляційну скаргу.

До Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» на апеляційну скаргу, яким позивач просить відмовити ПАТ «Донецьксталь» - металургійний завод» у задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018 року по справі № 905/2503/17, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Наполягає, що довіреність, видана 23.10.2017 року АТ "Глорі" від імені та в інтересах якого на підставі договору про управління активами діє ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" за підписом керівника ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" на представництво АТ "Глорі" в суді є такою, що видана у відповідності до чинного законодавства, чинною, та наділяє представника певними, визначеними у ній повноваженнями в межах строку її дії;

- позивачем належними та допустимими доказами доведено відступлення права вимоги за кредитним договором № 4 від 18.02.2011р., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 30.08.2017 року на якому наявна відмітка Банку про його виконання, що одночасно свідчить і про його відповідність вимогам до розрахункового документу так і про здійснення оплати за договором про відступлення прав вимоги;

- факт виконання Банком своїх зобов язань з видачі відповідачу кредитних коштів підтверджується меморіальними ордерами та виписками банку, в яких зазначено одержувача коштів - ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" код 30939178, суму, та призначення платежу: перерахування кредиту ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод";

- звернення позивача до суду з позовом про стягнення грошових коштів за кредитним договором, який передбачав виконання грошового зобов'язання відповідачем в гривнях та в іноземній валюті (російських рублях), ціна позову визначена у валюті в якій має бути виконано зобов'язання за кредитним договором з зазначенням еквіваленту у гривні за курсом НБУ, а прохальна частина позовної заяви містить вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у валюті у якій таке зобов'язання мало бути виконане за Кредитним договором з зазначенням еквіваленту у національній валюті (гривні) за курсом НБУ на день звернення до господарського суду;

- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - стягнення заборгованості із визначенням гривневого еквіваленту за курсом НБУ виключає необхідність отримання АТ "Глорі" індивідуальної ліцензії НБУ на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Закінчивши проведення підготовчих дій, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» у справі №905/2503/17 призначено на 19.06.2018.

В судовому засіданні 19.06.2018р. за клопотанням апелянта оголошено перерву до 21.06.2018року о 15-00 год.

21.06.2018 року від ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" надійшли клопотання: - від 21.06.2018року про витребування доказів;

- від 21.06.2018року про призначення судової економічної експертизи, щодо документового підтвердження виконання ПАТ "ВТБ Банк" зобов'язань за кредитним договором № 4 від 18.02.2011року подальшими змінами та доповненнями до нього; щодо відображення здійсненого ПАТ "ВТБ Банк" обліку операцій з видачі, нарахування та погашення заборгованості (основної суми, нарахованих процентів, комісії та інших платежів) за наведеним договором, та щодо дійсного розміру заборгованості ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" за кредитним договором № 4 від 18.02.2011року із подальшими змінами та доповненнями до нього.

Зазначені клопотання залишені судом без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.169 Господарського процесуального кодексу України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ст.270 ГПК України).

Апеляційна скарга, відповідно до ст.258 Господарського процесуального кодексу України, подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені, окрім іншого клопотання особи, яка подала скаргу, перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

В апеляційній скарзі ПрАТ Донецьксталь -металургійний завод не заявлено та до скарги не додано жодних клопотань, які мали б бути розглянуті судом апеляційної інстанції під час підготовки справи судом апеляційної інстанції до апеляційного розгляду.

За положеннями ст.266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Протягом строку на апеляційне оскарження доповнення чи зміни до апеляційної скарги з доказами надіслання копій відповідних доповнень позивачу та третій особі, апелянтом не подавалися.

Відповідно до п.6-8 ч.1 ч.2 ст.267 Господарського процесуального кодексу України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; за клопотанням учасників справи вирішує питання щодо вжиття заходів забезпечення позову; вчиняє інші дії, пов'язані із забезпеченням апеляційного розгляду справи. Підготовчі дії, визначені пунктами 5, 6 частини першої цієї статті, вчиняються з дотриманням прав всіх учасників справи подати свої міркування або заперечення щодо їх вчинення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з приписами ст. 268 Господарського процесуального кодексу України Призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції , після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій в разі необхідності та призначення справи до розгляду.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 21.06.2018року представник відповідача (апелянта) - ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018року у справі №905/2503/17 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача - АТ "ЗНВКІФ "Глорі" в особі ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" проти задоволення апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, просив суд залишити рішення Господарського суду Донецької області від 02.04.2018 року у справі №905/2503/17 без змін.

Представник третьої особи - ПАТ "ВТБ Банк" не скористався правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набула чинності 15.12.2017 року.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, переглянувши справу з урахуванням повноважень визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

18.02.2011р. між ОСОБА_7 акціонерним товариством «ВТБ Банк» та Закритим акціонерним товариством Донецьксталь-металургійний завод був укладений кредитний договір №4, згідно з п.1 якого банк на умовах цього договору зобов'язався надати позичальнику кредит з лімітом кредитування 132 747 200,00 російських рублів, а позичальник зобов язався прийняти, використати згідно з цільовим призначенням та повернути банку кредит не пізніше ніж через 42 календарних місяці, починаючи з дати випуску акредитива, згідно договору про відкриття непокритого акредитиву №LI1101 від 18.02.2011р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші обов'язки в повному обсязі на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії в межах Ліміту кредитування, визначеному відповідно до графіку обумовленому в п.1.1.2 кредитного договору.

Позичальник зобов язаний повернути кредит, відповідно до графіку погашення, що визначений в п.1.1.3 кредитного договору.

Протягом строку дії договору сторонами укладались договори про внесення змін до кредитного договору, копії яких додані до матеріалів справи. З урахуванням зазначених договорів, між сторонами остаточно склались наступні правовідносини.

Відповідно до п.1.1 в редакції договору №16 від 09.12.2016р. про внесення змін до кредитного договору, банк на умовах цього договору зобов'язався надати позичальнику кредит з лімітом кредитування 66 147 200 російських рублів або у гривневому еквіваленті по курсу на міжбанківському валютному ринку України, що склався на дату погашення заборгованості у російських рублях, а позичальник зобов'язався прийняти, використати згідно з цільовим призначенням та повернути банку кредит не пізніше 1 червня 2017р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші обов'язки в повному обсязі на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Згідно з п.1.2 в редакції договору №10 від 25.12.2014р. цільове використання кредиту: в російських рублях - на виконання зобов'язань перед банком відповідно до договору про відкриття непокритого акредитива №LI 11001 від 18.02.2011р., укладеного між банком та відповідачем; у гривні - зміна валюти заборгованості відповідача за договором в російських рублях шляхом відшкодування відповідачеві суми грошових коштів у гривні, що була витрачена на придбання російських рублів з метою погашення заборгованості за кредитом.

Базовий розмір процентів за кредитом, наданим у російських рублях, встановлено на рівні 10% річних та 22% річних для кредиту у гривні (в редакції договору про внесення змін №10 від 25.12.2014р. до кредитного договору).

Остаточний порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами визначений п.3.2 в редакції договору №16 від 09.12.2016р. про внесення змін до кредитного договору та встановлено остаточний строк виконання зобов'язань по сплаті процентів за користування кредитними коштами не пізніше 1 червня 2017р.

Так, відповідно до п.3.2. кредитного договору в редакції договору №16 від 09.12.2016р. про внесення змін нарахування процентів за користування кредитом протягом всього строку користування кредитом, починаючи з дня надання кредиту по день, що передує дню його повернення. Сплата процентів здійснюється Позичальником у валюті кредиту на рахунок обліку/сплати процентів (прострочених процентів), визначений п.10.1 цього договору.

На підтвердження виконання Банком прийнятих на себе зобов'язань з видачі кредиту до матеріалів справи надано копії меморіальних ордерів (т.1 а.с. 107-114), які свідчать про перерахування банком в рахунок виконання зобов'язань з кредитування в межах кредитного ліміту, грошових коштів на поточний рахунок відповідача №26007010013821.

Матеріали справи свідчать про часткове виконання відповідачем прийнятих на себе зобов язань зі сплати кредиту та процентів за користування кредитом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України, за якою зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір № 4 з врахуванням договорів про внесення змін до нього, є кредитним договором, згідно з яким, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дні повернення позики (ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

До матеріалів справи надано виписки по особовому рахунку №2067, відкритому в Публічному акціонерному товаристві «ВТБ Банк» для відображення кредитних операцій та обліку заборгованості за кредитним договором від 18.02.2011р. в розрізі кредитування в російських рублях та гривні, з яких вбачається, що станом на 30.08.2017р. заборгованість відповідача за кредитами, наданими в національній валюті складає 23 358 179,60 грн.

Заборгованість по сплаті нарахованих та прострочених відсотків підтверджується виписками по особовим рахункам №2068, №2069 в розрізі валюти кредитування, з яких вбачається, що станом на 30.08.2017р. заборгованість за процентами за користування кредитами, наданими в національній валюті складає 11 233 823,79 грн, в російських рублях 5 469 893, 99 руб.

У відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» належними доказами, які підтверджують наявність або відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути документи первинного бухгалтерського обліку та інформація з регістрів бухгалтерського обліку, оформлені у відповідності до вимог зазначеного Закону. У відповідності до ст.1 зазначеного Закону бухгалтерський облік є процесом виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

04.08.2017р., між позивачем, від імені та в інтересах якого на підставі договору про управління активами діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» , та ОСОБА_7 акціонерним товариством «ВТБ Банк» (первісний кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги за кредитними договорами та договорами застави, згідно з яким банк відступив позивачеві право вимоги, у тому числі за кредитним договором №4 від 18.02.2011р. з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими договорами та додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.1.1 зазначеного Договору термін "Боржник" має наступне значення - позичальник, аплікат за Кредитними договорами, Права вимоги до якого відступаються за цим Договором, а саме: Приватне акціонерне товариство "Донецьксталь" - металургійний завод" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30939178), місцезнаходження: вул. Торгівельна, 106А, місто Покровськ, Донецька область, 85300, Україна.

Під терміном "Заборгованість", відповідно до п. 1.1.2 цього Договору, слід розуміти - невиконані Боржником грошові зобов'язання перед Первісним Кредитором за Кредитними договорами в розмірі, визначеному в пункті 2.3. цього Договору, та детальний опис яких наведений у Додатку 1 до цього Договору та, після Дати відступлення, в розмірі, уточненому у розмірі Первісного кредитора, що має бути надана згідно Додатку 5 до цього Договору.

У відповідності до п. 1.1.3 зазначеного Договору під терміном "Кредитні договори" слід розуміти - договори, укладені між первісним Кредитором та Боржником, а саме:

- Кредитний договір №4 від 18.02.2011 року з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими договорами та додатковими угодами до нього тощо;

- Договір про відкриття непокритого акредитиву № LI11007 від 27.04.2011 року з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими договорами та додатковими угодами до нього тощо;

- Договір про відкриття непокритих акредитивів № LI11008 від 27.04.2011 року з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими договорами та додатковими угодами до нього тощо;

- Договір про відкриття непокритих акредитивів №LI110012 від 14.06.2011 року з усіма змінами та доповненнями, додатками, додатковими договорами та додатковими угодами до нього тощо.

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору, первісний кредитор відступає новому кредитору права вимоги, а новий кредитор набуває права вимоги та сплачує первісному кредитору за відступлення прав вимоги ціну договору у порядку та строки, встановлені цим договором.

Згідно з п.п. 3.1.1., 3.1.2 договору відступлення прав вимоги права вимоги переходять до нового кредитора з моменту здійснення сплати ціни договору новим кредитором у повному обсязі відповідно до умов пункту 4 цього договору (далі - дата відступлення). З дати відступлення новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до боржника стосовно всієї заборгованості та інших зобов'язань за кредитними договорами та його зобов'язань за договорами застави, стороною яких є боржник, та по відношенню до майнового поручителя - стосовно його зобов'язань за договорами застави, стороною яких є майновий поручитель. Права вимоги переходять до нового кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу прав вимоги.

Ціна договору складає суму в гривнях, що буде відповідати сумі, еквівалентній 15 500 000 доларів США за офіційним курсом іноземних валют, встановленим НБУ на дату здійснення сплати ціни договору. Новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредиту ціну договору шляхом перерахування на рахунок первісного кредитора грошових коштів в національній валюті України у розмірі, визначеному згідно з пунктом 4.1 цього договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання покупцем PXF відповідного повідомлення від НБУ та/або ПАТ «Укрсоцбанк» , що діє як обслуговуючий банк по відношенню до кредиту PXF, про те що покупець PXF був зареєстрований як новий кредитор за кредитом PXF (п.п. 4.1, 4.2 договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами застави).

На підтвердження правомірності переходу права вимоги, позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення №1 від 30.08.2017 року, з якого вбачається, що останній перерахував на рахунок ПАТ "ВТБ Банк" 394 328 928,00 грн., із призначенням платежу "Оплата за договором відступлення права вимоги за Кредитними договорами та за договорами застави б/н від 04.08.2017 року, без ПДВ".

ОСОБА_7 акціонерне товариство «ВТБ Банк» підтверджує перехід прав вимоги по кредитному договору № 4 від 18.02.2011року до позивача.

Станом на 30.08.2017 року офіційний курс іноземної валюти - доларів США, встановлений НБУ, складав 2544,0576 гривень за 100 доларів США.

Враховуючи встановлений курс іноземної валюти (дол. США) на дату виконання позивачем зобов'язань по сплаті за договором відступлення прав вимоги, та з урахуванням умов зазначеного Договору щодо моменту переходу прав вимоги, у тому числі за кредитним договором № 4 від 18.02.2011 року, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що 30.08.2017 року позивачем у повному обсязі виконані грошові зобов'язання за Договором відступлення прав, у зв'язку з чим до нього як нового кредитора перейшли права за кредитним договором № 4 від 18.02.2011 року.

ОСОБА_7 акціонерне товариство «ВТБ Банк» та Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Глорі» в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» підписали акт приймання-передачі прав вимоги до договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами застави.

04.09.2017р. первісний кредитор, ОСОБА_7 акціонерне товариство «ВТБ Банк» , направив відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги, у тому числі, за кредитним договором №4.

Відповідно до ст.ст.512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 512, 514, 515 ЦК України, а також враховуючи відсутність доказів визнання Договору відступлення прав вимоги недійсним, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що кредитором за кредитним договором № 4 від 18.02.2011року є позивач.

При цьому твердження відповідача про недоведеність факту переходу права вимоги за кредитним договором № 4 від 18.02.2011року до позивача є помилковим.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач направив відповідачу повідомлення №7 від 10.10.2017р. про повернення повної суми заборгованості за кредитним договором, в якому викладена вимога про необхідність сплати заборгованості, яка утворилась станом на 30.08.2017р. До матеріалів справи також надані докази направлення повідомлення на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення. Проте, як зазначає позивач, вимога залишена Приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» без виконання.

Заперечуючи проти належного переходу права вимоги апелянт вказує, що факт набуття АТ "ЗНВКІФ "Глорі" права грошової вимоги від ПАТ "ВТБ Банк" не ґрунтується на достатніх доказах, оскільки надана позивачем копія платіжного доручення №1 від 30.08.2017 року не містить ані підпису, ані печатки платника, у зв'язку з чим не є та не може бути визнана первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції.

Наведені посилання відповідача судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги з наступних підстав.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, визначені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою Національного Банку України за №2 від 21.01.2004 року.

Відповідно до п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (в редакції чинній на час здійснення оплати за платіжним дорученням №1 від 30.08.2017 року (далі за текстом - Інструкція) платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.1. Інструкції передбачено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Відповідач в свою чергу посилається на ч. 2 п. 3.1. Інструкції, у відповідності до якої банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачити можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Проте, апелянт помилково вказує на ч. 2 п. 3.1. Інструкції та акцентує увагу на відсутності необхідних реквізитів у платіжному документі, оскільки зазначена норма стосується платників - фізичних осіб, в той час як АТ "ЗНВКІФ "Глорі" є юридичною особою.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції банк перевіряє відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів, крім інкасових доручень (розпоряджень), вимогам додатка 8 до цієї Інструкції.

Згідно положення п. 2.5. Інструкції, якщо розрахункові документи, у яких перевірено реквізити, заповнено з порушенням вимог цієї глави, глав 5, 6 і 12 та додатка 8 до цієї Інструкції, то банк, що здійснив перевірку, повертає їх без виконання згідно з пунктами 2.15 і 2.18 цієї глави та пунктом 12.11 глави 12 цієї Інструкції.

Як вбачається з платіжного доручення №1 від 30.08.2017 року на ньому міститься відмітка банку про його виконання, що одночасно свідчить як про його відповідність вимогам до розрахункового документу, так і про здійснення оплати за договором про відступлення прав вимоги.

Окрім наведеного, факт здійснення оплати позивачем ціни договору за Договором про відступлення права вимоги підтверджується і іншими доказами, а саме повідомленням боржнику про зміну кредитора в зобов'язанні у зв'язку з відступленням права вимоги та актом приймання-передачі прав вимоги.

Доказів визнання недійсним Договору відступлення права вимоги за Кредитними договорами та договорами застави від 04.08.2017 року матеріали справи не містять.

У відповідності до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Підтверджуючи права вимоги, позивачем надані до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, які свідчать про надання кредитних коштів в межах дії кредитного договору, докази перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, з виписок по особовим рахункам вбачаються строки користування кредитними коштами, обсяг та час нарахування відсотків, часткове виконання відповідачем зобов'язань по сплаті заборгованості за кредитом, а також відсутність повного погашення заборгованості, яка утворилась за відсотками та кредитом. Проте, заперечуючи проти обґрунтованості вимог позивача, обґрунтованості нарахування відсотків, відповідач не довів належним доказами протиправність зазначених вимог.

Так, ним не надано виписок по власних поточних рахунках, які б спростовували факт перерахування кредитних коштів на його рахунки, не надано власний розрахунок заборгованості за відсотками, який би спростовував правомірність заявленої вимоги позивача, а також докази сплати заборгованості за кредитним договором.

Безпідставними визнаються посилання відповідача на неможливість надання доказів на спростування наявності заборгованості через проведення на території колишнього його місцезнаходження антитерористичної операції і втрати доступу до фінансової, бухгалтерської та податкової документації, оскільки запровадження антитерористичної операції не позбавляє суб'єктів господарювання у відповідності до ст. 60 Закону України "Про банки та банківську діяльність" отримувати інформацію щодо власних операцій за банківськими рахунками за будь-який проміжок часу та без встановлення обмежень щодо обсягу.

До того ж, як свідчать матеріали справи, відповідачем у 2015, 2016 роках підписувалися додаткові угоди до кредитного договору № 4 від 18.02.2011 року, згідно яких змінювалися графіки погашення сформованої заборгованості, розміру процентних ставок, що спростовує доводи відповідача про необізнаність щодо характеру та стану відносин між ним та кредитором за кредитним договором № 4 від 18.02.2011року.

Посилання відповідача на передчасність та необґрунтованість вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентами через недоведеність спливу 42 календарних місяців з дати випуску акредитиву, спростовується матеріалами справи. Так, як зазначалось вище, третьою особою та відповідачем було укладено договір №16 від 09.12.2016р. до кредитного договору, згідно з яким сторони визначили строк виконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів 1 червня 2017р. Доказів визнання недійсним договору №16 відповідачем не надано, проте у відзиві, наданому до матеріалів справи, відповідач посилається на умови зазначеного договору як на підставу своїх заперечень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність заборгованості відповідача за кредитним договором № 4 від 18.02.2011 року в сумі 23 358 179,60 грн. за кредитом, в сумах 11 233 823,79 грн. та 5 469 893,99 російських рублів по відсотках за користування кредитом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлений Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Разом з тим, одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною.

Положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» .

Особливий статус національної валюти, визначений Конституцією України, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» , ст. 533 ЦК України дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за будь-якими грошовими зобов'язаннями, у тому числі визначеним в іноземній валюті, але із застосуванням офіційного курсу національної валюти до валюти, в якій виражено зобов'язання, таким чином судом встановлена безпідставність заперечень відповідача щодо відсутності у позивача права стягувати заборгованість за договором, зобов'язання за яким виражені в іноземній валюті.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 23 358 179,60 грн., по відсотках за користування кредитом в сумі 11 233 823,79 грн. та в сумі 5 469 893,99 російських рублів, що еквівалентно 2 532 560,92 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 31.10.2017р. (із розрахунку 5 469 893,99/10*4,63 = 2 532 560,92 грн).

Як зазначалося вище, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

На день прийняття рішення у справі №905/2503/17 ( 02.04.2018) офіційний курс НБУ складав за 10 рублів 4,5939 грн. Отже, станом на 02.04.2018 року заборгованість за несплаченими процентами складала 2 512 814,60 грн, що еквівалентно 5 469 893,99 російських рублів за офіційним курсом НБУ станом на 02.04.2018р.

Позивачем не надано доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 4 від 18.02.2011року, в результаті чого господарський суд дійшов вірного висновку, що сплату цих сум заборгованості не здійснено до теперішнього часу, що не спростовано відповідачем.

На підставі вищевикладеного суд правомірно визнав обгрунтованими та задовольнив вимоги позивача до Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4 від 18.02.2011 року в сумі 23 358 179,60 грн - заборгованості за кредитом, 11 233 823,79 грн - заборгованості за несплаченими процентами, та 2 512 814,60 грн заборгованості за несплаченими процентами, що еквівалентно 5 469 893,99 російських рублів за офіційним курсом НБУ станом на 02.04.2018р.

Щодо аргументів скаржника про відсутність повноважень представника позивача на підписання позовної заяви судова колегія зазначає наступне.

Віповідно до п. 1.1. ст. 1 Статуту, АТ "ЗНВКІФ "Глорі" є інститутом спільного інвестування та фінансовою установою, яка надає фінансові послуги на ринку цінних паперів, яке створено у формі акціонерного товариства відповідно до Рішення №1 засновника Товариства від 30.06.2016 року.

АТ "ЗНВКІФ "Глорі" провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про інститути спільного інвестування", Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та чинного законодавства України, нормативно-правових актів, що регулюють діяльність інститутів спільного інвестування (надалі - ICI), цього Статуту, Регламенту та внутрішніх документів Товариства. Законодавство про акціонерні товариства не застосовується до регулювання діяльності Товариства ( п. 2.1. ст. 2 Статуту).

Органами Товариства є: Загальні збори; Наглядова рада. Утворення інших органів Товариством забороняється (п.10.1 ст.10 Статуту).

Голова Наглядової ради Товариства підписує від імені Товариства договори з компанією з управління активами та Зберігачем активів ICI або депозитарною установою та інші договори відповідно до чинного законодавства України та цього Статуту ( п. 12.18 ст. 12 Статуту).

За п.п. 15.1., 15.2. ст. 15 Статуту АТ "ЗНВКІФ "Глорі" управління активами Товариства на підставі договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду (надалі - Договір про управління активами) здійснює компанія з управління активами, яка є господарським товариством, створеним відповідно до законодавства у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, яке провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів на підставі ліцензії, що видається Комісією. Договір про управління активами укладається між Товариством і компанією з управління активами та діє протягом строку, визначеного таким договором, дія його має бути продовжена тільки за рішенням Загальних зборів Товариства (єдиного учасника).

Управління активами Товариства компанія з управління активами здійснює в межах повноважень, визначених Договором про управління активами, цим Статутом, Регламентом Товариства та законодавством з питань діяльності ICI. У відносинах з третіми особами компанія з управління активами діє від імені, в інтересах та за рахунок Товариства на підставі Договору про управління активами.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2017 року між АТ "ЗНВКІФ "Глорі" та ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал України" укладено Договір про управління активами №1-УА.

У відповідності до Статуту ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна", а саме п. 3.1. ст. 3 ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" є суб'єктом господарської діяльності, що провадить професійну діяльність з управління активами інституційних інвесторів (які визначені Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок") на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Предметом діяльності ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна", у відповідності до п. 3.4 ст. З Статуту, окрім іншого, є управління активами ICI.

Згідно ч. 6 ст. 63 Закону України "Про інститути спільного інвестування" у відносинах з третіми особами компанія з управління активами корпоративного фонду повинна діяти від імені та в інтересах фонду на підставі договору про управління активами. У відносинах з третіми особами компанія з управління активами пайового фонду повинна діяти від власного імені, в інтересах учасників такого фонду та за його рахунок або в разі недостатності коштів фонду за власний рахунок.

Відповідно до умов укладеного між АТ "ЗНВКІФ "Глорі" та ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" Договору про управління активами № 1-УА, а саме з п. 2.3. ст. 2 Договору Компанія (ТОВ "КАУ "Інвестиційний капітал Україна» ) має право з метою захисту інтересів Фонду (AT "ЗНВКІФ "Глорі") звертатися до суду від імені та за рахунок Фонду та представляти Фонд у суді.

За змістом ч. 3 ст. 28 ГПК України (в редакції, що була чинною на час звернення з позовом до господарського суду) представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Як вбачається з довіреності представника позивача, копія якої наявна в матеріалах справи, її видано та підписано керівником (директором) ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал України" ОСОБА_9

При цьому, ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" вчиняючи вказаний правочин (видачу довіреності на представництво інтересів AT "ЗНВКІФ "Глорі" в суді) діяло від імені та в інтересах AT "ЗНВКІФ "Глорі" на підставі Договору про управління активами (про що зазначено в тексті довіреності).

Таким чином, посадовою особою керівником юридичної особи ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна", яка, в силу умов Договору про управління активами №1-УА від 11.04.2017 року, має право з метою захисту інтересів Фонду (AT "ЗНВКІФ "Глорі") звертатися до суду від імені та за рахунок Фонду та представляти Фонд у суді, уповноважено представника здійснювати представництво інтересів AT "ЗНВКІФ "Глорі" в суді.

При цьому, право ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" діяти від імені та в інтересах фонду, в даному випадку - AT "ЗНВКІФ "Глорі" прямо передбачено як чинним законодавством (ч. 6 ст. 63 Закону Укрїани "Про інститути спільного інвестування") так і статутними документами вказаних осіб (Статут AT "ЗНВКІФ "Глорі"» , Статут "КУА "Інвестиційний капітал Україна").

Відповідно до п. 8 ст. 3 Закону України "Про інститут спільного інвестування" ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" є компанією з управління активами.

Статтею 1045 ЦК України встановлено, що особливості управління цінними паперами встановлюються законом.

У відносинах з третіми особами компанія з управління активами повинна діяти від імені та в інтересах корпоративного інвестиційного фонду (ст. 11 Закону України "Про інститут спільного інвестування").

Відповідно до п. 2.4. розділу 3 Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №1414 від 06.08.2013 року, однією з функцій компанії з управління активами є представництво інтересів інститутів спільного інвестування у відносинах з органами державної влади, юридичними та фізичними особами (резидентами і нерезидентами), міжнародними та громадськими організаціями.

Таким чином, повноваження ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна", як представника позивача - АТ "ЗНВКІФ "Глорі", підтверджуються Договором про управління активами №1-УА

Враховуючи вищенаведені обставини та приписи чинного законодавства, що регулює питання управління активами інститутів спільного інвестування, положення Статутів АТ "ЗНВКІФ "Глорі" та ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна", укладений між ними Договір про управління активами №1-У А від 11.04.2017 року, довіреність, що видана 23.10.2017 року АТ "ЗНВКІФ "Глорі" від імені та в інтересах якого на підставі Договору про управління активами діє ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" за підписом керівника ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" на представництво АТ "ЗНВКІФ "Глорі" в суді є такою, що видана у відповідності до чинного законодавства, чинною, та такою, що наділяє представника певними, визначеними у ній повноваженнями в межах строку її дії, у зв'язку з чим посилання апелянта на її невідповідність судом не приймається до уваги.

Як свідчать матеріали справи, представник АТ "ЗНВКІФ "Глорі", який підписав позовну заяву, є адвокатом, у відповідності до Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1276 від 27.07.2012 року, що видане Полтавською обласною КДКА.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання правової допомоги.

23.10.2017 року між Адвокатським бюро "Келембет та Партнери" та АТ "ЗНВКІФ "Глорі" від імені якого та в інтересах діє ТОВ "КУА "Інвестиційний капітал Україна" було укладено Договір №10/2-1 про надання юридичних послуг (правової допомоги), який передбачав доручення Клієнта щодо звернення до господарського суду в тому числі підписання позовних заяв. На виконання вказаного договору і було видано представнику позивача вищевказану довіреність.

Зважаючи на викладені обставини, судова колегія дійшла висновку, що повноваження представника позивача оформлені належним чином у відповідності до положень чинного законодавства, відтак не знайшли свого підтвердження доводи апелянта про необхідність залишення позовної заяви без розгляду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі №905/2503/17.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018р. у даній справі покладаються на заявника.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод» на рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі №905/2503/17- залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.04.2018р. (повний текст підписано 04.04.2018) у справі №905/2503/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 21.06.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 26.06.2018р.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: Т.Д. Геза

ОСОБА_3