Рішення
від 21.06.2018 по справі 820/1101/18
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 червня 2018 р. № 820/1101/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (мрн. Авіатор, буд. 162,м.Чугуїв,Харківська область,63501, код ЄДРПОУ08305644) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення: №0003251403 від 25.10.2017р. (форма-Р), №0003261403 від 25.10.2017р. (форма П), №0003271403 від 25.10.2017р. (форма-Р), №0003281403 від 25.10.2017р. (форма -В4), №0004681316 від 25.10.2017р. (форма-Д) в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені на загальну суму 232549,18 грн., №0004691316 від 25.10.2017р. (форма Ш), №0004701316 від 25.10.2017р. (форма Ш), прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, порушують права та законні інтереси позивача.

Зокрема, позивач вказує, що приймаючи оскаржувані рішення, позивач самостійно, в позасудовому порядку, фактично визнав нікчемними правочини і дані, вказані позивачем як платником податків в податкових деклараціях, що призвело в подальшому до неправомірного нарахування позивачу сум податків та зборів згідно оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач, згідно наданого до суду відзиву позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що в ході податкових перевірок контрагентів позивача, по взаємовідносинах з якими було проведено податкову перевірку, було виявлено низку порушень в їх діяльності, а також неможливість здійснення даними юридичними особами господарської діяльності, що в сукупності з дослідженими документами, наданими позивачем до податкової перевірки, свідчить про фактичну нікчемність укладених позивачем з даними контрагентами угод, що, в свою чергу, призвело до невірного нарахування податків, що підлягають сплаті до бюджету.

В судовому засіданні представники відповідача позов також не визнали та просили в його задоволенні відмовити у повному обсязі.

Провадження у справі судом відкрито 20.02.2018р. Згідно ухвали суду від 23.04.2018р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача залучено Державну компанію Укрспецекспорт .

Третя особа - Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт надала письмові пояснення щодо правовідносин за договорами комісії з ДП ЧАРЗ , зазначивши що між компанією та ДП ЧАРЗ відбувались правовідносини за договорами комісії № USE-20.1-291-D/K-14 від 10.10.14р., № USE-20.1-292-д/к-14 від 10.11.2014р., USE-20.2-95-Д\К-13 від 02.04.2013р., № USE-20.2-480-Д\К-12 від 27.12.2012р., на виконання яких були укладені відповідні контракти з інозамовниками. Всі договори комісії та контракти з інозамовниками були виконані сторонами належним чином та у повному обсязі, за результатами чого сторонами було підписано звіти комісіонера. Господарські операції з укладення і виконання договорів комісії є реальними, дійсними та не оспорюються жодними особами. Висновки ДФС щодо неправомірного включення ДП ЧАРЗ до витрат на збут сум коштів, сплачених Компанією за отримані від агентів-нерезидентів послуги, що відображено у звітах комісіонера, є помилковими, а винесені контролюючим органом рішення - незаконними.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом фактичні обставини справи полягають в наступному.

Позивач - Державне підприємство "Чугуївський авіаційний ремонтний завод", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, код - 08305644. На обліку як платник податків позивач перебуває в Чугуївській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

В липні - серпні 2017 року фахівцями контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., валютного - за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014р. по 31.03.2017р.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 15.09.2017р. № 12673/20-40-14-03-07/08305644 (а.с. 43- 166, том 1), за висновками якого встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, пп. 135.4.1 п.135.4., п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135,п.138.2, п.138.4, п.138.5 ст. 138, пп. 139.1,9 п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п.140.4 ст. 140 Податкового кодексу України в редакції, яка була чинна у перевіреному періоді, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток: за 2014 рік в сумі 8 812 2394грн.; за 2015 рік в сумі 1 3041 401 грн.; за 2016 рік в сумі 4 712 095грн; за І квартал 2017 року в сумі 1 446 224грн. та встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3 474 920 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 255 655грн., за півріччя 2016 року в сумі 1 63 402грн., за 3 квартали 2016 року в сумі 1 631 499грн., за 2016 рік в сумі 2601 528грн., за І квартал 2017 року в сумі 617 737грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в ті. 3,1.1 Д-3.1.1.5 розділу 3 акта перевірки .

- підпункту б пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 241 845,0грн., у тому числі: за жовтень 2014року в сумі 32092грн. та за листопад 2014 року в сумі 209753грн. та завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в березні 2017р. на суму -1 540 591грн.

- ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата сплачена з порушенням термінів сплати заробітної плати. В перевіреному періоді підприємство мало заборгованість із сплати заробітної плати. Так, заробітну плату за січень 2015 року підприємством остаточно сплачено у березні 2015 року, заробітну плату за березень 2015 року остаточно сплачено у серпні 2015 року, заробітну плату за квітень 2015 року остаточно сплачено у серпні 2015 року, заробітну плату за травень, червень, липень 2015 року остаточно сплачено у жовтні 2015 року, заробітну плату за серпень 2015 року остаточно сплачено у листопаді 2015 року, заробітну плату за вересень 2015 року остаточно сплачено у січні 2016 року, заробітну плату за жовтень, листопад 2015 року остаточно сплачено у квітні 2016 року, заробітну плату за грудень 2015 року остаточно сплачено у травні 2016 року, заробітну плату за січень, лютий 2016 року остаточно сплачено у червні 2016 року, заробітну плату за березень 2016 року остаточно сплачено у липні 2016 року, заробітну плату за квітень 2016 року остаточно сплачено у серпні 2016 року, заробітну плату за травень, червень, серпень 2016 року остаточно сплачено у грудні 2016 року, заробітну плату за вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року сплачено у січні 2017 року.

Станом на 31.03.2017 року підприємство має заборгованість із сплати заробітної плати у сумі 1765013,59 грн. (листопад 2016 року - 3,22 грн., грудень 2016 року - 854,76 грн., січень 2017 року -849042,90 грн., лютий 2017 року - 915112,71 грн.)

- пп. 168.1.2, пп.. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України:

податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, лютий, березень 2017 року, підприємством до бюджету перераховано не у повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду податок на доходи фізичних осіб за січень, березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, січень, лютий 2017 року, підприємством перераховано до бюджету не своєчасно та не у повному обсязі.

Станом на 31.03.2017 року підприємством не перераховано до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 390434,25 грн.

Відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України, з урахуванням вимог ст. 102. Податкового Кодексу України підприємству буде нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено ст. 129 Податкового Кодексу України ;

- ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07:2010р. № 2464-VI.: підприємством занижено суму нарахованого єдиного внеску за червень 2016 на суму - 171,56 грн., за листопад 2016 на суму - 4732,55 грн., які підприємством самостійно відкориговано у липні та грудні 2016р.;

- п. 8, п. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010р. № 2464- VI підприємством в січні, лютому, березні, квітні, листопаді 2015 року, січні, лютому, липні 2016 року під час виплати заробітної плати, єдиний внесок (авансовий платіж) не був перерахований у відповідному розмірі, встановленому для платника єдиного внеску;

- ст.16-1 Підрозділу 10 Податкового Кодексу України Інші перехідні положення , пп. 168.1.2, пп., 168.1.5, п. 168.1 ст. 168,.п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України :

військовий збір під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016 року, лютий, березень 2017 року, підприємством до бюджету перераховано не у повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду військовий збір за січень, березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень,жовтень, листопад 2015 року, січень, лютий 2017 року, підприємством перераховано до бюджету не своєчасно та не у повному обсязі.

Станом на 31.03.2017 року підприємством не перераховано до бюджету військового збору у сумі 33257,15 грн.

Відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового Кодексу України підприємству буде нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено ст.. 129 Податкового Кодексу України;

- п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасна сплата земельного податку по податковій декларації:

на 2016 рік N НОМЕР_1 від 18.02.2016р. за березень - грудень 2016 року;

по податковій декларації податку з плати заземлю на 2017 рік № НОМЕР_2 від 09.02.2017р. за січень-травень 2017р.;

на 2016 рік № НОМЕР_3 від 18.02.2016 року за лютий, березень 2016 року., серпень-грудень 2016 року;

на 2016 рік № НОМЕР_4 від 30.08.2016 р. у серпні 2016 р., за листопад, грудень 2016 року;

на 2017 рік № НОМЕР_5 від 02.03.2017р. за січень-березень 2017 р;

- п. 57.1 ст.57, п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасна сплата податку на додану вартість за лютий 2015 року;

- п. 257.5 ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасна сплата рентної плати за спеціальне використання води по податковим розрахункам: за 3 кв. 2016 року №9205419941 від 01.11.2016 року, за 4 кв. 2016 року №9268727649 від 01.02.2017р., за 4 кв. 2016 року №9268727675 від 01.02.2017 р.;

- п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин по податковим розрахункам: за 3 квартал 2016 року № 9205419632 від 01.11.2016р., за 4 квартал 2016 року № 9268727688 від 01.02.2017р., уточнюючий за 4 квартал 2016 року № 9270737795 від 16.03.2017р.;

- п. 250.2 ст. 250 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату екологічного податку за 3 квартал 2016 року по декларації N НОМЕР_6 від 01.11.2016р (Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (Додаток 1 до Податкової декларації екологічного податку); N НОМЕР_7 від 01.11.2016р., (Розрахунок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах (Додаток 3 до Податкової декларації екологічного податку); N НОМЕР_8 від 01.11.2016р. по податковій декларації з екологічного податку за 4 квартал 2016 року; N НОМЕР_9 від 01.02.2017р. (Розрахунок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (Додаток 1до Податкової декларації екологічного податку); N НОМЕР_10 від 01.02.2017 р.(Розрахунок за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах ( Додаток 3 до податкової декларації екологічного податку); N НОМЕР_11 від 01.02.2017р.;

- п.п. 266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по податковій декларації на 2016 рік N9019302664 від 18.02.2016р. за 1 квартал 2016 р., за 3 квартал 2016 р., за 4 квартал 2016 р.

На підставі розгляду вказаного акту податкової перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення - рішення від 25.10.2017р.:

- № НОМЕР_12 (а.с. 35, том 1), відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1540591 грн.;

- № НОМЕР_13 (а.с. 36, том 1), відповідно до якого позивачу нараховано суму штрафних санкцій в розмірі 0,10 грн. за затримку до 30 календарних днів сплати / за несплату (неперерахування) грошового зобов'язання (авансових платежів) єдиного податку.

- № НОМЕР_14 (а.с. 37, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 302 306,25 грн., у тому числі за основним платежем: 241 845 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 60 461,25 грн.;

- № НОМЕР_15 (а.с. 38, том 1), відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в загальному розмірі 28012117 грн. за відповідні звітні періоди;

- № НОМЕР_16 (а.с. 39, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на загальну суму 4279736,25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 3474920 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 804816,25 грн.;

- № НОМЕР_17 (а.с. 40, том 1), відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання (штраф) з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 29 333, 65 грн.;

- № НОМЕР_18 (а.с. 41, том 1), відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов'язання (штраф) з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 294742,47 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Досліджуючи доводи відповідача, покладені в основу прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, зокрема ті, що викладено у відзиві на позовну заяву, судом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та необхідність прийняття оскаржуваних в даній справі рішень, відповідач виходив з того, що позивач у перевіреному періоді мав господарські правовідносини з низкою підприємств, щодо яких контролюючими органами встановлено нереальність з їх боку продажу ідентифікованих товарів (надання послуг), первинне введення в обіг (первинний продаж) яких не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга нереальних господарських операцій.

Враховуючи наведене, контролюючим органом встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою отримання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою формування штучного податкового кредиту, який не має реального товарного характеру.

Крім того, контролюючий орган при проведенні податкової перевірки вказав на недоліки деяких товарно-транспортних накладних, за якими здійснювалось постачання товару по взаємовідносинах позивача з ТОВ ВКК УНІТЕХ , а також відсутність сертифікатів якості на товари, що підтверджують якість та виробника товарів, придбаних у ТОВ ВКК УНІТЕХ , ТОВ Євроострой плюс , ТОВ Промелектроніка , ТОФ фірма Промпостачсервіс , ТОВ Влан .

В обґрунтування наявних порушень з боку позивача щодо безоплатного надання ним послуг із зберігання за період з 01.01.2012р. по 31.12.2016р., внаслідок чого було недоотримано доходів на загальну суму 1810245 грн., що є порушенням п. 2 ст. 3 Господарського кодексу України, п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290 та, на думку контролюючого органу, призвело до заниження суми чистого доходу від реалізації продукції, він посилався на висновки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП Чугуївський авіаційний ремонтний завод за період з 01.01.2012р. по 31.12.2016р., що формені актом перевірки Північно-східного офісу Держаудитслужби від 06.04.2017р.

При цьому контролюючий орган вказав, що позивач в порушення п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 Податкового кодексу України занизив у 2014 році доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок не включення до складу інших доходів суми 425173 грн. по безоплатно наданим послугам зберігання майна, яке належить Центру обліку надлишкового військового майна Збройних сил України та Державного комітету з державного матеріального резерву.

Крім того, відповідач зазначив, що при порівнянні фактично понесених позивачем витрат за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. з капітального ремонту літаків Л-39 по договору від 20.06.2012р. № 90/12 та доходів, одержаних позивачем по вказаному договору встановлено, що фактичні витрати, понесені щодо капітального ремонту літаків є більшими чим отримано доходів від реалізації зазначених послуг на загальну суму 5086395, 14 грн. При цьому реалізація послуг з ремонту літаків за цінами, які нижчі собівартості, є однією з основних причин задекларованого позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток.

З посиланням на наведений вище акт ревізії позивача, контролюючий орган також вказав про безпідставне нарахування та сплату в 2014, 2015, 2016 р.р. заробітної плати в загальній сумі 27813,14 грн. та, як наслідок, зайве перерахування єдиного соціального внеску в загальній сумі 6912,15 грн. Внаслідок допущеного порушення, як вказує відповідач, у формі № 2 Звіт про фінансові результати завищено витрати: за 2014 рік по р. 2130 Адміністративні витрати у сумі 85464, 65 грн.; за 2015 рік по р. 2130 Адміністративні витрати у сумі 55342,30 грн.

Так само, з посиланням на вище зазначений акт ревізії позивача, контролюючий орган дійшов висновку про невірне нарахування надбавки до посадового окладу директору підприємства позивача в розмірі 6000 грн., що не передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 85.9; порушення вимог при оплаті праці за сумісництвом деяким працівникам підприємства позивача

На підставі викладеного контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 4 П(С)БО Загальні вимоги до фінансової звітності , ч. 1 ст.3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що також призвело до зайвого перерахування єдиного соціального внеску.

Крім того, контролюючий орган вказав на безпідставне віднесення позивачем до складу витрат на збут у сумі 1213968 грн., що не підтверджені первинними документами.

Зазначені висновки ґрунтувались на тому, що згідно наданих до податкової перевірки звітів комісіонера було встановлено, що у переліку витрат комісіонера за рахунок комітента (за договором комісії між позивачем та ДК Укрспецексопрт ) вказано агентські послуги за межами митної території України, проте первинні документи, які б свідчили про необхідність залучення агентів для забезпечення виконання наданих комітентом доручень та/або документів, які б свідчили про кількість, якість, тощо агентських послуг, не надано.

Також контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п. 1 ст. 75 Господарського кодексу України внаслідок проведення витрат на рекламу та благодійну допомогу на загальну суму 118 000 грн. Це, на його думку, призвело до завищення витрат відповідних періодів, відображених в акті податкової перевірки.

Так само неправомірним включенням до складу витрат контролюючий орган вважав віднесення позивачем сум витрат на утримання належних позивачу готелю, медичного закладу, бази відпочинку, будинку культури, які фактично не працюють та доходів від вказаних об'єктів позивач не отримує.

Щодо фактів несвоєчасного перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору після виплати працівникам підприємства доходу у вигляді заробітної плати, відповідач зазначив, що згідно приписів Податкового кодексу України (ст. 168) податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Таким чином, як вказує відповідач, якщо до моменту виплати доходу на користь громадян податковий агент хоч і з порушенням строку, встановленого ст. 168 Податкового кодексу України, сплачує суму податку, застосування підлягає ст. 126 цього кодексу, яка визначає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає наступне.

Щодо правовідносин позивача з ТОВ Промелектроніка , ТОВ ВКК УНІТЕХ ; ТОВ Желдормаш , ТОВ ФІРМА "Промпостачсервіс", ТОВ Влан , ТОВ Євросторой Плюс наявність зазначених порушень у складанні бухгалтерських документів, на думку контролюючого органу, призвела до безпідставного віднесення позивачем до складу витрат у 2014 році на загальну суму 1845508 грн., у 2015 році на загальну суму 4497580,46 грн., у 2016 році на загальну суму 1461584грн.

Таким чином не підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами, за висновками відповідача, призвело до збільшення оподаковуваного доходу позивача на загальну суму 7804672,46грн., а відтак від цієї суми позивачу збільшено зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 1 404 841,04грн.

Відповідач, не визнаючи реальний характер господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами у перевіреному періоді, наводить доводи щодо ознак нереальності здійснення господарської діяльності такими контрагентами відповідача. Такі доводи обґрунтовані наявністю кримінальних проваджень, порушених за фактами фіктивного підприємництва з боку вказаних контрагентів.

Проте такі висновки, які контролюючий орган робить з аналізу встановлених ним фактів, суд вважає передчасними та такими, що не обґрунтовані належним чином стосовно порушень в податковій сфері.

При цьому суд зазначає, що позивачем до суду надано належні копії договорів, видаткових накладних, актів приймання-здавання, а також докази сплати за товар, придбаний за спірними господарськими операціями у названих вище контрагентів.

Зокрема, між позивачем та ТОВ ВКК УНІТЕХ було укладено наступні договори поставки:

договір № 0207/ПМ-14 від 02.07.2014р., за п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 22128,00грн. у т.ч. ПДВ 3688,00грн. Згідно п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. Згідно п.4.3. договору передача - приймання товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору приймання товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 30 від 05.09.2014р. на суму 1680,00грн., ПДВ 336,00грн. усього 2016,00грн., № 40 від 17.10.2014р. на суму 1 760,00грн., ПДВ 352,00грн. усього 2112,00грн.

- податкових накладних № 35 від 02.07.2014р. № 30 від 05.09.2014р. на суму 1680,00грн., ПДВ 336,00грн. усього 2016,00грн., №36 від 02.07.2014р. на суму 1 760,00грн., ПДВ 352,00грн. усього 2112,00грн.

Наявність в складських приміщеннях позивача, отриманого від ТОВ ВКК УНІТЕХ товару, підтверджується картками складського обліку матеріалів, які наявні в матеріалах справи;

договір № 2612/ПМ-14 від 26.12.2014р., за п. 2.2. якого загальна вартість складає 1356936,00грн. у т.ч. ПДВ 226156,00грн. Згідно п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання товару за кількістю здійснюється в пункті поставки . За п.4.4. договору приймання товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 24 від 21.05.2015р. на суму 31780,00грн., ПДВ 6356,00грн. усього 38136,00грн., № 44 від 03.07.2015р. на суму 297000,00грн., ПДВ 59400,00грн. усього 356400,00грн., № 50 від 15.07.2015р. на суму 276000,00грн., ПДВ 55200,00грн. усього 331200,00грн., № 36 від 23.06.2015р. на суму 256000,00грн., ПДВ 51200,00грн. усього 307200,00грн.,№ 42 від 02.07.2015р. на суму 270000,00грн., ПДВ 54000,00грн. усього 324000,00грн.

- податкових накладних: № 29 від 22.04.2015р. на суму 1130780грн., ПДВ 226156,00грн. усього 1356936,00грн.

договір № 1205/ПМ-14 від 26.12.2014р., за п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 1356936,00грн. у т.ч. ПДВ 226156,00грн. Згідно п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання товару за кількістю здійснюється в пункті поставки . За п.4.4. договору приймання товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 19 від 04.06.2014р. на суму 36000,00грн., ПДВ 7200,00грн. усього 43200,00грн.

- податкових накладних: № 20 від 30.05.2014р. на суму 36000,00грн., ПДВ 7200,00грн. усього 43200,00грн.

договір № 1509/ПМ-14 від 15.09.2014р., за п. 2.2. якого вартість договору складає 25200,00грн. у т.ч. ПДВ 4200,00грн. Згідно п.4.2. договору постачання здійснюється ПОСТАЧАЛЬНИКОМ за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки . За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 46 від 05.11.2014р. на суму 130000,00грн., ПДВ 26000,00грн. усього 156000,00грн., № 45 від 30.10.2014р. на суму 26000,00грн.. ПДВ 5200,00грн. усього 31200,00грн., № 67 від 22.12.2014р. на суму 65000,00грн., ПДВ 13000,00грн. усього 78000,00грн., № 68 від 22.12.2014р. на суму 13000,00грн., ПДВ 2600,00грн. усього 15600,00грн., № 44 від С. 10.2014р. на суму 130000,00грн., ПДВ 26000,00грн. усього 156000,00грн., № 50 від 11.11.2014р. на суму 50640,00грн., ПДВ 10128,00грн. усього 60768,00грн., №47 від 05.11.2014р. на суму 128732,35грн., ПДВ 25746,47грн. усього 154478,82грн., № 48 від 05.11.2014р. на суму 135328,00грн., ПДВ 27065,60грн. усього 162393,60грн., № 49 від 05.11.2014р. на суму 561726,95грн., ПДВ 112345,39грн. усього 674072,34грн., та відповідних податкових накладних.

договір № 0604/ПМ-15 від 06.04.2015р., за п. 2.2. якого, з врахуванням Додаткової угоди № 1 від 08.07.2015р., загальна вартість договору складає 148440,00грн. у т.ч. ПДВ 24740,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 28 від 21.05.2015р. на суму 68500,00грн., ПДВ 13700,00грн. усього 82200,00грн., № 64 від 30.07.2015р. на суму 48300,00грн., ПДВ 9660,00грн. всього 57960,00грн., всього на загальну суму 140160,00грн.

- податкових накладних № 71 від 30.07.2015р. на суму 48300,00грн., ПДВ 9660,00грн. всього 57960,00грн., №28 від 15.04.2015р. на суму 68500,00грн., ПДВ 13700,00грн. усього 82200,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59998019037234 від 21.05.2015р., відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 2204/ПМ-15 від 22.04.2015р., за п. 2.2. якого загальна вартість складає 981060,00грн. у т.ч. ПДВ 163510,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 25 від 21,05.2015р. на суму 488550,00грн., ПДВ 97710,00грн. усього 586260,00грн., № 38 від 23.06.2015р. на суму 329000,00грн., ПДВ 65800,00грн. усього 394800,00грн.

- податкової накладної № 30 від 23.04.2015р. на суму 817550,00грн., ПДВ 163510,00грн. всього 981060,00грн.

- експрес-накладних Нової пошти № 59998019990454 від 23.06.2015р. та від 21.05.2015р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

Наявність в складських приміщеннях позивача, отриманого від ТОВ ВКК УНІТЕХ товару, підтверджується картками складського обліку матеріалів, які наявні в матеріалах справи.

договір № 2909/ПМ-15 від 29.09.2015р., за п. 2.2. якого вартість договору складає 141180,00грн. у т.ч. ПДВ 23530,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткової накладної № 80 від 13.10.2015р. на суму 23530,00грн.. ПДВ 4706,00грн. усього 28236,00грн.

- податкової накладної № 100 від 02.10.2015р. на суму 23530,00грн.. ПДВ 4706,00грн. усього 28236,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59998023478307 від 13.10.2015р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 0210/ПМ-15 від 02.10.2015р., за п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 588012,00грн. у т.ч. ПДВ 98002,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 103 від 10.11.2015р. на суму 231360,00грн., ПДВ 46272,00грн. усього 277632,00грн., № 102 від 10.11.2015р. на суму 258650,00грн., ПДВ 51730,00грн. усього 310380,00грн.

- податкової накладної № 115 від 22.10.2015р. на суму 490010,00грн.. ПДВ 98002,00грн. усього 588012,00грн.

- експрес-накладних Нової пошти № 59000142680292 від 10.10.2015р., №59000142956660 від 11.11.15 відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 1310/ПМ-15 від 13.10.2015р., за п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 65880,00грн. у т.ч. ПДВ 10980,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткової накладної № 87 від 29.10.2015р. на суму 54900,00грн., ПДВ 10980,00грн. усього 65880,00грн.

- податкової накладної № 112 від 20.10.2015р. на суму 54900,00грн., ПДВ 10980,00грн. усього 65880,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59000139904687 від 28.10.2015р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 2710/ПМ-15 від 27.10.2015р., за п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 180084,00грн., у т.ч. ПДВ 30014,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткової накладної: № 114 від 08.12.2015р. на суму 130240,00грн., ПДВ 26048,00грн. усього 156288,00грн.

- податкової накладної № 125 від 05.11.2015р. на суму 130240,00грн., ПДВ 26048,00грн. усього 156288,00грн.

- розрахунків коригування: №133 від 18.12.2015, № 35 від 27.05.15.

- експрес-накладної Нової пошти № 59998025568280 від 08.12.2015р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 1312/ПМ-15 від 03.12.2015р., який в акті перевірки помилково зазначено під № 0312/ПМ-15, за п. 2.2. якого загальна вартість складає 56616,00грн. у т.ч. ПДВ 9436,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: №115 від 08.12.2015р. на суму 33380,00грн., ПДВ 6676,00грн. усього 40056,00грн., № 117 від 15.12.2015р. на суму 13800,00грн., ПДВ 2760,00грн. усього 16560,00грн.

- податкової накладної № 141 від 03.12.2015р. на суму 47180,00грн., ПДВ 9436,00грн. усього 56616,00грн.

- експрес-накладних Нової пошти № 5900015525177 від 15.12.2015р., від 08.12.15 відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 2412/ПМ-15 від 24.12.2015р., за п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 16560,00грн. у т.ч. ПДВ 2760,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткової накладної № 125 від 25.12.2015р. на суму 13800,00грн., ПДВ 2760,00грн. усього 16560,00грн.

- податкової накладної № 153 від 25.12.2015р. на суму 13800,00грн., ПДВ 2760,00грн. усього 16560,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59000153319494 від 25.12.2015р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 3003/ПМ-15 від 30.03.2015р., згідно п. 2.2. якого загальна вартість договору, з врахуванням Додаткової угоди, складає 439368,00грн., у т.ч. ПДВ 73228,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- Рахунку на оплату №18 від 30.03.2015 на суму 388800,00грн.

- видаткових накладних: № 27 від 21.05.2015р. на суму 42140,00грн., ПДВ 8428,00грн. усього 50568,00грн., № 26 від 21,05.2015р. на суму 324000,00грн., ПДВ 64800,00грн. усього 388800,00грн., а всього на суму 439368,00грн. у т.ч. ПДВ 73228,00грн.

- податкових накладних: № 18 від 31.03.2015р. на суму 324000,00грн., ПДВ 64800,00грн. усього 388800,00грн., № 19 від 31.03.15 на суму на суму 42140,00грн., ПДВ 8428,00грн. усього 50568,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59998019037234 від 21.05.2015р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 1501/ПМ-16 від 15.01.2016р., згідно п. 2.2. якого загальна вартість складає 812208,00грн. у т.ч. ПДВ 135368,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 28 від 22.02.2016р. на суму 356600,00грн., ПДВ 71320,00грн. усього 427920,00грн., №83 від 22.05.2016р. на суму 160120,00грн., ПДВ 32024,00грн. усього 192144,00грн., №77 від 18.05.2016р. на суму 160120,00грн., ПДВ 32024,00грн. усього 192144,00грн., всього на суму 676840,00грн., ПДВ 135368,00грн., усього 812208,00грн.

- податкових накладних: № 7 від 22.01.2016р. на суму 676840,00грн., ПДВ 135368,00грн., усього 812208,00грн.

договір № 1209/ПМ-16 від 12.09.2016р., згідно п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 113364,00грн., у т.ч. ПДВ 18894,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

видаткових накладних: №211 від 12.10.2016р. на суму 39135,00грн., ПДВ 7827,00грн. усього 46962,00грн., №215 від 12.10.2016р. на суму 16200,00грн., ПДВ 3240,00грн. усього 19440,00грн.

- податкових накладних: №211 від 30.09.16 на суму 46962,00грн., ПДВ 7827,00грн., усього 46962,00грн., № 210 від 29.09.2016р. на суму 9720,00грн., ПДВ 1620,00грн. усього 8100,00грн., №219 від 12.10.2016р. на суму 9720,00грн., ПДВ 1620,00грн. усього 8100,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59998037937464 від 26.10.16р.,№59998037937464 від 26.10.16р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 3009/ПМ-16 від 30.09.2016р., згідно п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 55320,00грн., у т.ч. ПДВ 9220,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 230 від 26.10.2016р. на суму 46100,00грн., ПДВ 9220,00грн. усього 55320,00грн.

- податкових накладних: №227 від 19.10.16 на суму на суму 46100,00грн., ПДВ 9220,00грн. усього 55320,00грн.

договір № 0510/ПМ-16 від 05.10.2016р., згідно п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 422904,00грн., у т.ч. ПДВ 70484,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 248 від 10.11.2016р. на суму 352420,00грн., ПДВ 70484,00грн. усього 422904,00грн.

- податкових накладних: №218 від 11.10.16 на суму 352420,00грн., ПДВ 70484,00грн. усього 422904,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59998038624105 від 11.11.16р.,№59998037937464 від 26.10.16р. відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 1111/ПМ-16 від 11.11.2016р., згідно п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 168840,00грн. у т.ч. ПДВ 28140,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальникомза його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: №251 від 14.11.2016р. на суму 140700,00грн., ПДВ 28140,00грн. усього 168840,00грн.

- податкових накладних: №249 від 14.11.16 на суму 140700,00грн., ПДВ 28140,00грн. усього 168840,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59998038767468 від 15.11.16р., відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

договір № 1511/ПМ-16 від 15.11.2016р., згідно п. 2.2. якого загальна вартість договору складає 5544,00грн. у т.ч. ПДВ 924,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальникомза його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

- видаткових накладних: № 252 від 15.11.2016р. на суму 4620,00грн., ПДВ 924,00грн. усього 5544,00грн.

- податкових накладних: №250 від 15.11.16 на суму 4620,00грн., ПДВ 924,00грн. усього 5544,00грн.

- експрес-накладної Нової пошти № 59000217771375 від 15.11.16р., відправник ТОВ ВКК УНІТЕХ , одержувач ДП ЧАРЗ .

За договором № 1701/ПМ-13 від 17.01.13р. на підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копії:

- видаткових накладних: № 2 від 19.01.2015р. на суму 234000,00грн., ПДВ 46800,00грн. усього 280800,00грн.

- податкових накладних: №2 від 19.01.15 на суму 156000,00грн., ПДВ 31200,00грн. усього 187200,00грн.,

- товарно-транспортної накладної №Р2 від 19.01.15.

За договором № 1501/ПМ-13 від 15.01.13р. на підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копії:

- видаткових накладних: № 21 від 09.04.2015р. на суму 265452,00грн., ПДВ 53090,40грн. усього 3 1 8542,40грн., № 65 від 30.07.2015р. на суму 126192,00грн., ПДВ 25238,40грн. усього 151430,40грн., №71 від 04.09.2015р. на суму 139260,00грн., ПДВ 27852,00грн. усього 167112,00грн.

- податкових накладних: №13 від 23.03.15 на суму 530904,00грн., ПДВ 106180,80 грн. усього 637084,80 грн.,

- товарно-транспортної накладної №Р21 від 09.04.15.

На підтвердження транспортування товарів позивачем також надано відповідні товарно-транспортні накладні та експрес накладні підприємства поштового зв'язку Нова пошта .

Судовим розглядом також підтверджено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ ЖЕЛДОРМАШ (код ЄДРПОУ 34784840).

Так, між позивачем та ТОВ ЖЕЛДОРМАШ було укладено наступні договори поставки:

договір № 0402/П-13 від 04.02.2013р., згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар згідно специфікації, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. П.2.2 Загальна вартість договору складає 5 655 888грн.00коп, у т.ч. ПДВ 942 648,00грн.;

договір №0102/П-13 від 01.02.2013р., згідно з п.1.1. постачальник зобов'язується поставити Покупцю Товар згідно специфікації, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. Загальна вартість договору складає 13 922 100грн.00коп, у т.ч. ПДВ 2320350грн. за п 2.2. Загальна вартість договору складає 422904,00грн. у т.ч. ПДВ 70484,00грн. За п.4.2. договору постачання здійснюється постачальником за його рахунок. За п.4.3. договору передача - приймання Товару за кількістю здійснюється в пункті поставки. За п.4.4. договору Приймання Товару за якістю здійснюється на підприємстві покупця.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

видаткових накладних: № 2 від 19.02.2014р. на суму 323348 грн. в т.ч. ПДВ 54058грн. та №3 від 19.02.2014р. на суму 155208грн. в т.ч. ПДВ 25868грн.; податкових накладних на загальну суму 479 556грн. грн., в тому числі ПДВ на суму 79926,00 грн., які включені до реєстрів отриманих податкових накладних та згідно з Додатком 5 „Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкових декларацій по податку на додану вартість; реєстрів отриманих податкових накладних; товарно - транспортних накладних: ТТН № 02 ААТ671871 від 19.02.14 р.

Наявність в складських приміщеннях позивача, отриманого від ТОВ ЖЕЛДОРМАШ товару, підтверджується картками складського обліку матеріалів, які наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту відображення вказаних операцій з придбання товарів в бухгалтерському обліку підприємства та податковій звітності, позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості, декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні періоди, а також декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди. На підтвердження проведення безготівкових розрахунків з ТОВ ЖЕЛДОРМАШ позивачем надано платіжні доручення № 994 від 25.06.14, №1115 від 15.07.14 та банківські виписки.

Судовим розглядом також підтверджується, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА (код ЄДРПОУ).

Так, Між ДП ЧАРЗ та ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА було укладено наступні договори поставки:

Договір № ПЕ-15/11-16 від 15.11.2016р., згідно п. 1.1 постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно специфікації, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. Згідно п. 2.2 договору загальна вартість його складає 214800грн.00коп, у т.ч. ПДВ 35800,00грн., а відповідно до п.4.2. постачання здійснюється на умовах , додатково узгоджених сторонами.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду складені контрагентом копії:

- видаткової накладної № РН-003896 від 16.11.2016. на суму 214800 грн. в т.ч. ПДВ 35800 грн.;

- податкової накладної №127 від 16.11.16р. на суму 214800 грн. в т.ч. ПДВ 35800 грн.;

- Експрес накладну Нової пошти № 59000218105112 від 16.11.2016р.

Наявність в складських приміщеннях позивача, отриманого від ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА товару, підтверджується картками складського обліку матеріалів, які наявні в матеріалах справи;

договір № ПЕ-17/10-16 від 17.10.2016р., згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно специфікації, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. Згідно п. 2.2 договору загальна вартість договору складає 61085грн.00коп, у т.ч. ПДВ 10180,90,00грн., а відповідно до п.4.2. постачання здійснюється на умовах , додатково узгоджених сторонами.

Судовим розглядом також встановлено, що в акті перевірки відсутні зауваження щодо первинних бухгалтерських документів, складених на виконання договору № ПЕ-17/10-16 від 17.10.2016р.;

договір № ПЭ-09/04-15 від 09.04.2015р., за п. 2.2 якого загальна вартість договору складає 8810грн.00коп, у т.ч. ПДВ 1468,40грн. Відповідно до п.4.2. договору постачання здійснюється на умовах , додатково узгоджених сторонами.

Судовим розглядом також встановлено, що в акті перевірки відсутні зауваження щодо первинних бухгалтерських документів, складених на виконання вказаного договору;

договір № ПЭ-01/04-15 від 01.04.2015р., згідно п. 2.2 якого загальна вартість договору складає 15524грн.88коп, у т.ч. ПДВ 2587,48грн. Відповідно до п.4.2. договору постачання здійснюється на умовах, додатково узгоджених сторонами.

договір № ПЭ-14/01-13 від 14.01.2013р., фактичне виконання якого підтверджено копіями:

- видаткових накладних: №№ № РН-0000635 від 20.05.2014р. на суму 1836,52грн. в т.ч. ПДВ 367,30грн., РН-0000657 від 23.05.2014р. на суму 35135,10 грн. в т.ч. ПДВ 7027,02грн., РН-0000658 від 23.05.2014р. на суму 455,00 грн. в т.ч. ПДВ 91.00 грн., РН-0000782 від 18.06.2014р. на суму 27418,18грн. в т.ч. ПДВ 5483,64грн., РН-0000821 від 24.06.2014р. на суму 18815,00грн. в т.ч. ПДВ 3763,00грн., РН-0000879 від 02.07.2014р. на суму 955,20грн. в т.ч. ПДВ 191,04грн., РН-0000906 від 07.07.2014р. на суму 22469,20 грн. в т.ч. ПДВ 4493,84грн., РН-0001016 від 23.07.2014р. на суму 2435,30грн. в т.ч. ПДВ 487,06грн., РН-0001218 від 26.08.2014р. на суму 5361,00грн. в т.ч. ПДВ 1072,00 грн., РН-001594 від 30.06.2016р. на суму 6568,80грн. в т.ч. ПДВ 1313,76грн., РН-0001818 від 10.12.2014р. на суму 24000грн. в т.ч. ПДВ 4800,00грн., РН-0001771 від 03.12.2014р. на суму 24000грн. в т.ч. ПДВ 4800,00грн., РН-0001331 від 11.09.2014р. на суму 7516,60грн. в т.ч. ПДВ 1503,32грн., РН-0001541 від 14.10.2014р.

- податкових накладних № 23 від 13.05.2014р. на суму без ПДВ 35135,10грн., ПДВ 7027,02 грн. та загальну суму 42162,12грн.; № 5 від 06.05.2014р. на суму без ПДВ 2291,52грн., ПДВ 458,30грн., та загальну суму 2749,82грн.; № 104 від 30.05.2014р. на суму без ПДВ 27418,18грн., ПДВ 5483,64грн. та загальну суму 32901,82грн. № 104 від 16.07.2014р. на суму без ПДВ 2435,5грн., ПДВ 487,06грн. та загальну суму 2922,36грн.; № 64 від 20.06.2014р. на суму без ПДВ 22469,17грн., ПДВ 4493,83грн. та загальну суму 26963,00грн.; №62 від 19.06.2014р. на суму без ПДВ 955,20грн., ПДВ 191,04 грн. та на загальну суму 1146,24грн.;№ 99 від 18.08.2014р. на суму без ПДВ 5361,00грн., ПДВ 1072,20 грн. та загальну суму 6433,20грн.; № 14 від 03.09.2014р. на суму без ПДВ 7516,60грн., ПДВ 1503,32 грн. та загальну суму 9019,92грн. № 102 від 24.10.2014р. на суму без ПДВ 5267,52грн., ПДВ 1053,50грн. та загальну суму 6321,02грн.; № 29 від 09.09.2014р. на суму без ПДВ 25724,00грн., ПДВ 5144,80грн. та загальну суму 30868,80грн.;№ 67 від 19.11.2014 на суму без ПДВ 48000,00грн., ПДВ 9600,00грн. та загальну суму 57600,00грн.№ 127 від 09.06.2016р. № 127 від 16.11.2016р. на суму 6568,80грн., ПДВ 1313,76грн., та на загальну суму 7882,56грн; копії експрес накладних підприємства поштового зв'язку Нова пошта .

На підтвердження проведення безготівкових розрахунків з ТОВ ПРОМЕЛЕКТРОНІКА позивачем надано копії звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача та банківських виписок.

Судовим розглядом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ Євросторой Плюс (код ЄДРПОУ 35475564).

Так, між вказаними особами було укладено наступні договори:

договір № 38/15 від 30.09.2015р., згідно з п.1.1. постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно специфікації, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. За п.2.2. загальна вартість договору склала 129990,00грн., у т.ч. ПДВ 21665,00грн.

видаткової накладної № РН-02/10-01 від 02.10.15р., податкової накладної №203 від 21.10.2015р., товарно-транспортної накладної №02 ААТ 671900 від 02.10.2015р. Наявність в складських приміщеннях позивача, отриманого від ТОВ Євросторой Плюс товару, підтверджується картками складського обліку матеріалів №1021л, 383л, 2л236, які наявні в матеріалах справи.

На підтвердження факту відображення вказаних операцій з придбання товарів в бухгалетрському обліку підприємства та податковій звітності, позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості, декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні періоди, а також декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди. На підтвердження проведення безготівкових розрахунків з ТОВ Євросторой Плюс позивачем надано копію звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача;

договір № 39/15 від 19.10.2015р., згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно специфікації, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. За п.2.2. договору загальна вартість його склала 436800,00 грн., в т.ч. ПДВ 72800,00 грн.

видаткової накладної № РН-19/10-01 від 19.10.15р., податкової накладної №1905 від 19.10.2015р., товарно-транспортної накладної №02 ААТ 671908 від 19.10.2015р. Наявність в складських приміщеннях позивача, отриманого від ТОВ Євросторой Плюс товару, підтверджується картками складського обліку матеріалів № 305 л, 312 л, 3102 л, 316 л, 394 л, 567 л, 2п289, 1032 л.

На підтвердження факту відображення вказаних операцій з придбання товарів в бухгалтерському обліку підприємства та податковій звітності, позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості, декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні періоди, а також декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди. На підтвердження проведення безготівкових розрахунків з ТОВ Євросторой Плюс позивачем надано копію звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача.

Судовим розглядом також встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ ФІРМА "ПРОМПОСТАЧСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 22695445).

Так, між вказаними особами було укладено наступні договори:

договір ПСС-29/09-15 від 29.09.2015р., згідно з п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору. За п.2.2. договору загальна його вартість склала 100284,00 грн., в т.ч. ПДВ 16714,00грн.

Фактичне виконання договору підтверджено наданими до суду копіями:

видаткової накладної № П-10/098 від 07.10.15р. на суму 18768,00грн., податкової накладної № 40 від 02.10.2015р.

видаткової накладної № П-10/099 від 07.10.15р. на суму 26088,00грн., податкової накладної № 43 від 02.10.2015р.;

видаткової накладної № П-10/101 від 07.10.15р. на суму 29952,00грн., податкової накладної № 42 від 02.10.2015р.;

видаткової накладної № П-10/104 від 07.10.15р. на суму 2700,00грн., податкової накладної № 35 від 02.10.2015р.;

видаткової накладної № П-10/103 від 07.10.15р. на суму 22776,00грн., податкової накладної № 41 від 02.10.2015р.

На підтвердження факту відображення вказаних операцій з придбання товарів в бухгалтерському обліку та податковій звітності, позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості, декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні періоди, а також декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди. На підтвердження проведення безготівкових розрахунків з ТОВ ФІРМА "ПРОМПОСТАЧСЕРВІС" позивачем надано копію звіту про дебетові та кредитові операції та копії банківських виписок по рахунку позивача.

Також судом встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ВЛАН" (код ЄДРПОУ 35475564) на підставі наступних документів:

видаткової накладної №297 від 05.12.2015р. на суму 15044,88грн., податкової накладної № 27 від 23.11.2015р.;

видаткової накладної №274 від 19.11.2015р. на суму 8596,80грн., податкової накладної № 14 від 12.11.2015р.;

видаткової накладної №8 від 21.01.2016р. на суму 1195,20грн., податкової накладної №13 від 12.11.2015р.

На підтвердження факту відображення вказаних операцій з придбання товарів в бухгалтерському обліку підприємства та податковій звітності, позивачем надано відповідні оборотно-сальдові відомості, декларації з податку на прибуток підприємств за відповідні періоди, а також декларації з податку на додану вартість за відповідні періоди. На підтвердження проведення безготівкових розрахунків з ТОВ "ВЛАН" позивачем надано копію звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку позивача.

Судом встановлено, що правочини з ТОВ Промелектроніка ; ТОВ ВКК УНІТЕХ ; ТОВ Желдормаш ; ТОВ ФІРМА "ПРОМПОСТАЧСЕРВІС"; ТОВ Влан ; ТОВ Євросторой Плюс укладались позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності та виконання наступних договорів:

договору закупівлі послуг з капітального ремонту літаків Л-39 № 90/12 від 20.06.2012р., укладеного позивачем з Військовою частино А0215, за яким з 2012 по 2014 роки виконувалась модернізація та капітальний ремонт літаків Л39 з матеріалів виконавця.

Факт виконання робіт підтверджується відповідними посвідченнями військового представництва Міноборони України та відповідними Актами приймання послуг; а також з метою виконання договору комісії № USE-20.2-480-Д\К-12 від 27.12.2012р., договору комісії № USE-20.2-95-Д\К-13 від 02.04,2013р., договору комісії, договору комісії № STE-2-151-Д/К-13 від 25.09.2013 року, договору комісії № USE-20.1-292-д/к-14 від 10.11.2014р., договору комісії USE-20.1-291-D/K-14 від 10.10.14

Копії вказаних вище долучених до матеріалів справи договорів, первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі зазначених вище обставин суд доходить висновку, що подані позивачем документи, підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ним як покупцем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з його власності свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Можливі наявні недоліки деяких первинних документів не можуть слугувати підставою для невизнання господарської операції, що ними оформлена, за умови належного документального підтвердження даної господарської операції іншими доказами.

Крім того, суд зауважує, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від іншої особи, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а відтак, якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для висновків про порушення платника податку щодо якого було проведено податкову перевірку, вимог податкового законодавства у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження здійснених господарських операцій та їх належного податкового обліку.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при дослідженні матеріалів судової справи не виявлено.

Щодо невірного складання у деяких випадках товарно-транспортних накладних слід зауважити, що порядок складання товарно-транспортних накладних визначений Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р.

Так, згідно вказаних Правил (п. п. 11.1, 11.4, 11.5) визначено, що основним документом на перевезення є товарно-транспортна накладна, яку замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше 4 екземплярів, засвідчує всі екземпляри підписом і, при необхідності, печаткою (штампом).

Відтак, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку з податку на додану вартість платниками податків, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність перевізників, в зв'язку з чим товарно-транспортні накладні не можна вважати документами первинного бухгалтерського обліку, які беззаперечно підтверджують або спростовують факт придбання товарно-матеріальних цінностей.

В даній справі, враховуючи наявність належних документів первинного обліку, а також розрахункових документів, відсутність товарно-транспортних накладних на товар або їх неналежне оформлення не може вказувати на відсутність його придбання.

Посилання контролюючого органу на те, що контрагенти позивача фактично не мали можливості здійснити свою господарську діяльність, у тому числі виконати свої зобов'язання за угодами, укладеними з позивачем, належними та допустимими доказами ним не підтверджено. При цьому посилання на такі висновки, зроблені органами державної фінансової служби, такими доказами не є.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яку суди України застосовують як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 22.01.2009 р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відтак судом встановлено правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат:

- 1845508,00 грн. за 2014 рік, які складаються з витрат з придбання ТМЦ у: ТОВ Промелектроніка в розмірі 218011,00грн., у ТОВ Желдормаш в розмірі 399630,00 грн. та у ТОВ ВКК УНІТЕХ в розмірі 1227867грн.;

- 4497580,46грн. за 2015 рік, які складаються з витрат з придбання ТМЦ у: ТОВ ВКК УНІТЕХ в розмірі 3877834грн., у ТОВ Єврострой Плюс в розмірі 472325грн., у ТОВ ФІРМА ПРОМПОСТАЧСЕРВІС в розмірі 126724,06грн., у ТОВ Влан в розмірі 20697,40грн.;

1461584,00 грн. за 2016 рік, які складаються з витрат з придбання ТМЦ у: ТОВ ВКК УНІТЕХ в розмірі 1276015,00 грн., у ТОВ Промелектроніка в розмірі 185569,00грн.

Стосовно доводів контролюючого органу про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування при капітальному ремонті 12-ти літаків Л-39 по договору від 20.06.2012р. № 90/12, в зв'язку з чим фактичні витрати, понесені підприємством по капітальному ремонту літаків є більшими ніж отримано доходу від реалізації зазначених послуг, суд зазначає наступне.

Так, за даними акту податкової перевірки наведено оптову ціну, згідно якої обраховано дохід за 2014рік в розмірі 5355340,91 грн., а фактичні витрати відображені в розмірі 10441736,05 грн. Таким чином, за даними контролюючого органу, витрати перевищили дохід на 5086395 грн., а відтак відповідачем зменшено собівартість реалізованих робіт (послуг) ДП ЧАРЗ за 2014 рік на 5086395 грн.

За даними ДФС за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017 року ДП ЧАРЗ від проведеного ремонту літаків отримано дохід в сумі 223 800грн., а витрати на проведення ремонту фактично за цей період склали 307 146,18грн. Таким чином, витрати перевищили дохід на 83346,18грн., а відтак відповідачем зменшено собівартість реалізованих робіт (послуг) за 2015 рік на 83346,18грн.

З підстав перевищення фактичних витрат по ремонту літаків Л-39 над доходами, отриманими від виконання таких робіт, за 2014 та 2015 роки відповідачем позивачу зменшено собівартість наданих послуг на загальну суму 5169741,18грн. та нараховано податок на прибуток з цієї суми в розмірі 930 553,41 грн.

Проте такі доводи суд вважає необґрунтованими та зазначає, що в обґрунтування своєї позиції контролюючий орган посилається на те, що дана господарська операція є збитковою та не була вчинена з метою одержання прибутку.

Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин визначає, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених . пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу вимог підпункту 138.1.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкту оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За п.138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Наведені законодавчі положення дають підстави для висновку про те що однією з визначальних умов зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є здійснення господарської операції в межах провадження господарської діяльності платника податків.

Відповідно до підпункту 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Доходами, відповідно до п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого Наказом Мінфіну України від 31.03.99р. N 87 є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Отже, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Наведене, однак, не означає обов'язкову прибутковість кожної окремої операції, адже у вказаній нормі йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об'єкт оподаткування, а про доход як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.

До того ж, можливість врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів (передбачена, зокрема, ст. 150 Податкового кодексу України) свідчить про те, що податкове законодавство допускає нерентабельність окремих господарських операцій та не тягне обов'язкове виключення витрат за такими операціями з податкового обліку платника.

Збитковість операції виключає можливість її відображення у податковому обліку у разі доведення податкового органу відсутності у платника розумної ділової мети, свідомого здійснення платником завідомо збиткових операцій з метою отримання, зокрема, податкових переваг тощо.

В зв'язку з наведеним збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства. Оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до пп. 14.1,231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефекту результаті господарської діяльності.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено відсутність ділової мети у спірній господарській операції, в зв'язку з чим його доводи про її збитковість та подальше нарахування податку на прибуток не є обґрунтованими.

Стосовно доводів контролюючого органу про протиправне віднесення позивачем до складу витрат на збут суму витрат комісіонера в загальному розмірі 4768965,06грн. за договорами комісії: № USE-20.2-480-Д\К-12 від 27.12.2012р., № USE -20.2-95-Д\К-13 від 02.04.2013р. № SТЕ-2-151-Д/К-13 від 25.09.2013 р., № SТЕ-2-140-Д/К-13 від 25.06.2013 р., № USE -20.1-292-д/к-14 від 10.11.2014р., слід зазначити, що такі доводи не є обґрунтованими, а витрати комісіонера, які були утримані комісіонерами з належних комітентові коштів за зазначеними вище договорами, підлягають включенню до складу витрат на збут з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з третьою особою - ДК Укрспецекспорт (код 21655998).

Так, між вказаними особами було укладено:

договір комісії № USE-20.2-480-Д\К-12 від 27.12.2012р., за яким комісіонер (ДК Укрспецекспорт ) зобов'язався за дорученням комітента (ДП ЧАРЗ ) за плату вчинити правочин щодо організації надання послуг з капітального ремонту запчастин до літаків Л-39, згідно додатку №1 до даного договору, від свого імені за рахунок комітента.

За п. 3.2.5. комітент зобов'язався відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер. В межах виконання договору сторонами було складно звіт Комісіонера № 2 від 31.12.2013р. Про виконання доручення за договором комісії № USE-20.2-480-Д\К-12 від 27.12.2012р. , відповідно до якого витрати комісіонера на послуги ZOMER ENTERPRІSE LTD (Великобританія) за рахунок комітента склали 119088,32 доларів США за Актом №1 від 06.12.2013р. Сума витрат за цією угодою 951872,742грн. увійшла до складу витрат позивача на збут за 2014 рік. Витрати комісіонера вираховувались комісіонером з сум грошових коштів, належних комітентові відповідно до умов договору комісії. Факт перерахування комісіонером коштів агенту підтверджується копією картки рахунку 3774 за січень-серпень 2014р. з контрагентом ZOMER ENTERPRІSE LTD;

договір комісії № USE-20.2-95-Д\К-13 від 02.04. 2013р., в межах виконання якого сторонами складено звіт комісіонера № 3 від 31.12.2013р. Про виконання доручення за договором комісії № 118Е-20.2-95-Д\К-13 від 02.04.2013р. , відповідно до якого витрати комісіонера на послуги FED (China) Tehnology Limited за рахунок комітента склали в сумі 15438 доларів США за Актом №1 від 18.12.2013. Сума витрат за цією угодою 123395, 934 грн. увійшла до складу витрат на збут за 2014р.

На підтвердження понесених витрат позивачем було надано звіт комісіонера №3 від 31.12.2013р., меморіальний ордер №841453 від 17.12.13р., копію угоди № USE-12.2-189-Д-13 від 18.12.2013р. про зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором комісії № USE-20.2-95-Д\К-13 від 02.04,2013р. та за Договором № USE-18.1-75-Д\К-12 від 16.03.2012р. Факт перерахування комісіонером коштів агенту підтверджується копією картки рахунку 3774 за січень-серпень 2014р. з контрагентом FED (China) Tehnology Limited;

договір комісії № USE-20.1-292-д/к-14 від 10.11.2014р., за яким комісіонер (ДК Укрспецекспорт ) зобов'язався за дорученням комітента (ДП ЧАРЗ ) за плату вчинити правочин з продажу комплектуючих агрегатів до літаків Л-39 згідно додатку №1 до даного договору, від свого імені за рахунок комітента.

За п. 3.2.3. вказаного договору комітент зобов'язався відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер. В межах виконання договору сторонами було складено звіт комісіонера № 5 від 27.12.2015р. Про виконання доручення за договором комісії № USE-20.1-292-д/к-14 від 10.11.2014р. , відповідно до якого витрати комісіонера на послуги фірмі Almagest limited склали 56116,23 доларів США згідно Акту №1 від 20.11.2015р., а також звіт комісіонера №8 від 31.05.2016р. Про виконання доручення за договором комісії № USE-20.1-292-д/к-14 від 10.11.2014р. , відповідно до якого витрати комісіонера на оплату агентських послуг фірмі Almagest limited склали 18739,05 дол. США згідно Акту №2 від 18.05.2016р.;

договір комісії USE-20.1-291-D/K-14 від 10.10.2014р., за яким комісіонер (ДК Укрспецекспорт ) зобов'язався за дорученням комітента (ДП ЧАРЗ ) за плату вчинити правочин з експорту послуг з капітального ремонту літаків Л-39 №№834405,834413 (за винятком капітального ремонту авіаційних двигунів АИ-25ТЛ№№ 9052524200203, 7082524300050), ремонту засобів наземного обслуговування та знімного обладнання вказаних літаків, від свого імені за рахунок комітента. За п. 3.2.5. комітент зобов'язався відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер.

В межах виконання договору сторонами було складно звіт комісіонера № 9 від 30.06.2016р. Про виконання доручення за договором комісії №USE-20.1-291-D/K-14 від 10.10.14 , відповідно до якого витрати комісіонера на оплату агентських послуг фірмі Almagest limited склали 69380 дол. США згідно Акту №1 від 30.05.2016р.

Позивачем також надано додаткові докази виконання договору комісії №USE-20.1-291-D/K-14 від 10.10.14, а саме: акт приймання-передачі майна для виконання робіт від 09.04.2015р., копії вантажних митних декларацій, сертифікатів служби експортного контролю.

Суд встановив, що в акті податкової перевірки зазначено, що звіт Комісіонера № 9 від 30.06.2016р. (Акт №1 від 30.05.2016р. з фірмою Almagest limited на суму 69380 дол. США) складено на виконання договору комісії № STE-2-140-Д/К-13 від 25.06.2013 року, однак матеріалами справи доведено, що зазначений звіт комісіонера складено саме на виконання договору комісії № STE-2-140-Д/К-13 від 25.06.2013 року.

Факт понесення ДК Укрспецекспорт за зазначеними вище угодами підтверджується картками рахунку 3774.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіреному періоді мав господарські взаємовідносини з Дочірнім підприємством ДК Укрспецекспорт ДГЗП Спецтехноекспорт (код 30019335).

Так, вказаними особами було укладено договір комісії № STE-2-151-Д/К-13 від 25.09.2013 року, за яким комісіонер (ДГЗП Спецтехноекспорт ) зобов'язався за комісійну плату на умовах цього договору укласти і виконати від свого імені в інтересах комітента (ДП ЧАРЗ ) контракт з інозамовником на поставку на експорт запасних частин до літаку типу Л-39.

За п. 4.2.2 договору комітент зобов'язався відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер, зокрема на оплату робіт/послуг третіх осіб. В межах виконання договору сторонами було складно звіт комісіонера б/н від 22.01.2014р., відповідно до якого витрати комісіонера на оплату агентських послуг фірмі Right Management Overseas LTD (Великобританія) згідно з актом наданих послуг від 22.01.2014р. склали 10941,64 євро згідно додаткової угоди №71 від 26.09.2013р. до угоди №STE-2-36-А-10 від 27.05.2010 пл. доручення №3 від 09.01.2014р. Понесені витрати також підтверджуються листом ДП ДГЗП Спецтехноекспорт від 21.05.2018р., платіжним дорученням №3, меморіальним ордером № 232 від 14.01.14, банківською випискою за 03.01.14, контрактом №STE-2-41-K\KE-13.

Між ДП ЧАРЗ та ДК Укрспецекспорт ДГЗП Спецтехноекспорт також було укладено договір комісії № STE-2-140-Д/К-13 від 25.06.2013 року, за яким комісіонер (ДГЗП Спецтехноекспорт ) зобов'язався за комісійну плату на умовах цього договору вчинити правочини з купівлі піротехнічних засобів, зазначених у додатку №1 до даного договору від свого імені і в інтересах комітента (ДП ЧАРЗ ). За п. 4.2.2 вказаного договору комітент зобов'язався відшкодувати витрати, які здійснив комісіонер, зокрема на оплату робіт/послуг третіх осіб.

В межах виконання договору сторонами було складно звіт комісіонера б/н від 22.01.2014р., відповідно до якого витрати комісіонера на оплату агентських послуг фірмі Right Management Overseas LTD (Великобританія) згідно з актом наданих послуг від 29.01.2014р. склали 1760 євро згідно додаткової угоди №69 від 26.09.2013р. до угоди №STE-2-36-А-10 від 27.05.2010 пл. доручення №25 від 29.01.2014р. Понесені витрати також підтверджуються листом ДП ДГЗП Спецтехноекспорт від 21.05.2018р., платіжним дорученням №25, контрактом №STE-2-129-K\KE-13.

Взаємовідносини, що виникають між сторонами за договорами комісії унормовано главою 69 Цивільного кодексу України.

Так, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (стаття 1011 Цивільного кодексу).

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (пункт 1 статті 1014 Цивільного кодексу).

Після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії. Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом тридцяти днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим (стаття 1022 Цивільного кодексу).

Згідно статті 1023 Цивільного кодексу Комітент зобов'язаний прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії.

Згідно ст.1024 Цивільного кодексу комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

Отже, нормами Цивільного кодексу України визначено право комісіонера на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням їм своїх обов'язків за договором комісії, тобто умовами договору може бути визначено які саме витрати комісіонера підлягають відшкодуванню комітентом, а які витрати або ризики діяльності, у тому числі пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю, є власними витратами комісіонера.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, якщо умовами договору комісії не зазначено іншого, комісіонер має право на включення до звіту комісіонера та відповідного відшкодування всіх витрат, пов'язаних з виконанням договору. При цьому, відшкодовані витрати, включаються до складу доходів комісіонера.

Оскільки господарські відносини позивача з зазначеними вище контрагентами, а також факти понесення витрат комісіонера знайшли своє документальне підтвердження та пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає, що відповідачем зроблено невірні висновки про не підтвердження позивачем понесених витрат, у зв'язку з компенсацією витрат комісіонера, а відтак і про порушення п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок включення до складу витрат на збут на 1213968грн. у 2014 році, на 3554997,06 грн. - в 2016 році (за 1 кв.2016р. на 1337763грн, за 2кв. 2016р. на 473296,66грн., за 3кв. 2016р. на 1743937,4грн.), а відтак відповідачем не доведено правомірності підстав для коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування за податком на прибуток у зазначених вище розмірах у відповідні періоди.

Щодо доводів контролюючого органу про протиправне віднесення позивачем до складу витрат на збут витрат на рекламу в розмірі 17000,00 грн., оскільки вони перевищили розмір витрат на рекламу, передбачений в річному фінансовому плані, суд зазначає, що поняття реклами в розумінні норм статті 1 Закону України Про рекламу від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270) означає інформацію про особу чи товар, розповсюджену в будь-якій формі і будь-яким способом і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та / або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший.

Таким чином законодавчими нормами не встановлено обмежень щодо способів проведення реклами, тобто будь-яка інформація (усна, письмова), що містить в собі відомості про підприємство та його господарську діяльність, є рекламою.

Так само, витрати на проведення реклами без обмежень включаються до складу витрат на збут на підставі норм підпунктів 138.10.3 та 140.1.5 Податкового кодексу України.

При цьому нормами Податкового кодексу України не передбачено умови, за якої може бути здійснена реклама лише продаваних товарів (робіт, послуг). Згідно з п. 19 П(С)БУ 16 витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг) є складовою частиною витрат на збут, оскільки пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг).

З викладеного випливає, що витрачені підприємством кошти на рекламу, підтверджені відповідними документами, враховуються у складі витрат на збут.

Крім того такі витрати мають бути пов'язані з господарською діяльністю і документально підтверджені, на що вказують норми підпунктів 14.1.27 і 138.2 Податкового кодексу України.

Відображення витрат на проведення рекламних заходів можливе лише за наявності відповідних підтверджуючих документів. Обов'язковою умовою для включення таких витрат до складу витрат у податковому обліку є виключно рекламний характер таких заходів.

Позивачем до суду надано документи, що підтверджують витрати на рекламу, а саме: копію акту виконаних підрядних робіт між ДП ЧАРЗ та СПДФО ОСОБА_4, акту виконаних підрядних робіт між ДП ЧАРЗ та СПДФО ОСОБА_4 від 27.10.2014 р., акт здавання-приймання наданих послуг від 02.11.2015 р., а також копії відповідних платіжних доручень, які свідчать про сплату послуг.

З урахуванням наведеного, перевищення фактичного розміру витрат на рекламу від запланованих не може бути єдиною підставою для не включення таких витрат на рекламу до складу витрат, які впливають на об'єкт оподаткування.

Стосовно доводів контролюючого органу про протиправне віднесення позивачем до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, витрат на благодійні допомогу в розмірі 76000,00грн., оскільки вони перевищили розмір витрат на благодійну допомогу, передбачений в річному фінансовому план підприємства, суд зазначає наступне.

Пунктом 38.5.3. ст.38 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включають до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5 П(С)БО 16 Витрати витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. На підставі цієї норми витрати на надання благодійної допомоги в бухгалтерському обліку благодійника в повному обсязі включаються до складу витрат у періоді надання такої допомоги.

Загальні принципи благодійної діяльності в Україні визначено в Законі України Про благодійну діяльність та благодійні організації (далі - Закон № 5073).

Згідно зі ст. 1 цього Закону благодійна діяльність - це добровільна особиста або майном допомога, яка не передбачає отримання благодійником прибутку, а також сплати бус-якої винагороди або компенсації від імені або за дорученням бенефіціара (одержувача благодійної допомоги). Суб'єктами благодійної діяльності є благодійні організації, а також інші благодійники та бенефіціари (ст. 4 Закону № 5073). При цьому бенефіціар - це набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених Законом № 5073; благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у т. ч. благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Цілями благодійної діяльності є надання допомоги для сприяння законним інтересам бенефіціарів у сферах благодійної діяльності, а також розвиток і підтримка цих сфер у суспільних інтересах.

Сферами благодійної діяльності є (ст. 3 Закону № 5073): освіта; охорона здоров'я; екологія, охорона довкілля та захист тварин; запобігання природним і техногенним катастрофам та ліквідація їх наслідків, допомога постраждалим унаслідок катастроф, збройних конфліктів і нещасних випадків, а також біженцям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах; опіка та піклування, законне представництво та правова допомога; соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги та подолання бідності; культура та мистецтво, охорона культурної спадщини; наука та наукові дослідження; спорт і фізична культура; права людини і громадянина та основоположні свободи; розвиток територіальних громад; розвиток міжнародної співпраці України; стимулювання економічного зростання й розвитку економіки України та її окремих регіонів, а також підвищення конкурентоспроможності України; сприяння здійсненню державних, регіональних, місцевих та міжнародних програм, спрямованих на поліпшення соціально-економічного становища в Україні; сприяння обороноздатності та мобілізаційній готовності країни, захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного стану.

Узагальнюючи вищенаведене, можна зробити висновок, що надавати благодійну допомогу (тобто бути благодійником) можуть як благодійні організації, так і інші суб'єкти господарювання (у т. ч. сільгосппідприємства), а також фізичні особи.

Позивачем до суду надано копії первинних документів, що підтверджують здійснення витрат на благодійну допомогу (лист від військової частини № 539 від 18.08.2014 р., лист ДП ЧАРЗ від 03.03.2014 р., виписку з протоколу профспілкового комітету ДП ЧАРЗ , лист БФ РВСН-У СІЧ від 10.11.2014 р., лист Військової частини м. Вінниця №350/120/3/27/пс від 16.01.2015 р., лист БФ Медицина Слобожанщини № 604/367 від 09.02.2015 р., лист Управління по роботі з особовим складом командування повітряних сил ЗСУ № 350/146/3/355 від 11.03.2015 р., лист РБФ ПРАВОПОРЯДОК № 228 від 23.05.2015р.), а також копії платіжних доручень № 890, 393, 260, 781, 748, 1844, 1755 ДП ЧАРЗ .

З урахуванням викладеного доводи контролюючого органу про те, що позивачем протиправно було віднесено до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, витрат на благодійні допомогу в розмірі 76000,00грн., обґрунтовані лише тією обставиною, що вони перевищили розмір витрат на благодійну допомогу, передбачений в річному фінансовому план підприємства, суд не приймає, враховуючи належне підтвердження таких витрат та відсутність прямої законодавчої заборони їх здійснення позивачем, підтвердження належного бухгалтерського обліку.

Щодо висновків контролюючого органу про протиправне віднесення позивачем до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, витрат на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, суд зауважує таке.

Судом встановлено, що на балансі ДП „ЧАРЗ" обліковуються окремі об'єкти соціальної інфраструктури (готель, медичний заклад, база відпочинку, будинок культури), що підтверджується бухгалтерською довідкою.

Витрати на їх утримання в бухгалтерському обліку підприємства, обліковуються у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати" у складі інших операційних витрат.

На підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку витрати підприємства на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, що обліковуються на балансі ДП „ЧАРЗ", за період з 01.01.2015р. по 31.03.2017р. склали 1 392 000 гривень.

В Акті податкової перевірки від 15.09.2017р. № 12673/20-40-14-03-07/08305644 контролюючим органом не було вказано на невідповідність первинних документів, за якими визначають витрати підприємства.

Відтак, доводи контролюючого органу про неправомірність віднесення позивачем до складу інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат, витрат на утримання об'єктів соціальної інфраструктури зведено ним лише до того, зазначені об'єкти не використовуються позивачем безперервно у власній господарській діяльності .

Проте та обставина, що позивач не отримує безпосереднього доходу від об'єктів соціально-культурної інфраструктури, не означає, що зазначені об'єкти не використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

Як вже зазначалось, мета отримання доходу є кваліфікуючою ознакою господарської діяльності, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Наведене, однак, не означає обов'язкову прибутковість кожної окремої операції, адже у вказаній нормі йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об'єкт оподаткування, а про доход як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.

До того ж, можливість врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів передбачена, зокрема, ст. 150 Податкового кодексу України, свідчить про те, що податкове законодавство допускає нерентабельність окремих господарських операцій та не встановлює обов'язкове виключення витрат за такими операціями з податкового обліку платника.

Збитковість операції виключає можливість її відображення у податковому обліку у разі доведення податковим органом відсутності у платника розумної ділової мети, свідомого здійснення платником завідомо збиткових операцій з метою отримання податкових переваг, тощо.

Таким чином, за правилом пп. 134.1.1 Податкового кодексу України об'єктом обкладення податком на прибуток є прибуток із джерелом походження а України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду (ст.ст. 135-137 Податкового кодексу України) на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (ст.ст. 138-143, 151 Податкового кодексу України).

Отже, згадані норми не містять обмежень щодо визначення витрат від здійснень господарських операцій у відповідності до отриманого від їх виконання доходу.

Слід також зазначити, що п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати" передбачено визнання витрат при зменшенні активів, або збільшенні зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з п. 7 (стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати" витрати, як неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином саме ці визначені положення стандарту і регламентують порядок визнання витрат понесених підприємством на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема, як витрат, що не пов'язанні з отриманням доходу, достовірно оцінені та передбачають зменшення активів, а також відображаються у періоді, в якому вони були здійснені.

З наведеного слідує, що висновки контролюючого органу щодо неправомірного включення до складу інших операційних витрат суми витрат на утримання готелю, медичного закладу, бази відпочинку, будинку культури за 2015 є помилковими, а донарахування податку на прибуток в сумі 250560 грн. безпідставним.

Щодо висновків контролюючого органу про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1., п. 134.1 ст. 134, пп. б п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України внаслідок безоплатного зберігання майна, зроблених з урахуванням висновків акту ревізії Північно-східного офісу Держаудистлужби від 06.04.2017р., суд зазначає, що вказаним актом було, зокрема, встановлено, що на території ДП ЧАРЗ без договорів зберігається авіаційної техніки, авіаційного озброєння та авіаційно-технічного майна, яке належить Центру обліку надлишкового військового майна Збройних сил України, в кількості 31105 одиниць, які розміщені на складах загальною площею 1716,80кв.м.

Також, контролюючими органами не заперечувалось, що посадові особи ДП ЧАРЗ листами від 22.04.2014р. № 475, від 30.11.2012р. № 1679, від 05.09.2013р. №1060, від 16.08.2013р. № 993, від 22.01.2014р. № 60, від 17.02.2014р. № 222, від 16.10.2015р. № 213 , від 16.08.2013р. № 933, звертались до Центру обліку надлишкового майна Збройних Сил України з метою узгодження проектів договорів на зберігання та кошториси витрат на утримання майна.

Центр обліку надлишкового майна Збройних Сил України листами від 24.08.2013р. № 181/1/3264, від 29.01.2014р. № 181/4/432 повідомляв, що процес укладення договорів на зберігання майна триває та понесені витрати буде відшкодовано.

Актом ревізії було встановлено, що до розрахунку вартості понесених витрат на утримання майна, яке належить Центру обліку надлишкового майна Збройних Сил України включені витрати: на оплату праці бухгалтерів, начальника відділу зберігання та обліку майна і завідувачів складу, на охорону та зовнішнє освітлення частини території. Відповідно до кошторису витрат, перевіряючими зроблено висновок про те, що понесені ДП ЧАРЗ витрати на зберігання майна у 2012 році на суму 374488,16 грн., у 20123 році на суму 341587,53грн., у 2014 році на суму 420295,73 грн., у 2015 році на суму 303847,38грн,, у 2016 році на суму 370026,57грн. є фактично не отриманим підприємством доходом.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку про те, що має місце недоотримання доходів безоплатного надання послуг зберігання, яке призвело до заниження суми чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у рядку 2000 форми звітності №2 Звіт про фінансові результати за 2012-2016 роки.

До зазначених правовідносин перевіряючими застосовано п. 14.1.13 пункту 14,1. ст. 14 Податкового кодексу України, де встановлено визначення поняття безоплатно надані товари, роботи, послуги , яким, зокрема, є роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості, та, відповідно, застосовано п.п. 14.1.203 п.4.1. ст.14 Податкового кодексу України, який як продаж результатів робіт (послуг) кваліфікуються також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Як наслідок було встановлено порушення п. 135.4,1 ст. 135 Податкового кодексу України (в редакції станом на 31.12.2014 р.) через заниження в 2014 році доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок не включення до складу інших доходів суму 425173 грн.

Судом досліджені листи ДП ЧАРЗ від 22.04.2014 №475, від 30.11.12 № 1679, від 05.09.13 №1060, від 16.08.13 № 993, від 22.01.14 №60, від 17.02.14 №222, від 16.10.15 №213 , №933 від 16.08.2013р., якими позивач звертався до Центру обліку надлишкового майна Збройних Сил України з метою узгодження проектів договорів на зберігання та кошторисів витрат на утримання майна, а також листи Центру обліку надлишкового майна Збройних Сил України від 24.08.13 № 181/1/3264, № 181/4/432 від 29.01.14р.

Суд вказує, що з зазначеного листування не вбачається, що позивачем на адресу Центру обліку надлишкового майна Збройних Сил України направлялись вимоги про відшкодування витрат на зберігання майна за періоди, що перевірялись.

Таким чином, відповідачем зроблено правомірний висновок, що внаслідок безоплатного надання послуг зберігання ДП ЧАРЗ за період з 01.01.2012 по 31.12.2016 недоотримало доходів на загальну суму 1810245грн., що є порушенням п.2 ст.3 Господарського кодексу України та п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Позивачем також не спростовано доводів акту перевірки щодо не відображення по бухгалтерському обліку господарських операцій з Державним комітетом України з державного матеріального резерву за договором від 15.06.2006 №5/29, а саме вартості наданих послуг щодо зберігання майна за ІУ квартал 2015 року на суму 8456,98грн. та IV квартал 2014 року на суму 4876,79грн., що призвело до заниження дебіторської заборгованості на кінець 2016 року на загальну суму 13333,77грн, та є порушенням ст.3, п. 5 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Щодо доводів контролюючого органу про неправомірність зменшення позивачем адміністративних витрат та здійснення донарахувань податку на прибуток з підстав завищення задекларованих показників у рядку 06.1 податкової декларації Адміністративні витрати , суд зазначає наступне.

Як слідує з матеріалів акту податкової перевірки від 15.09.2017р. № 12673/20-40-14-03-07/08305644 вказані висновки ґрунтуються на висновках зазначеної вище ревізії підприємства позивача.

Судом встановлено, що порядок формування фонду оплати праці та організація оплати праці на підприємстві позивача регулюється Кодексом законів України про працю Законом України Про оплату праці , Законом України Про колективні договори угоди , Галузевими угодами на 2011-2013 роки та 2016-2018 роки, укладеними між Міністерством оборони України та Центральним комітетом профспілки працівників Збройних Сил України, які затверджені наказами Міністра оборони України, іншим нормативними актами з питань оплати праці.

У бухгалтерському обліку підприємства витрати з оплати праці визначаються у відповідності до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати". Розрахунки з оплати праці ведуться на синтетичному рахунку 661 Розрахунки по заробітній платі та рахунку 657 Розрахунки єдиного соціального внеску . Синтетичний облік розрахунків з оплати праці ведеться в Журналі-ордері №5 Зведена розрахункова відомість із заробітної плати .

Згідно з пунктом 44.1 ст.44 Податкового Кодексу України на підприємстві облік витрат з оплати праці та виплати єдиного соціального внеску забезпечується виключно на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з їх обчисленням і сплатою.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, проте в акті податкової перевірки вищеозначені порушення висвітлено без зазначення підтверджуючих документів.

В результаті судового розгляду доводи позивача щодо безпідставності висновків відповідача про завищення витрат на оплату праці, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок включення до складу адміністративних витрат, за 2014 рік на суму 216 250грн., за 2015 рік - 135 180грн., за 2016 рік - 115 021грн. не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Відповідачем підтверджено доводи про те, що на порушення позивачем положень Галузевої угоди на 2011-2013 роки та Галузевої угоди на 2016-2018 роки, укладених між Міністерством оборони України та Центральним комітетом Всеукраїнської профспілки працівників ЗСУ, певним працівникам були неправильно встановлені оклади, а також безпідставно встановлено, нараховано та виплачено надбавки та доплати, внаслідок чого на порушення п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України завищено в 2014 році витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок включення до складу адміністративних витрат суму 216 250грн., а також завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок включення до складу адміністративних витрат за 2014 рік на суму 216 250грн., за 2015 рік в сумі 135 180грн., за 2016 рік в сумі 115 021 грн. за рахунок включення до складу адміністративних витрат сум по безпідставно нарахованим та сплаченим заробітній платі, надбавок та відповідних нарахувань на них.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про не включення до складу доходів позивача сум адміністративних витрат по безпідставно нарахованим та сплаченим заробітній платі, надбавкам, доплатам та відповідних нарахувань на них, внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак відповідачем правомірно нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_16 від 25.10.2017р. в частині 89137,13грн. з яких 83961,18 грн. за основним зобов'язанням та 5175,95 грн. - за штрафними санкціями.

Надаючи оцінку законності та обґрунтованості застосування штрафу та пені згідно податкових повідомлень-рішень: №0004681316 від 25.10.2017р., № НОМЕР_17 від 25.10.2017р. № НОМЕР_18 від 25.10.2017р. суд зазначає наступне:

На порушення пп. 168.1.2, пп.. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, лютий, березень 2017 року, позивачем до бюджету перераховано не у повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду податок на доходи фізичних осіб за січень, березень квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2015 року, січень, лютий 2017 року, підприємством перераховано до бюджету не своєчасно та не у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Податкового Кодексу України, з урахуванням вимог ст. 102 Податкового Кодексу України, позивачу було правомірно нараховано до сплатити до бюджету пені у розмірі, встановленому ст. 129 Податкового Кодексу України.

З огляду відсутність доказів невірного нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірне нарахування штрафу та пені згідно податкових повідомлень-рішень: №0004681316 від 25.10.2017р., № НОМЕР_17 від 25.10.2017р. № НОМЕР_18 від 25.10.2017р.

Враховуючи наведені вище доводи суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в даній справі.

При цьому суд враховує, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Також суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не у повній мірі було дотримано наведені вище вимоги, в зв'язку з чим є необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_16 від 25.10.2017р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств в сумі на 3974597,12грн., з яких за основним зобов'язанням 3191608,03 грн., за штрафними санкціями 782989,09 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_15 від 25.10.2017р.; скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_14 від 25.10.2017р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 25430,00 грн. з яких за основним зобов'язанням - 20344,00грн. та за штрафними санкціями 5086,00грн.; скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_12 від 25.10.2017р.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає в зв'язку з доведенням відповідачем правомірності та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення: №0003251403 від 25.10.2017р. (форма-Р), №0003261403 від 25.10.2017р. (форма П), №0003271403 від 25.10.2017р. (форма-Р), №0003281403 від 25.10.2017р. (форма -В4), прийняті Головним управлінням ДФС у Харківській області.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань (вул. Пушкінська, буд. 46,м.Харків, 61057, код 39599198), на користь Державного підприємства "Чугуївський авіаційний ремонтний завод" (мрн. Авіатор, буд. 162,м.Чугуїв,Харківська область,63501, код 08305644) суму сплаченого судового збору в розмірі 60000,41 (шістдесят тисяч) грн. 41 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, а саме: щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0004681316 від 25.10.2017р. в частині донарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені на загальну суму 232549,18 грн., №0004691316 від 25.10.2017р., №0004701316 від 25.10.2017р., - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 27 червня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	21.06.2018
Оприлюднено	28.06.2018
Номер документу	74980386
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —820/1101/18

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 21.06.2018 по справі 820/1101/18ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —820/1101/18

Ухвала від 19.09.2018

Ухвала від 31.08.2018

Ухвала від 31.07.2018

Рішення від 21.06.2018

Рішення від 20.06.2018

Ухвала від 20.06.2018

Ухвала від 23.04.2018

Ухвала від 28.03.2018

Ухвала від 20.02.2018

Рішення
від 21.06.2018 по справі 820/1101/18
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД