Рішення

від 19.06.2018 по справі 563/1459/17

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/1459/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2018 року

Корецький районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді Кулика Є.В.

при секретарі Федичканич В.Ю.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом та просить суд визнати недійсним державний акт серії ЯМ № 238297 від 04.12.2012 року та скасувати його державну реєстрацію, а також стягнути з відповідача ОСОБА_3 судові витрати по оплаті судового збору і на правову допомогу.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідно до, отриманого у квітні 2005 року, державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 238297 від 04.12.2012 року, він є власником земельної ділянки, площею 0,2058 га., що розташована на території Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Впродовж 2016-2017 років позивач намагався зареєструвати своє право власності на вказану земельну ділянку, проте в державній реєстрації йому було відмовлено. В той час було встановлено, що розташування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі візуально не відповідає розробленій документації із землеустрою та містить перетин із земельною ділянкою з кадастровим номером 5623082200:01:002:0099. На земельну ділянку під вказаним кадастровим номером виданий державний акт серії ЯМ № 238297 від 04.12.2012 року ОСОБА_3 Вирішити спір в позасудовому порядку позивачу не вдалось.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов та просив його задоволити повністю.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, пояснивши, що дійсно відбувся перетин земельної ділянки ОСОБА_2 та земельної ділянки ОСОБА_3 У виправленні технічної помилки було відмовлено, оскільки відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які стали підставою для внесення цих відомостей.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про час та місце слухання справи повідомлялась своєчасно та належним чином. Про причини неявки не повідомила.

Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 093543 від 21 квітня 2005 року, виданого на підставі розпорядження Корецької райдержадміністраці від 13 січня 2005 року від № 23, ОСОБА_2 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,2058 га. на території Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Власність ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку підтверджена відповіддю в.о. заступника начальника Корецького відділу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області № 30/410-17-0.2 від 05.04.2017 року.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 238297 від 04.12.2012 року, кадастровий номер 5623082200:01:002:0099, виданого на підставі розпорядження голови Корецької райнної державної адміністрації від 16.07.2012 року № 279, ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,2500 га на території Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області.

Згідно повідомлення начальника Головного кправління Держгеокадастру у Рівненській області відділу у Корецькому районі ОСОБА_4 № 9-17-0.26-38/110-18 від 20.02.2018 року встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку кадастровий номер якої 5623082200:01:002:0099. І згідно Національної кадастрової системи та розробленої технічної документації, а саме: із ситуаційної схеми видно, що земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться не на своєму місці. Там де має знаходитись земельна ділянка позивача - знаходиться земельна ділянка ОСОБА_3, кадастровий номер якої 5623082200:01:002:0099, площа 0,25 га.

Начальником відділу у Корецькому районі ОСОБА_4 повідомлено, що під час перевірки відомостей про кординати поворотних точок меж земельної ділянки № 5623082200:01:001:0012 ОСОБА_2 було встановлено її перетин з земельною ділянкою ОСОБА_3 №5623082200:01:002:0099. Проте програмним забезпеченням НКС було надано відмову у виправленні помилок від 28.07.2017 року, відповідно до повідомлення № 321/410-17-0.2 від 03.11.2017 року.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Також, ст. 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до статті 2 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ (далі - Закон № 1952-1V) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Статтею 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Згідно п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; справедливість, добросовісність та розумність.

У відповідності до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У пункті 7 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ № 3 від 01.03.2013 зазначено, що спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі ст. 15 ЦПК України, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

В позасудовому порядку усунути дану помилку неможливо.

Відповідно до п. г ч.1 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам таюридичнимособамрівні умови захисту прав власності на землю шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що спірний державний акт на право власності на земельну ділянку порушує право позивача щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є доведеними.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, пропорційно до задоволених вимог, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України , за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що 18 січня 2018 року між ОСОБА_2 та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов'язання надавати правовому допомогу позивачу у вказаній справі. Відповідно до повідомлення адвоката ОСОБА_1 від 01 лютого 2018 року витрати на професійну правничу допомогу - 500 грн. за кожне судове засідання без врахування тривалості судового засідання. З матеріалів справи видно, що представник відповідача ОСОБА_1 брав участь в 4 (чотирьох) судових засіданнях під час розгляду справи.

Згідно квитанції банку від 10 квітня 2018 року, ОСОБА_2 на виконання умов укладеного договору про надання правових послуг у вказаній справі сплатив 2 020 грн.

З урахуванням наведеного та встановленого обсягу наданих послуг адвоката, суд визнає вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу обґрунтованою та доведеною, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 020 грн. витрат на правничу допомогу.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 141, 258-259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задоволити повністю.

Визнати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 238297 від 04 грудня 2012 року, виданий ОСОБА_3 кадастровий номер якої 5623082200:01:002:0099 розташованої на території Жадківської сільської ради Корецького району Рівненської області - недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд Рівненської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення.

Суддя Є.В. Кулик