Постанова

від 26.06.2018 по справі 623/769/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

ОСОБА_1

справа № 623/769/16-ц

провадження № 22-ц/790/2993/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Маміної О.В., Колтунової А.І.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ПП Золота Нива-1

третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи

в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Золота Нива-1 третя особа: сектор з питань державної реєстрації Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області про визнання припиненим договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, постановлене 14 лютого 2018 року , під головуванням судді Бєссонової Т.Д., в залі суду в місті Ізюм,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, він є спадкоємцем ОСОБА_4 на земельну ділянку, яка належала померлому, кадастровий № 6322886500:04:000:0136, ділянка № 843 контур 48, площею 4,8413 га, розташовану на території Левківської сільської ради Ізюмського району. Право на нерухоме майно позивачем зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.12.2015.

За життя спадкодавця, між ОСОБА_4 (як орендодавцем) та ПП Золота Нива 1 (як орендарем) було укладено договір оренди землі від 12.11.2007р., за умовами якого ОСОБА_4 надав, а ПП Золота Нива 1 прийняло в короткочасне платне користування вищевказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 12.11.2007 року сторонами було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки та акт визначення меж земельної ділянки в натурі.

Зазначений договір оренди землі було зареєстровано в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15.05.2008 р. за № 040867200175.

Згідно умов договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.11.2007 року, термін дії складає 7 (сім) років (п.8 договору), тобто, на думку позивача, дія договору закінчується 12.11.2014 року. Пунктом 8 зазначеного договору оренди землі встановлено, що договір укладено на 7 років, після закінчення терміну договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення терміну договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Про наміри продовжити дію договору оренди орендар ПП Золота Нива-1 позивача не повідомляв, натомість продовжує, на думку позивача, безпідставне використання земельної ділянки, посіявши на ній у 2015 році озиму пшеницю.

Позивач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди щодо істотних умов договорів оренди земельних ділянок, скріпивши 12.11.2007 року договір оренди своїми підписами, що, на думку позивача, і є моментом укладення договору, у зв'язку з чим термін дії договору 7 (сім) років, на думку позивача закінчується 12 листопада 2014 року.

14 січня 2014 року та 28.10.2014 року спадкодавець ОСОБА_4 направив листа до ПП Золота Нива-1 , яким повідомив, що термін дії договору оренди на земельну ділянку 6322886500:04:000:0136 закінчується 12.11.2014 року, у зв'язку з чим повідомляв про відсутність волі на переукладення або пролонгацію договору оренди та про намір самостійно використовувати зазначену земельну ділянку.

Листом № 23 від 28.01.2014 року відповідач надав ОСОБА_4 відповідь, в якій зазначив, що договір оренди землі, укладений між ОСОБА_4 та ПП Золота Нива-1 , було зареєстровано 15.05.2008 року, строком на 7 (сім) років, тому строк дії договору не закінчився, а тому земельна ділянка буде повернута після закінчення договору.

Після прийняття у спадщину земельної ділянки та державної реєстрації права власності на неї, вже як власник даної земельної ділянки позивач ОСОБА_2 повідомив орендаря ПП Золота Нива-1 про перехід права власності на земельну ділянку 6322886500:04:000:0136, а також про закінчення строку дії договору та просив орендаря не вчиняти жодних робіт на належній йому земельній ділянці та повернути її позивачу. Даний лист відповідачем було отримано 19 грудня 2015 року.

На початку березня 2016 року позивач звернувся з метою отримання пояснень до офісу ПП Золота Нива-1 де дізнався про наявність укладеної спадкоємцем додаткової угоди до договору оренди землі.

Враховуючи вище викладене, позивач вважає додаткову угоду нікчемною, оскільки вона укладена з порушеннями чинного законодавства, за відсутності на то волі власника земельної ділянки шляхом підробки підпису власника земельної ділянки.

Позивач просив визнати припиненим з 12 листопада 2014 року договір оренди від 12.11.2007 року на земельну ділянку кадастровий номер 6322886500:04:000:0136, ділянка № 843 контур 48, площею 4,8413 га, розташовану на території Левківської сільської ради Ізюмського району, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений між спадкодавцем позивача - та ПП Золота Нива-1 , зареєстрований в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 15 травня 2008 року за № 040867200175; зобов'язати ПП Золота Нива-1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 6322886500:04:000:0136, ділянка № 843 контур 48, площею 4,8413 га, розташовану на території Левківської сільської ради Ізюмського району; стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Судові витрати ОСОБА_2 пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1092,42 грн. та проведенням експертизи в розмірі 6606,00 грн. покладено на позивача ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПП Золота Нива-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7800,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з позивача витрат на надання правничої допомоги.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на порушення норм процесуального права. Вказує на те, що заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7800 грн. необґрунтований та не співмірний з виконаними адвокатом роботою та затраченим часом. Також звертає увагу на те, що п. 6.2 та п. 7.1 договору з адвокатом передбачені звіт про виконані роботи та акт прийому виконаних робіт. Зазначені документи відсутні у матеріалах справи, що на думку апелянта вказує на зловживання стороною чи її представником процесуальними правами. Крім того вказує, що сам договір з адвокатом повинен містити умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо); також виконавець (адвокат) повинен детально фіксувати послуги, що надаються в межах ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час) і вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу директор ПП Золота Нива 1 вказує на те, що матеріали справи містять докази, що підтверджують обсяг та вартість робіт (послуг) адвоката ОСОБА_5, наданих відповідачу по даній справі, а саме: ордер серії ХВ №000002 від 15.01.2018 р.; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2142 серії ХВ №000439; копія договору про надання правової допомоги №15/01-02 від 15.01.2018 р.; копія платіжного доручення №1513 від 24.01.2018 р. на суму 7 800,00 грн.; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором №15/01-02 від 15.01.2018 року про надання правової допомоги станом на 25.01.2018 р.; клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (з відміткою адвоката ОСОБА_5 про ознайомлення 23.01.2018 р. з матеріалами справи); заява від 25.01.2018 р. (з поясненнями по суті справи та копією видаткового касового ордела №1830 від 28.10.2014 р. про виплату позивачу відповідачем орендної плати за 2014 р. у розмірі 2 699,34 грн.); клопотання від 25.01.2018 р. (про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги №15/01-02 від 15.01.2018 р., детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором №15/01-02 від 15.01.2018 р. про надання правової допомоги станом на 25.01.2018 р., копії платіжного доручення №1513 від 24.01.2018 р.); детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом за договором №15/01-02 від 15.01.2018 р. про надання правової допомоги станом на 25.01.2018 р.; протоколи судових засідань від 25.01.2018 р. та від 14.02.2018 р. (які свідчать про участь адвоката ОСОБА_5 в судових засіданнях 25.01.2018 р. та 14.02.2018 р.). У п. 5.1 даного договору сторонами встановлено, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 7800 грн. та згідно п. 6.1 цього договору гонорар адвоката включає його витрати на транспорт. Зауважує, що законодавством не встановлено граничного розміру витрат на професійну правничу допомогу, а доказів не співмірності витрат на правничу допомогу позивачем суду не надано.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині витрат на професійну правничу допомогу.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року оскаржується лише в частині стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, отже в іншій частині рішення не переглядається.

Колегія суддів вважає, що визначаючи суму стягнення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції припустився порушення норм процесуального права.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 3 ст. ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, участь адвоката, який представляє інтереси відповідача у справі, та факт надання ним правової допомоги підтверджено договором про надання правової допомоги (а. с. 10-12 т. 2), копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 5 т.2), детальним описом робіт, виконаних за договором про надання правової допомоги (а.с. 9), платіжним дорученням № 1513 від 24.01.2018 року, в якому зазначене призначення платежу: Для зарах на банківську карту № 5168742600019511 ОСОБА_5 ИПН НОМЕР_1 за договором № 15/01-2 про надання правової допомоги від 15.01.2018 року без ПДВ .

У п. 5.1 даного договору сторонами встановлено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 7800 грн.

Визначаючи суму стягнення на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції не взяв до уваги приписи ч. 4 ст.137 ЦПК України, згідно якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ч. 5, ч. 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач подавав до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (а.с.20 том 2). Позивач звертає увагу на те, що договір про надання правової допомоги був укладений лише 15 січня 2018 року, вже після проведення почеркознавчої експертизи, в той час, як справа в провадженні суду пербувала з березня 2016 року.

Зазначені доводи підтверджуються матеріалами справи.

Із матеріалів справи вбачається, що окрім вивчення обставин та матеріалів справи, ознайомлення з ними, аналізу судової практики, підготовки заяви та клопотання, адвокат ОСОБА_5 брала участь лише в двох судових засіданнях, які загалом тривали 54 хвилини.

Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт та обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та значенням справи для сторони, колегія суддів, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню - до суми 4000 грн.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376 ч. 1 п. 1, п. 2, п. 5, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2018 року в частині суми стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства Золота Нива-1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - Н.П.Пилипчук

Судді - А.І. Колтунова

ОСОБА_6