Постанова

від 26.06.2018 по справі 902/1076/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року Справа № 902/1076/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, представник за довіреністю від 10.02.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, представник за довіреністю від 18.06.2018р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол", м.Городок Львівської області

на рішення господарського суду Вінницької області, постановлену 24.04.18р. суддею Матвійчуком В.В. о 16:32 год. у м.Вінниці, повний текст складено 27.04.18р.

у справі № 902/1076/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол", м.Городок Львівської області

до Виробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м.Вінниця

про стягнення 344067,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.04.2018р. у справі №902/1076/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" до Виробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 344067,73грн. задоволено частково.

Стягнуто з Воробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" 49025,95грн. - інфляційних втрат; 12497,15грн. - три відсотки річних; 6152,31грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 922,85грн. - витрат зі сплати судового збору.

В решті позову відмовлено.

Видано наказ.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Виробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати і ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 88892,84грн. пені, 59927,53грн. 3% річних, 195247,36грн. інфляційних втрат. Також, просить стягнути 5161,01грн. судового збору та 57800,00грн. послуг адвоката.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржникзазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що 27.10.2016р. господарський суд Вінницької області своєю ухвалою по справі №902/850/16 затвердив мирову угоду укладену між ТОВ "Термо-Ізол" та ВКП "Спецстрой" ТОВ згідно якої заборгованість ВКП "Спецстрой" ТОВ перед ТОВ "Термо-Ізол" за поставлений товар за договором купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р. становить 982572,84грн., і ВКП "Спецстрой" ТОВ обов'язується сплатити борг в розмірі 982572,84грн. до 30.03.2017р.. Однак ВКП "Спецстрой" ТОВ умови мирової угоди в повному обсязі не виконав, що дало підстави ТОВ "Термо-Ізол" звернутись до Державної Виконавчої служби для стягнення заборгованості в примусовому порядку. 22.11.2017р. на розрахунковий рахунок ТОВ "Термо-Ізол" надійшли кошти в розмірі 632572,84 грн., які були стягнуті Державною виконавчою службою з ВКП "Спецстрой" ТОВ в примусовому порядку;

- зауважує, що враховуючи п.8.1. договору купівлі-продажу №235, укладеного 23.09.2015р. між ТОВ "Термо-Ізол" та ВКП "Спецстрой", позивач ТОВ "Термо-Ізол" просило суд стягнути з відповідача пеню за період з 30.03.2017р. по 27.09.2017р. в розмірі 88892,84грн.. Також додає, що ТОВ "Термо-Ізол" просило суд стягнути з відповідача 3 % річних від суми заборгованості в розмірі 59927,53грн. інфляційні втрати за весь прострочення в розмірі 195247,36грн.;

- вказує, що пунктом 1 мирової угоди обумовлено припинення зобов'язань по договору купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р. скасувальною обставиною, якою є виконання умов мирової угоди;

- стверджує, що скасувальна обставина не настала, оскільки відповідач не здійснив оплату заборгованості на умовах мирової угоди до 30.03.2017р., умови мирової угоди не були виконані, зобов'язання сторін не можуть вважатися припиненими, а тому позивач не позбавлений права на пред'явлення претензій за договором купівлі-продажу;

- зазначає, що позивач з огляду на несплату за отриманий товар вправі нарахувати відповідачу пеню в силу умов договору та 3% річних і інфляційні втрати в силу закону;

- вважає невірними доводи відповідача та позицію суду, що мирова угода є новацією, яка в силу закону припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором, отже не підлягає до стягнення пеня за вказаний позивачем період та нарахування в порядку ч.2 ст.625 ЦК України до моменту невиконання умов мирової угоди;

- вказує, що з огляду на несплату коштів, та що зобов'язання між сторонами не припинені, а обов'язок погасити заборгованість перед позивачем виник не у зв'язку з укладанням мирової угоди, а у зв'язку із невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу. Таким чином, наявність ухвали суду про затвердження мирової угоди, а також її часткове виконання відповідачем не є перешкодою для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат;

- констатує, що місцевий господарський суд не в повній мірі врахував всі обставини справи та дійшов помилкового висновку про задоволення частково позовних вимог. Отже, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Листом №01-23/902/1076/17/1974/18 від 21.05.2018р. матеріали справи було витребувано з господарського суду Вінницької області.

05.06.2018р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/1076/17.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду Вінницької області від 24.04.2018р. у справі №902/1076/17 та справу №902/1076/17 призначено до розгляду на 26.06.2018р. об 14:30год..

18.06.2018р. на поштову адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Виробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю надійшла заява від 14.06.2018р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1076/17, забезпечення проведення якої просить у господарському суді Вінницької області (адреса: 21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 29).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2018р. заяву Виробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 14.06.2018р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/1076/17 задоволено та проведення відеоконференції доручено забезпечити в господарському суді Вінницької області (адреса: 21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 29).

Представник скаржника в судовому засіданні 26.06.2018р. підтримав доводи апеляційної скарги, відповіді на відзив від 26.06.2018р. та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 24.04.2018р. у справі №902/1076/178 скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача 88892,84грн. пені, 59927,53грн. 3% річних, 195247,36грн. інфляційних втрат. Також, просить стягнути судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.06.2018р. та у письмовому відзиві від 19.06.2018р. на апеляційну скаргу заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Вінницької області від 24.04.2018р. у справі №902/1076/178 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 23.09.2015р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" (продавець) та Виробничо-комерційним підприємством "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 235. (далі - договір), згідно з предметом якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар на умовах цього договору та оплатити його вартість.

Ціна товару може визначатись специфікаціями, які за умови їх оформлення є невід'ємною частиною Договору. У разі придбання товару окремими партіями без оформлення відповідної специфікації чи понад кількість і номенклатуру, які визначені у специфікації (ях), ціна товару може визначатись виходячи з вартості відпущеного товару, згідно накладних. (п.2.1 договору)

У відповідності до п.п.3.1, 3.3 договору, оплата за товар проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або внесення готівки в касу підприємства протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару, або в термін за домовленістю сторін.

Згідно п.8.1. договору, за недотримання покупцем вимог п.3.1 договору, щодо строку оплати за товар, він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожень день прострочення, при цьому сторони домовились, що пеня яка передбачена цим пунктом договору нараховується без обмежень будь-яким строком давності, але в будь - якому випадку не більше, як за три роки із дня коли настала право на її нарахування.

Цей договір укладено у двох оригінальних примірниках, українською мовою, по одному примірнику для кожної із сторін і діє до виконання зобов'язань у повному обсязі кожною стороною (п.10.1 договору).

Договір купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р. підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

В рамках договору позивачем за видатковими накладними №РН-1758 від 28.09.2015р. та №РН-1760 від 28.09.2015р поставлено відповідачу товар загальною вартістю 2262235,67грн..

Однак, у зв'язку з порушенням Виробничо-комерційним підприємство "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" подано до господарського суду Вінницької області позов про стягнення заборгованості, за яким ухвалою суду від 05.10.2016р порушено провадження у справі №902/850/16.

В процесі розгляду господарським судом Вінницької області справи №902/850/16, сторони дійшли згоди щодо предмету спору у справі № 902/850/16 та уклали мирову угоду від 27.10.2016р, яку затверджено ухвалою суду від 27.10.2016р..

Зазначеною угодою сторони погодили, що заборгованість ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ перед ТОВ "Термо-Ізол" становить 982572,84грн., і складається із заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р. у розмірі 982572,84грн. ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ зобов'язався сплатити визначену суму у строк до 30.03.2017р. (п.п.1, 2 мирової угоди).

Однак, визначена мировою угодою від 27.10.2016р сума заборгованості відповідачем погашена з порушенням строку, а саме: 22.03.2017р. - 100000,00грн.; 28.04.2017р. - 200000,00грн.; 11.08.2017р. - 50000,00грн.; 07.11.2017р - 695930,12грн.. При цьому останній платіж в сумі 695930,12грн. проведено в рамках виконавчого провадження за примусовим виконанням ухвали суду від 27.10.2016р..

За вказаних обставин та у зв'язку з тим, що Виробничо-комерційне підприємство "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю заборгованість погасив з простроченням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з останнього 344067,73грн. заборгованості.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" посилається на те, що ТОВ "Термо-Ізол", на виконання укладеного 23.09.2015р договору купівлі-продажу, відвантажило ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ товар загальною вартістю 2262235,67грн.. У зв'язку з невиконанням ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ зобов'язань за договором в повному обсязі, ТОВ "Термо-Ізол" звернулося до суду про стягнення заборгованості. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.10.2016р у справі №902/850/16 затверджено мирову угоду, укладену між ТОВ "Термо-Ізол" та ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ, відповідно до якої заборгованість ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ перед ТОВ "Термо-Ізол" за поставлений товар за договором купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р становить 982572,84, і ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ зобов'язується погасити її до 30.03.2017р.. Проте, ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ умови мирової угоди в повному обсязі не виконало, в результаті чого ТОВ "Термо-Ізол" звернулось до Державної виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості. 22.11.2017р. на розрахунковий рахунок ТОВ "Термо-Ізол" надійшли кошти, стягнуті Державної виконавчою службою в примусовому порядку. Невиконання ВКП "Спецстрой" ТОВ умов мирової угоди у визначені строки слугувало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Виробничо-комерційне підприємство "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю у відзиві від 22.12.2017р. позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що мирова угода, затверджена ухвалою суду від 27.10.2016р, є підставою виникнення господарських зобов'язань, та по своїй суті є договором між позивачем та відповідачем, яким визначено грошові зобов'язання зі сплати бору в розмірі 982572,84грн. до 30.03.2017р.. Відтак, на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних позивач має право за порушення зобов'язань саме за мировою угодою. Відповідач заперечує нарахування пені, вказуючи, що сторони мировою угодою не передбачали стягнення неустойки у вигляді пені за неналежне виконання грошового зобов'язання зі сплати боргу.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької області від 24.04.2018р. у справі №902/1076/17 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, що23.09.2015р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" (продавець) та Виробничо-комерційним підприємством "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 235, згідно з предметом якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар на умовах цього договору та оплатити його вартість.

На виконання вказаного договору, позивачем за видатковими накладними №РН-1758 від 28.09.2015р. та №РН-1760 від 28.09.2015р поставлено відповідачу товар загальною вартістю 2262235,67грн..

Однак, у зв'язку з порушенням Виробничо-комерційним підприємство "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю зобов'язань за договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" подано до господарського суду Вінницької області позов про стягнення заборгованості, за яким ухвалою суду від 05.10.2016р порушено провадження у справі №902/850/16.

В процесі розгляду господарським судом Вінницької області справи №902/850/16 сторони дійшли згоди щодо предмету спору у справі № 902/850/16 та уклали мирову угоду від 27.10.2016р, яку затверджено ухвалою суду від 27.10.2016р..

Згідно із ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №902/850/16 та у даній справі №902/1076/17 беруть участь ті самі особи, факти, які встановлені ухвалою господарського суду Вінницької області у справі №902/850/16 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Під час розгляду господарським судом Вінницької області справи №902/850/16, сторони дійшли згоди щодо предмету спору у справі № 902/850/16 та уклали мирову угоду від 27.10.2016р, яку затверджено ухвалою суду від 27.10.2016р..

Вказаною угодою сторони погодили, що заборгованість ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ перед ТОВ "Термо-Ізол" становить 982572,84грн., і складається із заборгованості за поставлений товар за договором купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р. у розмірі 982572,84грн. ВКП "Спецстрой" у формі ТОВ зобов'язався сплатити визначену суму у строк до 30.03.2017р. (п.п.1, 2 мирової угоди).

Однак, визначена мировою угодою від 27.10.2016р. сума заборгованості відповідачем погашена з порушенням строку, а саме: 22.03.2017р. - 100000,00грн.; 28.04.2017р. - 200000,00грн.; 11.08.2017р. - 50000,00грн.; 07.11.2017р - 695930,12грн.. Останній платіж в сумі 695930,12грн. проведено в рамках виконавчого провадження за примусовим виконанням ухвали суду від 27.10.2016р..

За приписами ст.604 ЦК України, зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно з частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, особливим видом припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов'язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

Як свідчать матеріали справи, укладена між сторонами у справі та затверджена судом мирова угода у справі №902/850/16 не є новацією в розумінні ст.604 ЦК України, а є процесуальним актом, в якому встановлюється інший порядок та строк виконання такого зобов'язання, оскільки за умовами мирової угоди зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р. оплатити заборгованість за поставлений позивачем товар не було замінено на будь-яке інше зобов'язання, умов про припинення первісного зобов'язання, що виникло за договором купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р. мирова угода не містить, а зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні ст.604 ЦК України.

Вказана правова позиція узгоджується з позицією, яка викладена у постанові Верховного суду від 15.05.2018р. у справі №921/412/17-г.

При цьому покликання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на правову позицію, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі №922/1866/17 не береться колегією суддів до уваги, оскільки обставини встановлені у справі №922/1866/17 та їх кваліфікація ґрунтуються на відмінних правовідносинах ніж у даній справі та відповідному застосуванні приписів ст.604 ЦК України та положень спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Водночас, предметом позову у даній справі є стягнення пені, інфляційних страт та трьох процентів річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати переданого відповідачу товару саме за договором купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р., а не за мировою угодою.

Таким чином, доводи суду першої інстанції про те, що в даному випадку відбулася заміна первісного зобов'язання новим (новація), на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з 88892,84грн. пені нарахованої за період з 30.03.2017р. по 27.09.2017р., 59927,53грн. - 3% річних нарахованих за період з 09.10.2015р. по 21.11.2017р. та 195247,36грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з жовтня 2015 року по жовтень 2017 року.

Згідно ст.526 ЦК України, положення якої кореспондуються зі ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас, обов'язковою умовою для застосування відповідальності за неналежне виконання особою взятих на себе грошових зобов'язань є наявність прострочення боржником виконання такого зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено з моменту порушення умов договору купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р і до повного виконання умов його та мирової угоди від 27.10.2016р. (09.10.2015р до 22.11.2017р.).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат, зокрема за розрахунком позивача сума 3% річних нарахованих на заборгованість за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з його висновком та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 59927,53грн. - 3% річних нарахованих за період з 09.10.2015р. по 21.11.2017р. та 195247,36грн. - інфляційних втрат нарахованих за період з жовтня 2015 року по жовтень 2017 року.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 88892,84грн. пені нарахованої за період з 30.03.2017р по 27.09.2017р., слід зазначити наступне.

За приписами ст.ст.546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.8.1 договору купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р., за недотримання покупцем вимог п.3.1 договору, щодо строку оплати за товар, він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожень день прострочення, при цьому сторони домовились, що пеня яка передбачена цим пунктом договору нараховується без обмежень будь-яким строком давності, але в будь - якому випадку не більше, як за три роки із дня коли настала право на її нарахування.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, нарахованої на заборгованість за поставлений товар згідно договору купівлі-продажу №235 від 23.09.2015р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з ним та зазначає, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 88892,84грн. пені нарахованої за період з 30.03.2017р по 27.09.2017р..

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача судові витрати на послуги адвоката в розмірі 57800,00грн..

Розглянувши матеріали справи для вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд дійшов до наступного висновку.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

У відповідності до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

01.11.2017р. між адвокатським об'єднанням "ДЕ ЛЕКС" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" (замовник) укладено договір про надання юридичних (адвокатських) послуг.

Згідно умов цього договору виконавець приймає на себе зобов'язання надавати замовнику наступні послуги: підготовка позову про стягнення із ВКН "Спецстрой» в формі ТОВ суми інфляційних, річних та пені та подання позову і представництво інтересів замовника в Господарському суді Вінницької області при розгляді справи про стягнення із ВКН «Спецстрой» в формі ТОВ.

За надання юридичних послуг, передбачених предметом цього договору Замовник сплачує Виконавцю винагороду в розмірі 57800,00грн., які оплачуються авансом згідно відповідного рахунку за підготовку позову про стягнення із ВКН "Спецстрой" в формі ТОВ суми інфляційних, річних та пені та подання позову і представництво інтересів замовника в господарському суді Вінницької області при розгляді справи про стягнення із ВКН "Спецстрой" в формі ТОВ. Витрати на проїзд в м.Вінниця та відрядні витрати покриваються за рахунок суми винагороди Виконавця. (п.3.1 договору)

Слід зауважити, що договір про надання юридичних (адвокатських) послуг зі сторони Виконавця підписано старшим партнером ОСОБА_3. У матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2072 від 29.02.2012р., видане ОСОБА_3.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат у сумі 57800,00грн. представником позивача надано договір про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.11.2017р, акт про надані послуги згідно договору про надання юридичних (адвокатських) послуг від 01.11.2017р, а також докази оплати правничої допомоги позивачем на суму 57800,00грн. (виписки банку від 04.12.2017р, 29.11.2017р.) Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 902/1076/17.

У той же час, відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п.6.5), господарський суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У даному випадку суд приймає до уваги той факт, що спір у справі не є складним, підготовка позову не потребує великого обсягу правових знань та часу, тривалість розгляду справи не перевищила 5 засідань, з яких адвокат ОСОБА_3 інтереси позивача представляв у 3 засіданнях. Також, суд застосовує співрозмірність винагороди за адвокатські послуги обсягу наданих послуг в межах даної справи адвокатом та ціну позову, у зв'язку з чим суд зменшує розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 10% від ціни позову, що становить 34406,77грн..

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" підлягає частковому задоволенню, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду Вінницької області від 24.04.2018р. у справі №902/1076/17 слід скасувати в частині часткової відмови у позові, прийнявши в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити, а в решті рішення слід залишити без змін.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст.123, 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол", м.Городок Львівської області задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 24.04.2018р. у справі №902/1076/17 скасувати в частині часткової відмови у позові. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволити.

В решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:

"1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Воробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (провулок 1-й Індустріальний, 3, м.Вінниця, 21011, код ЄДРПОУ 01273485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" (вул.Заводська, 4, м.Городок, Львівська область, 81500, код ЄДРПОУ 35009379) 88892грн. 84коп - пені, 195247грн. 36коп. - інфляційних втрат; 59927грн. 53коп. - три відсотки річних; 34406грн. 77коп. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 5161грн. 01коп. - витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.".

3. Стягнути з Воробничо-комерційного підприємства "Спецстрой" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (провулок 1-й Індустріальний, 3, м.Вінниця, 21011, код ЄДРПОУ 01273485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термо-Ізол" (вул.Заводська, 4, м.Городок, Львівська область, 81500, код ЄДРПОУ 35009379) 6357грн. 25коп. - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №902/1076/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.06.2018р.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.