Постанова

від 26.06.2018 по справі 820/5959/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 р. Справа № 820/5959/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кононенко З.О.

суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2; представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 (суддя Бадюков Ю.В., 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, повний текст складено 15.03.18) по справі № 820/5959/17за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство Завод Південкабель , звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 28.11.17 р. відносно ПАТ «ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ» за № НОМЕР_1 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за січень, березень, квітень-червень, вересень-листопад 2015 р., січень, травень-липень 2016 р. у сумі 4988944 грн. і штрафу 1247236 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за лютий 2015 р., березень-квітень, липень 2016 р. у сумі 1919905 грн. і штрафу 479976,25 грн., № НОМЕР_3 про зменшення від'ємного значення ПДВ за березень 2017 р. у сумі 4 грн.;

- скасувати частково податкове повідомлення-рішення Харківського Управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 28.11.17 № НОМЕР_4 в частині донарахування податку на прибуток підприємств за 2015-2016 р.р. на суму 457312 грн. податку і штрафу на суму 43941,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки №83/28-10-50-16-06/00214534 від 14.11.2017 р., на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ за січень, березень, квітень-червень, вересень-листопад 2015 р., січень, травень-липень 2016 р. у сумі 4988944 грн. і штрафу 1247236 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за лютий 2015 р., березень-квітень, липень 2016 р. у сумі 1919905 грн. і штрафу 479976,25 грн., й № НОМЕР_3 про зменшення від'ємного значення ПДВ за березень 2017 р. у сумі 4 грн., а також № НОМЕР_4 про донарахування податку на прибуток підприємств за 2015-2016 р.р., 1 кв. 2017 р. у сумі 962075 грн. і штрафу 170132,50грн. є необґрунтованими та помилковими, оскільки податковий орган пов'язує порушення позивачем положень податкового законодавства з нереальністю господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 (код 36073775) та ТОВ ХАРКІВ КТ (код 38258003), що спростовується наданими до суду копіями первинних документів, а отже податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі зазначеного акту є неправомірними та такими що підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Завод Південкабель" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № НОМЕР_4 в частині збільшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 457312, 00 грн. (чотириста п'ятдесят сім тисяч триста дванадцять гривень) за податковими зобов'язаннями та 43941, 75 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот сорок одна гривня 75 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № НОМЕР_1 про зменшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4988944, 00 грн. (чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот сорок чотири гривні) за основним платежем та 1247236, 00 грн. (один мільйон двісті сорок сім тисяч двісті тридцять шість гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № НОМЕР_2 про збільшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2399881, 25 грн. (два мільйони триста дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 25 копійок), в тому числі 1919905, 00 грн. (один мільйон дев'ятсот дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ять гривень) за податковими зобов'язаннями та 479976, 25 грн. (чотириста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 25 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 28.11.2017 року № НОМЕР_3 про зменшення Приватному акціонерному товариству "Завод Південкабель" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 04,00 грн. (чотири гривні) за березень 2017 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство Завод Південкабель було зареєстровано в установлено законом порядку та перебуває на обліку у Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 10.07.2017 №1507, проведена планова виїзна документальна перевірка Приватного акціонерного товариства Завод Південкабель з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За наслідками перевірки податковим органом складено Акт документальної планової виїзної перевірки № 83/28-10-50-16-06/00214534 від 14.11.2017 (Т.16 а.с.3-189), з додатками (т.17 а.с. 2-174).

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем:

1. п. 5, п.6, п. 11-12 П(С)БО 16, п.5 П(С)БО 9, п.25, п.29 П(С)БО 8, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п. 134.1.1 п, 134.1 ст. 134, п.п.138.3.3. п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 962075 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік у сумі 281545 грн., 1 квартал 2016р. у сумі 120046 грн., 2 квартал 2016р. у сумі 55720 грн., 3 квартал 2016р. у сумі 33407 грн., 4 квартал 2016р. у сумі 71096 грн., 1 квартал 2017р. у сумі 400261 грн.

2. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1919905 грн., у тому числі по періодах: за лютий 2015 року у сумі 37578 грн., за березень 2016 року у сумі 1191417 грн., за квітень 2016 року у сумі 482354 грн. за липень 2016 року у сумі 208556 грн.;

3. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4 грн. у тому числі за березень 2017 року у сумі 4 грн.;

4. п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на всього у сумі 4 988 944 грн., у тому числі по періодах: за січень 2015 року у сумі 33273 грн., за березень 2015 року у сумі 25534 грн., за квітень 2015 року у сумі 35024 грн., за травень 2015 року у сумі 3246449 грн., за червень 2015 року у сумі 33002 грн., за вересень 2015 року у сумі 53381 грн., за жовтень 2015 року у сумі 25567 грн., за листопад 2015 року у сумі 55116 грн., за січень 2016 року у сумі 609597 грн., за травень 2016 року у сумі 213916 грн., за червень 2016 року у сумі 456752 грн., за липень 2016 року у сумі 201333 грн.

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 4,00 грн. (т.1 а.с.8-9).

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким встановлено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість у сумі 2399881,25 грн., а саме за податковими зобов'язаннями 1919905,00 грн., за штрафними санкціями 479976,25 грн. (т.1 а.с. 11).

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1247236,00грн.(т.1ас. 13).

28.11.2017 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1132207,00 грн. (т.1 а.с.15).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ПрАТ Завод Південкабель звернулось з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано та упереджено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність зазначених податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог стаття 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", и в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, при дослідженні факту здійснення господарської операції мають досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. При цьому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Тобто, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у період який перевіряється Приватне акціонерне товариство Завод Південкабель мало господарські відносини з ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 36073775) та з ТОВ ХАРКІВ КТ (код ЄДРПОУ 38258003).

Між ПрАТ Завод Південкабель (постачальник) та ТОВ ХАРКІВ КТ (код ЄДРПОУ 36073775) (одержувач) укладено договори купівлі-продажу №87 ОП-12 від 02.11.2012 (т.6 а.с.2-4) та №114 П-13 від 03.10.2013 (т.6 а.с.6-9), відповідно до якого Постачальник передає товаро матеріальні цінності.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору матеріали справи містять реєстр відвантаження готовою продукції за 2014 рік, копії видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (т.1 а.с. 47-238), реєстру відвантаження готовою продукції за 2015 рік, оригінали видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (т.2 а.с. 2-201), реєстр відвантаження готовою продукції за 2016 рік, оригінали видаткових накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (т.3 а.с. 2-111),

Між ПрАТ Завод Південкабель (одержувач) та ТОВ ХАРКІВ КТ (код ЄДРПОУ 36073775) (постачальник) укладено договір №4 від 12.01.2015 року (т.6 а.с. 11-14), додаткову угоду до договору №4 від 16.01.2015 року (т.6 а.с.15), додаткову угоду №1 від 01.07.2015 року (т.6 а.с.16-17), додаткову угоду №2 від 16.11.2015 року (т.6 а.с.18-19), додаткову угоду №3 від 23.05.2016 року (т.6 а.с.20), додаткову угоду №4 від 01.07.2016 року (т.6 а.с.21-22), додаткову угоду №5 від 01.11.2016 року (т.6 а.с. 23-24). На підтвердження проведення розрахунків по зазначеному договору позивачем надано копії реєстрів по платежам ТОВ Харків КТ та актів взаємозаліку однорідних грошових вимог за 2014-2016 роки (т.6 а.с. 25-162).

Позивачем також надано копії бухгалтерських документів на прийняття (оприходування) товару від ТОВ Харків КТ за 2015 рік та 2016 р. - прибуткові ордери, а також видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні (т.3 а.с. 113-186, т.4 а.с.1-212), (т.5 а.с. 2-224, т.4 а.с.1-212).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництво ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за березень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, позивачем долучено до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахунку 2010, відомість з надходження дошки на склад, оборотні відомості, лімітно-забірні картки, обороти по рахунку 2024, відомість випуску (обшивочної доски) (т.9 а.с. 90-237).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництві ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, позивачем надано обороти по рахунку 2010, відомість з надходження дошки на склад, оборотні відомості, лімітно-забірні картки, обороти по рахунку 2024, відомість випуску (обшивочної доски) (т.10 а.с. 2-212).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництві ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за січень, лютий, березень, червень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, позивачем надано відомості по руху тари, обороти по рахунку 204, оборотна відомість, вимоги на передачу барабанів зі складу, оборотна відомість по виробничому цеху, відомості по випуску тари та відвантаження кабельної продукції (т.11 а.с. 2-248).

На підтвердження надходження та руху деревоматеріалів у виробництві ПрАТ Завод Південкабель , отриманий у тому числі від ТОВ ХАРКІВ КТ за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, позивачем надано відомості по руху тари, обороти по рахунку 204, оборотна відомість, вимоги на передачу барабанів зі складу, оборотна відомість по виробничому цеху, відомості по випуску тари та відвантаження кабельної продукції (т.12 а.с. 2-247).

Також позивачем, на підтвердження реальності угод між ТОВ ХАРКІВ КТ , надано до матеріалів справи свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ ХАРКІВ КТ , відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по ТОВ ХАРКІВ КТ , виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ ХАРКІВ КТ (т.15 а.с. 116-124).

Між ПрАТ Завод Південкабель (покупець) та ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 36073775) (постачальник) укладено договір №19/03 від 19.03.2015 року на поставку алюмінієвої продукції у кількості, по цінам та на умовах визначених специфікацією (т.6 а.с. 164-166). Позивачем надано специфікації до зазначеного договору та додаткові угоди (т.6 а.с. 167-180), сертифікати якості на отриману продукцію (т.6 а.с. 181-209). На підтвердження оплати за отриманий товар позивачем надано платіжні доручення про перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 (т.6ас.210-243, т.7 а.с.1-52).

Позивачем також надано копії бухгалтерських документів на прийняття (оприбуткування) товару від ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 , а саме: лімітно-забирні картки, прибуткові ордери, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, дозволи на переміщення товарів до (із) району проведення АТО (т.7 а.с. 53-223).

На підтвердження надходження та руху у виробництві ПрАТ Завод Південкабель алюмінію, отриманий у тому числі від ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 за квітень, травень, червень, грудень 2016 року, позивачем надано відомості руху матеріалів по цехам, обороти по рахунку 2010, лімітно-забірні картки,відомості з випуску продукції з вмістом алюмінію, відомості з розходу матеріалів, відомості на відвантаження продукції з вмістом алюмінію (т.13 а.с. 2-146).

На підтвердження надходження та руху у виробництві ПрАТ Завод Південкабель алюмінію, отриманий у тому числі від ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2016 року, позивачем надано відомості руху матеріалів по цехам, обороти по рахунку 2010, лімітно-забірні картки,відомості з випуску продукції з вмістом алюмінію, відомості з розходу матеріалів, відомості на відвантаження продукції з вмістом алюмінію (т.13 а.с. 149-243, т.14 а.с. 1-125).

На підтвердження надходження та руху у виробництві ПрАТ Завод Південкабель алюмінію, отриманий у тому числі від ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2016 року, позивачем надано відомості руху матеріалів по цехам, обороти по рахунку 2010, лімітно-забірні картки,відомості з випуску продукції з вмістом алюмінію, відомості з розходу матеріалів, відомості на відвантаження продукції з вмістом алюмінію (т.14 а.с. 130-243, т.15 а.с.1-97).

Позивачем до матеріалів справи надано також копії електронних декларацій по ПДВ та прибутку за 2015-2016 роки, які були отримані податковим органом (т. 8 а.с. 2-250, т. 9 а.с. 1-79).

Наявні документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами та наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Щодо доводів податкового органу стосовно фіктивності фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ ЮНІОН ОСОБА_4 у зв'язку з наявністю ухвал по кримінальним провадженням № 32016100110000008 від 14.01.2016 по ч. 3 ст.212 СУ ФР ОВПП ДФС; № 22016101110000216 від 08.11.2016 по ч. 4 ст.110-2; ч.3 та ч. 5 ст. 27; ч.2 ст. 258 ККУ СБУ України; № 22016000000000276 по ч. 4 ст.110-2; ч.3 та ч. 5 ст. 27; ч.2 ст. 258 ККУ СБУ України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАСУ вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначена норма дає підстави вважати, що самі по собі документи досудового слідства не можуть бути доказами в адміністративному судочинстві, оскільки відсутні судові рішення, що набрали законної сили.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи не додано належних та допустимих, достовірних та достатніх доказів в розумінні ст. ст. 73-76 КАСУ, що постачання товарів позивачу здійснювалось його контрагентами саме тих, які надійшли до останніх від ТОВ КП Пріоритет , ТОВ ВКФ Дельта-М , ТОВ ОМЕГА-ОПТ-ТОРГ , ТОВ ОБЕН-2014 , ТОВ ЕЛІС ГРУП , ТОВ БІГЛАЙН , ТОВ РЕЙЛТЕК , ТОВ ХАРКІВЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ та ТОВ УКРСПЕЦМЕТ , а не від будь-яких інших контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Згідно ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Так, вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом. Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Про відсутність факту реального вчинення господарських операцій можуть свідчити, зокрема, такі обставини: всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобовязань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників; отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності обєктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб; результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції. Проте, відповідачем під час складення акту перевірки не були встановлені вищевказані обставини, а отже й висновок щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій є передчасним.

Надані документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак повинні сприймаються як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також, норми Податкового кодексу України не пов'язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов'язок підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, колегія суддів в ході розгляду справи не виявила, адже належними та допустимими доказами підтверджується факт вибуття з власності субєкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов'язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, в його діях не має порушень вимог Податкового кодексу України, відповідно позивачем правомірно сформовано податковий кредит за господарськми операціями з контрагентами.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність проведення фінансово-господарських операцій ТОВ ХАРКІВ КТ з його контрагентами по ланцюгу постачання, зокрема з: ТОВ КП Пріоритет (код 39353411), ТОВ ВКФ Дельта-М (код 39455651), ТОВ ОМЕГА-ОПТ-ТОРГ (код 39277100), ТОВ ОБЕН-2014 (код 39372675), ТОВ ЕЛІС ГРУП (код 36226089), ТОВ БІГЛАЙН (код 39959236), ТОВ РЕЙЛТЕК (код 39595099), ТОВ ХАРКІВЕЛЕКТРОКАБЕЛЬ (КОД 34470319) за відповідні періоди жодним чином не стосуються безпосередніх взаємовідносин ПАТ ЗАВОД ПІВДЕНКАБЕЛЬ з ТОВ ХАРКІВ КТ .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Харківське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби діяло всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення, чим порушено законні інтереси платника податків.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 року по справі № 820/5959/17 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.03.2018 по справі № 820/5959/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7 Постанова складена в повному обсязі 27.06.18.