Постанова

від 27.06.2018 по справі 626/717/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 626/717/17

Провадження № 22-ц/790/2513/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Кружиліної О.А.

суддів Кіся П.В., Хорошевського О.М.

за участю секретаря - Сементовської О.М.,

імена (найменування сторін):

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянув в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року в складі судді Рибальченка І.Г.

в с т а н о в и в:

17 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрнафтогазресурс (далі по тексту - ТОВ Укрнафтогазресурс ) про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 10 грудня 2009 року між нею та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки № 56, за умовами якого вона передала відповідачу в оренду терміном на 15 років належну їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХР № 116114, виданого Красноградським районним відділом земельних ресурсів 16 червня 2004 року (кадастровий номер земельної ділянки 6323380500:10:000:0121), площею 2,0000 га, розташовану на території Володимирівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Даний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Красноградському районному відділу Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 23 червня 2010 року за № 041069800115.

Пунктом 7 Договору оренди був закріплений обов'язок орендаря сплачувати щороку орендну плату за користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 9 цього договору, орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Позивач зазначала, що зазначені пункти договору відповідачем систематично порушується. Зокрема, орендна плата за 2015-2016 роки позивачу до теперішнього часу не виплачена, чим порушені не тільки умови договору оренди, але і вимоги чинного законодавства України.

Пунктом 34 Договору оренди землі передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, що узгоджується з положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі .

Розмір заборгованості з орендної плати за 2015-2016 роки складає 7 093 грн (3 274 грн за 2015 рік + 3 819 грн за 2016 рік).

Крім того, відповідно до пункту 12 договору оренди, у разі несплати орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 відсотків несплаченої суми за кожний день прострочення.

Розмір пені за прострочення виплати орендної плати за 2015 рік станом на 10.05.2017 року становить 1 620, 63 грн ( 3 274 х 0,1% = 3, 274 грн х 495 днів).

Розмір пені за прострочення виплати орендної плати за 2016 рік станом на 10.05.2017 року становить 496,47 грн ( 3 819 х 0,1% = 3, 819 грн х 130 днів)

З огляду на викладене, з урахуванням систематичної несплати орендної плати, ОСОБА_1 просила суд задовольнити її позовні вимоги.

06 лютого 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про зміну розміру позовних вимог, у якій зазначав, що орендна плата за 2015-2016 роки у розмірі 8 105,90 грн була виплачена ОСОБА_1 разом з орендною платою за 2017 рік у листопаді 2017 року, а саме 08 листопада 2017 року вже під час розгляду справи судом.

З урахуванням дати виплати ОСОБА_1 заборгованості з орендної плати, розрахунок пені за прострочення строків її виплати є наступним: 3 202,12 грн (розмір заборгованості за 2016 рік) х 0,1%= 32,02 грн ї 312 днів = 999,02 грн.

У зв'язку з викладеним та враховуючи, що на сьогоднішній день заборгованість з виплати орендної плати позивачу ОСОБА_1 виплачена, підстави для її стягнення судом відпали, тому представник позивача відмовився від позовних вимог в цій частині.

В остаточній редакції позовних вимог, представник позивача ОСОБА_1 просив достроково розірвати договір оренди належної позивачу земельної ділянки у зв'язку з порушенням умов стосовно виплати орендарем орендної плати та стягнути з відповідача на користь позивача пеню за прострочення строків виплати орендної плати у розмірі 999,02 грн, а також судові витрати у розмірі 1 280 грн.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ТОВ Укрнафтогазресурс на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 640 грн.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди землі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вказану позовну вимогу задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом було достовірно встановлено, що 10 грудня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки № 56, за умовами якого позивач передала відповідачу в оренду терміном на 15 років належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,000 га, розташовану на території Володимирівської сільської ради Красноградського району Харківської області.

Передбачена умова договору орендна плата, яка повинна вноситися до 31 грудня поточного року, систематично порушувалася відповідачем. Так, орендна плата за 2015 і 2016 роки була виплачена тільки 08 листопада 2017 року, а пеня за порушення строків виплати орендної плати була виплачена 12 лютого 2018 року.

Позивач не погоджувалася з висновками суду про те, що порушення строків виплати орендної плати, у тому числі несплата орендної плати за два останні роки, не носить системний характер.

Проте, цей висновок не відповідає фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства.

Не отримуючи орендну плату на протязі майже трьох років позивач змушена була відмовлятися від задоволення своїх нагальних потреб і це завдало їй значної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Укрнафтогазресурс - ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Свої доводи мотивував тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що мало місце систематичне порушення строків виплати орендної плати, що з огляду на незначний термін затримки у розрахунках не призвело до суттєвих збитків для орендодавця, а не факт відсутності такої оплати загалом, що є безумовною підставою для розірвання спірного договору. Також судом був встановлений факт, що ТОВ Укрнафтогазресурс на виконання пункту 7 договору вносив орендну плату поштовими переказами, які позивач не бажала отримувати, що не було спростовано позивачем.

Вважав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не ухилився від сплати позивачу орендної плати або чинив перешкоди в її отриманні, та виконав всі дії, спрямовані на виплату належної орендної плати ОСОБА_1

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив із положень статей, 2, 32 Закону України Про оренду землі статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 ЦК України та дійшов висновку про те, що порушення строків виплати орендної плати, у тому числі несплата орендної плати за два останні роки, не носить системний характер, а тому не є істотним порушенням, оскільки істотним є таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 6323380500:10:000:0121, розташована на території Володимирівської сільської ради Красноградського району Харківської області, що підтверджується копією Державного акта на право приватної власності на землю серії ХР № 116114.

10 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та TOB Укрнафтогазресурс укладено Договір оренди земельної ділянки № 56, зареєстрований у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах 23 червня 2010 року за № 041069800115.

Згідно з пунктом 6 вказаного Договору земельна ділянка передана в оренду на 15 років.

Пунктами 7 та 9 Договорів закріплено обов'язок орендаря TOB Укрнафтогазресурс за користування земельною ділянкою щороку сплачувати орендну плату; орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для розірвання Договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплачував орендну плату позивачу в повному обсязі лише із незначним запізненням. Орендна плата за 2015 рік в розмірі 5 023,80 грн направлялася ОСОБА_1 поштовим переказом, який був повернутий у грудні 2015 року в зв'язку з його відмовою в отриманні. Орендна плата за 2016 рік в розмірі 8 105,90 грн направлялась ОСОБА_1 21 серпня 2017 року, яку вона також відмовилася отримати.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції надана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими доказами, висновки суду відповідають обставинам справи.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами та вірно застосовано закон, що їх регулює.

Вищевикладене свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення з підстав, передбачених статтею 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 12 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 червня 2018 року.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді П.В. Кісь

ОСОБА_5