Постанова

від 19.06.2018 по справі 922/2756/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2756/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

прокуратури (позивача) - Клюге Л.М. (прокурор відділу ГПУ, посвідчення від 24.01.2018 № 049145);

позивача-1 - не з'явилися;

позивача-2- не з'явилися;

відповідача-1 - Литвинець В.М. (адвокат, представник за дов. від 03.05.2018);

відповідача-2 - не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 (суддя суддею Присяжнюк О.О.) і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 (у складі: Шутенко І.А. - головуючий, судді Крестьянінов О.О., Плахов О.В.)

за позовом Першого заступника керівника Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області;

2) Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест";

2) Нововодолазької районної Державної адміністрації Харківської області;

про визнання недійсними договору,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2017 року перший заступник керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) та Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (далі - Старовірівська сільська рада) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест" (далі - ТОВ "Агролатінвест") та Нововодолазької районної державної адміністрації (далі - Нововодолазька РДА) в якому просив:

- визнати недійсним договір оренди землі від 05.12.2007, укладений між Нововодолазькою РДА і ТОВ "Агролатінвест" (кадастровий номер 6324285500:01:000:0087), зареєстрований у Нововодолазькому районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК" 29.12.2007 за № 040770000492 (далі - договір від 05.11.2007);

- зобов'язати ТОВ "Агролатінвест" повернути земельну ділянку (кадастровий номер 6324285500:01:000:0087) площею 14,0224 га у власність держави.

Позов обґрунтовано тим, що оспорюваний договір укладено з порушенням вимог статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 12, 15 Закону України "Про оренду землі", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

У відзиві на позов ТОВ "Агролатінвест" заперечило проти його задоволення, послалося на те, що договір від 05.12.2007 було укладено із дотриманням вимог земельного законодавства, зокрема і статті 13 Закону України "Про оцінку земель", щодо проведення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та урахуванням її при викладенні істотних умов договору. ТОВ "Агролатінвест" просило застосувати позовну давність до заявлених вимог.

Нововодолазька РДА частково погодилася із позовними вимогами прокурора (заява про часткове визнання позову), просила визнати недійсним договір від 05.12.2007 і зобов'язати ТОВ "Агролатінвест" повернути спірну земельну ділянку у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 у справі № 922/2756/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.201, у задоволенні позову відмовлено повністю у зв'язку з пропуском прокурором позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням і постановою, заступник прокурора Харківської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним правової позиції скаржник посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень статей 253-255, 260-261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 13 Закону України "Про оцінку земель", статей 12, 15 Закону України "Про оренду землі", наголошуючи на тому, що висновки судів про відмову у позові за наслідками спливу позовної давності є неправомірними, оскільки судам не надано належної оцінки доводам прокурора про причини відсутності інформації про спірний договір у позивачів, а саме Старовірівської сільської ради та ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Скаржник зауважує, що Старовірівська сільська рада не була стороною спірного договору, а тому не могла знати про проведення чи непроведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах і запереченнях на касаційну скаргу)

ГУ Держгеокадастру у Харківській області у відзиві на касаційну скаргу просить розглянути спір з урахуванням вимог законодавства та наданих учасниками судового процесу доказами.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агролатінвест" просить залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 - без змін, оскільки зміна розпорядника землі не може мати наслідком зміни позовної давності, зважаючи на те, що повноваження державних органів здійснювати на підставі статті 13 Конституції України від імені Українського народу права власника на землю не припинилися, а були передані від одного органу до іншого.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як установлено господарськими судами та підтверджено матеріалами справи, розпорядженням Голови Нововодолазької РДА від 12.11.2007 року № 777 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок із земель запасу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів на території Старовірівської сільської ради, першому відповідачеві надано в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Старовірівської сільської ради загальною площею 161,2215 га в тому числі - рілля - 161,2215 га, та встановлено орендну плату у сумі 120 грн. за 1га земельної ділянки.

На підставі цього розпорядження 05.12.2007 між Нововодолазькою РДА як орендодавцем і ТОВ "Агролатінвест" як орендарем укладено спірний договір оренди земельної ділянки.

За умовами договору від 05.11.2017 орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування із земель запасу земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Старовірівської сільської ради, загальною площею 14,0224 га, у тому числі рілля - 14,0224 га, на підставі технічної документації із землеустрою. Кадастровий номер орендованої земельної ділянки - 6324285500:01:000:0087.

Згідно з пунктом 5 договору від 05.11.2017 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 141657,31 грн.

За змістом пункту 8 договору від 05.11.2017 його укладено на 20 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 9 -10 договору від 05.11.2017 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 120 грн. за 1 га земельної ділянки, що становить 1682,70 грн. щорічно. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Згідно з пунктом 43 договору від 05.11.2017 він набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.

Земельну ділянку передано в оренду за актом прийому-передачі від 05.12.2007.

Як убачається із матеріалів справи, предметом судового розгляду у цій справі є вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області і Старовірівської сільської ради про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору від 05.12.2007, як такого, що укладений без проведення у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки, та повернення земельної ділянки у власність держави.

Згідно зі статтею 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 2, 5 та 6 статті 203 ЦК.

Статтею 203 ЦК (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі статтею 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

За змістом статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 зазначеного Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (частина 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі власної оцінки доказів у справі, з урахуванням положень статей 1, 2, 6, 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час укладання спірного договору), статей 1, 5, 13, 18, 23 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції), дійшов висновку, що прокурор правомірно зазначає, що оспорюваний договір суперечить вимогам земельного законодавства.

Оскільки Нововодолазька РДА і ТОВ "Агролатінвест" уклали спірний договір оренди земельної ділянки із порушенням положень статті 13 Закону України "Про оренду землі", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що договір оренди земельної ділянки відповідно до статей 203, 215, 216, 228 ЦК підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент його укладення встановленого законом порядку.

При цьому судами під час розгляду справи встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, зазначена в пункті 5 договору ТОВ "Агролатінвест", не проводилася, що підтверджується таким.

Відповідно до інформації Нововодолазької районної ради Харківської області (лист від 22.05.2017 № 492), технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 14,0224 га, кадастровий номер 6324285500:01:000:0087, яку передано в оренду за договором, не затверджувалася.

За інформацією відділу Держгеокадастру у Нововодолазькому районі Харківської області (лист від 25.05.2017 № 10-20-0.23.26-127/117-17), відомостей щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 14,0224 га, кадастровий номер 6324285500:01:000:0087, яку передано в оренду за договором, немає.

Відсутність відповідного рішення про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої ділянки свідчить про те, що фактично така оцінка при укладанні договору не проводилася.

Разом із тим, як убачається із матеріалів справи, згідно з пунктом 5 договору оренди землі, укладеного між Нововодолазькою РДА і ТОВ "Агролатінвест" 05.12.2007, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 141 657,31 грн.

Прокурор у позовній заяві акцентував, що у пункті 5 договору, укладеного між Нововодолазькою РДА і ТОВ "Агролатінвест", зазначено нормативну грошову оцінку, розрахунок якої фактично не проводився. Для розрахунку розміру орендної плати за цим договором використовувався розрахунок за земельні ділянки державної або комунальної власності на підставі грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, проведеної КСП "Маяк", яка міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, що становить 141 657,31 грн. Використана нормативна грошова оцінка КСП "Маяк" була затверджена у 1995 році рішенням Виконавчого комітету Нововодолазької районної ради народних депутатів № 245. З урахуванням зазначеного. Беручи до уваги положення статті 18 Закону України "Про оцінку земель", прокурор наголошує, що неможливо вважати використану під час укладення договору оренди нормативну грошову оцінку КСП "Маяк" належною.

У матеріалах справи є копія витягу із грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення КСП "Маяк" Нововодолазького району Харківської області (а.с. 36), відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 140 224 кв.м (14,0224 га) становить 141 657,31 грн.

При цьому за змістом зазначеного витягу власником (користувачем) є ТОВ "Агролатінвест".

Витяг видано Відділом земельних ресурсів у Нововодолазькому районі Харківської області 04.12.2007 (№ 418).

Спірний договір оренди землі укладено 05.12.2007.

Із викладеного вбачається, що витяг видано за день до укладення договору оренди, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у витязі, збігається із наведеним у пункті 5 спірного договору оренди землі. Також збігаються площа земельної ділянки, цільове використання, місце розташування земельної ділянки.

На підставі викладеного колегія суддів касаційного суду вважає, що судами не досліджено та не надано належної оцінки із відповідними висновками як самому цьому витягу, так і доводам прокурора про неможливість прийняття зазначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки для розрахунку розміру орендної плати за спірним договором.

Крім того, судами не надано оцінки факту укладення 23.11.2010 між Нововодолазькою РДА і ТОВ "Агролатінвест" угоди про зміну і доповнення договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити умови договору оренди землі від 05.12.2007, зокрема, викласти пункт 5 договору в такій редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2010 становить 177 696 грн. 35 коп. (сто сімдесят сім тисяч шістсот дев'яносто шість гривень 35 копійок).", яка є у матеріалах справи.

Цю угоду підписано сторонами, скріплено печатками та, відповідно, зареєстровано.

Таким чином, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявним у справі доказам, а саме: 1) копії витягу із грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення КСП "Маяк" Нововодолазького району Харківської області; 2) угоді про зміну і доповнення договору від 05.12.2007, укладеній 23.11.2010. Ці докази не було оцінено судами попередніх інстанцій та не враховано під час ухвалення спірних рішення і постанови. За таких обставин висновки господарських судів про правомірність і доведеність позовних вимог є передчасними.

Крім цього, стосовно заяви ТОВ "Агролатінвест" про сплив позовної давності суди зазначили, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Старовірівської сільської ради, яких визначено позивачами у справі №922/2756/17.

Відповідно до умов спірного договору від 05.12.2007 року одержувачем коштів є місцевий бюджет Старовірівської сільської ради.

Отже, суди дійшли висновку, що Старовірівська сільська рада як одержувач коштів за спірним договором, була обізнана про його наявність саме із 2007 року та мала можливість та право звернутися до суду за захистом порушеного права.

Тобто фактично суди обраховували позовну давність від моменту, коли про порушення дізналася чи могла дізнатися саме Старовірівська сільська рада як одержувач коштів за спірним договором.

Стосовно позовної давності колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною 2 статті 2 ЦК передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції , встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до частин 2, 4 статті 29 ГПК у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), перебіг якої відповідно до частини 1 статті 261 цього Кодексу, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або мала об'єктиву можливість довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор.

Наведе відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду України у справах №3-932гс17 від 18.10.2017, №3-869гс17 від 16.08.2017, №3-455гс17 від 07.06.2017, №3-1486гс16 від 22.03.2017, №916/2122/13 від 22.04.2015 року, №11/163/2011/5003 від 25.03.2015, з чим повністю погоджується колегія суддів касаційного суду у цій справі та не вбачає підстав для відступу від викладеної правової позиції.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, адже норма частини 1 статті 261 ЦК містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу строку позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із позовом про захист інтересів держави, у справі, що розглядається, в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Старовірівської сільської ради, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності відповідного клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України, зокрема: від 07.06.2017 у справі № 910/27025/14, від 27.05.2014 у справі №3-23гс14, від 25.03.2015 у справі № 3-21гс15, від 22.03.2017 у справі № 3-1486гс16.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №6-68цс15 зазначено, що держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На час укладення оскаржуваного договору оренди землі сільськогосподарського призначення уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями, оренди, з урахуванням вимог чинної на той час статті 122 та пункту 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України була Нововодолазька РДА . Внаслідок змін у чинному законодавстві України до ГУ Держгеокадастру у Харківській області перейшли повноваження Нововодолазької РДА щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.

При цьому в спірних правовідносинах суб'єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу не змінює порядоку перебігу позовної давності.

Визначаючи початок перебігу позовної давності у справі, що розглядається, слід ураховувати, коли про порушене право дізналася держава в особі уповноваженого органу , а не конкретний орган, який виконував відповідні функції на той чи інший час і змінювався внаслідок прийняття нових нормативних актів.

Отже, досліджуючи питання пропуску позовної давності у цьому спорі, слід з'ясувати, коли саме про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 914/801/17.

Колегія суддів касаційного суду у справі №922/2756/17 повністю погоджується із правовою позицією, викладеною у зазначеній постанові Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.

Разом із тим суди попередніх інстанцій не врахували наведеного, не дослідили та не з'ясували, чи є Старовірівська сільська рада уповноваженим органом, до компетенції якого віднесено чи були віднесенні повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, тобто органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК (у редакції, чинній з 15.12.2017) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 4 , 86 , 269 , 282 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, суди дійшли передчасного висновку про обґрунтованість позову. Як наслідок, оскаржувані рішення і постанову ухвалено із порушенням норм процесуального права (статей 4 , 86 , 269 , 282 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Згідно з частиною 4 статі 310 ГПК справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені статтею 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті господарськими судами, рішення і постанова у цій справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи судам слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За результатами нового розгляду має бути вирішено і питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №922/2756/17 скасувати.

Справу №922/2756/17 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков