Постанова

від 26.06.2018 по справі 826/12119/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

26 червня 2018 року

справа №826/12119/14

адміністративне провадження №К/9901/3100/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І .Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.,

за участі представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Лича С.В. за дов. від 18 червня 2018 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року у складі судді Арсірія Р.О. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року у складі колегії суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Шостака О.О. у справі №826/12119/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт Фіш до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, стягнення з Державного бюджету коштів,

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Горизонт Фіш (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося із позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, правонаступником якої є Київська міська митниця Державної фіскальної служби (далі - митний орган, перший відповідач у справі), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - казначейський орган, другий відповідач у справі), в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо неприйняття рішення про повернення надмірно сплачених митних платежів у вигляді податку на додану вартість на суму 24 051,67 грн та митного збору на суму 5 725,59 грн у формі відповідного висновку та щодо направлення такого висновку Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення цієї суми коштів з бюджету на поточний рахунок Товариства в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів для митного оформлення майбутніх поставок товарів; стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 24 051,67 грн та митного збору у сумі 5 725,59 грн.

Позов мотивований тим, що митним органом на підставі необґрунтованого висновку про заниження позивачем митної вартості товару прийняте рішення про визначення іншої, відмінної від визначеної позивачем, митної вартості товару та відмовлено у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон, яке визнане протиправним та скасоване судом. У відповідь на свою заяву до митного органу про повернення надмірно сплачених митних платежів Товариство отримало відмову, яку вважає протиправною, у зв'язку з чим просить стягнути належні йому та надміру сплачені до бюджету кошти.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року, позов задоволено повністю, визнано протиправною бездіяльність Київської міжрегіональної митниці Міндоходів щодо неприйняття рішення про повернення надмірно сплачених митних платежів у вигляді податку на додану вартість на суму 24 051,67 грн та митного збору на суму 5 726,59 грн у формі відповідного висновку та щодо направлення такого висновку Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві для здійснення повернення цієї суми коштів з бюджету на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт Фіш в Київській міжрегіональній митниці Міндоходів для митного оформлення майбутніх поставок товарів; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Горизонт Фіш суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 24 051,67 грн. та митного збору в розмірі 5 726,59 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки позивачем в установленому законом порядку подано до митного органу заяву про повернення надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість, то митним органом має бути здійснена перевірка обґрунтованості заявлених Товариством сум і в результаті складений висновок, чого першим відповідачем зроблено не було, а отже ним допущено протиправну бездіяльність. Крім того, суди дійшли висновку про можливість стягнення надміру сплачених платежів у судовому порядку із посиланням на положення Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 щодо врегулювання механізму повернення органами Державного казначейства України помилково та/або надмірно сплачених обов'язкових платежів за рішенням суду.

14 січня 2015 року митним органом подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України на судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, провадження за якою відкрито ухвалою цього суду від 15 січня 2015 року (суддя Горбатюк С.А.)

На підставі підпункту 4 пункту 1 розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2018 року) касаційну скаргу разом з матеріалами справи №826/12119/14 передано до Касаційного адміністративного суду.

У поданій касаційній скарзі представник митного органу із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

Зазначає про те, що кошти, про стягнення яких просить Товариство, сплачені Товариством за рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів і не обліковуються на рахунках митного органу, а перераховані до Державного бюджету України, оскільки вони є не помилково чи надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями, а передоплатою, відтак їх повернення Товариству було б безпідставним.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство із посиланням на положення статті 299 Митного кодексу України доводить, що сплачені ним за митною декларацією №100270000/2013/265938 від 12 грудня 2013 року кошти є митними платежами, а не передоплатою, просить судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування в них норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідають не у повній мірі.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

8 жовтня 2013 року на підставі контракту від 12 серпня 2013 року №07 на поставку рибопродуктів та морепродуктів компанія YANTAI WATER-STAR FOODSTUFF CO., LTD та Товариство домовились про поставку партії заморожених туб кальмара: Заморожені молюски: туби кальмарів (Frozen Squild Tubes, IQF/ nat Argintinus) без шкіри, без кісток, не піддані тепловій обробці, без додання харчових добавок та приправ, не консервовані, упаковані в 4419 картонних коробів по 5 кг. нетто кожен короб, вага нетто - 22095 кг., брутто -24095 кг. Розмірний ряд U10-Г7. Дата виготовлення: серпень 2013 року. Виробник: YANTAI WATER-STAR FOODSTUFF CO., LTD , країна виробництва Китай. Код за УКТЗЕД 0307991100, за ціною 1,56 дол. США/кг на суму 34 468,20 дол. США (інвойс № 13-599) .

10 грудня 2013 року митному органу подано митну декларацію №100270004/2013/265886 в режимі імпорту, із додаванням необхідних документів для підтвердження митної вартості товару.

За результатами розгляду поданих позивачем документів, митним органом Товариству відмовлено в митному оформлені товару, про що оформлено картку відмови від 12 грудня 2013 року № 100270004/2013/50330, підставою для відмови стало рішення про коригування митної вартості товарів від 12 грудня 2013 року №100270004/2013/310298/2, яким скориговано митну вартість товару Заморожені молюски: туби кальмарів (Frozen Squild Tubes, IQF/ nat Argintinus) без шкіри, без кісток, не піддані тепловій обробці, без додання харчових добавок та приправ, не консервовані, упаковані в 4419 картонних коробів по 5 кг. нетто кожен короб, вага нетто - 22095 кг., брутто -24095 кг. з 34 500 доларів США до 48 829,95 доларів США.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятих Київською регіональною митницею карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Зазначені картка відмови та рішення митного органу про коригування митної вартості товару визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2014 року у справі №826/20200/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року.

14 травня 2014 року у зв'язку з прийнятими у справі №826/20200/13-а рішеннями Товариство звернулося до митного органу з заявою №15233/7 про повернення коштів, в якій просило зарахувати на особистий рахунок позивача сплачені кошти в сумі 29 778, 26 грн. в рахунок митних оплат майбутніх періодів за товар, що буде надходити на адресу позивача.

До заяви позивачем долучено: копію постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 січня 2014 року у справі №826/20200/13-а; копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі №826/20200/13-а; копію митної декларації форми МД-2 від 12 грудня 2013 року №100270004/2013/265886 (аркуш 3/8 ) з доповненнями.

За результатами розгляду вказаної заяви Товариства, митний орган листом від 27 травня 2014 року №6282/1/26-70-52-05 повідомив, що на вищевказані судові рішення відділом супроводження митних спорів Головного управління Міндоходів у м.Києві подано касаційну скаргу та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 5 травня 2014 року №К/800/23362/14 відкрито касаційне провадження, відтак, підстави для повернення коштів з Державного бюджету України у митного органу відсутні.

При цьому згадане посилання визначено єдиною підставою відмови. Також в листі зазначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Державної казначейської служби України у відповідності до п.3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 серпня 2011 року №845.

Судами попередніх інстанцій встановлений факт належного звернення позивача у встановленому порядку та за наявності передбачених законом підстав до митного органу для повернення з Державного бюджету України сплачених платежів під час митного оформлення товарів за розміром визначених митним органом, визначення якого в судовому порядку визнано протиправним. Зазначене, є обумовленою законом обставиною, яка вказує на те, що переплачені суми коштів з податку на додану вартість та митних платежів, є надмірно сплаченими сумами, які виникли за рахунок неправомірного обчислення з боку першого відповідача вартості товару ніж ті, які були задекларовані та підлягали до сплати Товариством. Доводи скаржника, що сплачені Товариством кошти за митною декларацією №100270000/2013/265938 від 12 грудня 2013 року є передоплатою, а не митними платежами, внаслідок чого відсутні підстави для їх повернення, є необґрунтованими. Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку в цій частині.

Порядок і умови повернення платежів декларанту встановлені статтею 301 Митного кодексу України 2012 року, статтею 43 Податкового кодексу України і статтею 45 Бюджетного кодексу України, положення яких вимагають дотримання певної процедури. Така процедура передбачена Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 №618 (зареєстровано Міністерством юстиції України 25 вересня 2007 року за №1097/14364), який є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, підлягає застосуванню у межах спірних відносин відповідно до положень частини 2 статті 7 КАС України.

Верховний Суд зазначає, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів Державного казначейства, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Отже, вимоги Товариства в частині стягнення в судовому порядку надміру сплачених митних платежів є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо вчинення протиправної бездіяльності митним органом, суд зазначає наступне.

Позивач у встановленому порядку та за наявності передбачених законом підстав звернувся до митного органу для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів. Проте, митний орган, у порушення закону, відмовився від виконання своїх обов'язків, не здійснив ніяких дій щодо повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 24 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) кожна особа має право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у Митному кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.

Так, згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), правила якого застосовуються до відносин, пов'язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов'язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані. Зокрема, згідно із частинами першою - четвертою статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

За правилами пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 № 618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок на виконання вимог статті 43 Податкового кодексу України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ зазначеного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися правилами цього Порядку.

За правилами пунктів 2, 3 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку, в якій зазначаються напрями зарахування коштів, які повертаються.

Відповідно до пункту 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 № 611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Згідно з частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості, митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Якщо суд визнає рішення або дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 45 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 №618 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженим наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20 липня 2007 №611/147 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 25 листопада 2014 року у справі №21-207а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маркон до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що відповідачем за результатами отриманої заяви Товариства не вжито заходів та не вчинено дій, визначених наведеними нормативно-правовими актами.

Оцінюючи спірні відносини суди попередніх інстанцій застосували стягувальний спосіб відновлення порушеного права шляхом належних позивачу сум з Державного бюджету України без перевірки наявності або відсутності у позивача боргу перед бюджетом. Не встановлення цих обставин унеможливлює вирішення спору по суті.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року у справі №826/12119/14 скасувати.

Справу №826/12119/14 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер