Рішення

від 27.06.2018 по справі 573/872/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/872/18

Номер провадження 2/573/331/18

РІШЕННЯ

іменем України

27 червня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

30 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що з відповідачем зареєстрували шлюб 11 листопада 2014 року. Від подружнього життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однією сім'єю проживали до 18 квітня 2018 року. Сімейні стосунки з відповідачем не склалися внаслідок постійних сварок та образ. Посилаючись на те, що подальше спільне життя з відповідачем не можливе, суперечить її інтересам та інтересам дитини, ОСОБА_1 просить розірвати шлюб з ОСОБА_2

Ухвалою від 01 червня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 12)

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує (а. с. 19).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи в його відсутність, позов визнає, наслідки визнання позову відомі та зрозумілі, просить ухвалити рішення у підготовчому засіданні (а. с. 20).

У зв'язку з неявкою сторін, суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення в цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 11 листопада 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білопільського районного управління юстиції у Сумській області, про що складено актовий запис за №129. Після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище чоловіка ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-БП №091956 (а. с. 5).

У шлюбі у останніх народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що сімейні сварки та взаємні образи стали причиною припинення шлюбних стосунків між сторонами. На даний час подружжя проживає окремо. Позивач не бажає продовжувати сімейні відносини з відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 51 Конституції України, ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таким чином, враховуючи обставини, викладені позивачем в заяві до суду, та встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що намір ОСОБА_1 розірвати шлюб з відповідачем є виваженим та свідомим. Причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими та подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї не можливе. Сторони у справі не мають наміру поновлювати сімейно-шлюбні відносини. Крім того, суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 113 СК України, якими передбачено право особи, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище та на підставі заяви позивача, залишити останній шлюбне прізвище ОСОБА_1.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями ч. 1 ст. 141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, якими передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1).

Відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, подавши суду відповідну письмову заяву (а. с. 20).

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 суд задовольняє у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь останньої підлягає 352 грн. 40 коп. судового збору та така ж сума підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 24, 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 200, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, 15 грудня 1991 року, РНОКПП НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, останнє відоме місце реєстрації якого Сумська область, м. Білопілля. вул. Макаренка, 17/7 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 11 листопада 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білопільського районного управління юстиції у Сумській області, актовий запис №129, розірвати.

Залишити позивачу шлюбне прізвище ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Зобов'язати Управління державної казначейської служби України у Білопільському районі Сумської області повернути ОСОБА_1 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок судового збору, який відповідно до квитанції №26 від 30 травня 2018 року був сплачений через термінал №752 АТ Ощадбанк на рахунок №31211206700037, МФО банку: 837013, банк отримувача: УДКСУ у Білопільському районі, призначення платежу: *;101;3358607674; ККДБ 22030001, код 02886321.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Сумської області безпосередньо.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом вказаного строку з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: