Постанова

від 26.06.2018 по справі 131/1678/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1678/17

Провадження № 22-ц/772/1018/2018

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 рокуСправа № 131/1678/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар - Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Олексієнка О.Ю. у залі суду м. Іллінці (дата складення повного тексту невідома) у справі за позовом ОСОБА_3 до Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки за набувальною давністю, -

встановив:

В жовтні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,2500 га (кадастровий номер 0521283000:001:0193), з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та земельну ділянку, площею 0,3070 га (кадастровий номер 0521283000:03:001:0194) з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, що розташовані за адресою: с. Кантелина, Іллінецького району Вінницької області, вул. Степова (Щорса), 7.

Позов мотивовано тим, що 24 квітня 2014 року помер його батько ОСОБА_6, спадщину після смерті якого прийняв він одноосібно, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Рішенням 1 сесії 23 скликання Кантелинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 17 квітня 1998 року ОСОБА_6 було надано в користування земельну ділянку площею 0,52 га, розташовану по вул. Степова (Щорса), 7 в с. Кантелина, Іллінецького району Вінницької області.

ОСОБА_6 дозволив позивачу - ОСОБА_3 користуватися вказаною ділянку, а тому з 1998 року він фактично користувався даною земельною ділянкою без будь-яких юридичних підстав.

Також позивач зазначає, що звертався до сільської ради з наміром отримати у власність вищевказану земельну ділянку, однак тйому було відмовлено.

Позивач вважає, що він користується даною земельною ділянкою більше 15 років добросовісно, відкрито та безперервно, спорів стосовно ділянки немає, але так як оформити право власності в інший спосіб не може ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом.

РішеннямІллінецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на земельні ділянки за набувальною давністю відмовлено.

На вказане рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, зокрема, суд відмовляючи у задоволенні позову керувався ст. 119 ЗК України та не взяв до уваги положення ч. 4 ст. 344 ЦК України; суд не врахував, що добросовісне користування земельною ділянкою може бути визнане таким у разі використання її за цільовим призначенням з дотриманням вимог законодавства; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності; також суд використав у рішенні суду рішення судів, які жодна із сторін не подавала.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних обставин .

Судами встановлено, що рішенням 1 сесії 23 скликання Кантелинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 17.04.1998 ОСОБА_6 надано у користування земельну ділянку, площею 0,52 га.

24 квітня 2014 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ №287093, виданим 24 квітня 2014 року (а.с.5).

Довідками Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області від 17.10.2017 за № 400 та від 27.02.2018 за № 147 підтверджується, що ОСОБА_6 на території с. Кантелина користувався земельною ділянкою площею 0,52 га на підставі рішення селищної ради. З 1998 року земельною ділянкою користувався його син ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що право користування земельною ділянкою площею 0,52 га по вул. Степова (Щорса), 7 в с. Кантелина, Іллінецького району Вінницької області мав лише померлий ОСОБА_6, позивач доказів про реалізацію свого права на користування цією земельною ділянкою суду не надав.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється статтею 119 ЗК України.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом п'ятнадцяти років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання в користування.

Аналіз статті 119 ЗК України дає підстави для висновку, що не передбачено жодних переваг для осіб, зазначених у частині першій цієї статті, оскільки навіть дотримання всіх умов набувальної давності не призводить до виникнення права власності на землю та фактично відсилає до загального порядку надання земельних ділянок у власність або в користування (статті 118, 123 ЗК України). Ця норма надає лише право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов'язкової передачі земельної ділянки у власність чи користування таким особам при дотриманні передбаченої законом процедури звернення та подання необхідних документів.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до сільської ради для передачі у власність земельної ділянки на підставі статті 119 ЗК України.

Крім того, як встановлено із матеріалів справи, земельна ділянка надавалась у користування саме ОСОБА_6, а тому, не можна вважати, що користування ОСОБА_3 земельною ділянкою було добросовісним, і, на думку апеляційного суду, право власності на спірну земельну ділянку після смерті ОСОБА_6 слід реалізовувати саме в порядку спадкування.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384, 439 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 02 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду.

Головуючий: Т.Б. Сало

Судді: О.В. Ковальчук

ОСОБА_7

Повний текст складено 27 червня 2018 року.

Згідно з оригіналом:

Суддя: Т.Б. Сало