Рішення

від 26.06.2018 по справі 906/281/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/281/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 12.12.2017,

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-збутове підприємство" Хіммаш Імпекс"

про стягнення 48 217,19 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 29007,00 грн. основного боргу, 7587,92 грн. пені, 9369,27 грн. інфляційних, 2253,00 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач несвоєчасно виконав зобов'язання щодо оплати поставленого товару. Посилаючись на норми ст. 265 ГК України, ст. 691, 692, 549, 625 ЦК України вважав позовні вимоги обґрунтованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позові, просив задовольнити в повному обсязі.

Також в судовому засіданні представником позивача подано заяву, згідно якої останній доводить до відома суду, що в позовній заяві при зазначенні реквізитів відповідача, а також в прохальній частині позову допущено описку в найменування відповідача, тому посилаючись на договір поставки та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань просить взяти до уваги, що відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-збутове підприємство "Хіммаш Імпекс".

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв.

Ухвали господарського суду від 20.04.2018, 17.05.2018, 07.06.2018 повернулися до суду в відміткою працівника пошти "вибули".

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-збутове підприємство" Хіммаш Імпекс" є Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 15 офіс 38, індекс 11500.

На зазначену вище адресу судом направлялась кореспонденція.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Разом з тим, судом взято до уваги, що явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю збутове підприємство "Хіммаш Імпекс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №223 (а.с. 22-24), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити продукцію, а покупець оплатити та прийняти вказану продукцію на умовах даного договору згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.п. 2.1. договору загальна сума договору складається із сум усіх підписаних сторонами специфікацій, що являються невід'ємними частинами даного договору.

Також п.п. 3.1., 3.2. договору визначено, що термін виготовлення продукції обумовлений специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору. Датою поставки (переходу права власності) вважається дата, проставлена у відвантажувальних документах в момент фактичної передачі продукції покупцеві.

Сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого рахунку (п.п. 5.1. договору).

Також сторонами у справі підписано специфікацію №1 (а.с. 25) яка є додатком №1 до договору поставки №223 від 12.03.2015 та є невід'ємною частиною договору.

Як передбачено специфікацією №1, позивач зобов'язаний виготовити та передати у власність відповідачу за плату товар, а саме:

- пароводяний підігрівач ПП2-6-2-ІІ (згідно креслення), в кількості 1 шт. на загальною вартістю 34005,00 грн. з ПДВ;

- водо-водяний швидкісний підігрівач ПВ219х2-1.0-РГ-1-УЗ, в кількості 2 шт. на загальною вартістю 58002,00 грн. з ПДВ.

Отже, вартість товару (з ПДВ) становить 92007,00 грн.

Пунктом 2 специфікації №1 сторони погодили, що постачальник зобов'язаний здійснити виготовлення обладнання протягом 60-65 днів (з правом дострокового виготовлення) з моменту отримання 60% попередньої оплати на розрахунковий рахунок постачальника та узгодження креслень загального вигляду.

Також відповідно до п. 4 специфікації №1 покупець здійснює попередню оплату в розмірі 60% від загальної вартості продукції протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку від постачальника, решта 40% - на момент отримання від постачальника повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

30.03.2015 позивачем виставлено рахунок №13 (а.с. 26) на загальну суму 92007.00 грн. за виготовлення продукції, визначеною Специфікацією №1 до Договору поставки №223.

На виконання вимог п. 2, 4 специфікації №1 відповідачем внесено попередню оплату на загальну суму 63000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №116 від 30.03.2015 на суму 33000,00 грн. та платіжним дорученням №151 від 03.06.2015 на суму 30000,00 грн. (а.с. 30-31).

12.06.2015 на виконання умов договору позивач відвантажив відповідачу замовлений товар на загальну суму 92007,00 грн.. що підтверджується видатковою накладною №72 від 12.06.2012 та довіреністю №40 від 12.06.2015 на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 27-29).

Отже позивач виконав покладені на нього договором зобов'язання по виготовленню і поставці товару.

Відповідач в свою чергу поставлений товар в сумі 29007,00 грн. (40% вартості товару) не оплатив.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 29007,00 грн.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 7587,92 грн. пені, 9369,27 грн. інфляційних, 2253,00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, покупець на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції згідно даного договору за кожен день прострочення. Виплата пені не звільняє сторони від прийнятих на себе зобов'язань.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем (а.с. 6-7), суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, наведених в тексті позовної заяви, та перевірених судом, розмір 3% річних та інфляційних складає 2253,00 грн. та 9369,27 грн. відповідно.

Згідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-збутове підприємство" Хіммаш Імпекс" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 15 офіс 38, ід. код 33655246)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО ХіммашНафтоГаз" (11509, Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновського, 65, ід. код 32758049) 29007,00 грн. основного боргу, 7587,92 грн. пені, 9369,27 грн. інфляційних, 2253,00 грн. 3% річних, а також 1762,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.06.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2,3 - сторонам (рек. з повід.)