Постанова

від 26.06.2018 по справі 805/3840/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №805/3840/16-а

адміністративне провадження №К/9901/33142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза на постановуДонецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року (суддя О.О. Кошкош) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року (Колегія у складі суддів: А.А. Блохін, Т.Г. Гаврищук, М.Г. Сухарьок) у справі №805/3840/16-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза доМаріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0003441200, №0003431200, відповідно до якого на підставі статті 122 Податкового кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза зобов'язане сплатити штраф у сумі 28788,46 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Позов мотивовано тим, що відповідно до вимог Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції позивач звільнений від плати за користування земельними ділянками, у зв'язку з чим штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання застосовані неправомірно.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що протягом терміну дії Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте в матеріалах справи відсутній вказаний сертифікат Торгово-промислової палати України. Крім того, апеляційним судом було встановлено, що звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою (ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ) не визначений, що є підставою для відмови в задоволені позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Здебільшого доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його позову та апеляційної скарги.

07 червня 2017 року Вищим адміністративним судом України, касаційне провадження за касаційною скаргою позивача відкрито.

03 березня 2018 року касаційна скарга передана на розгляд судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Юрченко В.П. в порядку пункту четвертого частини першої розділу 7 Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.

В запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, відповідач просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Маріупольська автобаза" (код ЄДРПОУ 05419123, адреса: 87536, м. Маріуполь, вул. Воїнів - Визволителів, буд. 1) є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 29 серпня 1994 року та перебуває на обліку, як платник податків в Маріупольській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

22 серпня 2016 року за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Маріупольська автобаза" з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2016 року складено акт №832/05-83-12-12-1/05419123.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, у зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за лютий 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопада 2015 року, грудень 2015 року, січень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2016 року, квітень 2016 року, травень 2016 року.

14 вересня 2016 року контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0003441200, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 27788,46 грн.;

№ 0003431200, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 3664,91 грн.

Позивач не заперечує проти порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з земельного податку, спірним є правомірність нарахування штрафних санкцій відповідно до вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція та Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких внесено м. Маріуполь (Маріупольська міська рада) (пп. 20 пункту 1).

Верховний Суд приходить до висновку, що оскільки Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Поруч з цим, згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Окрім того слід відзначити, що статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Дійсно сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, що підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у даній справі дані обставини не підлягають підтвердженню таким сертифікатом, в силу вимог статті 6 Закону № 1669-VII та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого внесено м. Маріуполь.

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою зокрема для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що у відповідача були правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 349, статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення, не передаючи справи на новий розгляд. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, оскаржуючи у судовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення сплатив судовий збір: до суду першої інстанції - 1378 грн. (квитанція №13 від 21 жовтня 2016 року на суму 1378 грн., квитанція №26 від 02 листопада 2016 року на суму 1380 грн.); до суду апеляційної інстанції - 1515,80 грн. (квитанція №312 від 24 лютого 2017 року); до суду касаційної інстанції - 1653,60 грн. (квитанція №110 від 27 квітня 2017 року).

З огляду на викладене судовий збір, сплачений позивачем до суду першої інстанції та в порядку апеляційного і касаційного оскарження, підлягає стягненню на його користь у розмірі, який був встановлений Законом України Про судовий збір на день його звернення до кожної з інстанцій.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза задовольнити.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року у справі № 805/3840/16-а скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Маріупольська автобаза задовольнити.

4. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 вересня 2016 року №0003441200, №0003431200.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, сплачений позивачем судовий збір в загальному розмірі 4547,40 грн., в тому числі за подання адміністративного позову в розмірі 1378 грн., апеляційної скарги в розмірі 1515,80 грн. та касаційної скарги у розмірі 1653,60 грн.

6. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду