Постанова

від 26.06.2018 по справі 804/5687/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №804/5687/15

адміністративне провадження №К/9901/19745/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпроінвест

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 квітня 2015 року № 0003801501,

ВСТАНОВИВ :

24 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпроінвест (далі - позивач, ТОВ Дніпроінвест ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ у Красногвардійському районі) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 8 квітня 2015 року № 0003801501, яким ТОВ Дніпроінвест визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 98 215,00 грн (з яких 78 572 грн. - за основним платежем, 19 643 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові накладні були складені та зареєстровані на загальну суму податкового кредиту у розмірі 564 184,68 грн. за періоди вересень-грудень 2014 року, а в цей період діяла редакція п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідно до якої позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, з огляду на що, визначення відповідачем до сплати позивачу суми грошового зобов'язання є неправомірним.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з врахуванням змін, внесених з 1.01.2015 року до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, позивач, не включивши в грудні 2014 року до податкового кредиту суму ПДВ по податковим накладним, які складені до 01.01.2015 року, позбавлений правом віднесення у січні 2015 року до складу податкового кредиту звітного податкового періоду податкових накладних, які складені до 01.01.2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року позов задоволений у зв'язку з тим, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про порушення позивачем положень п.198.6 ст.198 ПК України, не прийняв до уваги приписів п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач вказав, що податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року можуть бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року, проте до складу податкового кредиту віднесено суми по податкових накладних у розмірі 564 185 грн., які складено в податкових періодах до 01.01.2015 року, отже дії податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення за порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України є правомірними.

16 травня 2016 року на адресу ВАС України від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач, посилаючись на висновок суду апеляційної інстанції вказав, що з врахуванням приписів статті 50 Податкового кодексу України позивач мав право віднести до складу податкового кредиту в декларації за січень 2015 р. суми по податковим накладним за вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року в січні 2015 р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9.02.2018 року касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначений склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 17.02.2015 року ТОВ Дніпроінвест подано до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року, якою задекларовано податковий кредит у розмірі 564 807 грн.; від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 485 613 грн., зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 485 613 грн. (арк. справи 14-17).

До складу податкового кредиту, згідно Додатку № 5 до декларації, віднесено суми по податкових накладних, які складено (виписано/оформлено) в податкових періодах вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року по постачальниках: ТОВ фірма "Порттайр", ТОВ "Дніпропетровський автоцентр на Калиновій", ТОВ "Транс Буд", ТОВ "Автодрайв Плюс".

13.03.2015 року відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ "Дніпроінвест" з податку на додану вартість за січень 2015 року, за результатом якої складено акт від 13.03.2015 р. №42/15-01-31/32014480. При перевірці використано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року (від 17.02.2015 року № 9017209633).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ Дніпроінвест пунктів 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму ПДВ, що підлягає сплаті до Державного бюджету, у розмірі 78 572 грн. по декларації з ПДВ за січень 2015 року та зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 485 613 грн. (арк. справи 9-12).

На підставі акту перевірки від 13.03.2015 р. №42/15-01-31/32014480 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003801501 від 08.04.2015 року, яким ТОВ Дніпроінвест збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 98 215,00 грн., у тому числі 78 572,00 грн. - за основним платежем, 19 643,00 грн. - за штрафними (фінансовим) санкціями.

Незгода позивача з вказаним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

Як вказувалось судом вище, в доводах касаційної скарги відповідач, з посиланням на статтю 198.6 ПК України наполягав на тому, що податкові накладні, складені в звітних податкових періодах 2014 року можуть бути включені до складу податкового кредиту не пізніше грудня 2014 року, а позивач, впротеріч вимог ПК України включив до складу податкового кредиту суму за податковими накладними по періодах 2014 рік, лише в січні 2015 року.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту за січень 2015 року суми ПДВ на підставі отриманих податкових накладних за вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року, оскільки подав відповідний розрахунок коригування до декларації за січень 2015 року як і передбачено п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України.

Проте суд вважає, що позов підлягає задоволенню з інших підстав, у зв'язку з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Тобто, в розумінні вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, в даних правовідносинах датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту були періоди: вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року.

Як вбачається з Додатків №№ 1, 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, ТОВ Дніпроінвест в декларації з ПДВ за січень 2015 року віднесло до складу податкового кредиту суми по податковим накладним отриманим від постачальників за періоди: вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року на загальну суму 564 807 грн (арк. справи 23).

З огляду на викладене суд застосовує вимоги ПК України, які були чинні на час спірних правовідносин.

Так, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року), у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

При цьому, платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3-5 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України).

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом щодо включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. При цьому, включити суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних платник податку може шляхом відображення вказаної суми в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 Податкового кодексу України.

Зважаючи на те, що стаття 50 Податкового кодексу України є загальною нормою, що визначає порядок внесення змін до податкової звітності з будь-якого податку, а стаття 198 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, що регулює саме порядок віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, отже право платника податку щодо включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних обмежене строком у 365 календарних днів з дати складання податкових накладних, тобто строком визначеним абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

При цьому суд не приймає посилання суду апеляційної інстанції на те, що в додатках № № 1, 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, ТОВ Дніпроінвест скористалось передбаченим п.50.1 ст.50 Податкового кодексу України правом та віднесло до складу податкового кредиту суми по податкових накладних у розмірі 564 184,68 грн., які складено (виписано/оформлено) в податкових періодах: вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, оскільки, як вказувалось судом вище, п. 50.1 статті 50 ПК України передбачено право платника на внесення змін до податкової звітності у разі самостійного виявлення помилок шляхом: подання уточнюючого розрахунку/або неподання, проте зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно, у тому числі за результатами електронної перевірки виявлені, а, як вбачається з наявних в матеріалах справи додатку № 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, позивач відкорегував показники податкових зобов'язань згідно зі статтею 192 ПК України, яка взагалі передбачає зміну суми компенсації вартості товару, а додаток 5 до податкової декларації надає розшифровку цих податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, що на думку суду є відмінним від норми статті 50 ПК України, яка передбачає інший порядок уточнення самостійно визначених помилок.

Відповідно до статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, у зв'язку з прямою нормою статті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, позивач правомірно в декларації з ПДВ за січень 2015 року включив до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 564 184,68 на підставі отриманих податкових накладних за періоди: вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, оскільки таке право на момент виникнення спірних правовідносин було закріплено за позивачем протягом 365 календарних днів з дати складання податкових накладних, з огляду на що, визначення позивачу до сплати податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з ПДВ є неправомірним, а тому останнє підлягає скасуванню з підстав, вказаних судом, а мотивувальна частина Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року підлягає зміні з підстав неправильного застосування положень п. 50.1 статті 50 та п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до даних правовідносин.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області, - задовольнити частково.

Мотивувальну частину постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року по справі № 804/5687/15 змінити з підстав, вказаних в мотивувальній частині даної постанови суду.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 року по справі № 804/5687/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник В.П. Юрченко