Рішення

від 26.06.2018 по справі 909/423/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/423/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Останків Олени Леонідівни, АДРЕСА_1,76026

до відповідача: Івано-Франківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області вул.Галицька, 65, м.Івано-Франківськ,76019

про стягнення заборгованості в сумі 47 820,00 грн.

за участю:

від позивача: Останків О.Л., паспорт серії НОМЕР_2 ;

від відповідача: Драпак О.Л., довідка №829/48-31/35в від 26.06.18, пенсійне посвідчення НОМЕР_3

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Останків Олена Леонідівна звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області про стягнення 47820,00грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі усної домовленості надавалися відповідачу послуги з організації гарячого харчування учнів ЗОШ №13 на загальну суму 47820,00грн., які відповідачем не оплачені.

Ухвалою суду від 24.05.18 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою суду від 24.05.18 строк, відтак ухвалою суду від 04.06.18 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.06.18.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що в період 2016-2017 роки ним згідно заключених із Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради договорів та угод, копії яких долучено до матеріалів справи, надавалися послуги з організації гарячого харчування учнів ЗОШ №13. Водночас, з 01.01.18 Івано-Франківська загальноосвітня школа I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області є розпорядником коштів, виділених на харчування дітей із міського бюджету, проте не могла заключити з позивачем відповідний договір без проведення процедури закупівлі, відтак позивачем на підставі усної домовленості надавалися відповідачу послуги з організації гарячого харчування учнів ЗОШ №13 на загальну суму 47820,00грн., які відповідачем не оплачені.

Представник відповідача до початку розгляду справи по суті позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що подав відповідну заяву(вх.№10091/08 від 26.06.18).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє(ч.4, 5 ст.191 ГПК України).

Судом встановлено наявність повноважень представника відповідача на визнання позову від імені Івано-Франківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Крім того, судом встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів інших осіб та відповідача.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В період 2016-2017 роки позивачем згідно укладених із Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради договорів та угод, копії яких долучено до матеріалів справи, надавалися послуги з організації гарячого харчування учнів ЗОШ №13. Водночас, з 01.01.18 Івано-Франківська загальноосвітня школа I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області є розпорядником коштів, виділених на харчування дітей школи із міського бюджету. Даний факт підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою Івано-Франківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області №160 від 29.05.18. Водночас, слід зазначити, що термін дії договору №41/17/418 від 29.05.17, укладеного між позивачем та Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради, - до 31.12.17.

Позивачем у період з 22.01.18 по 07.03.18 надавалися відповідачу послуги з організації гарячого харчування учнів ЗОШ №13 на загальну суму 47820,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів №13/18/1 та №13/18/2 від 31.01.18, №13/18/3 від 31.01.18, №13/18/4, №13/18/5 та №13/18/6 від 28.02.18, №13/18/7, №13/18/8 та №13/18/9 від 07.03.18, а також актом звірки розрахунків від 24.04.18, які підписано відповідачем без жодних зауважень та заперечень, та визнається відповідачем.

23.04.18 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №14, яка залишена відповідачем без належного реагування.

Доказів погашення заборгованості на спірну суму відповідачем суду не подано.

При вирішенні даного спору судом здійснено наступні

ВИСНОВКИ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України). Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст.639 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.2ст.642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, між сторонами у справі на підставі наведених норм закону та актів, копії яких містяться в матеріалах справи, виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору про надання послуг, тому до них слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу України.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.04.18 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №14, факт отримання якої відповідачем підтверджується відповідною відміткою, відтак строк оплати відповідачем вартості наданих позивачем послуг, з врахуванням вихідних та святкових днів, - до 03.05.18.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за надані послуги випливає зі змісту ст. 530, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання.

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов"язань, відтак позовні вимоги щодо стягнення 47820,00грн. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо судового збору суд констатує наступне.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач як судові витрати визначив судовий збір у розмірі 1 762, 00 гривень.

При вирішенні питання про розподіл судового збору суд, відповідно до частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи визнання відповідачем позову та вимоги частини 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", дійшов висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 відсотків сплаченого судового збору (881, 00 гривень), а також про необхідність компенсації йому іншої частини судового збору (881, 00 гривень) за рахунок відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 202, 205, 642, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, ст.ст. 73, 74, 86, 129, 130, 232, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов фізичної особи-підприємця Останків Олени Леонідівни до Івано-Франківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради про стягнення 47820,00грн.

Стягнути з Івано-Франківської загальноосвітньої школи I-III ступенів №13 Івано-Франківської міської ради ( вул.Галицька, 65, м.Івано-Франківськ,76019, код 20559198) на користь Фізичної особи-підприємця Останків Олени Леонідівни ( АДРЕСА_2,76026, код НОМЕР_1) 47820,00(сорок сім тисяч вісімсот двадцять гривень) основного боргу та 881,00(вісімсот вісімдесят одну гривню) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Фізичній особі - підприємцю Останків Олені Леонідівні (АДРЕСА_2,76026, код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 881, 00 (вісімсот вісімдесят однієї) гривні, який сплачений згідно квитанції №56.143.1/5237684 від 23.05.18.

Засвідчений гербовою печаткою суду примірник даного рішення є підставою для повернення Фізичній особі - підприємцю Останків Олені Леонідівні судового збору у встановленому цим рішенням розмірі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.06.2018

Суддя Матуляк П.Я.