Рішення

від 19.06.2018 по справі 904/596/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.2018м. ДніпроСправа № 904/596/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ"

до Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації

про стягнення коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 48 284,68 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання (помічнику судді): Чіп О.О.

Представники:

Позивача - Левченкова О.А. дов. № 2782 від 12.12.17р

Відповідача - Дрозд І.Г. дов. № 89 від 01.11.17р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 48 284,68 грн. на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг споживачам на пільгових умовах.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що, згідно з п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 "Про затвердження Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". З 01.01.16р. по теперішній час звірку за даною формою не проводили, оскільки договір на оплату телекомунікаційних послуг не укладався. Посилання на порушення принципу відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям населення є безпідставним, оскільки ні цей принцип, ні будь-який інший не обумовлено ніяким договором між сторонами. Посилання Позивачем у позові на оплату пільг за рахунок коштів державного бюджету є неправдивим, оскільки за змінами до БК України з 01.01.16р. дане фінансування здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів (за їх наявності). Частиною 6 ст. 48 БК України передбачено, що не вважаються бюджетними зобов'язання і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів будь-які зобов'язання, що були взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням власних повноважень. Взяття учасником бюджетного процесу на себе вищезгаданих зобов'язань є прямим порушенням бюджетного законодавства України. На покриття таких зобов'язань витрати за рахунок бюджету не здійснюються. Оскільки, до місцевого бюджету на 2016 2017 роки ніяких бюджетних асигнувань не закладалося, то їх виплата неможлива.

Крім того, Відповідач зазначає, що до 31.12.15р. фінансування пільгового надання телекомунікаційних послуг здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до змін, внесених до БК України, вищевказане фінансування з 01.01.16р. здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету. Розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 24.01.18р. №Р - 15/0/226-18 внесено зміни до "Комплексної програми соціального захисту населення Солонянського району на 2015-2019 роки", якими передбачено виплату коштів на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах. Конституцією України, БК України, Цивільним та Господарським кодексами України, Постановами Кабінету Міністрів України, які регулюють діяльність держави в особі управління соціального захисту населення не передбачено здійснення фінансування будь-яких послуг пільговим категоріям населення без укладення двостороннього договору.

Позивач у відповіді на відзив позов підтримує та зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 48 БК України зобов'язання з виплат субсидій, допомоги, пільг з оплати за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною відносно загальних положень ч.4 ст. 48 БК України, яку Відповідач у своєму відзиві зазначив ч.6 ст. 48 БК України. Зрештою, відповідно до п.2.10 Наказу Міністерства фінансів України від 02.03.12р. №309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", бюджетні фінансові зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентської плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Казначейства незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Таким чином, вищезазначені нормативні акти закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора зв'язку надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави, в особі її органів, відшкодовувати такі пільги. Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки господарські зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України та не залежать від бажання сторін. З огляду на це, відсутність договору не може бути підставою звільнення від виконання господарського зобов'язання, яке передбачене нормами чинного законодавства. Крім того, Позивач вважає безпідставним твердження Відповідача у відзиві на обов'язковість укладення договору за наявності прямої відмови Відповідача (лист №647 від 21.03.17р.) від прийняття оферти Позивача (лист №12І250-305 від 03.03.17р.). Отже, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Від Відповідача надійшов контррозрахунок, відповідно до якого сума компенсації становить 47 580,72 грн., однак пояснень щодо виникнення даної суми Відповідачем не надано.

Від Позивача надійшли пояснення до контррозрахунку Відповідача, в яких Позивач посилається на те, що Відповідач у контррозрахунку помісячно відобразив інформацію про належні, на його думку, до нарахування суми за спірний період з січня по грудень 2017р. При цьому, жодних первинних даних (звітів форми "2-пільга") на зняття вказаних сум відповідно до встановленого механізму реалізації своїх прав та обов'язків, ані в спірний період з січня по грудень 2017р., ані після подання позовних вимог на адресу Позивача не надавалося. Натомість, згідно зі ст. 613 ЦК України, у разі якщо Відповідач не здійснив належної дії, встановленої державним механізмом (не надав відповідний перелік осіб в установлені терміни (щомісячно) для внесення коригування до звітної форми "3-пільга" згідно з наданими до коригування переліками осіб) до здійснення яких Позивач не може виконати свого обов'язку щодо внесення вказаних коригувань до звітів форми "2-пільга" - внесення коригувань Позивачем відстрочується на час прострочки Відповідача. Протягом спірного періоду Відповідач вказані обов'язки не виконав, жодних розбіжностей по конкретним пільговикам не надавав, жодного акту звіряння в установлені нормативними актами строки, затверджених форм, зокрема, форми "3-пільга", не склав - відповідно, зазначені в щомісячних звітах суми взагалі не зареєстровані в фінансових органах. Таким чином, у спірних відносинах мова йде про невиконання Відповідачем своїх функціональних обов'язків, як державного органу, наділеного повноваженнями головного розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення згідно п. 3 Порядку №256. При цьому, всупереч вимог п. 5 Порядку №256 Відповідач щомісячні акти звіряння розрахунків своєчасно не складав. У контррозрахунку Відповідача, направленому Позивачеві на вимогу суду, Відповідач зазначив виключно суми без будь-якого коригування за допомогою встановленого щомісячного механізму по кожному конкретному пільговику. Отже, наявне неналежне виконання Відповідачем своїх повноважень, у відповідних періодах коригувань, тобто щомісячні звіти Позивача за встановлено формою "2-пільга" за період з січня по грудень 2017р. (спірний період) відповідають встановленому державою механізму - до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Від Відповідача надійшов відзив на пояснення до контррозрахунку, у якому зазначено про заперечення позову, мотивоване тим, що посилання Позивача на Постанову Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" зі змінами є безпідставними у зв'язку з відсутністю за період з 01.01.17р. по 31.12.17р. двостороннього договору між сторонами про оплату телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, що передбачено ст. 901 ЦК України. У зв'язку з цим, в більшості випадків для виникнення цивільних прав та обов'язків лише актів цивільного законодавства недостатньо, для виникнення цивільно-правових наслідків, передбачених актом цивільного законодавства, необхідне настання іншого юридичного факту чи фактів, зокрема, у вигляді укладення певного договору. Тому, надання Позивачеві форми "2-пільга", актів звіряння форми "3-пільга" протягом 2017р. не було передбачено ніяким нормативним документом (складеним на підставі договору між сторонами). Звинувачення Позивачем у неналежному виконанні своїх повноважень є не коректним та безпідставним, оскільки у контррозрахунку чітко вказані категорії пільговиків, кількість пільговиків та суми.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статутом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - Позивач) передбачено, що його предметом діяльності є надання телекомунікаційних послуг, у тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

У період з січня по грудень 2017р. Позивач надав телекомунікаційні послуги споживачам, у тому числі, фізичним особам, які мають визначені законодавством пільги на їх оплату і проживають на території смт Солоне на загальну суму 48 284,68 грн.

За даними Позивача, щомісячно у період з лютого 2017 по січень 2018 років, включно, на виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003р. №117 на адресу Відповідача у відділ персоніфікованого обліку пільговиків УСЗН, до 25 числа місяця, що настає за звітним, згідно з регламентом установи надавалися на електронних носіях та на паперових носіях розрахунки щодо вартості послуг, фактично наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Однак, відповідні звернення Позивача Відповідач залишив без задоволення з посиланням на відсутність бюджетних призначень на 2017р. на проведення відшкодування пільг за послуги зв'язку. До матеріалів справи додано копії таких переліків.

Також Позивач щомісячно направляв Відповідачеві відповідні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.

Направлені Позивачем акти звіряння розрахунків, складені наростаючим підсумком, Відповідач не підписував.

06.12.17р. Позивач направив Відповідачеві вимогу № 12С000 від 05.12.17р. про відшкодування витрат Позивача, понесених при наданні телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян. Однак, за даними Позивача, Відповідач не задовольнив вимогу Позивача.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.12р. № 295 визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі Порядок), вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за надані пільги окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 Постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.

Згідно з п. 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Компенсаційні виплати на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільгові послуги телекомунікаційного зв'язку окремих категорій громадян, відповідно до підпункту "б" п. 4 ч. 1 ст.89 Бюджетного кодексу України віднесено до видатків, які здійснюються з бюджетів міст республіканського, Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені вказаною вище правовою нормою, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не передбачена субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсації за пільгові послуги зв'язку окремим категоріям громадян.

Частиною 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності .

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів, визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст. 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст. 9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Зазначеними Законами закріплюється реалізація державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Статтею 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України визначено, що видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" від 04.03.2002 № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги .

Отже, чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із закону і не залежать від їх бажання, що спростовує доводи Відповідача про необґрунтованість заявленого позову з огляду на відсутність укладеного між сторонами договору, який врегульовував би спірні відносини.

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

Згідно з частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень . Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1- 4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За змістом ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16 та від 15.05.2012 у справі №11/446, постановах Вищого господарського суду України від 12.04.2017 у справі № 927/1039/16, від 08.08.2017 у справі №910/599/17, від 05.09.2017 у справі №908/3196/16, від 26.09.2017 у справі №921/19/17-г/14.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На вимогу суду Відповідач надав контррозрахунок стягуваної суми помісячно.

Дослідивши наданий Відповідачем контррозрахунок стягуваної суми, судом встановлено, що даний розрахунок складено з порушенням вимог чинного законодавства. Так, п.11 Положення №117 передбачено, що на Відповідача, як на уповноважений орган покладено обов'язок щомісяця:

звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складати:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги за формою "3-пільга";

до 15 числа подати:

- фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга".

Однак, Відповідач акти звіряння за формою "3-пільга" у встановлений законодавством термін не подавав, а надані Позивачем акти Відповідач не підписував.

Відсутність фінансування на відшкодування надавачам послуг пільговим категоріям населення, на яке посилається Відповідач, не може служити підставою для відмови у позові, оскільки наведеними вище чинними правовими нормами на Позивача покладено обов'язок надання телекомунікаційних послуг споживачам на пільгових умовах, що останній і виконував.

Перерахунком суду підтверджено розрахунки Позивача щодо боргу з компенсації витрат за надання послуг зв`язку пільговим категоріям громадян у розмірі 48 284,68 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації, 52400, Дніпропетровська область, смт Солоне, вул. Гагаріна, буд.7 (код ЄДРПОУ 03192299) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", 01601, м. Київ, бул. Тараса Шевченко, буд. 18 (код ЄДРПОУ 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", 49600, м. Дніпро, вул. Херсонська, буд. 26 (код ЄДРПОУ 25543196) 48 284,68 грн. - на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 1 762,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.07.2018

Суддя С.Г. Юзіков