Рішення

від 22.06.2018 по справі 910/2486/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.06.2018Справа №  910/2486/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу     № 910/2486/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА" (08135, Київська обл., Києво - Святошинський район, село Чайки, вулиця Валентини Чайки, будинок 16)       до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУН ЛЕНД" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1)    про  стягнення 23 984, 27 грн. Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТОУН ЛЕНД” (далі – відповідач) про стягнення 23984,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю “СТОУН ЛЕНД” взятих на себе зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 59 від 21.02.2017, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість  перед позивачем у розмірі 23 984, 27 грн., з яких: 23 185, 48 грн. сума основної заборгованості, 579, 64 грн. - втрат від інфляції, 219, 15 грн. - 3 % річних. Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА” залишено без руху, встановлено позивачеві  строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з обґрунтуванням заявлених позовних вимог та детального викладу обставин про стягнення заборгованості з відповідача у розмірі 23984,27 грн.; подання до суду письмової заяви з зазначенням електронної адреси та адреси електронної пошти відповідача; подання заяви з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати. 20.03.2018 через відділ діловодства суду  від позивача надійшли заяви про усунення недоліків, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 05.03.2018, в якій останній усунув встановлені судом недоліки та зазначив, що позовні вимоги сформували суми: основного боргу 23 185, 48 грн, витрати від інфляції 579, 64 грн, 3 % річних 219, 15 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи №910/2486/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) – протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; повідомлено сторін, що подання ними додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв, пояснень, можуть бути подані до суду у строк до 02.05.2018. Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі № 910/2486/18, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 02.04.2018. Суд зазначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 910/2486/18 від 02.04.2018 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1. Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до поштового повернення № 0103045093577, яке повернулося на адресу Господарського суду міста Києва, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 у справі № 910/2486/18 не було вручене під час доставки, про що вказано: "невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини". Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали. Крім того, судом враховано, що у відповідності до  ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2018 про відкриття провадження у справі № 910/2486/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до частини 2 статті  178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва  - ВСТАНОВИВ: Матеріалами справи підтверджено, що 21.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА", як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОУН ЛЕНД", як Орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 59 (далі - Договір), відповідно до пп. 1.1.1 п. 1.1 якого  Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування частину будівлі (надалі - «приміщення») нежитлової будівлі (надалі за текстом: офісний центр або ОЦ) за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що належить Орендодавцю на праві приватної власності, без права викупу та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до п. 1.2 договору загальна площа приміщення, що передаються в оренду, становить: приміщення 53 квадратних метрів. Остаточна загальна площа приміщення визначається в акті  передачі-приймання приміщення в тимчасове платне користування, шаблон якого складає Додаток № 2 до цього Договору. Відповідно до пп. 1.3.1 п. 1.3 договору Орендар на підставі цього Договору і Акту передачі-приймання приміщення в тимчасове платне користування (Додаток №2 до цього Договору), за необхідністю, проводить внутрішньо-оздоблювальні роботи в приміщенні за власний кошт згідно дизайн-проекту і технічному завданню, узгодженому з Орендодавцем. Згідно пп. 1.3.2 п. 1.3 договору сторони прийшли взаємної згоди підписати Акт передачі-приймання приміщення в тимчасове платне користування (Додаток №2 до цього Договору), в строк не пізніше 01 березня 2017 року. Відповідно до п. 2.1 договору, строк оренди починає відраховуватися з дати підписання сторонами Акта передачі-приймання приміщення в тимчасове платне користування, і складає 1 (один) рік. Користування Орендарем орендованими приміщеннями після закінчення строку оренди або після дострокового розірвання (припинення) Договору оренди не допускається (п. 2.2 договору). Згідно з п. 3.1 договору, орендар сплачує орендодавцю суми грошових коштів у вигляді нижче наведених платежів (надалі - «платежі»): 3.1.1. орендна плата; 3.1.2. компенсація експлуатаційних витрат; 3.1.3. компенсація електроенергії; 3.1.4. компенсація витрат на опалення та підігрів води; 3.1.5. компенсація споживання води та водовідвід. Відповідно до пп. 3.3.1 п. 3.3 договору протягом дії даного Договору, Орендар сплачує орендну плату, компенсацію експлуатаційних витрат за орендоване приміщення щомісячно з 1 (першого) по 10 (десяте) число місяця за який здійснюється оплата, на підставі рахунків-фактур, виставлених Орендодавцем, а у випадку їх відсутності на підставі даного Договору. За оренду приміщення Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату в національній валюті України, яка становить 132,00 грн, в т.ч. ПДВ 22,00 грн за один квадратний метр орендної площі (пп. 3.3.2 договору). Місячна орендна плата за приміщення на момент укладання цього Договору складає 6996, 00 грн, в т.ч. ПДВ 1166, 00 грн (пп. 3.3.3 договору). Компенсація експлуатаційних витрат, становить 75, 00 грн., в т. ч. ПДВ 12, 50 грн. за один квадратний метр орендної площі (пп. 3.3.4 договору). Місячний платіж з компенсації експлуатаційних витрат за всю орендовану площу складає 3     975, 00 грн., в т.ч. ПДВ 662, 50 грн. (3.3.5 договору). Нарахування орендної плати здійснюється з дати підписання акту приймання-передачі приміщень в тимчасове платне користування, який засвідчує, що орендар отримав приміщення в тимчасове платне користування відповідно до умов даного Договору (пп. 3.3.10 договору). Відповідно до п. 7.1 договору вчинення Орендарем суттєвого порушення є підставою для застосування до сторони-порушника санкцій, встановлених цим Договором та чинним законодавством України. За порушення умов строків оплати орендної плати, експлуатаційних витрат, комунальних послуг або інших платежів за цим Договором, орендодавець має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення (пп. 7.2.1 п. 7.2 договору). Договір набуває чинності починаючи з дати його підписання сторонами та діє протягом строку оренди (пп. 9.1.1 п. 9.1 договору). Як зазначає позивач, відповідач неодноразово гарантував сплату заборгованість, проте так і не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань станом на день звернення з позовом до суду. Крім того, позивач вказує на те, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на період з червня 2017 року по жовтень 2017 року, засвідченого підписами уповноважених осіб представників орендаря та орендодавця, у орендаря наявна заборгованість за вказаний орендодавцем період в розмірі 23 185, 48 грн. Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати за договором. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 23 984, 27 грн., з яких: 23 185, 48 грн. сума основної заборгованості зі сплати орендної плати, 579, 64 грн. втрат від інфляції та 219, 15 грн. 3 % річних за період прострочення 01.11.2017 по 23.02.2018. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають  задоволенню з наступних підстав. Укладений між сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частиною 5 ст. 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1  ст. 762 ЦК України). Правовідносини сторін щодо компенсації витрат на комунальні послуги передбаченої умовами укладеного між сторонами договору, регулюються наступним чином. Суд зазначає, що основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються  Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником. Відповідно до  статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Згідно зі ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд. Відповідно до п.3 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами; Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів. Пунктом 1 ч.1  ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3  ст.20 цього Закону  обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в оренду у тимчасове платне користування частину будівлі нежитлової будівлі  за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що підтверджується актом передачі-приймання приміщення в тимчасове користування від 01.04.2017. В подальшому Орендар повернув Орендодавцю орендовані приміщення за актом передачі-приймання приміщення з тимчасового користування від  31.10.2017. Вказані акти оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені їх печатками. Відповідно до рахунку на оплату № 1084 від 31.08.2017, загальний розмір компенсації витрат на опалення та підігрів води, споживання води та водовідвід та електроенергію за серпень 2017 року усього становить 128, 68 грн. Згідно копії акту надання послуг № 1084 від 31.08.2017, виконавцем було виконано роботи (надано послуги) на суму 128, 68 грн. Зазначений акт підписаний уповноваженим особами сторін без претензій та скріплений печатками. Відповідно до рахунку на оплату № 1184 від 01.09.2017 загальний розмір оренди нежитлового приміщення та компенсації експлуатаційних витрат за вересень 2017 року становить 10971, 00 грн. Згідно копії акту надання послуг № 1184 від 30.09.2017, виконавцем було виконано роботи (надано послуги) на суму 10 971, 00 грн. Вказаний акт підписаний уповноваженим особами сторін без претензій та скріплений печатками. Відповідно до рахунку на оплату № 1228 від 30.09.2017 загальний розмір компенсації витрат на опалення та підігрів води, споживання води та водовідвід та електроенергію за вересень місяць становить 145,07 грн. Згідно копії акту надання послуг № 1228 від 30.09.2017 виконавцем було виконано роботи (надано послуги) на суму 145, 07 грн. Зазначений акт підписаний уповноваженим особами сторін без претензій та скріплений печатками. Відповідно до рахунку на оплату № 1327 від 02.10.2017 загальний розмір оренди нежитлового приміщення та компенсації експлуатаційних витрат за жовтень 2017 року  усього становить 10     971, 00 грн. Згідно копії акту надання послуг № 1327 від 31.10.2017 виконавцем було виконано роботи (надано послуги) на суму 10     971, 00 грн. Акт підписаний уповноваженим особами сторін без претензій та скріплений печатками. Відповідно до рахунку на оплату № 1377 від 31.10.2017 загальний розмір компенсації витрат на опалення та підігрів води, споживання води та водовідвід та електроенергію за жовтень 2017 року усього становить 969, 73 грн. Згідно копії акту надання послуг № 1377 від 31.10.2017 виконавцем було виконано роботи (надано послуги) на суму 969, 73 грн. Такий акт  підписаний  лише уповноваженою особою позивача та скріплений печаткою. Отже, загальна сума основної заборгованості за вищезазначеними рахунками на оплату та актами надання послуг, яка зазначена позивачем, складає 23     185, 48 грн. (128, 68 + 10 971, 00 + 145, 07 + 10 971, 00 + 969, 73 = 23 185, 48). Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУН ЛЕНД" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА" додатково підтверджується  актом звірки взаєморозрахунків станом на період з червня 2017 року по жовтень 2017 року, засвідченого підписами уповноважених осіб представників орендаря та орендодавця,      в якому зазначено суму боргу (дебету) за вказаний орендодавцем період в розмірі 23     185, 48 грн. У розумінні ст. ст.     9,     10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вказаний акт є зведеним обліковим документом, який фіксує стан розрахунків між сторонами, та не породжує будь-яких прав та обов'язків у сторін. Судом враховано, що акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання. Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі № 920/1782/13 від 15.04.2014. Отже наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать, що всупереч прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідач належним чином не виконав своїх обов'язків в частинні своєчасної оплати експлуатаційних, орендних витрат та компенсації за електроенергію, опалення та підігрів води, споживання води та водовідвід, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 23 185, 48 грн. При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 59 від 21.02.2017 у розмірі 23 185, 48 грн. Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості з     орендної плати у розмірі 23 185, 48 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь     579, 64 грн. втрат від інфляції, 219, 15 грн. 3 % річних за період прострочення 01.11.2017 по 23.02.2018. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з      Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями       17,       18 Закону України "Про інформацію"      є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013). Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення інфляційних втрат і 3 % річних та визнано його арифметично невірним. Проте, оскільки у відповідності до положень ст. 237 Господарського процесуального кодексу України     при ухваленні рішення суд не може виходити  за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі визначеному позивачем: 579, 64 грн. - втрат від інфляції та 219, 15 грн.  - 3 % річних. Статтею  86  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі № 910/2486/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума  боргу в розмірі 23 984, 27 грн., з яких: 23 185, 48 грн. сума основної заборгованості, 579, 64 грн.  - втрати від інфляції та 219, 15 грн. - 3 % річних. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУН ЛЕНД" про стягнення 23 984, 27 грн.  задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОУН ЛЕНД" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1; ідентифікаційний код 41144444)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР МАГНІТОГОРСЬКА" (08135, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16; ідентифікаційний код  40227592) 23    185 (двадцять три тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 48 коп. основної заборгованості, 579 (п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 64 коп. втрат від інфляції, 219 (двісті дев'ятнадцять) грн. 15 коп. 3 % річних та 1     762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 22.06.2018. Суддя                                                                                    Г.П. Бондаренко