Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/3077/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/3077/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/3077/18

за позовом публічного акціонерного товариства Укргазвидобування , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр , м. Київ,

про стягнення 61 543,03 грн.,

без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (далі - Товариство) до товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр (далі - ТОВ Прем'єр ) про стягнення за договором поставки від 31.07.2017 № ЧР1891/1-17 (далі - Договір): 32 434,74 грн. пені; 29 108,29 грн. штрафу, а всього 61 543,03 грн.

Товариство обґрунтовує позовні вимоги таким:

- 31.07.2017 позивачем (покупець) і відповідачем (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, а покупець зобов'язався прийняти товар на умовах Договору;

- строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації (пункт 5.1 Договору);

- відповідно до специфікації від 31.07.2017 № 1 загальна вартість товару, що повинен бути поставлений Товариству, складає 415 8332,75 грн.;

- граничний термін поставки товару 30.09.2017;

- станом на дату звернення позивача до суду з позовом (16.03.2018) поставка товару відповідачем не здійснена;

- Товариство направило ТОВ Прем'єр листи: від 18.08.2017 № 510/1-01-9, 05.10.2017 № 604/1-01-9 та від 01.11.2017 № 659/1-01-9, з вимогами виконати зобов'язання згідно з умовами Договору, які були залишені без відповіді;

- 15.11.2017 позивач направив відповідачу лист № 685/1-01-9 про дострокове розірвання Договору у зв'язку із невиконанням зобов'язань;

- 17.12.2017 Договір було достроково розірвано Товариством;

- ТОВ Прем'єр направило Товариству листи від 15.12.2017 № 68/17 та № 69/17 з вибаченнями за пропущення строків поставки та вказаними орієнтовними строками прибуття товару, проте дату поставки не було повідомлено;

- у зв'язку із простроченням поставки товару за Договором позивачем було нараховано 32 434 грн. пені і 29 108 грн. штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

29.03.2018 Товариство подало суду документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 судом постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позивач 27.04.2018 на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2018 подав суду оригінали документів для огляду.

Судом досліджено оригінали письмових доказів та встановлено їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям документів, листом від 27.04.2018 повернуто оригінали документів позивачу.

03.05.2018 відповідач подав суду копії документів на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2018, а саме: Договір; статут ТОВ Прем'єр ; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача та оригінал довіреності від 17.04.2018 №б/н.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та від 10.04.2018 були надіслані учасникам справи на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

17.04.2018 та 20.04.2018 до суду повернулися рекомендовані повідомлення №0103044717356 та №0103044717348 згідно з якими 16.04.2018 та 18.04.2018 за довіреністю Гайдай і Гайбер отримано ухвалу суду від 10.04.2018.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною сьомою статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Разом з тим, відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

З метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття судового рішення у відповідності до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178, частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.07.2017 ТОВ Прем'єр (постачальник) та Товариством (покупець), укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях (далі - товар), що додається/ються до Договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору);

- найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації/-ях (далі - Специфікація/-її; пункт 1.2 Договору);

- ціна Договору вказується у Специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (для резидента) або в іноземній валюті (для нерезидента; пункт 3.1 Договору);

- загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару вказаного в Специфікації/-ях до Договору (пункт 3.2 Договору);

- строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації/-ях до Договору (пункт 5.1 Договору);

- датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної; право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункт 5.3 Договору);

- покупець має право достроково розірвати Договір у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його за 30 днів до дати розірвання Договору (підпункт 6.2.1 пункту 6.2 Договору);

- постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені Договором та Специфікацією/-ями (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору);

- у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації/-ях до Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару (пункт 7.11 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (пункт 10.1 Договору);

- всі доповнення, специфікації і додатки до Договору є його невід'ємними частинами, якщо вони викладені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками (пункт 11.5 Договору).

Разом з тим, 31.07.2017 позивачем та відповідачем підписано специфікацію від 31.07.2017 №1 додаток №1 до Договору (далі - Специфікація №1), відповідно до пункту 1 якої загальна вартість товару, що поставляється за Специфікацією №1, складає 415 832,75 грн., у тому числі ПДВ 69 305,46 грн.

Підпунктом 3.2 пункт 3 Специфікації №1 передбачено, що дата та час встановлення обладнання (крім того, що вказано у пункті 3.1. Специфікації №1) попередньо узгоджується з замовником та здійснюється в період з 01.09.2017 по 30.09.2017.

Згідно з пунктом 12 Специфікації №1 реквізити вантажоотримувача: 08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Солов'яненка, 475.

Договір та Специфікація №1 підписані уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором філії Учбово-оздоровчий комплекс Червона Рута Товариства Діденко Оленою Ігорівною, яка діяла на підставі довіреності від 22.06.2017 №2-593д, та від відповідача - генеральним директором Гавришою Констянтином Миколайовичем, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Отже, укладений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У позовній заяві Товариство зазначає про те, що станом на час подачі позовної заяви поставка товару не здійснена ТОВ Прем'єр ; доказів протилежного суду не подано.

Згідно з підпунктом 3.2 пункт 3 Специфікації №1 дата та час встановлення обладнання (крім того, що вказано у пункті 3.1. Специфікації №1) попередньо узгоджується з замовником та здійснюється в період з 01.09.2017 по 30.09.2017, проте станом на 16.03.2018 ТОВ Прем'єр не поставило Товариству товар.

Позивач звертався до відповідача із листом від 18.08.2017 №510/1-01-9, в якому просив ТОВ Прем'єр виконати взяті на себе зобов'язання у встановлений строк відповідно до Договору, даний лист відповідач отримав 28.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень (копія якого додана до матеріалів справи), проте, ТОВ Прем'єр залишило вказану вимогу без відповіді.

05.10.2017 Товариство, в зв'язку з непоставленням товару у встановлений строк, надіслав відповідачу повторно листа від 05.10.2017 №604/1-01-9 з вимогою у найкоротший термін виконати зобов'язання за Договором, в разі не виконання умов Договору Товариство буде змушене застосувати штрафні санкції; факт надсилання вказаного листа підтверджується описом вкладення у лист від 06.10.2017 та фіскальним чеком №8/27, копії яких додані до матеріалів справи.

12.10.2018 відповідач отримав вказаний лист, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень (копія якого додана до матеріалів справи), проте, ТОВ Прем'єр залишило вказану вимогу без відповіді та зобов'язання за Договором не виконало.

Позивач 01.11.2017 вкотре звернувся до відповідача з листом від 01.11.2017 №659/1-01-9 з вимогами терміново повідомити про готовність до відвантаження товару та здійснити поставку і встановлення товару, факт надсилання вказаного листа підтверджується описом вкладення у лист та фіскальним чеком від 01.11.2017, копії яких додані до матеріалів справи.

06.11.2018 відповідач отримав вказаний лист, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень (копія якого додана до матеріалів справи), проте, ТОВ Прем'єр залишило вказану вимогу без відповіді та зобов'язання за Договором не виконало.

Товариство листом від 15.11.2017 №685/1-01-9, в зв'язку з невиконанням умов Договору, було змушене звернутися до ТОВ Прем'єр про дострокове розірвання Договору.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору покупець має право достроково розірвати Договір у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань постачальником, повідомивши про це його за 30 днів до дати розірвання Договору.

Факт надсилання вказаного листа підтверджується описами вкладення у лист та фіскальними чеками від 15.11.2017, копії яких додані до матеріалів справи.

17.11.2018 відповідач отримав вказаний лист, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (копії яких додані до матеріалів справи), проте, відповіді ТОВ Прем'єр , у встановлений Договором строк, не надав.

Отже, Договір було достроково розірвано 17.12.2017 позивачем у зв'язку з невиконанням ТОВ Прем'єр зобов'язань за Договором.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Крім того, Товариство у позовній заяві зазначає про те, що лише 27.12.2017 позивач отримав від відповідача листи від 15.12.2017 № 68/17 та від 15.12.2017 №69/17, в яких відповідач зазначив про те, що затримка в поставці товару не є виною ТОВ Прем'єр , оскільки відповідач не має впливу на процес виготовлення замовленого товару та транспортування вантажу, останньому залишається лише очікувати прибуття вантажу в Україну та проходження процедури розмитнення.

Проте, з урахуванням особливостей транспортування та митних процедур дату поставки товару ТОВ Прем'єр так і не було повідомлено позивачу.

Таким чином, відповідачем порушено зобов'язання зі своєчасної поставки товару за Договором на суму 415 832,75 грн.

Отже, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач нарахував 32 434,74 грн. пені та 29 108,29 грн. штрафу.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частинами першою та другою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною першою статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною другою статті 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Підпунктом 2.1 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 №14 передбачено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 №14 господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

У частині другій статті 22 ГК України зазначено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Підпунктом 7.1 пункту 7 статуту позивача передбачено, що засновником та єдиним акціонером Товариства є публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - Компанія).

Відповідно до Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Компанія є юридичною особою, створена на виконання Указу Президента України від 25.02.1998 №151 Про реформування нафтогазового комплексу України та постанови Кабінету Міністрів України Про утворення Національної акціонерної компанії Нафтогаз України від 25.05.1998 №747 (зі змінами), згідно з якими 100 відсотків акцій підприємства знаходяться у державній власності, тобто Кабінет Міністрів України є акціонером Компанії.

Оскільки єдиним акціонером позивача є Компанія, а 100 відсотків акцій останньої належить державі, то позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, а тому, враховуючи порушення відповідачем умов Договору щодо строків поставки товару, є підстави для застосування санкцій визначених частиною другою статті 231 ГК України та пунктом 7.11 Договору.

Пунктом 7.11 Договору передбачено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у Специфікації/-ях до Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки суми пені (за період з 01.10.2017 по 17.12.2017) та суми штрафу, дійшов висновку про те, що вони правильні.

За таких обставин до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 32 434,74 грн. пені та 29 108,29 грн. штрафу.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Прем'єр (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 15; ідентифікаційний код 31866490) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; адреса для кореспонденції: 08711, Київська область, Обухівський район, смт Козин, вул. Солов'яненка, 475: ідентифікаційний код 30019775): 32 434 (тридцять дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 74 коп. пені; 29 108 (двадцять дев'ять тисяч сто вісім) грн. 29 коп. штрафу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.07.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук