Рішення

від 02.07.2018 по справі 910/3076/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

02.07.2018Справа № 910/3076/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/3076/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ВІКАНТ", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "АРМА БУД ГРУП", м. Київ,

про стягнення 115 269,72 грн.,

без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ВІКАНТ (далі - Фірма) до товариства з обмеженою відповідальністю АРМА БУД ГРУП (далі - Товариство) про стягнення за договором поставки від 18.10.2016 № 1091КП (далі - Договір): 43 000 грн. основного боргу; 60 415 грн. пені; 4 300 грн. штрафу; 6 561,60 грн. втрат від інфляції та 993,12 грн. 3 % річних , а всього 115 269,72 грн.

Фірма обґрунтовує позовні вимоги таким:

- 18.10.2016 позивачем (постачальник) і відповідачем (покупець) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у встановлений у Договорі термін у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору;

- позивач зазначає, що підписання сторонами товарно-транспортних та товарних (видаткових) накладних свідчить про передачу постачальником та отримання покупцем разом з товаром супровідних документів, в тому числі наявність у покупця відповідного рахунку-фактури, видаткової накладної та ТТН, і не потребує подальшого доведення передачі постачальником покупцю факту передачі цих документів;

- Фірма свої договірні зобов'язання виконала вчасно відповідно до умов Договору, що підтверджується підписаними видатковими накладними від 08.11.2016 № 11113028 і від 28.12.2016 № 11115143 на загальну суму 245 953,96 грн., та актом про надання послуг від 08.11.2016 №11113028;

- проте, відповідач в порушення умов Договору, неналежно виконав зобов'язання з оплати поставленого товару, а саме сплатив лише 202 953,96 грн.;

- таким чином, станом на 05.03.2018 заборгованість Товариства з оплати поставленого товару Фірмою становить 43 000 грн.;

- позивачем надіслано відповідачу претензії: від 16.03.2017 №46; від 23.05.2017 №227; від 12.06.2017 №278 та від 06.12.2017 №672, які були залишені Товариством без відповідей;

- у зв'язку із простроченням відповідачем оплати товару за Договором позивачем було нараховано: 60 415 грн. пені; 4 300 грн. штрафу; 6 561,60 грн. втрат від інфляції та 993,12 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

28.03.2018 до суду надійшло клопотання Фірми про долучення до матеріалів справи попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та письмове підтвердження про те, що позивачем не подано позову до Товариства з тим самим предметом та з тих самих підстав, на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2018 судом постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

15.05.2018 позивач подав суду копії документів на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 10.04.2018, а саме: статут Фірми; протокол загальних зборів учасників Фірми від 31.01.2018 № 3118; наказ від 31.01.2018 № 12-К про призначення генерального директора Фірми; довідка про відкриття поточних рахунків Фірми; виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; витяг №1526554505583 з реєстру платників податку на додану вартість, та оригінал довіреності від 14.05.2018 №14.05.2018.

Разом з тим, 16.05.2018 Фірма на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2018, подала суду оригінали документів для огляду.

Судом досліджено оригінали письмових доказів та встановлено їх відповідність наявними в матеріалах справи копіям документів, листом від 17.05.2018 повернуто оригінали документів позивачу.

Ухвалу Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам справи на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверт з ухвалою суду, який повернуто з адреси відповідача з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до частини першої статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Проте, станом на 02.07.2018 відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 178 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.10.2016 Фірмою (постачальник) та Товариством (покупець) укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується передати у встановлений у Договорі термін у власність покупця металопродукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);

- факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (як що вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника оригіналу рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив (пункт 1.3 Договору);

- оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах постачальника; з моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або за товар що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні (пункт 3.6 Договору);

- постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати; в цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки (пункт 3.7 Договору);

- у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов Договору та чинного законодавства України (пункт 5.1 Договору);

- за прострочення строків оплати товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення; якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки (пункту 5.2 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними від 08.11.2016 № 11113028 і від 28.12.2016 № 11115143 на загальну суму 244 153,96 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача.

Таким чином, товар вважається поставленим позивачем і отриманим відповідачем без будь-яких зауважень.

Крім того, позивач зазначає про те, що відповідачу було надано послуги з транспортного перевезення товару у сумі 1 800 грн., що підтверджується актом про надання послуг від 08.11.2016 №11113028.

Судом встановлено, що вказаний акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печаткою позивача.

Таким чином, послуги транспортного перевезення вважаються наданими позивачем та прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень, доказів протилежного суду не подано.

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши від позивача товар та надані послуги, не виконав у повному обсязі умови Договору та договору укладеного у спрощений спосіб (що підтверджується актом приймання-передачі послуг), сплативши тільки 202 953,96 грн., та не здійснив повну оплату вартості товару та послуг, а саме не перерахував 43 000 грн., у зв'язку з чим у Товариства виникла заборгованість перед Фірмою.

Отже, станом на 05.03.2018 заборгованість Товариства з оплати поставленого Фірмою товару (41 200 грн.) та наданих послуг (1 800 грн.) становить 43 000 грн.

Позивачем вручено відповідачу претензії, а саме:

- від 16.03.2017 №46, в якій вказано про те, що: 08.11.2016 на виконання умов Договору постачальник поставив покупцю металопродукцію в асортименті вагою 11,830 тон на суму 141 101,96 грн. та виставлено до оплати рахунок; додатково 08.11.2016 позивачем відповідачу виставлений акт про надання послуг з перевезення на суму 1 800 грн.; 28.12.2016 вдруге на виконання умов Договору постачальник поставив покупцю металопродукцію в асортименті вагою 4,970 тон на суму 103 052 грн. та виставлено до оплати рахунок; покупець сплатив 28.12.2016 у сумі 103 134,75 грн. та 29.12.2016 - 39 241,86 грн.; станом на 16.03.2017 Товариство частково оплатило поставлений товар, а отже покупець має заборгованість за поставлений товар, на момент надіслання даної претензії у сумі 103 577,35 грн.; таким чином, в зв'язку з невиконанням покупцем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару, розмір штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, станом на 16.03.2017, становлять 17 645,81 грн. (дана претензія отримана нарочно уповноваженим представником Товариства 16.03.2017);

- від 23.05.2017 №227, в якій позивач просив відповідача сплатити заборгованість у сумі 103 577,35 грн. (доказів надіслання даної претензії суду не подано);

- від 12.06.2017 №278, в якій зазначено про те, що: Фірма свої договірні зобов'язання виконала вчасно, в повному обсязі і в суворій відповідності з умовами Договору, що підтверджується підписаними видатковими накладними від 08.11.2016 № 11113028 і від 28.12.2016 № 11115143 на загальну суму 244 153,96 грн., та актом про надання послуг від 08.11.2016 №11113028; але, в порушення умов Договору, Товариством неналежно виконувалися зобов'язання з оплати товару, а саме Фірмою поставлено товар та надано послугу з перевезення вантажу на суму 245 953,96 грн., в свою чергу Товариство зобов'язання з оплати поставленого товару виконало частково у сумі 142 376,61 грн.; таким чином, станом на 23.05.2017 заборгованість Товариства перед Фірмою з оплати поставленого товару становить 103 577,35 грн.; уразі незадоволення претензії, відхилення або залишення її без розгляду, Фірма буде змушена звернутися в суд з позовною заявою про примусове стягнення заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 % річних від простроченої суми, пені за прострочення оплати, а також про відшкодування всіх збитків, в тому числі суму упущеної вигоди (дана претензія отримана нарочно директором Товариства ОСОБА_3 14.06.2017);

- від 06.12.2017 № 672, в якій вказано про те, що: Фірма свої договірні зобов'язання виконала вчасно, в повному обсязі і в суворій відповідності з умовами Договору, що підтверджується підписаними видатковими накладними від 08.11.2016 № 11113028 і від 28.12.2016 № 11115143 на загальну суму 244 153,96 грн., та актом про надання послуг від 08.11.2016 №11113028; але, в порушення умов Договору, Товариством неналежно виконувалися зобов'язання з оплати товару, а саме Фірмою поставлено товар та надано послугу з перевезення вантажу на суму 245 953,96 грн., в свою чергу Товариство зобов'язання з оплати поставленого товару виконало частково у сумі 202 953,96 грн.; таким чином, станом на 06.12.2017 заборгованість Товариства перед Фірмою з оплати поставленого товару становить 43 000 грн.; у разі незадоволення претензії, відхилення або залишення її без розгляду, Фірма буде змушена звернутися в суд з позовною заявою про примусове стягнення заборгованості, з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3 % річних від простроченої суми, пені за прострочення оплати, а також про відшкодування всіх збитків, в тому числі суму упущеної вигоди (дана претензія отримана нарочно директором Товариства ОСОБА_3 08.12.2017).

Проте відповіді на вказані претензії Товариство у встановлений чинним законодавством України строк не надало, і вимоги, не виконало.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в сумі 43 000 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача 60 415 грн. пені (період нарахування з 30.12.2016 - 05.03.2018).

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в Договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення; якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 10 % від суми неоплаченого товару в зазначені в Договорі та додатках до нього строки.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені і періодів її нарахування, судом встановлено, що він неправильний.

Так, відповідно до пункту 3.7 Договору постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати; в цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки.

Як встановлено судом, позивачем 08.11.2016 було здійснено відповідачу поставку товару на суму 141 101,96 грн. за видатковою накладною №111113028, а 28.12.2016 за видатковою накладною №11115143 на суму 103 052 грн.

Позивач зазначив, що відповідачем було частково сплачено заборгованість у сумі 202 953,96 грн., у зв'язку з чим сума заборгованості становить 41 200 грн.

Тобто, відповідачем оплачено поставлений товар за видатковою накладною від 08.11.2016 №11115143 у повному обсязі, та частково оплачено товар за видатковою накладною від 28.12.2016 №11115143.

За вказаною видатковою накладною першим банківським днем з дати поставки є 29.12.2016, другим - 30.12.2016, а третім - 03.01.2017 (оскільки 31.12.2016 - 02.01.2017 є вихідними та святковими днями).

Таким чином, датою початку періоду нарахування суми пені є 04.01.2017.

Крім того, позивачем при розрахунку суми пені не враховано положення частини шостої статті 232 ГК України, якою встановлено шестимісячний строк нарахування пені.

Отже, за перерахунком суду сума пені та період її нарахування становлять з 04.01.2017 (оскільки 03.01.2017 є останнім днем оплати 41 200 грн. заборгованості за видатковою накладною від 28.12.2016 №11115143) по 04.07.2017 (останній день шестимісячного строку для нарахування пені) за умовами Договору - 37 492 грн., подвійна облікова НБУ - 5 521,93 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 5 521,93 грн. пені; у стягненні решти суми пені (54 893,07 грн.) слід відмовити.

Що ж до нарахування суми пені на заборгованість за актом надання транспортних послуг від 08.11.2016 №11113028, то сторонами не укладено письмової угоди, яка б передбачала нарахування суми пені за прострочення оплати транспортних послуг, Договір не передбачає нарахування суми пені за прострочення оплати транспортних послуг, а тому у стягненні суми пені в цій частині слід відмовити.

Стосовно суми штрафу, нарахованої позивачем, то перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що позивачем неправильно розраховано 10 % штрафу, а тому стягненню з відповідача підлягає 4 120 грн. штрафу, оскільки, сторонами не укладено письмової угоди, яка б передбачала нарахування суми штрафу за прострочення оплати транспортних послуг (1 800 грн.), а тому штраф має бути розраховано із вартості неоплаченого товару - 41 200 грн.

Що ж до стягнення 6 561,60 грн. втрат від інфляції та 993,12 грн. 3 % річних, то слід зазначити таке.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум втрат від інфляції і 3% річних та періодів їх нарахування, судом встановлено, що початок періоду нарахування сум втрат від інфляції і 3% річних, визначений позивачем такий самий як і для нарахування суми пені, а тому також є неправильним.

За перерахунком суду суми втрат від інфляції і 3% річних та період їх нарахування становлять з 04.01.2017 (оскільки 03.01.2017 є останнім днем оплати 41 200 грн. заборгованості за видатковою накладною від 28.12.2016 №11115143) по 05.03.2018 (дата, визначена позивачем у розрахунку) сума втрат від інфляції становить 6 761,80 грн., 3% річних - 1 442,56 грн.

Стосовно сум втрат від інфляції і 3% річних та періоду їх нарахування на суму 1 800 грн. за актом надання послуг від 08.11.2016 №11113028, то слід зазначити, що сторонами у Договорі не визначено строк оплати транспортних послуг.

Частиною другою статті 530 ЦКУкраїни передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, першу претензію від 16.03.2017 №46 щодо сплати, зокрема, заборгованості за актом надання послуг представником відповідача було отримано нарочно 16.03.2017, а тому, враховуючи зазначені положення статті 530 ЦК України, останнім днем оплати послуг за актом є 23.03.2017.

Таким чином, суми та період нарахування втрат від інфляції і 3% річних на заборгованість 1 800 грн. становлять, з 24.03.2017 по 05.03.2018 сума втрат від інфляції - 215,81 грн., 3% річних - 51,34 грн.

Отже, за перерахунком суду втрати від інфляції складають 6 977,61 грн., а 3 % річних - 1 493,90 грн.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, а тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 561,60 грн. втрат від інфляції та 993,12 грн. 3 % річних за розрахунком позивача.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АРМА БУД ГРУП (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, оф. 525; ідентифікаційний код 40249333) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю ФІРМА ВІКАНТ (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 33-В, літ. А, оф.17; ідентифікаційний код 24942675) 43 000 (сорок три тисячі) грн. основного боргу; 5 521 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять одну) грн. 61 коп. пені; 4 120 (чотири тисячі сто двадцять) грн. штрафу; 6 561 (шість тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 60 коп. втрат від інфляції; 993 (дев'ятсот дев'яносто три) грн. 12 коп. 3 % річних та 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 15 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.07.2018.

Суддя І.Д. Курдельчук