Рішення

від 26.06.2018 по справі 916/837/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/837/18

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача : Чумаченко О.М. - на підставі довіреності №б/н від 23.03.2018р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши справу за позовом Агрофірми радгосп "Білозерський" до відповідача Фермерського господарства "Ампел" про стягнення заборгованості в розмірі 68 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Агрофірма радгосп "Білозерський" (надалі - позивач), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фермерського господарства "Ампел" (надалі - відповідач) суму заборгованості в розмірі 68 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.05.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі №916/837/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.06.2018р. було відкладено розгляд справи на "26" червня 2018 р. о 12:30 год.

В судовому засіданні представником позивача було надано суду клопотання про залучення до матеріалів справи довідки від 26.06.2018р. про те що в період з 13.05.2017р. по 26.06.2018р. кошти в сумі 68 000,00 грн. від відповідача на розрахунковий рахунок позивача не надходили.

Відповідач в засідання суду призначені на 05.06.2018р.та 26.06.2018р. не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області від 08.05.2018р. та 05.06.2018р. були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи Рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

26.06.2018р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

В обґрунтування заявлених вимог, серед іншого, позивач посилається на наступні обставини.

13 травня 2017 року між Агрофірмою радгосп Білозерський (надалі - Постачальник) та Фермерським господарством Ампел (надалі - Покупець) було укладено договір поставки №13/05/ЮВ17 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити саджанці виноградні щеплені (надалі Товар) в кількості, асортиментів та за ціною, що наведені у договорі.

Згідно із п. 3.1. Договору, оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування загальної вартості Товару у сумі 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень), з урахуванням ПДВ - 11 333,33 грн. на розрахунковий рахунок Постачальника, вказаний в цьому Договорі, за рахунком, виставленим Постачальником в строк до 01.07.2017 року.

За умовами п. 7.1. Договору, всі суперечності та розбіжності, які можуть виникнути між сторонами при виконанні цього Договору, або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів, при недосягненні згоди, спір вирішується у суді в порядку, визначеному чинним законодавством.

На виконання умов Договору Агрофірмою радгосп Білозерський було поставлено Фермерському господарству Ампел товар згідно видаткової накладної РН-001087 від13.05.2017 року на суму 68 000,00 грн.

Однак, відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар позивачу перераховано не було.

В зв'язку з наведеними вище обставинами, з метою безпосереднього врегулювання спору, позивач звертався до відповідача в письмовій формі ( лист №2231 від 02.11.2017 року) про наявність в нього заборгованості у розмірі 68 000 грн. 00 коп. внаслідок невиконання грошового зобов'язання по оплаті за поставлений товар, яку необхідно сплатити в найкоротші строки. Однак, відповідач на час звернення з цим позовом не повідомив позивача про результати розгляду претензії, та не задовольнив обґрунтовані вимоги позивача щодо сплати боргу за поставлений товар

З наведених підстав, Агрофірма радгосп "Білозерський", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фермерського господарства "Ампел" суму заборгованості в розмірі 68 000,00 грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін склалися на підставі укладеного між ними договору поставки від 13 травня 2017 року №13/05/ЮВ17.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В підтвердження передачі товару за договором позивачем надано суду належним чином засвідчену копію накладної № РН-001087 від 13.05.2017р. на суму 68 000,00 грн.

Вищезазначена накладна містить печатку та підпис представника відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві, відповідач в порушення вищезазначених приписів закону та укладених договорів, договірні зобов'язання щодо оплати за товар не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у загальній сумі 68 000,00 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сама заборгованості за отриманий товар за договором поставки, в розмірі 68 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з'являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Агрофірми радгосп "Білозерський" до відповідача Фермерського господарства "Ампел" про стягнення заборгованості в розмірі 68 000,00 грн. - задовольнити.

2. Стягнути із Фермерського господарства Ампел (68542, Одеська область, Тарутинський район, смт. Березине, вул. Першотравнева, буд. 45/8; код ЄДРПОУ 31908252) на користь Агрофірми радгосп Білозерський (75003, Херсонська область, Білозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 00413506) заборгованість розмірі 68 000 /шістдесят вісім тисяч/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 /одна тисяча сімсот шістдесят дві/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 02 липня 2018 р.

Суддя С.Ф. Гут