Рішення
від 26.06.2018 по справі 918/340/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2018 р. Справа № 918/340/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Ковельське лісове господарство"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром"

про стягнення заборгованості в сумі 37 901,15 грн.

Секретар судового засідання: Лиманський А.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Ковельське лісове господарство" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" про стягнення заборгованості 37 901,15 грн., з яких 35 598,12 грн. - основний борг, 355,98 грн. - штраф, 392,00 грн. - 3% річних, 1 555,05 грн. - інфляційні втрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору купівлі-продажу необробленої деревини №2918/2918/л/2017 від 27.11.2017 р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за отриманий пиловник сосновий. Тому покликаючись на ст.625 ЦК України, та умови Договору позивач нарахував відповідачу штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 31 травня 2018 року відкрито провадження у справі №918/340/18, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання в засіданні на 26 червня 2018 року.

В судове засідання 26 червня 2018 року представники позивача та відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України). Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

27 листопада 2017 року між Державним підприємством "Ковельське лісове господарство" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №2918/2918/л/2017 (надалі договір) (арк.с. 8).

Згідно з п. 1.1. договору за результатами проведення аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі 1 кварталу 2018 року, який відбувся 27.11.2017р. продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця необроблену деревину, за номерами лотів (п. 4.1), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Відповідно до п. 4.1. договору поставка товару за договором здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною даного договору на умовах франко-нижній склад продавця (арк.с. 9).

За умовами п.5.3. договору датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Згідно п.6.1. договору платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

На підставі платіжного доручення від 01.12.2017 р. №10386 позивачу було перераховано кошти у розмірі 4 973, 37 грн., призначення платежу: "оплата згідно аукціонного свідоцтва 2918/2918/л/2017 від 27.11.2017 р. ТзОВ "Регіон-Інвестпром" (арк.с. 11).

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу деревину на загальну суму 45586,49 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною ВЛВ №530366 від 17.01.2017р. (арк.с. 10).

Доказів оплати поставленого товару в сумі, що заявлена позивачем до стягнення та становить 35 598,12 грн. відповідач суду не надав.

28.02.2018 року позивач направив відповідачу претензію №132 про сплату наявної заборгованості (арк.с. 12-13). Відповідь на останню у матеріалах справи відсутня.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Не виконуючи зобов'язання передбачені умовами Договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень частини 1 та частини 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 35 598,12 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно пункту 8.3. договору за прострочення оплати за товар на умовах з даним договором покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від партії поставленої продукції.

У зв'язку з простроченням оплати поставленого товару позивач керуючись положенням п. 8.3. договору нарахував відповідачу 355,98 грн. штрафу.

Наданий розрахунок судом перевірено визнано законним та обґрунтованим.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Покликаючись на ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу за період з 18.01.2018 року по 01.06.2018 року 392,00 грн. - 3% річних та за період з січня 2018 року по травень 2018 року 1 555,05 грн. - інфляційні втрати.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що наведені обчислення є невірними. При цьому слід звернути увагу, що позовна заява датована 16.05.2018 р. Разом з тим нарахування інфляційних втрат та 3% річних позивач здійснює по 01.06.2018 р. Отже, у даному випадку нарахування вказаних санкцій за період з 17.05.2018 р. по 01.06.2018 р. є передчасним.

Тому судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що за період з 18 січня 2018 року по 16 травня 2018 року (станом на час підписання позовної заяви) інфляційні втрати становлять 1 006,00 грн. Також за період з 18 січня 2018 року по 16 травня 2018 року 3% річних складає 348,18 грн.

Отже, позовні вимоги у частині нарахованих позивачем 549,05 грн. інфляційних втрат та 43,82 грн. 3% річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи встановлені господарським судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 35 598,12 грн. основної заборгованості, 355,98 грн. штрафу, 1 006,00 грн. інфляційних витрат та 348,18 грн. 3% річних, а всього - 37 308,28 грн., є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відтак такими що підлягають до задоволення.

В задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 549,05 грн. інфляційних втрат та 43,82 грн. 3% річних слід відмовити.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 98,44%.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Інвестпром" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Д.Галицького 25, код ЄДРПОУ 40308346) на користь Державного підприємства "Ковельське лісове господарство" (45006, Волинська область, м. Ковель, вул. Холмська 46, код ЄДРПОУ 00991539) - 35 598 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 12 коп. основної заборгованості, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 98 коп. штрафу, 1 006 (одна тисяча шість) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 348 (триста сорок вісім) грн. 18 коп. 3% річних та 1734 (одна тисяча сімсот тридцять чотири) грн. 44 коп. судового збору.

3. В частині стягнення з відповідача 549,05 грн. інфляційних втрат та 43,82 грн. 3% річних в позові відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "27" червня 2018 року.

Суддя Бережнюк В.В.

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення26.06.2018
Оприлюднено02.07.2018
Номер документу75017584
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —918/340/18

Ухвала від 08.08.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 28.07.2023

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Судовий наказ від 18.07.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Рішення від 26.06.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

Ухвала від 31.05.2018

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Бережнюк В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні