Рішення

від 22.05.2018 по справі 925/233/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Черкаси справа № 925/233/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Зануди Ю.В. за посадою (керівник), Гречухи В.І. за довіреністю, відповідача - Терещенка С.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Приватного підприємства Ековторресурси до Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд про визнання припиненим договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне підприємство Ековторресурси , звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд (далі - відповідач, а разом - сторони), у якому просив суд визнати припиненим з 17.09.2016 року договір оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001, укладений сторонами.

Позов мотивований тим, що об'єктом спірного договору оренди було нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 10, яке було повністю знищене у зв'язку з пожежею, яка трапилася в ніч з 16 на 17.09. 2016 року. Тобто, об'єкт оренди за договором знищено, тому даний договір, на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 291 ГК України, припинився з моменту знищення майна, що не визнається відповідачем.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.03.2018 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/233/18, справа призначена до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

02.05.2018 і 22.05.2018 року відповідач подав письмовий відзив на позов і додаткові пояснення до нього (а.с. 25-30, 103-107), за змістом яких проти позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоказанності, зокрема, зазначив наступне:

на виконання спірного договору оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001 відповідачем передано, а позивачем прийнято в платне користування наступні об'єкти нерухомого майна: матеріальний склад (літ. А-І) площею 728,30 кв. м., навіс технічного транспорту (літ. Б) площею 189,90 кв. м., арматурна майстерня (літ. Л) площею 93,80 кв. м., відкритий майданчик площею 1000,00 кв. м. який прилягає до перелічених вище об'єктів нерухомого майна, всього загальною площею 2012,00 кв. м. Внаслідок пожежі, яка сталася 17.09.2016 року, було знищено матеріальний склад (літ. А-І) площею 738,30 кв. м., що підтверджується Актом про пожежу від 17.09.2016 року та Технічним висновком № 35/В/25.10.2016. Таким чином, інше майно, яке є об'єктом оренди спірного договору, залишилося у користуванні позивача, тому його посилання на знищення повністю об'єкта оренди як на підставу визнання спірного договору припиненим є неправдивим;

відповідно до п.10.1 спірного договору оренди, він діє з 01.12.2015 року по 30.11.2016 року, а вимогою позивача є визнання його припиненим із 17.09.2016 року. При цьому, після закінчення встановленого у договорі строку його дії позивач орендоване майно не звільнив та не повернув відповідачеві, продовжуючи ним користуватися без належних на те підстав;

щодо правовідносин сторін за спірним договором наявні рішення господарських судів, в яких уже становленні обставини, які мають значення для розгляду даної справи та згідно ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, а саме - рішеннями господарських судів у справах №№ 925/342/17, 925/416/17, які набрали законної сили, встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001, укладений сторонами, припинений після 30.11.2016 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з цим стягнено з приватного підприємства Ековторресурси на користь Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд заборгованість зі сплати орендної плати за період дії договору і неустойку за період фактичного користування орендованим майно після припинення його дії, зобов'язано приватне підприємство Ековторресурси усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні державним публічним акціонерним товариством Будівельна компанія Укрбуд відповідним майном, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 10 шляхом звільнення цих об'єктів нерухомого майна, звільнення земельної ділянки від майна приватного підприємства Ековторресурси і повернення їх державному публічному акціонерному товариству Будівельна компанія Укрбуд ;

позивач обрав спосіб захисту свого права не передбачений договором і законом.

Ухвалою суду від 15.05.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу №925/233/18 до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях позивач в особі своїх представників позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, відповідач в особі свого представника позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у відзиві на позов.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову повністю з наступних підстав.

01.12.2015 року відповідачем - державним публічним акціонерним товариством Будівельна компанія Укрбуд , як орендодавцем, та позивачем - приватним підприємством Ековторресурси , як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001, за умовами п. 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно, площею в розмірі та за цільовим призначенням згідно з актом приймання-передачі майна, яке розташоване за адресою: вул. Сурікова, 10 в м. Черкаси. У пунктах 2.3. і 4.6. договору визначено, що у разі припинення дії цього договору орендар, зобов'язується негайно повернути майно орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на момент отримання його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві, в повному обсязі збитки разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна, які стались з вини орендаря. Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі Майна з оренди, за умови здійснення Орендарем повних розрахунків за цим Договором. Розділом 10 договору сторони погодили умови договору щодо строку йог чинності, зміни та припинення. Згідно з пунктами 10.1., 10.3.-10.5. розділу 10 цього договору, він дії з 01.12.2015 до 30.11.2016 року включно. Зміни і доповнення до договору укладаються у письмовій формі та оформлюються додатковими угодами до нього і вступають в силу після їх підписання сторонами. В разі закінчення терміну дії договору орендар має переважне право на укладення нового договору оренди при умові належного виконання орендарем умов цього договору. У разі використання майна після закінчення строку дії цього договору, без укладення нового договору, орендар сплачує неустойку в сумі подвійного розміру орендної плати (ст. 785 ЦК України) за весь час такого прострочення, включаючи день фактичного звільнення та повернення майна або укладення нового договору оренди (а.с. 8-11).

По Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна (Додаток 1 до Договору) від 01.12.2015 року орендодавець передав, а орендар прийняв в платне користування орендовані приміщення в м. Черкаси по вул. Сурікова, 10 загальною площею 2012,00 кв.м., які є об'єктом договору оренди від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001 (а.с. 102).

Відповідно до Висновку експерта Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 5/18 від 21.02.2017 р., при проведенні судової пожежно-технічної експертизи було встановлено, що 17.09.2016 року в приміщенні, розташованому за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 10, яке належить ДПАТ Будівельна компанія Укрбуд і яке орендує ПП Ековторресурси , відбулася пожежа, в результаті якої пошкоджено майно. Осередків пожежі щонайменше два. Перший знаходиться в місці складування тюкованої вторинної сировини, вздовж південно-західної стіни металевого ангару, а другий знаходився в місці складування поліпропіленових мішків під навісом для технічного транспорту. Найбільш ймовірним джерелом запалювання зазначеної пожежі є вогневі джерела полум'яної форми горіння. Найбільш ймовірною причиною виникнення пожежі слід вважати занесення стороннього джерела запалювання (а.с. 12-19).

За фактом пожежі Черкаським відділом поліції ГУ НП в Черкаській області 20.09.2016 року відкрито кримінальне провадження № 12016251010007453, проводиться досудове розслідування, остаточне рішення у кримінальній справі не прийнято (а.с. 20, 21).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 року у справі № 925/416/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 року, повністю задоволено позов Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд до Приватного підприємства Ековторресурси позов, стягнено із Приватного підприємства Ековторресурси на користь Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд заборгованість по орендній платі за договором оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001 за період із грудня 2015 року по листопад 2016 року включно.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.06.2017 року у справі № 925/342/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 року, повністю задоволено позов Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд до Приватного підприємства Ековторресурси , зобов'язано Приватне підприємство Ековторресурси усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні державним публічним акціонерним товариством Будівельна компанія Укрбуд матеріальним складом (літ. А-І) загальною площею 728,30 кв.м., навісом технічного транспорту (літ. Б) загальною площею 189,90 кв.м., арматурною майстернею (літ. Л) загальною площею 93,80 кв.м., відкритим майданчиком загальною площею 1 000,00 кв.м., що прилягає до них, та земельною ділянкою площею 3,1698 га (кадастровий номер 7110136400:05:027:0039), що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 10 шляхом звільнення цих об'єктів нерухомого майна та звільнення земельної ділянки від майна Приватного підприємства Ековторресурси і повернення їх державному публічному акціонерному товариству Будівельна компанія Укрбуд . Стягнено з Приватного підприємства Ековторресурси на користь Державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд 223 496 грн. 64 коп. неустойки та 4952 грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

Зазначені рішення місцевого і апеляційного господарських судів вступили в законну силу, звернені до примусового виконання органами Державної виконавчої служби, правовідносини сторін, що були предметом розгляду судів у цих справах, виникли із договору оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001, укладеного ними, договір припинив свою дію 30.11.2016 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, його не продовжено на новий строк та не укладено нового договору оренди цього ж майна.

Із постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 року у справі № 925/342/17 також вбачається, що апеляційним судом досліджувались доводи представників Приватного підприємства Ековторресурси про припинення дії договору оренди від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001 з 17.09.2016 року в силу ч. 2 ст. 291 ГК України через знищення об'єкта оренди внаслідок пожежі, підтверджені поданими доказами. Зазначеним доводам апеляційним судом дана оцінка з урахуванням усіх обставин справи, встановлених судом, за її результатами ці доводи судом відхилені з підстав необґрунтованості.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001, укладеного сторонами, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і обов'язків за цим договором.

Предметом спору, що розглядається у цій справі, є вимога позивача до відповідача про визнання припиненим зазначеного договору із 17.09.2016 року, заявлена на підставі ч. 2 ст. 291 ГК України у зв'язку з твердженням позивача про знищення об'єкта оренди внаслідок пожежі.

За правовою природою спірні правовідносини сторін віднесені до договірних зобов'язань найму (оренди). Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, про найм (оренду) - параграфом 1 глави 58 ЦК України, а також розділом VІ параграф 5 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері дії Закону України Про оренду державного та комунального майна , норми якого з урахуванням предмета спору є спеціальними.

Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 2, 6, 7 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, зміна або припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України, час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Пунктом 10.1 спірного договору сторони погодили, що цей договір діє з 01.12.2015 р. до 30.11.2016 року включно.

Рішеннями господарських судів у справах №№ 925/342/17, 925/416/17, які набрали законної сили, встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001, укладений сторонами, припинений після 30.11.2016 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, доводи орендаря про припинення дії цього договору оренди з 17.09.2016 року в силу ч. 2 ст. 291 ГК України через знищення об'єкта оренди внаслідок пожежі, апеляційним судом відхилені з підстав необґрунтованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Пункт 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2012 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України визначає, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, в силу приписів ст. 75 ГПК України, обставина, встановлена у рішеннях місцевого і апеляційного судів у справах №№ 925/342/17, 925/416/17, зокрема, щодо обставин припинення дії спірного договору, є преюдиціальною при розгляді даної справи, тобто такою, що не потребує додаткового дослідження та доказування.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладених обставин справи, умов договору оренди нерухомого майна державного публічного акціонерного товариства Будівельна компанія Укрбуд від 01.12.2015 року № Ч4/16-0001, наявних судових рішень щодо встановлених обставин, які мають значення для вирішення цієї справи, та наведених норм законодавства суд надає перевагу доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, а позов із зазначених у ньому підстав визнає необґрунтованими і в його задоволенні відмовляє повністю.

Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, про необхідність припинення провадження у справі з підстав обрання позивачем способу захисту свого порушеного права, не передбаченого законом і договором. При цьому суд керується роз'ясненнями пленуму Вищого господарського суду України, викладеними в постанові від 26.12.2012 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України , згідно з п 4.3. яких господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК (у відповідній редакції).

На підставі статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 02.07.2018 року.

Суддя В.М. Грачов