Рішення

від 26.06.2018 по справі 173/1114/18

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/1114/18

Провадження №2/173/786/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

В складі: головуючої - судді Петрюк Т.М.

При секретарі - Рудовій Л.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженнів місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації про визнання права власності -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2017 року до суду звернулася позивач ОСОБА_2, з позовом про визнання права власності до відповідача ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 26.06. 2018 року .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання технічними засобами не проводилась

Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати за нею право власності на самочинно збудований житловий гараж (літ Г-1), що розташований за адресою: вул. Мира, гараж Г 1 м ОСОБА_1 Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на наступне: в 2007 році вона закінчила будівництво гаражу літ. Г-1 без отримання будь-яких дозволів.

20.05.2014 року вона отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку, загальною площею 0.0027 га., кадастровий номер 1221010100:06:001: 0011, призначення для будівництва індивідуальних гаражів.

23 жовтня 2012 року вона звернулась до КП ОСОБА_1 БТІ із заявою про виготовлення технічної інвентаризації та їй було виготовлено технічну документацію на гараж Г-1.

На даний час у неї виникла необхідність ввести збудований нею гараж в експлуатацію.

Проте, ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію вона не має можливості, так як відповідно до Порядку введення об'єктів в експлуатацію необхідно отримати довідку з відділу житлово-комунального господарства, будівництва, містобудування та архітектури райдержадміністрації та рішення суду, що й стало підставою звернення до суду.

Справа слухалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини

Між сторонами виникли правовідносини із права власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що в 2007 році вона закінчила будівництво гаражу літ. Г-1 без отримання будь-яких дозволів.

20.05.2014 року вона отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку, загальною площею 0.0027 га., кадастровий номер 1221010100:06:001: 0011 призначення для будівництва індивідуальних гаражів.

23 жовтня 2012 року вона звернулась до КП ОСОБА_1 БТІ із заявою про виготовлення технічної інвентаризації та їй було виготовлено технічну документацію на гараж Г-1.

Позивач не може ввести побудований гараж в експлуатацію, так як відповідно до Порядку введення об'єктів в експлуатацію необхідно отримати довідку з відділу житлово-комунального господарства, будівництва, містобудування та архітектури райдержадміністрації та рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК - право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно з вимогами ч.ч. 1,2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Разом з тим, у відповідності до п. 9 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності органу державного архітектурно-будівельного контролю були наданні повноваження до 31.12.2015 року приймати в експлуатацію об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт

Враховуючи, що позивач здійснила побудову гаражу без будь-якого дозволу, таке будівництво вважається самочинним будівництвом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 6 „ Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" визначено, що відповідно до ст. 376 ЦК України суди розглядають справи щодо самочинного будівництва, зокрема, про визнання права власності на самочинно збудоване майно власником земельної ділянки.

Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК ), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК ).

З матеріалів справи вбачається, що проведене позивачем самочинне будівництво на земельній ділянці, яка на даний час передана позивачці у власність, що підтверджується свідоцтвом про право власності.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.02р. визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Враховуючи, що самочинно збудований позивачем гараж відповідає будівельно-технічним, санітарно - гігієнічним та пожежним вимогам та не порушує права інших осіб, суд відповідно до способу захисту невизнаних прав, обраного позивачем, який передбачений ст. 16 ЦК України, та з яким погоджується суд, вважає за можливе задовольнити позов, визнавши за позивачем право власності на самочинно збудований гараж Г-1, що розташований за адресою: вул. Мира, гараж Г-1 м ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 745.00 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв'язку з недотриманням порядку оформлення права власності новостворене майно

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство ОСОБА_1 бюро технічної інвентаризації про визнання права власності - задовольнити

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на самочинно збудований гараж літера Г-1, що розташований за адресою: вул. Мира, гараж Г1 м ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Витрати по сплаті судового збору в сумі 745.00 грн. покласти на позивача ОСОБА_2

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 26.06. 2018 року

Суддя Петрюк Т.М.

Зареєстроване: 26.06.2018 року

Оприлюднене: 02.07.2018 року

Дата набрання законної сили 27.07.2018 року