Рішення

від 02.07.2018 по справі 812/1368/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1368/18

Головуючий суддя Луганський окружний адміністративний суду Пляшкова К.О., розглянувши у порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Луганській області) до Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал (далі - відповідач, ТОВ Термінал ), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача податковий борг у розмірі несплаченої пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 22676,18 грн за період з 30.11.2015 по 13.04.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ Термінал є юридичною особою, зареєстроване як СПД Лисичанським міським управлінням юстиції і внесене в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області), державну реєстрацію відповідача не скасовано.

Станом на 13.04.2018 за відповідачем рахується податковий борг із земельного податку з юридичних осіб (код 18010600) в загальному розмірі 22676,18 грн.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269 статті 269 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками земельного податку є власники ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельного податку є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункт 270.1.2 пункту 270.1. статті 270 ПК України).

Відповідачем до контролюючого органу було подано податкові декларації з плати за землю від 20.04.2014 № 1400003587, від 11.02.2015 № 9013151568. Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

На суми грошового зобов'язання визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої кожний такий день.

Позивачем за порушення пункту 59.1 статті 59 ПК України відповідачу контролюючий орган надіслав податкову вимогу форми Ю від 14.07.2014 № 1131-17, яка 29.09.2014 вручена представнику відповідача.

Вказана вимога відповідачем не виконана та не оскаржена, та є чиною.

З вищевикладених підстав, позивач просить суд стягнути податковий борг у розмірі не сплаченої пені з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 22676,18 грн за період з 30.11.2015 по 13.04.2018.

Ухвалою суду від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 14.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті після закінчення підготовчого судового засідання (арк. спр. 47).

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 50). Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 44).

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Так, 01.06.2018 та 22.06.2018 на адресу суду повернувся конверт із повісткою, направлений за місцезнаходженням відповідача, відомості про яке наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з відміткою за закінченням терміну зберігання ; інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення (арк. спр. 21, 51).

Згідно із частиною одинадцятою статті 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з частиною першою статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).

З огляду на положення статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 № 1004093656 ТОВ Термінал (ідентифікаційний код 32691786) зареєстровано як юридичну особу, яка перебуває на обліку у ДПІ у м. Лисичанську ГУДФС у Луганській області (арк. спр. 41-43).

Відповідно до виписки із рішення Лисичанської міської ради від 25.03.2008 № 569 у відповідача на праві користування знаходиться: земельна ділянка площею 0,1030 га, за адресою: м. Лисичанськ, вул. Осипенко, 1 (арк .спр. 32).

Між ТОВ Термінал та Лисичанською міською радою 26 серпня 2008 року укладено договір оренди землі строком на 49 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 0,1030 га, у тому числі: під капітальну одноповерхову забудову - 0,0349 га; під проїзди, проходи, та площадки - 0,0681 га, яка знаходиться за адресою : Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Осипенко, 1 (арк. спр. 25-27).

Відповідачем 20 лютого 2014 року подано до ДПІ в м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 20.02.2014 № 1400003587, згідно із якою нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2014 рік на загальну суму 39736,96 грн, з щомісячним платежем по 3311,41 грн (арк. спр. 33-36).

11 лютого 2015 року відповідач надав до ДПІ в м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 11.02.2015 № 9013151568, згідно із якою нараховано орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік на загальну суму 46098,84 грн, з щомісячним платежем по 3841,57 грн (арк. спр. 37-38).

За даними ІКП ТОВ Термінал по орендній платі з юридичних осіб станом на 13.04.2018 за відповідачем обліковується пеня у сумі 22676,18 грн (арк. спр. 13-14, 23-24).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком. Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Підстави припинення податкового обов'язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно зі статтею 287.1 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Приписами пункту 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Статтею 285 даного Кодексу передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 ПК України визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Судом встановлено, що відповідачем подано до ДПІ в м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та /або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 та 2015 роки.

За приписами пункту 56.11 статті 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що самостійно визначене податкове зобов'язання відповідача, з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, зазначені ним в податковій декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки комунальної власності) за 2014 - 2015 рік є узгодженим з дня подання такої декларації.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

У відповідності до пункту 287.3 статті 287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 ПК України при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 ПК України визначено, що нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до пункту 131.1 статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Відповідач, у порушення пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 ПК України, своєчасно не сплатив самостійно задеклароване податкове зобов'язання з орендної плати за землю за період травень 2014 року по червень 2015 року, , що стало підставою для нарахування пені в сумі 22676,18 грн.

Наявність у відповідача податкового боргу у розмірі несплаченої пені з орендної плати з юридичних осіб станом на час розгляду даної адміністративної справи підтверджується розрахунком пені (арк. спр. 10) та витягом з ІКП (арк. спр. 13-14).

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України).

ДПІ у м. Лисичанську ГУ Міндоходів у Луганської області винесло щодо ТОВ Термінал податкову вимогу форми Ю від 14 липня 2014 року № 1131-25, яка отримана представником відповідача, що підтверджено особистим підписом представника відповідача (арк. спр. 11).

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платників рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Оскільки податкова вимога від 14 липня 2014 року № 1131-25 є чинною (доказів про скасування або відкликання податкової вимоги суду не надано), суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до адміністративного суду з позовом про стягнення коштів за податковим боргом дотримані вимоги пункту 95.2 статті 95 ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючи органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).

З вищевикладеного слідує, що контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення, є органи ДФС України обласного рівня, зокрема, Головне управління ДФС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем за час розгляду даної адміністративної справи податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб в сумі 22676,18 грн не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Енергетиків, будинок 72, код за ЄДРПОУ 39591445) до Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал (місце знаходження: 93113, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця Свердлова, будинок 387, код за ЄДРПОУ 32691786) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.

Стягнути кошти Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал з рахунків у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю Термінал , в дохід Державного бюджету України за податковим боргом з орендної плати з юридичних осіб у розмірі нарахованої за період з 30.11.2015 по 13.04.2018 пені у сумі 22676,18 грн (двадцять дві тисячі шістсот сімдесят шість гривень 18 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова