Рішення

від 21.06.2018 по справі 808/652/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 червня 2018 року Справа № 808/652/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вельможко К.С.,

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТА" (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.2, код ЄДРПОУ 23790967)

до: Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146)

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017

ВСТАНОВИВ:

21.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТА" (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017 №0016031409, №0016041409, №0016051409.

Ухвалою суду від 23.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, в процесі підготовчого провадження у справі призначено підготовче судове засідання по справі на 15.03.2018.

Ухвалою суду від 15.03.2018 підготовче засідання по справі відкладено до 19.04.2018.

Ухвалою суду від 19.04.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче судове засідання по справі на 16.05.2018.

16.05.2018 у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2018.

Ухвалою суду від 22.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 22.05.2018.

22.05.2018 у розгляді справи оголошено перерву до 12.06.2018.

12.06.2018 у розгляді справи оголошено перерву до 21.06.2018.

У судовому засіданні 21.06.2018, на підставі ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

У відповідності до вимог ч.1 ст.229 КАС України у відкритому судовому засіданні здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу "Камертон".

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві, а також у відповіді на відзив на позов від 26.03.2018. Зокрема зазначив, що висновки перевірки про те, що первинні документи, якими ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" підтвердило спірні господарські операції, є формально складеними, а господарські операції між позивачем та його контрагентами не є реальними, оскільки не встановлено самого факту їх здійснення; надані первинні документи не розкривають сутність та зміст виконаних робіт/наданих послуг, не відповідають вимогам, встановлених до первинних документів ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", спростовані доказами наданими в ході розгляду справи, як й висновок про не встановлення руху активів в процесі господарської взаємодії позивача з контрагентами. При цьому також наголосив, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на податковій інформації, яку не підтверджено належними доказами. Щодо посилань відповідача на наявність кримінальних проваджень стосовно контрагентів позивача вказав, що доказів наявності обвинувальних вироків щодо посадових осіб вищенаведених підприємств чи якими встановлена їх фіктивність податковим органом не надано. З наведених підстав просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.12.2017 №0016031409, №0016041409, №0016051409.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позов від 13.03.2018, а також у письмових запереченнях від 30.03.2018. Відповідачем зазначено, що в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7182137 грн., а також заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 1500984 грн. Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності, юридичної дефектності наданої до перевірки первинної документації, тощо. Таким чином вказав, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам державної податкової служби прав. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

З 23.10.2017 по 03.11.2017 службовими особами Головного управління ДФС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2016 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Мері Косметик" (код ЄДРПОУ 40213595), за травень, червень, липень 2017 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 41054843), ТОВ "ТПК "СТАРК" (код ЄДРПОУ 41020018) та ТОВ "Пульс-Н" (код ЄДРПОУ 41039961) та податку на прибуток за 2016 рік при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Мері Косметик" (код ЄДРПОУ 40213595), податку на прибуток за півріччя 2017 року при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 41054843), ТОВ "ТПК "СТАРК" (код ЄДРПОУ 41020018).

За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки №634/08-01-14-09/23790967 від 10.11.2017 (а.с.24-44, т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.14.1.36, пп.14.1.54, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.14.1, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135, пп.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7182137 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 3748575 грн.; за І півріччя 2017 року у сумі 3433562 грн.

- пп.14.1.36, пп. 14.1.181, пп.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до:

1) заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на загальну суму 1500984 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2016 року - 312129 грн., листопад 2016 року - 370993 грн., травень 2017 року - 187035 грн., червень 2017 року - 499677 грн., липень 2017 року - 131150 грн.,

2) завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21) на суму 66593 грн., в т.ч. по періодах: листопад 2016 року - 66593 грн.

За результатами перевірки та на підставі відомостей вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення:

№0016031409 від 01.12.2017 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 66593 грн. за листопад 2016 року (а.с.45, т.1);

№0016041409 від 01.12.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2251476 грн., в тому числі за податковим зобов'язаннями на суму 1500984 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 750492 грн. (а.с.47, т.1);

№0016051409 від 01.12.2017 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 3748575 грн. та за 1 півріччя 2017 року на 3433562 грн. (а.с.49, т.1).

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, проте рішенням про результати розгляду скарги від 05.02.2018 №3996/6/99-99-11-01-01-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с.52-56, т.1).

Не погодившись із висновками контролюючого органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" звернулось з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали акту перевірки, порушення виявлені при перевірці відображення в податковому обліку господарських відносин ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" з "Мері Косметик" (код ЄДРПОУ 40213595), ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 41054843), ТОВ "ТПК "СТАРК" (код ЄДРПОУ 41020018) та ТОВ "Пульс-Н" (код ЄДРПОУ 41039961).

Висновки акту перевірки побудовані на твердженнях контролюючого органу про:

- те, що вказані підприємства зареєстровані протягом 2016 року;

-відсутність у контрагентів позивача достатньої наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товарів;

-недоліки в оформленні первинних документів, а також документів, які підтверджують транспортування товару;

- наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують посадові особи контрагентів;

- відсутність податкової звітності вказаних контрагентів;

- відсутність первинного введення в обіг товарів, які в подальшому реалізовані на ТОВ "ВКФ "ЕЛТА".

У зв'язку з наведеним, контролюючий орган прийшов до висновку про здійснення ТОВ "Мері Косметик" (код ЄДРПОУ 40213595), ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 41054843), ТОВ "ТПК "СТАРК" (код ЄДРПОУ 41020018) та ТОВ "Пульс-Н" (код ЄДРПОУ 41039961) нереальних господарських операцій на адресу ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" у зв'язку із відсутністю необхідних умов для здійснення господарської діяльності та відсутністю в ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ "Мері Косметик" (код ЄДРПОУ 40213595), ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 41054843), ТОВ "ТПК "СТАРК" (код ЄДРПОУ 41020018) та ТОВ "Пульс-Н" (код ЄДРПОУ 41039961) від постачальників за попередні податкові періоди зазначених вище товарів, які документально оформлено на ТОВ "ВКФ "ЕЛТА".

За висновком контролюючого органу, контрагентами позивача, шляхом викривлення показників податкової звітності та її маніпулюванням, здійснювалась реалізація товарів, походження, рух яких відстежити неможливо, фактично мала місце реалізація товарів, джерело походження яких не встановлене та первинне введення в обіг яких відсутнє. Таким чином, в первинних бухгалтерських документах, складених вказаними постачальниками на адресу ТОВ ВКФ "ЕЛТА" у період, що підлягав перевірці, відображені господарські операції, які фактично не відбувались.

1. Щодо порушень по взаємовідносинам з ТОВ "Мері Косметик" (код 40213595) за жовтень, листопад 2016 року.

За висновком контролюючого органу ТОВ ВКФ "ЕЛТА" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік у сумі 3 748 575 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Мері Косметик".

За твердженням контролюючого органу, взаємовідносини вказаних підприємств у травні-липні 2016 р. не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників господарських операцій на суму ПДВ 1 089 060 грн., в тому числі: травень 2016 р. - 124 500 грн., червень 2016 р. - 740 560 грн., липень 2016 р. - 224 000 грн.

Судом встановлено, що 20.01.2016 між ТОВ ВКФ "ЕЛТА" (покупцем) та ТОВ "Мері Косметик" (постачальником) укладено договір поставки №4/16, у відповідності до якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору передавати у власність покупця товар та сировину для виробництва рідини для зняття лаку, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовляти даний товар, приймати і оплачувати останній. Найменування товару, його асортимент, умови постачання та ціни визначаються сторонами у специфікації та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Розрахунок за кожну партію товару повинен бути здійснений покупцем протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару. (а.с.78-80, т.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ТОВ ВКФ "ЕЛТА" було поставлено товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), що підтверджено податковим та видатковими накладними (а.с.81, 83, 85, 87, 89, 91, 93-94, 96-97, 99, 101, 103-104, 106, 108, 110, 112, 114, 118-165 т.1).

Перевезення товару та доставка товару підтверджено товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.82, 84, 86, 88, 90, 92, 95, 98, 100, 102, 105, 107, 109, 111, 113, 115 т.1).

Актом про зарахування зустрічних однорідних вимог підтверджено реальність та обсяг взаємних заборгованостей на загальну суму 4498289,92 грн. (а.с.116, т.1).

Відображення у бухгалтерському обліку ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" отримання товару від ТОВ "Мері Косметик" на суму 4498289,22 грн. підтверджено долученим до матеріалів справи звітом по проводках за жовтень 2016 - грудень 2017 року (а.с.126-162, т.2).

Розрахунок за отриманий товар підтверджено аналізом рахунку 63 за жовтень 2016 - грудень 2017 року (а.с.163, т.2).

В якості доказу підтвердження реалізації товару, одержаного від постачальника ТОВ "Мері Косметик" суду надано копії видаткових накладних, перелік яких наведено у реєстрі видаткових накладних за грудень 2016 - грудень 2017 року (а.с.91-121, т.2; т.3-37).

2. Щодо порушень по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "СТАРК" (код 41020018) за травень, червень 2017 року.

Згідно висновків перевірки, ТОВ ВКФ "ЕЛТА" завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2017 року у сумі 2 965 974, 49 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ТПК "СТАРК".

Судом встановлено, що 05.05.2017 між ТОВ ВКФ "ЕЛТА" (покупцем) та ТОВ "ТПК "СТАРК" (постачальником) укладено договір поставки №7/5, у відповідності до якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору передавати у власність покупця товар та сировину для виробництва рідини для зняття лаку, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовляти даний товар, приймати і оплачувати останній. Найменування товару, його асортимент, умови постачання та ціни визначаються сторонами у специфікації та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Розрахунок за кожну партію товару повинен бути здійснений покупцем на умовах 90-денної відстрочки платежу з моменту поставки товару. Оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування суми вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника, а також шляхом взаємозарахування однорідних зустрічних вимог, або в інший спосіб, не заборонений законодавством України (а.с.211-213, т.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ТОВ ВКФ "ЕЛТА" було поставлено товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), що підтверджено податковими та видатковими накладними (а.с.214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230, 232, 234, 236, 239-258 т.1).

Перевезення товару та доставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229, 231, 233, 235, 237 т.1).

Відображення у бухгалтерському обліку ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" отримання сировини від ТОВ "ТПК "СТАРК" на суму 3559169,39 грн. підтверджено долученим до матеріалів справи оборотом по рахунку 6851 за травень 2017 та червень 2017 року (а.с.165-167 т.2).

Згідно дослідженого судом договору цесії (відступлення права вимоги) №7/5/1 від 27.09.2017, укладеного між ТОВ "ТПК "СТАРК" (цедент), ТОВ "ТБК ГАРАНТ" (цесіонарієм) та ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" (боржником), цедент передав цесіонарію, а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентові, і став кредитором у зобов'язаннях боржника перед цедентом, яке випливає з договору №7/5 від 05.05.2017. Цесіонарій набув право вимагати від боржника грошову суму у розмірі 3559169,39 грн. (а.с.259 т.1).

3. Щодо порушень по взаємовідносинам з ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" (код 41054843) за травень 2017 року.

Перевіркою встановлено завищення ТОВ ВКФ "ЕЛТА" від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2017 року у сумі 467 587, 40 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ".

Судом встановлено, що 04.05.2017 між ТОВ ВКФ "ЕЛТА" (покупцем) та ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" (постачальником) укладено договір поставки №04/05, у відповідності до якого постачальник зобов'язується передати покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його вартість у строки, визначені договором. Найменування, асортимент, кількість і сума вартості товару вказується в накладній, що є невід'ємною частиною договору. Оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, а також шляхом взаємозарахування однорідних зустрічних вимог, або в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Оплата за товар здійснюється на підставі накладної протягом 90 календарних днів з моменту поставки товару (а.с.167-168, т.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ТОВ ВКФ "ЕЛТА" було поставлено товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), а саме сировину для виробництва рідини для зняття лаку на загальну суму 467 587, 40 грн., ПДВ 93 517, 48 грн., що підтверджено податковим та видатковими накладними (а.с.169, 172 т.1).

Перевезення товару та доставка товару підтверджена товарно-транспортною накладною з відомостями про вантаж (а.с.170 т.1).

Відображення у бухгалтерському обліку ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" отримання сировини від ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ" на суму 561104,88 грн. підтверджено долученим до матеріалів справи оборотом по рахунку 6851 за травень 2017 та червень 2017 року (а.с.169-170 т.2).

Розрахунки між контрагентами проведено шляхом проведення операцій з відступлення права вимоги згідно договору цесії від 07.06.2017 №07/06/17 (а.с.173).

4. Щодо порушення норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "ПУЛЬС-Н".

Судом встановлено, що 01.07.2017 між ТОВ ВКФ "ЕЛТА" (покупцем) та ТОВ "ПУЛЬС-Н" (постачальником) укладено договір поставки №18/07, у відповідності до якого постачальник зобов'язується протягом терміну дії договору передавати у власність покупця товар та сировину для виробництва рідини для зняття лаку, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовляти даний товар, приймати і оплачувати останній. Найменування товару, його асортимент, умови постачання та ціни визначаються сторонами у специфікації та/або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору. Розрахунок за кожну партію товару повинен бути здійснений покупцем на умовах 90-денної відстрочки платежу з моменту поставки товару. Оплата здійснюється в гривнях, шляхом перерахування суми вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника, а також шляхом взаємозарахування однорідних зустрічних вимог, або в інший спосіб, не заборонений законодавством України (а.с.174-176, т.1).

Відповідно до зазначеного договору на адресу ТОВ ВКФ "ЕЛТА" було поставлено товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ), а саме товари та сировину для виробництва рідини для зняття лаку на загальну суму 655750 грн., ПДВ 131150 грн., що підтверджено податковим та видатковими накладними (а.с.177, 179, 181, 183, 186, 188, 190, 192, 195-209 т.1).

Перевезення товару та доставка товару підтверджено товарно-транспортними накладними з відомостями про вантаж (а.с.178, 180, 182, 185, 189, 191, 193 т.1).

Відображення у бухгалтерському обліку ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" отримання сировини від ТОВ ""ПУЛЬС-Н" на суму 786900 грн. підтверджено долученим до матеріалів справи оборотом по рахунку 6851 за липень 2017 року (а.с.172-173 т.2).

Розрахунки між контрагентами проведено шляхом проведення операцій з відступлення права вимоги згідно договору цесії від 26.09.2017 №18/07/17 (а.с.174 т.1).

Аналіз наданої суду належним чином оформленої первинної бухгалтерської документації підтверджує фактичне здійснення ТОВ ВКФ "ЕЛТА господарських взаємовідносин з вищевказаними контрагентами.

В якості доказу використання сировини, отриманої від ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ", ТОВ "ТПК "СТАРК", ТОВ "ПУЛЬС-Н" у виробництві рідини для зняття лаку суду надано аналіз рахунку 201 (сировина й матеріали) за травень 2017 року - січень 2018; оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 (сировина й матеріали) за травень 2017 року - січень 2018; планово фактичний аналіз випуску продукції за травень 2017 - січень 2018 року (а.с.126-244 т.1, 1-112 т.38).

Вказані докази підтверджують відображення у бухгалтерському обліку ТОВ ВКФ "ЕЛТА" отримання сировини від постачальників ТОВ "ПО "ДЕТАЛЬ", ТОВ "ТПК "СТАРК", ТОВ "ПУЛЬС-Н" на суму 4 907 174, 27 грн. з ПДВ та використання її у виробництві рідини для зняття лаку.

На підтвердження розрахунків з новим кредитором ТОВ "ТБК ГАРАНТ" (колишній ТОВ "ТБ " КОСМЕТИК ТРЕЙД") згідно договору цесії № 7/5/1 від 27.09.2017, договору цесії № 07/06/17 від 07.06.2017 та договору цесії № 18/07/01 від 26.09.2017 до матеріалів справи долучено наданий позивачем звіт по проводках за листопад 2016 року - грудень 2018 року по субрахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками), виписки по рахунку у банку за 08.12.2017, 25.01.2018, 05.03.2018. Із вказаних письмових доказів вбачається, що ТОВ ВКФ "ЕЛТА" здійснено розрахунок із новим кредитором ТОВ "ТБК ГАРАНТ" у сумі 4907174, 27 грн. (а.с.113-118, т.38).

Також ТОВ ВКФ "ЕЛТА" до матеріалів справи надані письмові докази, які підтверджують реалізацію товару, отриманого від постачальників та подальше використання придбаних товарів у своїй господарській діяльності (т.3-31).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 137.1 ст.137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Таким чином, визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток відбувається з урахуванням отриманого платником доходу від будь-якої діяльності та витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку. При цьому, витрати певного періоду визначаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені, тобто повинен бути наявний зв'язок здійснених витрат з господарською діяльністю платника.

Під час перевірки ревізорам були надано пакет первинної документації на підтвердження господарських взаємовідносин з вищевказаними контрагентами, а тому висновки контролюючого органу про "нереальність" вказаних господарських операцій, відсутність юридичної сили та доказовості первинних документів є упередженими та хибними.

Тому, при дотриманні позивачем законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів за результатами фактично здійснених господарських операцій, відсутні підстави для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток до сплати в бюджет на загальну суму 7182137 грн., у тому числі по періодах: за 2016 рік у сумі 3748575 грн., за І півріччя 2017 року у сумі 3433562 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті); придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Позивачем було включено податкові накладні до складу податкового кредиту за період, що підлягав перевірці, відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України. Будь-яких заперечень щодо складання, оформлення та реєстрації податкових накладних у податкового органу не виникло.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону № 996-ХІV, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В акті перевірки не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону. Контрагенти позивача на момент здійснення господарських операцій з ним були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Крім того, у акті перевірки не спростовано факту наявності контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Складений за результатами перевірки акт перевірки не містить документальних підтверджень порушень при відображенні в обліку взаємовідносин з контрагентами за період, що підлягав перевірці. Вказане свідчить про те, що всі висновки у акті стосовно порушень позивача при роботі з контрагентами зроблені виключно з припущень перевіряючих, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015.

В акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за укладеними договорами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету укладеного договору з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом не виявлено.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладені позивачем правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача нормам цивільного законодавства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Як зазначалося вище, первинні бухгалтерські документи в повному обсязі були надані позивачем та долучені судом до матеріалів справи, а тому правомірність формування витрат та податкового кредиту позивача підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, в акті перевірки відповідач посилається на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних (далі - ТТН).

Посилання контролюючого органу на дефектність товарно-транспортних накладних як на підставу нереальності господарських операцій є необґрунтованим, оскільки ТТН є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, ТТН складається вантажовідправником й після прийняття вантажу водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Оскільки ТОВ ВКФ "ЕЛТА" не є ані вантажовідправником, ані перевізником, не складає товарно-транспортні накладні, тому товариство позбавлене можливості впливати на її заповнення третіми особами, відповідно, не може нести відповідальність за деякі дефекти у заповненні такого документу.

Щодо посилань відповідача про відсутність взаємовідносин контрагентів позивача з власниками приміщень, зазначених як адреси навантаження товарів у ТТН, що в подальшому були поставлені позивачу, слід зазначити наступне. Аналізом долучених до матеріалів справи договорів поставки вбачається, що поставка товару на склад покупця здійснювалась на умовах DDP - склад покупця, а тому продавець надав готовий до розвантаження товар на склад покупця. Отже, договорами поставки не передбачено поставку товару саме зі складів контрагента позивача, а тому факт навантаження товару не на складі постачальника не спростовує факт здійснення даних господарських операцій.

Крім того, вимогами податкового обліку взагалі не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат.

Наведене має місце і в практиці Вищого адміністративного суду України (ухвала від 21.06.2017 у справі №К/800/31835/16): "Судами обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу щодо відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, подорожніх листів чи транспортних накладних, оскільки наявність чи відсутність останніх у товариства є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язано з дотриманням вимог податкового законодавства".

З огляду на наведене, при відсутності обов'язку складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат, наявність товарно-транспортних накладних з помилками допущеними при їх заповненні, не можуть свідчити про відсутність самої господарської операції з постачання товару.

Такої думки дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 06.02.2018 по справі №821/589/17.

Стосовно відсутності сертифікатів якості та походження на товар, що були отримані позивачем від ТОВ "Мері Косметик" необхідно зауважити, що сертифікати не є обов'язковими первинним документами бухгалтерського обліку, що повинні складатись під час проведення господарських операції.

Сертифікати походження складаються для потреб митних процедур і як правило не застосовуються при постачанні товарів між резидентами країни на її внутрішній території.

Відповідно до п.п.75.1.2, п.75.1, ст.75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Сертифікати якості та відповідності на товари не є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", не містять в собі відомості про господарську операцію, не пов'язані з нарахуванням та сплатою податків та не можуть підтверджувати чи навпаки, в разі їх відсутності, спростовувати факт проведення господарських операцій. Зазначені документи, у відповідності до ст.83 Податкового кодексу України не входять до кола матеріалів які є підставим для висновків під час перевірки та у відповідності до ст.85 Податкового кодексу України не обов'язкові для надання платником податків під час перевірки.

Аналогічний висновок викладений в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.05.2017 року по справі № К/800/36463/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

В акті перевірки також зазначається про те, що операції позивача із його контрагентами не підтверджуються стосовно наявності трудових ресурсів, які необхідні для виконання умов за договорами постачання ( в тому числі перевезення товару на склад покупця).

Слід зазначити, що в акті перевірки не наводиться жодних доказів щодо відсутності трудових ресурсів у контрагента, лише посилання на надану податкову звітність. Такий підхід податкового органу є формальним та упередженим. Оскільки, діюче законодавство України, не позбавляє та не виключає можливість залучення робочої сили (трудових ресурсів) за трудовими договорами або за цивільно-правовими договорами без приймання їх в штат підприємства.

Податковим органом не доведено відсутність укладення контрагентом позивача трудових або цивільно-правових угод.

Крім того, з позиції Вищого адміністративного суду України по справі №2а-16514/10/2070, викладеної у постанові від 13.07.2015, не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій з огляду на відсутність у них достатніх трудових ресурсів, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобов'язань за договором.

Обставини на які посилається податковий орган не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України по справі № К/800/41046/15, по справі № К/800/47664/13.

Проте, слід зазначити, що чинним законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Також, контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених позивачем з контрагентами, як не було надано і доказів про наявність встановлених фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

В свою чергу, перевіркою встановлено та не заперечено відповідачем, обсяг матеріальної бази та власних основних фондів ТОВ ВКФ "ЕЛТА", про що зазначено у Додатку №2 до Акту перевірки, а саме: загальна чисельність працюючих складає 155 осіб машини та обладнання - 104 шт. Отже, ТОВ ВКФ "ЕЛТА" мало ресурси та можливість розвантажити поставлену сировину та товари, використовуючи власні ресурси, що не суперечить умовам Договору поставки (DDР - склад покупця: м. Запоріжжя, вул. Музикальна, 2).

Вказане також підтверджено долученими до матеріалів справи доказами: довідки про працівників ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" станом на 01.01.2017 та 01.01.2018; копія ліцензії серії АЕ №637774 від 03.04.2015; копії договорів оренди нежитлових приміщень від 01.06.2016, 29.12.2017, 01.09.2016; перелік основних засобів ТОВ "ВКФ "ЕЛТА" від 01.01.2018; анкета (а.с.130-156, т.38).

Посилання відповідача, на результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача суд розцінює безпідставними, а результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо контрагентів позивача не можуть бути допустимими доказами по справі, оскільки чинним законодавством України не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками по ланцюгу вимог законодавства з оподаткування в їх господарській діяльності і можливі неправомірні дії і у разі припущення ними будь-яких порушень нести за них негативні наслідки у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникає в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг), так як згідно Конституції і податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність, згідно якої припущені порушення одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Обґрунтування податковим органом своїх висновків про нереальність господарської операції на підставі інформаційних баз даних є невмотивованими, оскільки у своїй діяльності відповідач повинен керуватися Конституцією України, Податковим кодексом України, законами України, іншими нормативними актами, відповідно до яких об'єктом документальної перевірки є первинні документи, які використовуються в бухгалтерському і податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, тоді коли інформаційні бази даних податкового органу не є об'єктом документальної перевірки.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Звітування контрагентів до контролюючих органів не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Такої позиції дотримується Верховний суд при розгляді справи №808/1543/17, що висвітлена у постанові від 17.04.2018.

Крім того, позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов'язань, адже платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права.

При цьому, не мають жодної преюдиційної сили та жодним чином не спростовують факту реального здійснення господарських операцій між контрагентами позивача та ТОВ ВКФ "ЕЛТА" наявність кримінальних проваджень №42017080000000154 від 21.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України та № 32017100060000017 від 10.03.2017 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України.

Контролюючий орган посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що вказані підприємства (серед яких ТОВ "Мері Косметик", ТОВ "Оптима Косметик") зареєстровані на номінальних керівників та засновників, у тому числі із числа учасників "конвертаційного центру", які реального відношення до їх діяльності не мають та управління рахунками не здійснюють.

При оцінці вказаного вище кримінального провадження як допустимого чи недопустимого доказу у справі слід врахувати правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі від 14.11.2012 року № 2379, який вказав, що обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена ч. 4 ст. 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, установлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України (норма в старій редакції КАС України).

Для повного з'ясування обставин по справі, судом було задоволено клопотання відповідача та здійснено заходи для витребування доказів для з'ясування обставин подальшого ходу кримінальних проваджень №42017080000000154 від 21.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України та № 32017100060000017 від 10.03.2017 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212 Кримінального кодексу України (ухвали суду від 19.04.2018, а.с.179-184, т.38).

ОСОБА_3 Запорізької області від 15.05.2018 №17/3-3647-17 суду надіслано копію протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 06.03.2018 у кримінальному провадженні №42017080000000154 від 21.03.2017, з якого вбачається відмова останнього від надання будь-яких свідчень на підставі ст.63 Конституції України (а.с.204-205, т.38).

Крім того, листом повідомлено що допити інших службових осіб, в тому числі ТОВ "Мері Косметик" під час розслідування вказаного кримінального провадження не проводилися (а.с.204 т.38).

Інших доказів суду не надано.

Враховуючи наведене, за відсутності вироку суду, яким би було встановлено, що саме господарські операції між контрагентами та ТОВ ВКФ "ЕЛТА" є фіктивними, своє твердження про відсутність підтвердження реальності даних господарських операцій контролюючий орган має доводити на загальних підставах.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням відповідача, суд виходить з приписів ч. 2 ст.2 КАС України, відповідно до яких встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч.2 ст.77 КАС України).

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконав.

Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2). Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.3). Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. (ч.4).

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

З огляду на зазначені приписи законодавства, суд дійшов висновку, що матеріали надані відповідачем в обґрунтування підстав складання акту перевірки та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не є належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами порушень позивачем норм податкового законодавства в перевіряємому періоді при вчиненні ним господарських операцій з постачальниками, переліченими в акті перевірки.

Статтею 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1). Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2). Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності(ч.3).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 10.11.2017, спростовані доказами, отриманими в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто не з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 142503,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням №278 від 19.02.2018 (а.с.23, т.1).

Відтак, судовий збір у розмірі 142503,09 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТА" (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.2, код ЄДРПОУ 23790967) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2017, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) №0016031409 від 01.12.2017 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 66593 (шістдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто три) грн. 00 коп. за листопад 2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) №0016041409 від 01.12.2017 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2251476 (два мільйони двісті п'ятдесят одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 00 коп., в тому числі за податковим зобов'язаннями на суму 1500984 (один мільйон п'ятсот тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 750492 (сімсот п'ятдесят тисяч чотириста дев'яносто дві) грн. 00 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) №0016051409 від 01.12.2017 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2016 рік на суму 3748575 (три мільйони сімсот сорок вісім тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. та за 1 півріччя 2017 року на 3433562 (три мільйони чотириста тридцять три тисячі п'ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "ЕЛТА" (69083, м.Запоріжжя, вул.Музична, буд.2, код ЄДРПОУ 23790967) судовий збір у розмірі 142503 (сто сорок дві тисячі п'ятсот три) грн. 09 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02.07.2018.

Суддя І.В. Садовий