Рішення

від 23.05.2018 по справі 826/7514/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2018 року №826/7514/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Фарби України до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд) , надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Фарби України , (далі - позивач) , до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, (далі - відповідач) , про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2016 року №0008671201, №0008681201, (далі - оскаржувані податкові повідомлення-рішення) .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Шулежко В.П.) від 19 травня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі.

05.07.2016 року позивач подав до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0008671201 та№0008681201 від 20.04.2016 р. на загальну суму 132 435, 00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №6575-17 від 06.06.2016 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу №493 від 06.06.2016 року.

У подальшому, у зв'язку із припиненням повноважень судді Шулежка В.П. щодо здійснення правосуддя, у провадженні якого перебувала справа та ним не розглянута по суті, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для її подальшого розгляду і вирішення визначено суддю Шрамко Ю.Т., на підставі чого ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2017 року справу прийнято до провадження судді Шрамко Ю.Т.

23 травня 2017 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем відкликано податкову вимогу №6575-17 від 06.06.2016 р. та рішення про опис майна в податкову заставу №493 від 06.06.2016 р., а тому позовні вимоги залишено без змін в частині скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у супереч вимогам законодавства та на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

18.04.2016 р. ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість з питань своєчасності сплати до державного бюджету узгоджених (грошових) зобов'язань по ТОВ ВКФ Фарби України (код ЄДРПОУ 3108022), за результатами якої складено акт від 18.04.2016 року №3737/26-58-12-01-09-31108022.

За результатами перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань встановлено порушення ТОВ ВКФ Фарби України граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві 20.04.2016 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0008671201 та №0008681201.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом:

- ведення обліку платників податків;

- інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

- перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

- моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Стаття 75 ПК України передбачає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Порядок проведення камеральної перевірки передбачений статтею 76 Податкового кодексу України.

Так, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.2 ст. 86 ПК України, за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

10 травня 2016 року ТОВ ВКФ Фарби України отримало лист від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з актом камеральної перевірки №3737/26-58-12-01-09-31108022 від 18.04.2016 року та податковими повідомленнями-рішеннями №0008671201 та №0008681201 від 20.04.2016 року.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ ВКФ Фарби України звернулося до суду з позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 15.10.2014 р. по 28.10.2014 р. ДПІ здійснено документальну позапланову перевірку ТОВ ВКФ Фарби України щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ Альфабудсервіс (код ЄДРПОУ 32978624) їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.

Під час перевірки встановлено порушення ТОВ ВКФ Фарби України пп. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201, пп. 198.3 ст. 198, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінснів України №88 від 25.05.1995 року, п. 9.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 664 593, 00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки 19.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502202 на суму 664 593, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0000502202 від 19.11.2014 року ТОВ ВКФ Фарби України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 року у задоволенні позову ТОВ ВКФ Фарби України про скасування податкового повідомлення-рішення №0000502202 від 19.11.2014 року відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 року залишено без змін.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає, що з незрозумілих причин ДПІ визначено кінцеву дату для виконання ТОВ ВКФ Фарби України узгодженого податкового зобов'язання - 31.07.2015 р., коли ухвала Київського апеляційного суду міста Києва набрала законної сили з дати прийняття, а саме 11.06.2015 р.

Стаття 255 КАС України регламентує, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 359 КАС України, постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Як встановлено п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

- згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

- дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п. 56.15 ст. 56 ПКУ скарга, подана із дотриманням строків, визначених п. 56.3 ст. 56 ПКУ, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (абзац другий п.п. 56.17.5 п. 56.18 ст. 56 ПКУ).

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий п. 56.18 ст. 56 ПКУ).

Відповідач зазначає, що граничний строк сплати по податковому повідомленню-рішенню №0000502202 від 19.11.2014 року є 31.07.2015 року, однак ніким із сторін у справі дане повідомлення-рішення не надано.

З урахуванням викладених норм та встановлених судом обставин, вбачається, що днем узгодження зобов'язання є день набрання рішення суду законної сили - 11.06.2015 р., а отже суд погоджується з позицією позивача, що кінцевою датою для виконання узгодженого податкового зобов'язання є 21.06.2015 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на те, що відповідач нараховував штрафні санкції за період 14.08.2015 року по 11.09.2015 року, в той час коли рахунки та кошти на рахунках були заарештовані, що виключало можливість погашення боргу.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2015 року у адміністративній справі № 826/15968/15задоволено адміністративний позов ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС в м.Києві до ТОВ ВКФ Фарби України про зупинення видаткових операцій на всіх розрахункових рахунках у банках.

В той же час, як вбачається з адміністративного позову та долучених матеріалів, 11.08.2015 року до установи банку, в якій має рахунки ТОВ ВКФ Фарби України , було надіслано вищезазначену постанову суду, яка банком отримана 14.08.2015 року, та зупинено всі видаткові операції.

21.08.2015 року позивачем було подано до ДПІ лист №39/15 від 18.08.2015 року з переліком майна, що передається в податкову заставу для відновлення видаткових операцій на заблокованих рахунках

09.09.2015 року ДПІ складено акт №25 опису майна ТОВ ВКФ Фарби України , що передається у податкову заставу.

11.09.2015 року ДПІ направлено до банківської установи листа №23811/10/26-58-23-01-16 про розблокування рахунків та відновлення видаткових операцій ТОВ ВКФ Фарби України .

14.09.2015 року ТОВ ВКФ Фарби України платіжним дорученням №942 перераховано до бюджету суму в розмірі 978 292 грн. 22 коп. для погашення існуючого податкового боргу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08.2015 року залишено без змін.

Як вбачається із платіжного доручення №683 від 26.06.2015 року, позивачем 26.06.2015 року було здійснено сплату ПДВ за травень в розмірі 4510 грн., про що й зазначено в платіжному дорученні.

В той же час, з ІКП вбачається списання відповідачем переплати на суму 4510 грн. 25.08.2015 року в погашення заборгованості по податковому повідомленню-рішенню №0000502202 від 19.11.2014 року.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.06.2015 по справі № 21-377а15 здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений Податковим кодексом України, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений Податковим кодексом України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету. Дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених Податковим кодексом України.

Контролюючий орган не застосовує до суб'єкта господарювання штрафні санкції у випадку несвоєчасного перерахування (неперахування) податків, зборів, платежів до бюджетів та державних цільових фондів з вини банку, у тому числі внаслідок регулювання НБУ економічних нормативів такого банку.

Тобто, за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Таким чином, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем здійснено списання переплати, внесеної 26.06.2015 року, у розмірі 4510 грн. - 25.08.2015 року та неправомірно нараховано штрафні санкції.

В той же час, незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплати основної суми податкового зобов'язання, а податковий орган, відповідно від стягнення такого податкового боргу.

Що стосується тверджень позивача про відсутність в ІКП суми 22341 грн. 00 коп., то вони є безпідставними, оскільки дана сума є відображеною.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.07.2016 року задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №9 про закриття кримінального провадження №32016100090000060 від 17.06.2016 року та звільнено директора ТОВ ВКФ Фарби України ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, яке полягає в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

В описовій частині даної ухвали встановлюється, що ТОВ ВКФ Фарби України в повному обсязі сплатило податковий борг та завдані державі збитки, що окрім платіжних доручень підтверджується листом ДПІ №23/26-58-16-09 від 27.01.2016 року, в якому зазначено, що станом на 27.01.2016 року заборгованість по сплаті податків та штрафних санкцій у ТОВ ВКФ Фарби України відсутня.

У зв'язку з вищевикладеним залишаються незрозумілими підстави встановлення актом №3737/26-58-12-01-09-31108022 від 18.04.2016 року камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань) штрафних санкцій за періоди з 31.07.2015 року по 15.09.2015 року, в той час як станом на 27.01.2016 року відповідачем встановлено та підтверджено відсутність у ТОВ ВКФ Фарби України заборгованості за дані періоди.

Крім цього, як повідомляє позивач, 11.08.2015 року до установи банку, в якій має рахунки ТОВ ВКФ Фарби України , було надіслано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2015 року про припинення видаткових операцій на рахунках ТОВ ВКФ Фарби України , отримано банком 14.08.2015 року.

11.09.2015 року ДПІ направлено до банківської установи листа №23811/10/26-58-23-01-16 про розблокування рахунків та відновлення видаткових операцій ТОВ ВКФ Фарби України .

14.09.2015 року ТОВ ВКФ Фарби України платіжним дорученням №942 було перераховано до бюджету суму в розмірі 978 292, 22 грн., що є погашенням існуючого податкового боргу.

Таким чином, позивач звертає увагу, що відповідач нараховує штрафні санкції за період, коли рахунки та кошти на них були заарештовані, що виключало можливість погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний:

- стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;

- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку);

- подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством;

- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки;

- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації);

- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

- забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом;

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, суд погоджується зі твердженнями позивача, що податковий борг він не мав можливості сплатити з незалежних від нього причин.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи передбачено: установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Тобто, обмеження стосовно проведення перевірок (в частині їх проведення виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України) стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження. Тобто, визначальним у даному випадку є обсяг доходів за попередній рік.

Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 03.11.2016 №1728 перше речення абзацу першого пункту 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., №№ 7-9, ст. 55) викладено в такій редакції:

"3. Установити, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України".

Тобто без дозволу Кабінету Міністрів України можна перевірити лише ті суб'єкти господарювання, у яких дохід за рік, що передував перевірці, перевищив 20 мільйонів гривень або ті які ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, а також перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивач будь-яких заяв до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення перевірки не подавав. Докази того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано. Сума загального оподатковуваного доходу, отриманого позивачем становить менше 20 мільйонів.

Отже, ініціювання податковим органом камеральної перевірки позивача вчинено за відсутності визначених на це законом підстав, а тому відповідач, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, діяв не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу, що згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ТОВ ВКФ Фарби України до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1986,52 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Фарби України до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, код ЄДРПОУ 39471390) від 20 квітня 2016 року №0008671201 та №0008681201.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Фарби України (місцезнаходження: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корп. 6, код ЄДРПОУ 31108022) сплачений ним судовий збір у розмірі 1986,52 грн. (тисяча дев'ятсот вісімдесят шість гривень п'ятдесят дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко