Рішення

від 11.06.2018 по справі 179/1954/17

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/1954/17

провадження № 2/179/112/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадщину по праву спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання права власності на спадщину по праву спадкування за заповітом.

Позивач в позові посилається на те,що 11 грудня 1999 року помер його батько - ОСОБА_3. Після його смерті залишилася спадщина, що складається з:

-житлового будинку розташованого по вул. Робоча, 12, с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області;

-земельної ділянки площею 0,2500 га;

-земельної ділянки площею 0,2690 га.

Після смерті батька фактично спадщину прийняла мати позивача (дружина померлого) - ОСОБА_4, однак свідоцтво про право на спадщину на вказане майно не отримувала.

01 жовтня 2015 року померла його мати - ОСОБА_4. Після її смерті залишилася спадщина, що складається з:

-житлового будинку розташованого по вул. Робоча, 12, с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області;

-земельної ділянки площею 0,2500 га;

-земельної ділянки площею 0,2690 га;

-земельної ділянки площею 0,880 га;

-земельної ділянки площею 5,470 га;

-грошових внесків.

За життя мати позивача склала заповіт від 12 березня 2003 року, посвідчений секретарем Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за № 42, в якому вказала позивача як єдиного спадкоємця всього свого майна.

У встановлений законом строк, позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Але у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовили, оскільки між ним та його братом ОСОБА_2 виник спір щодо порядку спадкування. Відповідач ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині, оскільки на момент смерті матері був непрацездатним.

Позивач вважає, що ОСОБА_2 необхідно усунути від спадкування, оскільки останні роки життя позивач проживав разом з матір'ю та доглядав за нею, здійснював витрати на придбання ліків, оскільки вона тривалий час хворіла. Позивач зазначає, що відповідач - ОСОБА_2 ухилявся від свої обов'язків по утриманню матері та наданню їй допомоги.

На підставі наведеного, позивач вимушений звертатися до суду та просить усунути ОСОБА_2 від права на спадкування обов'язкової частки та визнати за ним право власності на житловий будинок, земельні ділянки та грошовий вклад по праву спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_5

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі. Раніше в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Раніше в судовому засіданні заперечив проти позову, зазначив, що має право на спадкування за законом на обов'язкову частку спадщини, оскільки на день смерті матері був пенсіонером. Крім того, відповідач зазначив, що постійно надавав допомогу матері, піклувався про неї.

Представник відповідача - Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області не з'явилися, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без їхньої участі.

Дослідивши докази, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками позивача - ОСОБА_6 та відповідача - ОСОБА_2 (а. с. 12, 15).

ОСОБА_3 помер 11 грудня 1999 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 623643 (а. с. 11).

ОСОБА_3 належали на праві власності:

-житловий будинок розташований по вул. Робоча, 12, с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області (а. с. 16);

-земельна ділянка площею 0,2500 га (а. с. 15, 25-27);

-земельної ділянки площею 0,2690 га (а. с. 15, 22-24).

У відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Оскільки ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала у житловому будинку, який належав її померлому чоловіку ОСОБА_3, вона визнається такою, що прийняла спадщину, у відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК України (1963 р.).

Мати позивача та відповідача - ОСОБА_5 склала заповіт від 12 березня 2003 року, посвідчений секретарем Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та зареєстрований в реєстрі за №42, в якому вказала позивача як єдиного спадкоємця всього свого майна (а. с. 9).

ОСОБА_5 померла 01 жовтня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 655196 (а. с. 12).

Після смерті ОСОБА_5 позивач та відповідач подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини (а. с. 77-78). ОСОБА_7 подав до нотаріальної конотри заяву про відмовився від прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а. с. 79).

12 червня 2016 року листом нотаріуса ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки між ними виник спір щодо порядку спадкування (а. с. 95).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

ОСОБА_5 на праві власності належали:

-земельна ділянка площею 0,880 га (а. с. 13);

-земельна ділянка площею 5,470 га (а. с. 14);

-грошові внески (а. с. 20).

Згідно ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач - ОСОБА_2 є пенсіонером з 17.02.2015 року, у зв'язку із чим є непрацездатною особою, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а. с. 90 - зворот).

У відповідності до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем в судовому засіданні заявлена вимога щодо усунення ОСОБА_2 від права на спадкування обов'язкової частки у спадщині, після смерті ОСОБА_5 Позивач у позовній заяві та в судовому засіданні посилався про те, що відповідач - ОСОБА_2 ухилявся від надання допомоги матері, яка через похилий вік була в безпорадному стані, однак суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про вказані обставини, що є обов'язковою умовою усунення спадкоємця від спадкування.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповіту, який залишила його померла мати, тому має право на спадкування за заповітом на ? частки майна спадкодавця. Крім того, відповідач - ОСОБА_2 має право на обов'язкову частку у спадщині у розмірі половини частки, яка б належала йому у разі спадкування за законом, що становить ? частина спадкового майна.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом враховано, що за повивачем визнано право власності в тій частині, яка не оспорювалася відповідачем та відмовлено у задоволенні необґрунтованих позовних вимог, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне покласти судові витрати на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 1222, 1235, 1245, 1261 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_2) після ОСОБА_5 померлої 01 жовтня 2015 року в порядку спадкування за заповітом право власності на ? частини:

-житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. Робоча, 12, в с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, що складається з: А - житловий будинок, загальною площею 74.6 кв. м., житловою площею 41,1 кв. м.; а - сіни; Б - літня кухня; б - прибудова; В - сарай; Г - гараж; Д - сарай; п - погріб; Е - шийка погреба; П - погріб; З - сарай; К - сарай; Л - сарай; М - вбиральня; Ж - сарай; № 1 - колодязь; № 2 - хвіртка; № 3 - ворота; № 4 - паркан; № 5 - паркан; № 6 - хвіртка; № 7 - металева сітка; № 8 - навіс;

-земельної ділянки площею 0, 2500 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), розташованої по вул. Робоча, 12, в с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222384000:02:002:0318;

-земельної ділянки площею 0,2690 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої по вул. Робоча, 12, в с. Личкове Магдалинівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1222384000:02:002:0317;

-земельної ділянки площею 0,880 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розміщеної на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія Р2 № 211381 від 07 серпня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 1089;

-земельної ділянки площею 5,470 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1222384000:01:002:0056), право власності на яку посвідчено державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ДП № 130576 від 20 вересня 2002 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9738.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук