Постанова

від 26.06.2018 по справі 759/1334/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 759|1334|16-к

провадження № 51-3139км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданої ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27 липня 2017 року в кримінальному провадженні №42013110060000459 заобвинуваченням

ОСОБА_6 ,громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Києва, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 07 лютого 2017року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та виправдано у зв`язку з встановленою відсутністю в її діяннях складу кримінальних правопорушень.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 27 липня 2017 року вирок місцевого суду залишено без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, в тому, що вона у квітні-серпні 2012 року підробила у декількох примірниках декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а саме: «Реконструкція індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 », шляхом внесення у документ неправдивих відомостей та у подальшому використала їх.

Окрім того, ОСОБА_6 у квітні-серпні 2012 року внесла у примірник № 1 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації недостовірні відомості у графи № 9, 11, 11-1, 12.

На сторінці № 6 Декларації під надрукованим текстом «Мені відомо, що за подання не в повному обсязі та недостовірність даних, зазначених у декларації про готовність об`єкту до експлуатації, встановлена відповідальність відповідно до закону», ОСОБА_6 виконала свій підпис.

На кожній сторінці примірнику № 1 Декларації «Реконструкція індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 » ОСОБА_6 виконала свій підпис, чим підтвердила повноту та достовірність даних, зазначених у документі, та отримала право реєстрації вказаної декларації уповноваженим органом з послідуючим прийняттям в експлуатацію об`єкта після закінчення будівництва.

У період з квітня по серпень 2012 року ОСОБА_6 внесла у примірник № 2 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації недостовірні відомості у графи № 9, 11, 11-1.

На сторінці № 6 Декларації під надрукованим текстом «Мені відомо, що за подання не в повному обсязі та недостовірність даних, зазначених у декларації про готовність об`єкту до експлуатації, встановлена відповідальність відповідно до закону», ОСОБА_6 виконала свій підпис.

На кожній сторінці примірнику № 2 Декларації «Реконструкція індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 » ОСОБА_6 виконала свій підпис та отримала право реєстрації вказаної декларації уповноваженим органом з послідуючим прийняттям в експлуатацію об`єкта після закінчення будівництва.

03 серпня 2012 року ОСОБА_6 подала завідомо підроблену декларацію у декількох примірниках про готовність об`єкта до експлуатації посадовим особам інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, які прийняли її та зареєстрували за вх. № 7/10-Ю-0308/66 від 03.08.2012 року.

31 травня 2013 року о 12:34 год. ОСОБА_6 під час розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області цивільної справи № 2-3881/12 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, про поділ майна подружжя, визнання права власності на добудову житлового будинку та частину земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнання частково недійсним державного акта на право власності на землю, ОСОБА_6 через представника ОСОБА_8 передала вказаний документ у якості письмового доказу до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

В результаті вищевказаних злочинних дій ОСОБА_6 спричинений юридичний наслідок у вигляді прийняття та розгляду суддею у якості письмового доказу та подальшого винесення 31.05.2013 року о 12 год. 50 хв. рішення про відмову узадоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_6 , Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа - відділ Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області, про поділ майна подружжя, визнання права власності, вселення та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення тапризначити новий розгляд в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, що призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів та уникнення останньою покарання. Зазначає про те, що місцевий суд допустився суперечностей в зазначенні підстав виправдування особи, в мотивувальній частині вироку послався на п. 3 ч. 1 ст. 373КПК України, а в резолютивній частині на ч. 2 ст. 373 КПК України з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи прокурора та не мотивував рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмовому запереченні на касаційну скаргу прокурора адвокат ОСОБА_9 просить судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Виправдана ОСОБА_6 просила судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Потерпілий ОСОБА_7 просив задовольнити касаційну скаргу та скасувати судові рішення.

Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим єрішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; вдіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3ст. 374 КПК Україниу разі визнання особи виправданою умотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України за недоведеністю, що в її діях є склад кримінальних правопорушень, дотримався вищезазначених вимог закону.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У своїй касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, що, на думку колегії суддів, є необґрунтованим.

Суд першої інстанції, ухвалюючи виправдувальний вирок, зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов правомірного висновку про те, що вони не підтверджують вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй злочинів.

При цьому докази винуватості ОСОБА_6 , на які посилалась сторона обвинувачення, перевірені судом та згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

З огляду на викладене, доводи прокурора про неправильну оцінку доказів обвинувачення, зроблену судом, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

Твердження прокурора про те, що місцевий суд допустився суперечностей у вироку в мотивувальній та резолютивній частинах в зазначенні підстав виправдування особи, не знайшли свого підтвердження таспростовуються змістом вироку.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, належним чином перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпну відповідь, й залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказував прокурор у своїй касаційній скарзі, Судом не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування судових рішень.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м.Києва від 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3