Постанова

від 20.06.2018 по справі 821/592/16

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А НО В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 821/592/16

Провадження № 11-426апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В. ,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонміськбуд на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року (у складі колегії суддів Федусика А. Г., Шевчук О. А., Зуєвої Л. Є.) у справі № 821/592/16 за позовом Житлово-будівельного кооперативу Потьомкінський (далі - ЖБК Потьомкінський ) до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - ГТУЮ у Херсонській області), приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Казачкової Марини Олегівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонміськбуд (далі - ТОВ Херсонміськбуд ), Житлово-будівельний кооператив Нове місто (далі - ЖБК Нове місто ), державний реєстратор Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Пигида Андрій Борисович (далі - державний реєстратор Пигида А. Б.), про визнання дій протиправними та скасування рішень ,

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ЖБК Потьомкінський звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до ГТУЮ у Херсонській області, приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Казачкової М. О., треті особи: ТОВ Херсонміськбуд , ЖБК Нове місто , державний реєстратор Пигида А. Б., у якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора та скасувати запис й рішення № 29191582 від 11 квітня 2016 року про припинення іншого речового права, а саме договору суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2016 року, укладеного між ТОВ Херсонміськбуд та ЖБК Потьомкінський , кадастровий номер ділянки 6510136900:01:001:1124, загальною площею 0,2130 га, що розташована за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 62а;

- скасувати запис (14143626) та рішення № 29232001 від 13 квітня 2016 року про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно іншого речового права, а саме договору суборенди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року, укладеного між ТОВ Херсонміськбуд та ЖБК Нове місто , кадастровий номер ділянки 6510136900:01:001:1124, загальною площею 0,2130 га, що розташована за вказаною вище адресою.

На обґрунтування своїх позовних вимог ЖБК Потьомкінський зазначив, що державний реєстратор усупереч вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон № 1952-IV) не встановив відповідності заявлених прав і поданих на реєстрацію документів, зокрема наявності факту виконання умов правочину, з яким закон або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 02 грудня 2016 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2017 року закрив провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали, оскільки справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.

У березні 2017 року ТОВ Херсонміськбуд звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року й направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ Херсонміськбуд зазначило, що у цій справі відсутній спір про право, оскільки позивач оскаржує дії державного реєстратора, які полягали у вчиненні реєстраційного запису про припинення суборенди земельної ділянки на підставі розірвання договору суборенди в односторонньому порядку, а тому цей спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 25 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за зазначеною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII Перехідні положення КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10 квітня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, Херсонською міською радою відповідно до п. 1 договору від 06 серпня 2015 року передано ТОВ Херсонміськбуд в оренду з правом передачі в суборенду земельну ділянку площею 0,2130 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:1124, за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 62 а.

07 квітня 2016 року між ТОВ Херсонміськбуд і ЖБК Потьомкінський укладено договір суборенди цієї земельної ділянки.

08 квітня 2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодав В. Г. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ЖБК Потьомкінський зареєстровано речове право - суборенда земельної ділянки загальною площею 0,2130 га, кадастровий номер 6510136900:01:001:1124, що розташована за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 62 а.

ТОВ Херсонміськбуд листом від 11 квітня 2016 року № 19 повідомило ЖБК Потьомкінський про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2016 року, цей лист позивач отримав 19 квітня 2016 року.

11 квітня 2016 року державним реєстратором Пигидою А. Б. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права ЖБК Потьомкінський суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6510136900:01:001:1124, яке виникло на підставі договору суборенди земельної ділянки від 07 квітня 2016 року.

13 квітня 2016 року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Казачковою М. О. за ЖБК Нове місто зареєстровано право суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6510136900:01:001:1124 на підставі договору суборенди земельної ділянки від 11 квітня 2016 року, укладеного між ТОВ Херсонміськбуд та ЖБК Нове місто .

Вважаючи протиправними дії державного реєстратора при вчиненні реєстраційного запису про припинення суборенди земельної ділянки на підставі розірвання договору суборенди в односторонньому порядку, ЖБК Потьомкінський просив його скасувати, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, тому ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями ст. 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

За змістом ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема,визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Порушуючи питання про скасування рішення державного реєстратора від 11 квітня 2016 року № 29191582 про припинення державної реєстрації речового права, а саме суборенди земельної ділянки, ЖБК Потьомкінський у позовній заяві обґрунтовує свої вимоги тим, що оскаржуване рішення вчинене на підставі неправомірно розірваного в односторонньому порядку ТОВ Херсонміськбуд договору суборенди.

За змістом ст. 1, 5, 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди землі на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі; за ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України правом оренди земельної ділянки є право, засноване на договорі. Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено правила, за якими право оренди земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього права, його оформлення відповідно до вимог Закону № 1952-IV.

З наведених норм вбачається, що право виникає (змінюється, припиняється) після державної реєстрації, однак на підставі договору чи відповідних правочинів.

Таким чином, протиправність дій державного реєстратора при вчиненні реєстраційного запису про припинення суборенди земельної ділянки можливо встановити тільки за наслідками розгляду справи про правомірність укладення/розірвання договору оренди між юридичними особами, оскільки, здійснюючи відповідні функції з державної реєстрації прав, орган державної реєстрації прав не перебував з позивачем у відносинах, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності щодо спірного права оренди земельної ділянки, а, відтак, не міг визнавати чи оспорювати майнові права позивача в розумінні ст. 15 Цивільного кодексу України.

Тобто у цій справі позивач просить захистити своє речове право у зв'язку із невиконанням однією із сторін умов цивільно-правової угоди, а тому цей спір не є публічно-правовим, а стосується договірних відносин і має вирішуватись за правилами ГПК України.

Мотиви та доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують цих висновків.

Скасування рішення державного реєстратора з проведення реєстраційних дій за договорами суборенди землі обов'язково будуть впливати на майнові права тієї юридичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення/розірвання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію/припинення речового права, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов правильного висновку, що спірні правовідносини пов'язані із захистом прав ЖБК Потьомкінський щодо користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з розірванням ТОВ Херсонміськбуд в односторонньому порядку договору оренди, а тому цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів .

Зважаючи на наведене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Відповідно до п .1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонміськбуд залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна Судді: Н.О. Антонюк С.В. Бакуліна В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. Кібенко В.С. Князєв Л.М. Лобойко Н.П. Лященко О.Б. Прокопенко Л.І. Рогач О.М. Ситнік О.С. Ткачук В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська