Рішення

від 02.07.2018 по справі 808/1522/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року (о 12 год. 00 хв.)Справа № 808/1522/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Бердянська ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №294-17 від 17.06.2015 про визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України та вважає, що, податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок, при цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради, а тому встановлені ст. 267 Податкового кодексу України правила оподаткування не можуть застосовуватись раніше 01 січня 2016 року. Ураховуючи викладене, наголошує на протиправності визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку на 2015 рік, тому просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 02.05.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання призначене на 30 травня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 18.05.2018 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №15418), у якому, зокрема, зазначає, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII від 28.12.2014, який набрав чинності відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, починаючи з 1 січня 2015 року, податкове законодавство України доповнено транспортним податком. Вказує, що відповідно до даних Центрального сервісу ДАІ МВС України АІС Автомобіль встановлено, що у власності позивача є легковий автомобіль Toyota High-Lander, 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб. см, який відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України є об'єктом оподаткування транспортним податком. Згідно із чинним законодавством позивачу був нарахований транспортний податок у розмірі 25 000,00 грн., а тому просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 у 2015 році був власником автомобіля марки Toyota модель High-Lander, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується відомостями з бази НАІС МВС України та листом Центру надання послуг, пов'язаних з використанням м. Бердянська, Бердянського та Приморського районів ГУ МВС в Запорізькій області №284 від 10.02.2015.

17.06.2015 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України Бердянською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, винесено податкове повідомлення-рішення форми Ф №294-17, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000,00 грн. Указане рішення направлено на адресу ОСОБА_2 поштою. Проте, як вбачається із наданої відповідачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась на адресу податкового органу без вручення платнику податків.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України (в редакції від 11.06.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п.267.2.1 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.

Об'єктами оподаткування у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Як передбачено підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 статті 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Пунктом 267.4 Податкового кодексу України встановлена ставка транспортного податку у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 Податкового кодексу України, з розрахунку на календарний рік.

За підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватися за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013.

Відповідно до підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 01 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Зазначене кореспондує підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за яким контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку є контролюючий орган; а також нормі пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, відповідно до якої, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, відповідно до статті 54 Податкового кодексу України .

Підпунктом 267.7.1 пункту 267.7 статті 267 Податкового кодексу України визначено, що транспортний податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

У відповідності до а) підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у 2015 році був власником автомобіля марки Toyota модель High-Lander, 2011 року випуску, з об'ємом двигуна 3456 кубічних сантиметрів, реєстраційний номер НОМЕР_1. Таким чином, позивач підпадає під визначення платника транспортного податку у 2015 році.

Однак, суд вважає за необхідне зауважити, відповідно до принципів, встановлених пунктом 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

Пунктом 4.3 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлюються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів, з урахуванням зручності виконання платником податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування податків та зборів.

При цьому, згідно із пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Приписи підпункту 10.1.1 пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України відносять до місцевих податків податок на майно в частині транспортного податку, який у обов'язковому порядку повинен бути встановлений місцевою радою.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи № 71-VIII від 28.12.2014 органам місцевого самоврядування рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Згідно із пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Приписи пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Таким чином, податкові зобов'язання з місцевого податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок.

Згідно з класифікацією доходів бюджету, встановленою статтею 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються, зокрема, за такими розділами, як податкові надходження. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що зміни до податкового законодавства, зокрема, введення в дію нового податку, вносяться не пізніше, як за шість місяців до бюджетного періоду, яким є один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. При цьому, якщо законодавчий акт прийнято до 15 липня, що передує плановому, зміни до законодавства вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Як було зазначено раніше, Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи ухвалений 28.12.2014, тобто після 15 липня поточного року, а згідно із офіційною інформацією, розміщеною на сайті Бердянської міської ради Запорізької області, транспортний податок установлено на території міста Бердянська та затверджено відповідне Положення про порядок справляння транспортного податку рішенням п'ятдесят сьомої сесії Бердянської міської ради IV скликання від 26.02.2015 №11, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом змін та рішення з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Щодо застосування, підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яким встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, то суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи положення вказаних законодавчих норм, якими передбачено право на встановлення виду податку, його розміру, порядку адміністрування та сплати, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правового акту, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

При цьому, основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (підпункт 4.1.4 пункт 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Застосовуючи у цій справі принцип верховенства права, суд вважає за необхідне звернутися і до практики ЄСПЛ, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права.

Так, відносини, що є предметом спору у цій справі підпадають під дію статті 1 Першого протоколу ЄКПЛ, з огляду на те, що майном у цій справі є грошові кошти позивача обов'язок сплати яких визначив податковий орган, а втручання у майнові права позивача допущено податковим органом шляхом визначення транспортного податку, який підлягає сплаті протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, викладену вище, суд вважає можливим застосувати у цій справі висновки ЄСПЛ, викладені у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06 від 14.10.2010).

Так, повторюючи загальні принципи ЄСПЛ у пункті 50.51 наголосив, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на концепцію, яка вимагає щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Ухвалюючи рішення у справі Щокін проти України суть якої зводиться до зобов'язань сплатити прибутковий податок з громадян, визначений податковим органом на підставі поданої ОСОБА_3 декларації, ЄСПЛ вказав (п.п.56, 57), що відсутність чіткості та точності в національному законодавстві, яке передбачало можливість різного тлумачення такого важливого фінансового питання, порушує вимогу якості закону передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів у майнові права заявника.

Національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливий для платника податку, що відповідає вимогам підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року.

З огляду на викладену позицію ЄСПЛ суд зазначає, що положення підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону за своїм змістом відповідає вимогам пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що визначення ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25 000,00 грн. не відповідає положенням Податкового кодексу України та є протиправним, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (місцезнаходження: 71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Праці, 20, код ЄДРПОУ 38699859) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області №294-17 від 17.06.2015 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000,00 грн.

Присудити на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак