Рішення

від 19.06.2018 по справі 823/1620/18

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року справа № 823/1620/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Брандальської Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1 - за посадою, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укрекспортторг до Черкаської митниці ДФС України про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Укрекспортторг (далі - позивач) із адміністративним позовом до Черкаської митниці ДФС України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про визначення митної вартості товарів від 05.02.2018 № 90200/2018/500643/1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що при визначенні митної вартості за ціною товару ним повністю дотримано вимог Митного кодексу України (далі - Кодексу), які є обов'язковими для використання даного методу визначення митної вартості товару. Відповідачу своєчасно та в повному обсязі надані документи для встановлення митної вартості товару. Також відповідачем при прийняті оспорюваного рішення на думку позивача, відповідач порушив ст.ст. 53-55 Кодексу.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позов, наголосивши на правомірності свого рішення про визначення митної вартості, так як позивач подав документи, в яких містилися розбіжності, що не давали можливості встановити митну вартість товару за ціною договору.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.

23 червня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи митного законодавства суд встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 14.06.2017 між позивачем та компанією Iris Beauty Supplies Inc укладено контракт № 78, відповідно до якого продавець зобов'язаний відвантажити, а позивач купити товар, номенклатура та кількість якого наведена в додатках до цього контакту, на загальну суму 2 000 000,00 доларів США. Строк дії контракту до 2020 року. Сума проданого товару може бути менше цієї сумі і буде коливатись залежно від пропозиції компанії контрагента позивача.

Відповідно до додатку №1 від 14.06.2017 року до контракту компанія Iris Beauty Supplies Inc відвантажує позивачу 11000,00 кг відбілених бавовняних відходів вартістю 0,70 долара США (з урахуванням всіх витрат ) за один кілограм товару. Загальна сума товару складає 10100 доларів США, до вартості товару партії товару включено додаткові платежі (фрахтовий збір) у розмірі 2400 доларів США.

08 липня 2017 року позивач отримав від компанії Iris Beauty Supplies Inc рахунок на оплату 11000,00 кг товару Cotton Bleached Reworkable Waste вартістю 7700,00 доларів США та 2400,00 доларів США - фрахтовий збір.

Відповідно до умов комерційної пропозиції обов'язковою умовою оплати є депозит та баланс до доставки у розмірі 2000,00 доларів США.

Платіжним дорученням №1 від 08.08.2017 позивач перерахував на банківський рахунок компанії Iris Beauty Supplies Inc передоплату у розмірі 2000,00 доларів США.

Платіжним дорученням № 2 від 23.10.2017 позивач перерахував на банківський рахунок компанії Iris Beauty Supplies Inc грошові кошти у розмірі 8100,00 доларів США з призначенням платежу - передплата відповідно до контракту №78 від 14.06.2017.

24 січня 2018 року позивачем подано до митного посту митної декларації типу ІМ40 ДТ (додаткова до тимчасової від 29.12.2018 №902050/2017/510211) та заявлено до митного оформлення товар відходи бавовняні , за вантажно-митною декларацією яка зареєстрована №UA902050/2018/500643, ввезений з Канади на умовах поставки - CFR Mонреаль або оплачених позивачем - CFR - Одеса на адресу позивача, митна вартість визначена з ціни контракту. До митної декларації позивачем додано документи, які обґрунтовують визначення ціни товару заявленого до митної оформлення.

Позивачем, як декларантом визначено вартість партії ціни товару 8860,00 кг за ціною 8620,00 доларів США, тобто 0,70 долару США за кілограм товару.

Відповідачем 25.01.2018 прийнято повідомлення №1506276а-3b64-4d9b-b16e-8c0088571db0, в якому було зазначено про те, що наявні обставини визначені ч. 2 ст. 51 Митного кодексу України, які унеможливлюють визначення митної вартості оцінюваного товару за основним методом. Також, повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару у тому числі й на усунення виявлених обставин.

02 лютого 2018 року позивачем надано на адресу відповідача прайс-лист виробника, лист відправника товару заявленого до митного оформлення, лист пояснення з приводу визначення митної вартості товару, специфікацію та прейскурант виробника.

Відповідачем прийнято рішення №902000/2018/500643/1 від 05 лютого 2018 року про визначення митної вартості товарів в порядку здійснення митного контролю на підставі та відповідно до п. 5 ст. 54 Митного кодексу України.

Оскаржуваним рішенням відповідачем визначено вартість товару в розмірі 17772,00 доларів США, тобто 2 долари США за кілограм ваги товару, який наданий на митне оформлення.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач виходив з того, що в наданих документах відповідно до умов, зазначених в ч. 2 - 4 ст. 53 Митного кодексу України відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам визначеним в статті 58 Митного кодексу України, у зв'язку з чим застосування такого методу є неможливим.

Одночасно, відповідачем наголошено на тому, що додаткові документи на обґрунтування застосування обраного декларантом методу подано в кінці робочого дня 02.02.2018, з порушенням десятиденного терміну, так як 03.02.2018 був неробочим днем.

Декларанту запропоновано визначити митну вартість за резервним методом на підставі наявної у митниці інформації про вартість товарів з подібними характеристиками, виробленими у тому ж географічному регіоні, які продавались на експорт в Україну на подібних комерційних умовах, приблизно однаковим обсягом партії у максимально наближений період часу до ввезення партії оцінюваних товарів в розмірі 2,00 долари США за один кілограм ваги такого товару.

Позивачем використано порядок досудового оскарження прийнятого відповідачем рішення та подано скаргу від 12.02.2018 в порядку ст. 24 Митного кодексу України.

За результатами розгляду листа 13.03.2018 позивача повідомлено про відсутність у відповідача правових підстав для перегляду оскаржуваного рішення, так як оскаржуване рішення прийнято в порядку передбаченого ст. 55 Митного кодексу України та додаткові документи не підтверджують обраний декларантом метод.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо визначення митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч.2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, Митним кодексом України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Відтак, приписи вказаних статтей зобов'язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Зокрема, як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, позивачем обрано метод визначення вартості товару за ціною контракту, який відповідачем не був прийнятий через наявність розбіжностей, які на думку суду не впливають на визначення вартості товару, при цьому відповідачем порушено процедуру визначену ст. 55 Митного кодексу України, оскільки за наявності додаткових документів, відповідачем не обґрунтовано метод визначення ціни, так як вартість товару об'єктивно існувала та не змінювалась під час проходження процедури митного оформлення.

Вирішуючи даний спір, суд також виходить з того, що метод визначення вартості товару застосований відповідачем, а саме - за наявною у митниці інформації про вартість товарів з подібними характеристиками, виробленими у тому ж географічному регіоні, які продавались на експорт в Україну на подібних комерційних умовах, приблизно однаковим обсягом партії у максимально наближений період часу до ввезення партії оцінюваних товарів, - є невірним, так як відповідно до експертного заключення Черкаської торгово-промислової палати №0-285 від 20.04.2018 вартість товару становить 0,70 доларів США за один кілограм ваги.

Такий підхід позивача, як декларанта визначений як обґрунтований, так як відповідачем прийнято таку вартість за вантажно-митною декларацією №902070/2018/703440, правильність оформлення якої визнано відповідачем в судовому засіданні.

Суд також приходить до висновку, що вказаний спір виник саме з визначення митної вартості товару, а не країни-походження виробника товару, а не країни експортера такого товару, а не валюти контракту, а тому доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у наданих позивачем документів не впливають на метод визначення вартості товару.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже рішення відповідача прийнято з порушенням вищезазначених норм законодавства.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.ст. 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Враховуючи вищенаведене позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 14, 72, 73, 76 - 78, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Укрекспортторг (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, буд.6, ідентифікаційний код 36446434) до Черкаської митниці ДФС України (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича, 76, ідентифікаційний код 39420084) про визнання протиправним і скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці ДФС України від 24.01.2018 № 902000/2018/500643/1 про визначення митної вартості товарів.

Стягнути з Черкаської митниці ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань України (18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевича, 76, ідентифікаційний код 39420084) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Укрекспортторг (18002, м. Черкаси, вул. Небесної Сотні, буд.6, ідентифікаційний код 36446434) судовий збір у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення в повному обсязі складено 02.07.2018.