Рішення

від 02.07.2018 по справі 826/4011/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 02 липня 2018 року                      № 826/4011/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислового підприємства “Українська електротехнічна корпорація” до  Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2016 №0000701501, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислове підприємство “Українська електротехнічна корпорація” (далі – позивач, ТОВ ТПП “УЕТК”) 09.03.2016 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі – відповідач, ДПІ у Дніпровському районі), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.2016 №0000701501. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу суперечать нормам чинного законодавства та фактичним обставинам. Зокрема, як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, підставою для його складання стало виявлення в ході камеральної перевірки порушення позивачем п.184.7 ст.184 розд.5 Податкового кодексу України (далі – ПК України). Однак, ТОВ ТПП “УЕТК” з 24.02.2000 є платником єдиного податку згідно зі свідоцтвом №35643397 від 30.08.2006 про реєстрацію платника податку на додану вартість, що свідчить про те, що ТОВ ТПП “УЕТК” не здійснювало порушень, передбачених п.184.7 ст.184 ПК України. Також позивач зауважив, що акта перевірки №8391/6-53-15-01/30678575 від 18.11.2015, на підставі якого складено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ТОВ ТПП “УЕТК” не отримувало, а саме повідомлення-рішення було складено майже через 2 місяці після складання акта перевірки, що свідчить про порушення ДПІ у Дніпровському районі положень п.п.86.1, 86.2, 86.8 ст.86, ст.42 ПК України. Вважаючи такі дії ДПІ у Дніпровському районі та оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправними та такими, що порушують його законні права, позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження з призначенням справи до судового розгляду в судовому засіданні. Відповідач у запереченнях на адміністративний позов проти позову заперечив у повному обсязі, посилаючись на те, що проведеною щодо позивача камеральною перевіркою з податку на додану вартість за вересень 2015 року встановлено порушення вимог п.184.7 ст. 184 ПК України, про що складено акт від 18.11.2015 №8391/26-53-15-01/30678575 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2016 №0000701501, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість на 46298 грн. Відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено інформацію щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу (№10671440017000696 від 28.09.2015) ДПІ у Дніпровському районі прийнято рішення від 29.09.2015 №307/26-53-11-01-32 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ТПП “УЕТК”. На момент анулювання свідоцтва на підприємстві обліковуються залишки невідшкодованих сум ПДВ, в сумі 78 грн., ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Оскільки підприємством самостійно не визначено суму умовного постачання на залишки, тому згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані результатів камеральної перевірки діяльності платника податків свідчать про заниження податкових зобов'язань. Додатково відповідач зазначив, що рішення від 29.09.2015 №307/26-53-11-01-32 оскаржується позивачем у судовому порядку (справа №826/27571/15). Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2016 за клопотанням представника позивача провадження у справі №826/4011/16 зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №826/27571/15, в якій предметом оскарження є рішення відповідача про анулювання реєстрації ТОВ ТПП “УЕТК” як платника ПДВ. 21.02.2018 представником позивача подано до Окружного адміністративного суду міста Києва заяву про відновлення провадження у даній справі у зв'язку з усуненням підстав, що зумовили її зупинення, а саме набранням законної сили судовим рішенням у справі №826/27571/15. 01.03.2018 згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, призначеного за розпорядженням керівника апарату суду №548 з підстав припинення повноважень судді, справу №826/4011/16 передано на розгляд судді Мазур А.С. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Мазур А.С. від 07.03.2018 справу №826/4011/16 прийнято до провадження та ухалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. ТОВ ТПП “УЕТК” зареєстровано платником податку на додану вартість з 24.02.2000, що підтверджується свідоцтвом №35643397 про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого 30.06.2006. За результатом проведення камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих ТОВ ТПП “УЕТК” у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2015 року ДПІ у Дніпровському районі виявлено порушення п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання за вказаний період, про що складено акт від 18.11.2015 №8391/26-53-15-01/30678575 (далі – Акт перевірки). Згідно з Актом перевірки відповідач, встановлюючи порушення позивачем п.184.7 ст.184 ПК України, виходив з того, що з 29.09.2015 за рішенням відповідача №307/26-53-11-01-32 свідоцтво ТОВ ТПП “УЕТК” №35643397 від 30.08.2006 про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано. На момент анулювання свідоцтва на підприємстві обліковувались залишки невідшкодованих сум ПДВ, в сумі 78 грн., ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, що свідчить про заниження позивачем податкового зобов'язання за вересень 2015 року. У зв'язку з тим, що підприємство самостійно не визначило суму умовного постачання на залишки, керуючись пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган самостійно визначив суму грошового зобов'язання, прийнявши на підставі акта перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.01.2016 №0000701501, яким визначив загальну суму зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 46298 грн. Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та з висновками контролюючого органу, викладеними в Акті перевірки, щодо встановлення факту заниження ТОВ ТПП “УЕТК” податкового зобов'язання, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України). Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Згідно з п.п.9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України - податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів. Положеннями статті 184 розділу V “Податок на додану вартість” ПК України врегульовано питання анулювання реєстрації платника податку. Відповідно до п.184.7 ст.184 ПК України якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону. Зі змісту вказаної норми випливає, що передумовою виникнення у платника податку обов'язку визначити податкові зобов'язання по зазначених товарах і послугах є анулювання його реєстрації як платника податку. Тобто порушення, передбачене п.184.7 ст.184 ПК України, може мати місце тільки у випадку анулювання реєстрації платника податку. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, встановлюючи порушення позивачем п.184.7 ст.184 ПК України, виходив з того, що з 29.09.2015 за рішенням відповідача №307/26-53-11-01-32 свідоцтво ТОВ ТПП “УЕТК” №35643397 від 30.08.2006 про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано. Оскільки на момент анулювання свідоцтва на підприємстві обліковувались залишки невідшкодованих сум ПДВ, в сумі 78 грн., ПДВ по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а підприємство самостійно не визначило суму умовного постачання на залишки, контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкового зобов'язання за вересень 2015 року. Керуючись пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган самостійно визначив суму грошового зобов'язання, прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.01.2016, яким визначим загальну суму зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 46298 грн. Відповідач правомірність прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення від 13.01.2016 обґрунтовує тим, що мало місце правомірне анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ за рішенням ДПІ у Дніпровському районі від 29.09.2015 №307/26-53-11-01-32. Позивач, натомість, стверджує, що анулювання свідоцтва про реєстрацію ТОВ ТПП “УЕТК” платником ПДВ було протиправним, а тому підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні. Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначене рішення відповідача від 29.09.2015 №307/26-53-11-01-32 оскаржив у судовому порядку в рамках адміністративної справи №826/27571/15. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2017 у справі №826/27571/15, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення №307/26-53-11-01-32 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 29.09.2015 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Суд зазначає, що скасування судом рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ свідчить про те, що це рішення не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, а тому статус позивача як платника податку на додану вартість вважається чинним протягом усього часу від моменту його реєстрації. Таким чином, на час проведення камеральної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач був платником податку на додану вартість, а тому податкового обов'язку, передбаченого п.184.7 ст.184 ПК України, у позивача не виникало, а отже і порушення п.184.7 ст. 184 ПК України місця не мало. Наведене свідчить, що підстави, на які посилається відповідач, обгрунтовуючи правомірінсть прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відсутні. За таких обставин справи суд вважає, що прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яке стало наслідком неправомірного рішення відповідача від 29.09.2015 про анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України. Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів  юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з ч.1  ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу. Відповідач правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не довів, натомість обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження. За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислове підприємство “Українська електротехнічна корпорація” до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Судові витрати слід розподілити за правилами  статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. За подання адміністративного позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 01.03.2016 №92. Отже, позивач має право на повернення зазначеної суми. Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  - ВИРІШИВ: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислове підприємство “Українська електротехнічна корпорація” задовольнити. Податкове повідомлення-рішення від 13.01.2016 №0000701501 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві визнати протиправним та скасувати. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислове підприємство “Українська електротехнічна корпорація” (ЄДРПОУ 30678575, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 6-А, к.3, м. Київ, 02002) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (ЄДРПОУ 39469994, вул. Верховної Ради, 24-Б, м.Київ, 02094). Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до  статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими  статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України Суддя                                                                                                А.С. Мазур