Рішення

від 25.06.2018 по справі 826/5775/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2018 року № 826/5775/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРПРОМАВТОШИНОРЕМОНТ" доОболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними дій, скасування постанови від 07 квітня 2017 року №53727284,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство УКРПРОМАВТОШИНОРЕМОНТ (далі по тексту - позивач) з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати повністю постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 квітня 2017 року №53727284;

- визнати протиправними дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркавенко А.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та порушення строків її направлення;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено строки направлення ПАТ УКРПРОМАВТОШИНОРЕМОНТ копії постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто порушено вимоги частини 1 статті 28 Закону України Про виконавче провадження .

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Письмового відзиву на позовну заяву або письмових пояснень щодо суті позову не надав.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу виконавчої служби міста Київ Головного територіального Управління юстиції Гаркавенко Анною Валеріївною за результатами розгляду заяви про примусове виконання постанови №06/17/073-935, виданої 02 лютого 2017 року Департаментом державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва про стягнення з ПАТ Укрпромавтошиноремонт штрафу 144000,00 грн., 07 квітня 2017 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 2 вказаної постанови зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено позивача як боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї неправдивих відомостей.

Відповідно до пункту 3 зазначеної постанови вирішено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 14400 грн. та витрати виконавчого провадження 328 грн.

Як стверджує позивач, копію вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження направлено на адресу ПАТ Укрпромавтошиноремонт лише 21 квітня 2017 року, що підтверджується копією поштового конверту.

Незгода позивача із постановою про відкриття виконавчого провадження, а також діями щодо її прийняття та надіслання на адресу товариства, зумовила його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 6, 7 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому, частиною 1 статті 28 Закону №1404-VIII передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Позивач стверджує, що постанова про відкриття виконавчого провадження скерована на його адресу відповідачем лише 21 квітня 2017 року, на підтвердження чого надав до суду копію конверту.

Водночас, з наявної в матеріалах справи копії поштового конверту неможливо ідентифікувати дату надіслання позивачу примірника постанови про відкриття виконавчого провадження, як і не вбачається можливим визначити вид поштового відправлення.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Представник відповідача, всупереч імперативних норм частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду доказів своєчасності надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 квітня 2017 року, як і не надав жодних доказів на спростування доводів позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо порушення строків надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження №53727284 від 07 квітня 2017 року.

Крім того, суд звертає увагу, що постанова про відкриття виконавчого провадження прийнята щодо примусового виконання постанови Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва №06/17/073-935 від 02 лютого 2017 року.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює Закон України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14.10.1994 року №208/94-ВР (далі - Закон №208/94-ВР у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, частиною 2 статті 1 Закону №208/94-ВР передбачено, що вчинення суб'єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Статтею 4 Закону №208/94-ВР передбачено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами, визначеними у частині другій статті 3 цього Закону, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається органу, яким накладено штраф. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - штрафи), що передбачені Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1994 року №244 (далі - Порядок №244 у редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 22 Порядку №244 передбачено, що за результатами розгляду справи посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає одну з таких постанов: 1) постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності; 2) постанову про закриття справи щодо накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Відповідно до пункту 25 Порядку №244 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку керівникові або уповноваженому представникові суб'єкта містобудування чи надсилається йому поштою, про що робиться відмітка у постанові. Другий примірник у разі несплати штрафу в установлений строк пред'являється органом державного архітектурно-будівельного контролю до примусового виконання у порядку та строки, визначені Законом України Про виконавче провадження , а третій - залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс постанову.

Згідно з пунктом 26 Порядку №244 постанова про накладення штрафу та постанова про закриття справи набирають законної сили після закінчення строку їх оскарження.

При цьому, частиною 1 статті 5 Закону №208/94-ВР визначено, що постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності може бути оскаржено до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу, який виніс постанову.

Аналогічні положення визначені у пункті 28 Порядку №244, згідно якого постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Наведене свідчить, що чинним законодавством на момент виникнення спірних правовідносин передбачений 15-денний строк для оскарження постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, який обчислюється із дня винесення постанови.

Крім цього, пунктом 29 Порядку №244 встановлено, що оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що постанова Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва №06/17/073-935 про стягнення з ПАТ Укрпромавтошиноремонт штрафу в розмірі 144000,00 грн. видана 02 лютого 2017 року, відтак строк 15-денний строк на її оскарження спливає 17 лютого 2017 року.

Судом встановлено, що позивачем оскаржено постанову Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва №06/17/073-935 від 02 лютого 2017 року лише після відкриття виконавчого провадження.

Наведене підтверджується наявною в матеріалах справи ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі №826/3779/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрпромавтошиноремонт до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування постанови.

З наведеного в сукупності вбачається, що у відповідача були наявні підстави для відкриття виконавчого провадження.

При цьому, постанову про відкриття виконавчого провадження позивач оскаржує виключно з підстав порушення відповідачем строку направлення примірника такої постанови.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог в частині оскарження дій державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркавенко А.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визнання протиправною та скасування повністю постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 квітня 2017 року №53727284, з підстав, викладених в позові, відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено суду дотримання строків направлення постанови про відкриття виконавчого провадження на адресу позивача, а відтак у суду наявні підстави для задоволення позову в частині.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 263, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства УКРПРОМАВТОШИНОРЕМОНТ задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гаркавенко А.В. щодо порушення строків направлення на адресу Публічного акціонерного товариства УКРПРОМАВТОШИНОРЕМОНТ постанови про відкриття виконавчого провадження від 07 квітня 2017 року №53727284.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства УКРПРОМАВТОШИНОРЕМОНТ (код ЄДРПОУ 23535465) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві (код ЄДРПОУ 35018577).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук