Постанова

від 26.06.2018 по справі 826/19304/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19304/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Айтекс до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002892208 від 27.08.2013 та № 0002902208 від 27.08.2013.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року, позов задоволено.

Визнати протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 0002892208 від 27.08.2013 та № 0002902208 від 27.08.2013 (а.с. 105-113, 192-195 Том V).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 227-232 Том V).

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам, зазначеним у вироку Київського районного суду м. Сімферополя у кримінальній справі № 1/0109/50/2012 від 08.05.2012 щодо організованої злочинної групи з придбання підприємств: ТОВ ВСК Геос , та ПП ВКФ Сельпроммаш , які були оформлені на підставних осіб для пособництва суб'єктам підприємницької діяльності у прикритті незаконної діяльності у сфері ухилення від сплати податків шляхом укладання фіктивних (безтоварних) угод.

При розслідуванні кримінальної справи було встановлено, що зазначені підприємства є фіктивними та утворені для надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам податкового органу про те, що ОСОБА_3, яким були підписані податкові накладні ТОВ ВСК Геос , заявив, що він ніякого відношення до здійснення господарських операцій вищезазначеним підприємством не має.

При новому розгляді адміністративної справи, Вищий адміністративний суд України вказав, що суду першої інстанції необхідно з'ясувати вищенаведені обставини із врахуванням того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27 серпня 2013 року №0002892208 та №0002902208.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ ВСК Геос здійснюється поза межами правового поля, оскільки в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця та не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників у липні 2010 року. У вказаного контрагента відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Також зазначено, що у ТОВ Мертенс відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Вказане підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що всі операції ТОВ Авітек груп ЛТД та ПП ВКФ Сельпроммаш не спричиняють реального настання правових наслідків, тому є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача .

Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 до 31.12.2012, за результатами якої складено акт № 107/1-22-08-325249943 від 09.08.2013 (а.с. 7-61 Том I).

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1статті 14 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу, а саме позивачем не включено до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості, що обліковується з 01.04.2010 та не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Крім того, позивачем порушено підпункт 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункт 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , що призвело до недоплати податку на прибуток на загальну суму 1073893 грн та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 пунктів 201.1, 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 640144 грн 09 коп.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані наступним:

1) ТОВ Айтекс не включило до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості, що обліковується з 01 квітня 2010 року та не стягнута після закінчення строку позовної давності на суму 1 802 257 грн 40 коп., а саме: ПП Азбет у сумі 4 645 грн 20 коп.; ТОВ БК Міг у сумі 179 400 грн; ТОВ ВКФ Авангард-трейд у сумі 572 285 грн 09 коп.; ТОВ Траверз-буд у сумі 686 950 грн 31 коп.; ТОВ Сі Джі Р Груп у сумі 358 976 грн 80 коп.;

2) позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідні суми вартості придбаних у ТОВ Мертенс , ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , ТОВ Авітек груп ЛТД за період 2010-2011 роки у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: згідно з отриманою податковою інформацією та матеріалами перевірок регіональних ДПІ встановлено відсутність інформації про складські приміщення, автомобільний транспорт, устаткування та трудові ресурси контрагентів, необхідні для здійснення господарської діяльності.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0002892208 від 27.08.2013, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1465701 грн та № 0002902208 від 27.08.2013, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 799069 грн (а.с. 62-65 Том I).

Товариством з обмеженою відповідальністю Айтекс до Головного управління Міндоходів у м. Києві подано скаргу на податкові повідомлення - рішення №0002892208 від 27.08.2013 та №0002902208 від 27.08.2013, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги № 5670/10/26-15-10-04 від 24.10.2013, яким скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002892208 від 27.08.2013 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 158 361 грн та податкове повідомлення-рішення № 0002902208 в частині застосування штрафних санкцій на суму 47861 грн, а скаргу задоволено частково (а.с. 97-102 Том I).

У подальшому, позивачем до Міністерства доходів і зборів України подано скаргу на податкові повідомлення - рішення №0002892208 від 27.08.2013 та №0002902208 від 27.08.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги №15714/6/99-99-10-01-15 від 20.11.2013 залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін (а.с. 103-108 Том I).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що умовами договорів укладених позивачем з ПП Азбет , ТОВ БК Міг , ТОВ ВКФ Авангард - Трейд та з ТОВ Треверз - Буд по взаємовідносинам з якими виникла заборгованість, не передбачено особливих умов щодо строків позовної давності, тому відповідач необґрунтовано дійшов висновку про допущення позивачем порушення підпунктів 14.1.11, 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

Крім того, оскільки висновки Акта перевірки щодо непідтвердження реальності господарських операцій з ТОВ Мертенс , ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , ТОВ Авітек груп ЛТД спростовуються матеріалами справи, тому позивач правомірно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту відповідні суми податку по взаємовідносинам з вказаними контрагенами.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Щодо порушення позивачем підпункту 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1статті 14 підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу, а саме не включення до складу інших доходів суми кредиторської заборгованості, що обліковується з 01.04.2010 та не стягнення її після закінчення строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Таким чином, до складу інших доходів відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України платник податків повинен включати: вартість безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг; суми безповоротної фінансової допомоги; суми безнадійної кредиторської заборгованості.

У відповідності до підпункту а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - це заборгованість, за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким, чином, сума заборгованості за поставлений товар одного платника податків перед іншим може бути визнана безповоротною фінансовою допомогою лише у випадку якщо вона не була стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно висновків податкового органу безнадійна заборгованість виникла за договорами ТОВ Айтекс з контрагентами з ПП Азбет № 02.03/010 від 10.02.2010, з ТОВ БК Міг №30/04 від 30.04.2010, з ТОВ ВКФ Авангард - Трейд № 1141 від 26.07.2007 та з ТОВ Треверз - Буд №27/07/09-А від 27.07.2009.

Однак, умовами договорів укладених позивачем з вказаними контрагентами по взаємовідносинам з якими виникла заборгованість, не передбачено особливих умов щодо строків позовної давності (а.с. 124-140 Том III, а.с. 268-270 Том IV).

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, оскільки відповідач, не надав доказів, які б підтверджували, що по зобов'язанням з ПП Азбет , ТОВ БК Міг , ТОВ ВКФ Авангард-трейд , ТОВ Траверз-буд та ТОВ Сі Джі Р Груп минув строк позовної давності, тому висновки акта перевірки про заниження доходів в цій частині є помилковими.

Стосовно віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ Мертенс , ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , ТОВ Авітек груп ЛТД товарів та послуг, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Так, Закон України Про податок на додану вартість передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Водночас, згідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

У результаті дослідження матеріалів справи та наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ Айтекс (підрядник) та ТОВ Мертенс (субпідрядник) укладено договори №09/11-10 від 09 листопада 2010 року, №0112-10 від 01 грудня 2010 року, №210411 від 21 квітня 2011 року, №250411 від 25 квітня 2011 року, №170611 від 17 червня 2011 року, №180611 від 18 червня 2011 року, за умовами яких субпідрядник виконує роботи: з капітального ремонту фасаду та вхідної групи адміністративної будівлі по вул. Різницькій, 13/15 в м. Києві; з мурування стін та перегородок при будівництві об'єкта: Група житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури по вул. Щорса, 44 у м. Києві ; на будівельному майданчику за адресою: вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі м. Києва на об'єкті будівництва будівників №6 та №7; з поточного ремонту приміщень будівель Генеральної прокуратури України по вул. Гусовського, 9 та Борисоглібській, 18 згідно договірної ціни; на об'єкті Реконструкція адміністративного будинку по вул. Борисоглібській, 18 з улаштуванням мансардної покрівлі над 5 поверхом ; на об'єкті по монтажу внутрішніх санітарно-технічних систем водопостачання та каналізації при будівництві об'єкта: Автогосподарство та СТО з офісними приміщеннями за адресою: просп. Московський, 9Б в м. Києві (а.с. 160-161, 186-189 Том I, а.с. 25-28, 64-67, 140-142, 177-179 Том II).

Згідно з довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними протягом листопада-грудня 201 року та січня-квітня 2011 року ТОВ Мертенс виконало обумовлені договорами роботи на загальну суму 4 195 967 грн 46 коп., у тому числі податок на додану вартість 819 327 грн 91 коп. (а.с. 124-150, 162-171, 190-204 Том I, а.с. 29-33, 68-93, 143-154, 180-183 Том II).

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ ВСК Геос (підрядник) укладено договір №03/11-10 від 30 листопада 2010 року, згідно з яким підрядник взяв на себе зобов'язання власними та залученими засобами виконати роботи з монтажу та пусконаладці інженерних систем, а саме: опалення, теплопостачання, водопровід, каналізація, водостік, вентиляція на об'єкті замовника - житловий будинок по вул. Академіка Вільямса, 3-а (а.с. 59-61 Том III).

На підставі договорів про переведення боргу від 05 жовтня 2010 року №05/10-10 та від 19 жовтня 2010 року №191010 ТОВ Комерційне підприємство Будпромінвестсервіс перевело на ТОВ ВСК Геос борг у розмірі 102 000 грн за договором №30/09-10 від 30 вересня 2010 року, укладеного між ТОВ Комерційне підприємство Будпромінвестсервіс та ТОВ Айтекс , та борг у розмірі 270 000 грн за договором №181010 від 18 жовтня 2010 року, укладеного між ТОВ Комерційне підприємство Будпромінвестсервіс та ТОВ Айтекс (а.с. 23, а.с. 39 Том III).

Згідно з договорами №30/09-10 від 30 вересня 2010 року та №181010 від 18 жовтня 2010 року ТОВ Комерційне підприємство Будпромінвестсервіс , як субпідрядник зобов'язалось виконати роботи з ремонту фасаду вхідної групи та облицювання козирка адмінбудівлі по вул. Різницькій, 13/15 в Печерському районі м. Києва; роботи по поставці обладнання, монтажу, пуско-наладці інженерних систем, а саме: опалення, теплопостачання, водопровід, каналізація, водостік, вентиляція на об'єкті генпідрядника, та проведення здачі в експлуатацію об'єкта і передачі його генпідряднику, ліквідації недоробок і дефектів, які виникли з його вини і виявлені в ході прийому робіт в гарантійні строки експлуатації об'єкта (а.с. 12-14, 40-42 Том III).

Згідно з довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними протягом жовтня-грудня 2010 року та січня, лютого 2011 року субпідрядник виконав обумовлені договорами роботи на загальну суму 1 658 000 грн, у тому числі податок на додану вартість 276 333 грн 32 коп. (а.с. 68-76 Том I, а.с. 15-20, 27-33 Том III).

Також, між ТОВ Айтекс (замовник) та ПП ВКФ Сельпроммаш (підрядник) укладено договір №120411 від 12 квітня 2011 року, згідно з яким підрядник взяв на себе зобов'язання власними та залученими засобами виконати по поставці обладнання, монтажу та пусконаладці інженерних систем на об'єкті замовника, а саме: електроприлади, електропостачання, системи пожежної безпеки, опалення, теплопостачання, гарячого водопостачання водопровід, каналізація, водостік та вентиляція, у житловому будинку по вул. Академіка Вільямса, 3-а (а.с. 112-114 Том III).

Згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт від 30 червня 2011 року, податковою накладною від 28 квітня 2011 року №288 субпідрядник виконав обумовлені договором роботи на загальну суму 50 500 грн, у тому числі податок на додану вартість 8 416 грн 67 коп. (а.с. 60 Том I, 115-119 Том III).

Крім того, відповідно до рахунку-фактури, видаткової накладної від 09 березня 2011 року №АГ-000035 та податкової накладної від 09 березня 2011 року №131 ТОВ Авітек груп ЛТД поставило позивачу будівельні матеріали на загальну суму 40 284 грн 61 коп. (а.с. 67 Том I).

При цьому, частина вартості придбаного у ТОВ Авітек груп ЛТД товару віднесена позивачем до складу валових витрат на підставі норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а частина, починаючи з 01 січня 2011 року, - на підставі норм Податкового кодексу України.

У подальшому виконані контрагентами ТОВ Мертенс , ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш роботи та поставлений ТОВ Авітек груп ЛТД товар були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку при взаємовідносинах з ВАТ Трест Південзахідтрансбуд , ТОВ СК Вектор , Генеральною прокуратурою України, ТОВ Глорія , ТОВ БК Ліко-Буд , що підтверджується відповідними договорами, додатковими угодами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, актами виконаних робіт, договірними цінами, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати/ та банківськими виписками, платіжними дорученнями (а.с. 1-24, 40-63, 41-139, 163-176 Том II, а.с. 1-10, 49-55, 91-105 Том III, а.с. 177-251, 255-267 Том IV, а.с. 2-21, 62-101 Том V).

Відтак, господарські операції ТОВ Айтекс з ТОВ Мертенс , ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , ТОВ Авітек груп ЛТД здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Кріс того, в Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Отже, господарські операції між позивачем та ТОВ Мертенс , ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , ТОВ Авітек груп ЛТД фактично мали реальний характер, замовлення та надання послуг оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами, а тому висновки викладені відповідачем в Акті перевірки є необґрунтованими.

Колегія звертає увагу на те, що відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент здійснення господарської діяльності товариство-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Крім того, відповідач в ході розгляду справи не надав переконливих доказів про те, що контрагенти позивача були ліквідовані або припинено їх господарську діяльність під час укладання та виконання господарських договорів.

Посилання відповідача на акти № 551/23-3/36756148 від 24.05.2011 Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВСК Геос з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010 по 28.02.2011 , № 135/23-3/36756148 від 28.02.2011 Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВСК Геос з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 , № 289/23-6/37102322 від 28.03.2011 Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Мертенс з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 по 28.02.2011 , № 688/23-3/37046350 від 09.06.2011 Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Авітек груп ЛТД з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 17.07.2010 по 30.04.2011 , не приймаються колегією суддів, оскільки з вказаних актів не вбачається дослідження правовідносин саме між позивачем та такими контрагентами.

Крім того, посилання апелянта на акт №135/23-3/36756148 від 20.01.2012 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю СК Геос , щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2010 по 31.05.2011, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, тому зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Твердження апелянта щодо відсутності реальності господарських операцій з ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , зважаючи на вирок Київського районного суду міста Сімферополя від 08 травня 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених зокрема статтями 205 та 358 Кримінального кодексу України щодо фіктивного підприємництва ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , а також протокол допиту ОСОБА_3, яким були підписані податкові накладні ТОВ ВСК Геос , про непричетність до здійснення господарських операцій (а.с. 32-42, 53-57 Том V) колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказані обставини не встановлювались в Акті перевірки № 107/1-22-08-325249943 від 09.08.2013 та не були покладені в основу для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вказані обставини також відповідачем не були зазначені у апеляційній скарзі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не підписували договорів, укладених між позивачем та ТОВ ВСК Геос , ПП ВКФ Сельпроммаш , а господарські договори укладені з такими контрагентами позивача на час розгляду справи не визнані в установленому порядку недійсними (а.с. 59-61, 112-114 Том III).

При цьому, суд апеляційної інстанції критично відноситься до протоколу допиту ОСОБА_3, яким були підписані податкові накладні ТОВ ВСК Геос , оскільки на момент розгляду справи щодо такої посадової особи не було постановлено жодного вироку.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем відповідно до вимог частини першої статті 77 КАС України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.09.2012 у справі № К/9991/5398/12).

Відповідачем у апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, на наведено доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки суб'єкт владних повноважень, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв не у межах та у спосіб наданих йому повноважень, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено: 02 липня 2018 року.