Постанова

від 27.06.2018 по справі 802/145/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/145/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

27 червня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Мельника В.В.,

представника відповідача: Сивого М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

18 січня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Енерготерм" звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, позивач вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними, а рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, у період з 10 серпня 2017 року по 16 серпня 2017 року, на підставі наказу № 2103 від 10 серпня 2017 року та направлення № 1561 від 10 серпня 2018 року, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Енерготерм" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Кавіста" за лютий 2017 року.

Результати перевірки оформлені Актом від 22 серпня 2017 року № 1434/1415/32340914, у якому встановлено порушення ТОВ "Енерготерм" пункту 198.1, пункту 198.6, статті 198, пункту 200.2 статті 200 ПК України, внаслідок чого підприємством занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 27807 грн. по декларації за лютий 2017 року.

На підставі Акту перевірки від 22 серпня 2017 року № 1434/1415/32340914, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2017 року № 0008241401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 34759 грн., у тому числі 27807 грн. - за податковим зобов'язанням, 6952 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що позивачем доведено протиправність дій та рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення ПК України витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегією суддів встановлено, що 06 лютого 2017 року між ТОВ "Енерготерм" (замовник) та ТОВ "Кавіста" (виконавець) укладеного Договір № 02/17 по виконанню робіт по ремонту системи кондиціювання повітря нежитлових приміщень корпусу № 11 (ІІ поверх адмінкорпус), що належить замовнику за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд. 17.

Перелік матеріалів, робіт і їх вартість визначається згідно з узгодженим Кошторисом, що є невід'ємною частиною Договору, на загальну суму 59766 грн.

Крім того, між вказаними замовником та виконавцем укладено Договір № 01/17 від 01 лютого 2017 року по виконанню робіт по ремонту системи вентиляції нежитлових приміщень корпусу № 11 (підвал), що належить замовнику з узгодженим Кошторисом на суму 107078, грн.

На підтвердження належного виконання робіт за умовами договорів, сторонами підписані Протоколи погодження договірної ціни до договорів № 02/17 від 06 лютого 2017 року та № 01/17 від 01 лютого 2017 року (а.с. 53, 59), а також Акти здачі-прийняття виконаних робіт від 28 лютого 2017 року (а. с. 54, 60).

Крім того, в Акті перевірки від 22 серпня 2017 року № 1434/1415/32340914 податковим органом вказано, що ТОВ "Кавіста" з грудня 2016 року перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області (Приморське відділення), основний вид діяльності 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель, кількість працюючих за даними звітності 4 постійних та 3 по сумісництву.

Також за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Кавіста" в лютому 2017 року задекларувало продаж послуг з ремонту систем вентиляції та кондиціонування нежитлових приміщень на адресу ТОВ "Енерготерм" з використанням власних матеріалів, які перераховані в кошторисах.

Обґрунтовуючи неправомірність формування податкового кредиту, апелянт посилається на отриману податкову інформацію з Кропивницької ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, якою встановлено маніпулювання даними податкової звітності та, як наслідок, неправомірне формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий та березень 2017 року, в зв'язку з чим TOB "Кавіста" припинено дію договору про визнання електронних документів в частині припинення прийняття електронних документів (податкових накладних) до часу спростування вищевикладених обставин щодо маніпулювання номенклатурою товарних позицій в отриманих/виданих податкових накладних. А також на відсутність у останнього трудових ресурсів, що свідчить про неможливість здійснення основного виду діяльності.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищезазначеним, оскільки, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків продавцями (постачальниками), або за можливу недостовірність відомостей про них, за умови необізнаності щодо неї, що підтверджено практикою Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Отже, відповідач позбавив ТОВ "Енерготерм"права на формування податкового кредиту через недотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Однак, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення.

Також не наданого судового рішення в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на відсутність у ТОВ "Кавіста" трудових ресурсів, та, як наслідок, об'єктивної можливості для виконання робіт за умовами договорів, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання робіт.

До того ж, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів/надання послуг постачальником або перевізником.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки акта перевірки щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Кавіста" є необґрунтованими та спростовуються та дослідженими обставинами справи.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 18 вересня 2017 року № 0008241401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 липня 2018 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.