Рішення

від 04.06.2018 по справі 179/126/18

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 179/126/18

провадження № 2/179/283/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі ,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі .

Позивач посилається на те, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 129153, виданого 26 липня 2002 року, йому належить на праві приватної власності, земельна ділянка площею 6,450 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Вищевказану земельну ділянку позивач, згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 29 серпня 2002 року та зареєстрованого 10.12.2009 року Магдалинівським відділом Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 040912301399, передав в оренду строком на 10 (десять) років ТОВ СП Дудківка .

Згідно даних ДПА земельна ділянка перебуває не в оренді, а в лізингу, що суперечить ст. 807 ЦК України та діючому договорі оренди земельної ділянки.

Позивач зазначає, що відповідач не займається сівозмінами, щороку засіває на полях соняшник та кукурудзу, чим створює загрозу для родючості стану ґрунтів земельної ділянки.

Відповідно до умов п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки, відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору та у формі:

- Натуральна - пшениця - 500 кг., фуражне зерно - 1500 кг., сонях - 200 кг., цукор - 75 кг., один візок соломи;

- Відробіткова - обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) - до 0,5 га, посів - до 0,3 га, механізоване збирання зернових - до 0,3 га, надання транспортних послуг - до 30 км.

Послуги, які надаються Орендарем і не входять (не враховуються) до розміру орендної плати - ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця.

Дані, вказані вище (розмір, платежів за окремими формами орендної плати), встановлюються згідно біржових цін на продукцію, є динамічними та можуть змінюватися щороку у подальшому згідно п. 2.2. Договору за умови їх обов'язкового погодження сторонами.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру встановленого чинним законодавством.

Проте всі ці вимоги орендарем не виконуються, що порушують вимоги договору та діючого законодавства.

Про невиплату орендної плати свідчать відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів з 2009 по 2017 рік.

Позивач посилається на те, що мінімальний розмір орендної плати за землі сільськогосподарського призначення більше не обмежений розміром земельного податку. З 01 квітня 2015 року орендна плата для цих категорій земель не може бути менша 3 % грошової оцінки землі (як і для інших категорій земель).

Позивач, враховуючи щорічне підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії договору згідно нормативно-грошової оцінки земельної ділянки на загальну площу 6,450 га починаючи з 2012 року рахує заборгованість по виплаті орендної плати:

-за 2012 рік сума, яку повинен був отримати згідно договору 6 334,31 грн., проте згідно даних ДПА отримав - 5 481,80 грн. Різниця невиплаченої суми 852,51 грн.;

-за 2013 рік сума, яку повинен був отримати - 7 592,77 грн., згідно даних ДПА - 5 768,60 грн. Різниця невиплаченої суми 1 824,17 грн.;

-за 2014 рік сума, яку повинен був отримати - 12 581,76 грн., згідно даних ДПА - 7 959,06 грн. Різниця невиплаченої суми 4 622,70 грн.;

-за 2015 рік сума, яку повинен був отримати згідно договору - 19 792,06 грн., згідно даних ДПА - 11 741,46 грн. Різниця невиплаченої суми 8 050, 54 грн.;

-за 2016 рік сума, яку повинен був отримати згідно договору 22 246,00 грн., згідно даних ДПА 12 247,05 грн. Різниця невиплаченої суми 9 999 грн.

Проте орендар не враховує щорічне підвищення коефіцієнту індексації за кожен рік користування землею, товарну продукцію видає згідно умов початкового договору. Про підвищення орендної плати та видачі товарної продукції питання не піднімалося.

Із цим питанням позивач неодноразово звертався до відповідача, але відповіді не отримував. На момент пред'явлення позову зобов'язання відповідача в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків є невиконаним. Заборгованість по орендній платі за використання земельної ділянки складає 53 395 грн.

Таким чином, позивач вважає, що його права як орендодавця порушені, тому звертається до суду із вимогами щодо розірвання договору, стягнення несплаченої орендної плати в розмірі 53 395 грн.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, прохали розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути несплачену орендну плату. Позивач зазначив, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором оренди в частині виплати орендної плати у грошовій формі.

Представник відповідача заперечив проти позову, зазначивши, що позивачем отримано у повному обсязі орендну плату, згідно умов договору, про що надав відповідні відомості. Форма орендної плати між сторонами була погоджена лише натуральна та відробіткова, погодження щодо грошової форми орендної плати сторонами не здійснювалося. Крім того, представник відповідача зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення орендної плати з 2012 року є необґрунтованими, оскільки ним пропущено строк позовної давності.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Земельна ділянка, розміром 6, 450 га, розміщена на території Жданівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії Р1 № 129153 від 26 липня 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 8802, кадастровий № 1222382500:01:001:0163, належить позивачеві на праві приватної власності (а. с. 11).

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

29 серпня 2002 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 6,450 га (кадастровий № 1222382500:01:001:0163), який зареєстровано 10.12.2009 року відділом Держкомзему у Магдалинівському районі за № 040912301399 (а. с. 7-10).

Відповідно до умов п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки, відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 1,5 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору та у формі:

- натуральна - пшениця - 500 кг., фуражне зерно - 1500 кг., сонях - 200 кг., цукор - 75 кг., один візок соломи;

- відробіткова - обробіток присадибної ділянки (оранка та культивація) - до 0,5 га, посів - до 0,3 га, механізоване збирання зернових - до 0,3 га, надання транспортних послуг - до 30 км.

Послуги, які надаються Орендарем і не входять (не враховуються) до розміру орендної плати - ритуальні послуги у випадку смерті орендодавця.

Дані, вказані вище (розмір, платежів за окремими формами орендної плати), встановлюються згідно біржових цін на продукцію, є динамічними та можуть змінюватися щороку у подальшому згідно п. 2.2. Договору за умови їх обов'язкового погодження сторонами.

Розмір орендної плати визначається за домовленістю між сторонами, повинен коригуватися згідно індексації грошової оцінки землі та вимог чинного законодавства і не може бути меншим від розміру, встановленого чинним законодавством.

Орендар за погодженням з Орендодавцем може виконати своє зобов'язання з виплати орендної плати як у грошовій так і у натуральній або у відробітковій без внесення змін до даного договору.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами не було погодження щодо виплати орендної тільки у натуральній та відробітковій формі, у зв'язку із чим, посилання позивача щодо невиконання відповідачем зобов'язань з виплати орендної плати у грошовій формі є обґрунтованим.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України Про оренду землі орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

В Указі Президента України від 2 лютого 2002р. Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) (в редакції станом на дату реєстрації договору оренди - 10.12.2009 року) встановлено плату за оренду земельних ділянок в розмірі не менше 3 % від вартості земельної ділянки.

З огляду на викладене, Указ Президента № 92/2002 має рекомендаційний характер та він є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Оскільки на день державної реєстрації договору оренди землі законодавством рекомендовано плату за оренду земельної ділянки в розмірі не менше 3 % від вартості земельної ділянки, суд вважає обґрунтованим право позивача щодо збільшення розміру орендної плати до вказаного розміру. Позивач звертався до відповідача із письмовою пропозицією перегляду орендної плати (а. с. 14), однак відповіді не отримав. Вказані обставини не заперечувалися представником відповідача в судовому засіданні.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконує умови договору, у зв'язку із чим істотно порушується договір, через систематичність несплати орендної плати в грошовій формі . За таких обставин, маються достатні підстави для припинення права користування відповідача земельною ділянкою, яка належить позивачеві.

Оскільки договором оренди земельної ділянки передбачено право позивача на отримання орендної плати в грошовій формі, однак розрахунок заборгованості наведений позивачем не підтверджений відповідними доказами. Суд вважає обґрунтованими розрахунки представника відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву, у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки землі в розмірі 33 681 грн. 31 коп., а саме:

-за 2012 рік - 3 607,23 грн. (120 241,00 грн. : 100% х 3%);

-за 2013 рік - 6 334,32 грн. (211144,00 грн. : 100% х 3%);

-за 2014 рік - 6 334,32 грн. (211144,00 грн. : 100% х 3%);

-за 2015 рік - 7 911,56 грн. (263718,80 грн. : 100% х 3%);

-за 2016 рік - 9 493,88 грн. (316462,58 грн. : 100% х 3%) (а. с. 35).

При визначенні заборгованості відповідача з виплати орендної плати у період з 2012 року по 2016 рік, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Із вищенаведеного вбачається, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання орендарем зобов'язань за договором, позовна давність за вимогами орендодавця про стягнення орендної плати повинна обчислюватися з моменту настання строку виплати орендної плати.

Беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 24.01.2018 року та вимагає виплати орендної плати з 2012 року, суд вважає обґрунтованим посилання представника відповідача про пропуск позивачем трирічного строку давності. Оскільки позивачем було подано позовну заяву із пропуском трирічного строку позовної давності та представником відповідача заявлено про її застосування, що є підставою для відмови у позові в частині стягнення заборгованості по орендній платі з 2012 року по 2014 рік. Суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо невиплаченої орендної плати за період з 2015 року по 2016 рік в розмірі 17 405,44 грн.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1), тому витрати по справі слід стягнути з відповідача в частині задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Договір оренди земельної ділянки № 131 від 29.08.2002 р., укладений між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка , зареєстрований - 10.12.2009 року Магдалинівським відділом Дніпропетровського державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 040912301399 - розірвати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сільгосппідприємство Дудківка , код ЄДРПОУ 30756081 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2:

-заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 17 405 грн. 44 коп. (сімнадцять тисяч чотириста п'ять гривень 44 коп.);

-судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 червня 2018 року.

Суддя Т.А.Ковальчук