Рішення

від 25.06.2018 по справі 335/4694/18

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ



1

Справа № 335/4694/18 2/335/1482/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2018 року                                                         м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Воробйова А.В., при секретарі Гончаренко М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, третя особа Запорізька будівельна товарна біржа про визнання договору купівлі продажу-дійсним,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Запорізька будівельна товарна біржа про визнання договору купівлі продажу №220 від 27.02.1996 року дійсним.

В обґрунтування позову зазначила, що 27 лютого 1996 року придбала на біржових торгах у власність 2/5 частин житлового будинку №50 по бульвару Шевченка в м.Запоріжжя, які знаходились у приватній власності ОСОБА_2 і ОСОБА_5. Ціна продажу частини будинку за домовленістю між ними склала 955 000 000,00 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять мільйонів) карбованців.

Право власності на відчужувані 2/5 частин житлового будинку №50 по бульвару Шевченка в м.Запоріжжя належали Відповідачам (в рівних частинах по 1/5) на праві спільної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Третьою Запорізькою нотаріальною конторою 11.09.1992 року р№1-3611, із реєстраційним посвідченням ЗБТІ від 09.12.1992 року (запис №12716 в книзі №82), що також підтверджувалося довідкою-характеристикою Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації на відчуження від 21 лютого 1996 року під N 7-158.

Інший співвласник (власниця 3/5 частин зазначеного будинку) гр. ОСОБА_6 відмовилась від свого права привілеєвої купівлі. Заява ОСОБА_6 посвідчена нотаріально 17.02.1996 року державним нотаріусом Третьої Запорізької нотаріальної контори ОСОБА_7 за р№1-245.

Біржовий договір купівлі - продажу вказаних 2/5 частин житлового будинку №50 по бульвару Шевченка в м.Запоріжжя був укладений 27.02.1996 року в письмовій формі на Запорізькій будівельній товарній біржі та зареєстрований за № 220.

Купівля-продаж 2/5 частин житлового будинку №50 по булв. Шевченка в м. Запоріжжя була здійснена на прилюдних торгах через біржових брокерів:

Операція з купівлі-продажу 2/5 частин житлового будинку №50 по булв. Шевченка в м. Запоріжжя була здійснена на прилюдних торгах через біржових брокерів. Позивач видала доручення на покупку нерухомості брокеру ОСОБА_8 (договір-доручення N220-в від 27 лютого 1996 року). Відповідач ОСОБА_2 видав доручення на продаж брокеру ОСОБА_9 (договір-доручення N220-а від 27 лютого 1996 року). Відповідач ОСОБА_5 також видав доручення на продаж брокеру ОСОБА_9 (договір-доручення N220-б від 27 лютого 1996 року).

11.03.1996 року в Запорізькій міжміському бюро технічної інвентаризації біржовий договір купівлі-продажу №220 від 27.02.1996 року зареєстровано за № 82/12716 та видано реєстраційне посвідчення.

В технічному паспорті ЗМБТІ Позивач також зазначена в якості власника 2/5 частин житлового будинку №50 по булв. Шевченка в м. Запоріжжя.

Пізніше у 2002 році вона отримала права власності на земельну ділянку на якій розташований зазначений будинок, що підтверджується оригіналом державного акту про право приватної власності на землю №964 від 21.10.2002 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2302023722016 від 19.03.2016 року. Кадастровий номер земельної ділянки №2310100000:05:001:0088.

Тобто після укладання договору купівлі-продажу, обидві сторони виконали його умови, тобто позивач передала відповідачам обумовлену суму за придбаний об‘єкт нерухомості, а відповідачі, в свою чергу, передали Позивачці права на продану частину будинку, (ключі від квартири, документи) якими вона користується до цього часу.

Нотаріального посвідчення договору не відбулось, оскільки покупця було завірено, що біржова угода не потребує нотаріального посвідчення згідно діючого на той час законодавства, а оригінали попередніх правовстановлюючих документів Продавців було погашено та передано Третій особі для зберігання.

У березні місяці 2018 року вона вирішила продати свою частку будинку, тому звернулась до приватного нотаріуса з метою складання та посвідчення договору купівлі - продажу, проте нотаріусом було відмовлено та роз’яснено, що договір купівлі - продажу частини будинку необхідно визнати дійсним в судовому порядку, оскільки він не був нотаріально посвідченим.

Позивач просить визнати дійсним договір №220 від 27.02.1996 року купівлі - продажу 2/5 частин житлового будинку №50 по бульвару Шевченка в м.Запоріжжя, укладений на Запорізькій будівельній товарній біржі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_5, і зареєстрований в Орендному підприємстві «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації» у реєстровій книзі за записом № 82/12716 від 11.03.1996 року.

Позивач в судове засідання не з’явилась, від її представника надійшла заява про розгляд справи без його участі та на задоволенні позовних вимог наполягає, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі, третя особи в судове засідання не з’явились, причини неявки суду не відомі, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 27 лютого 1996 року ОСОБА_1, придбала на біржових торгах у власність 2/5 частин житлового будинку №50 по бульвару Шевченка в м.Запоріжжя, які знаходились у приватній власності ОСОБА_2 і ОСОБА_5. Ціна продажу частини будинку за домовленістю між ними склала 955 000 000,00 (дев’ятсот п’ятдесят п’ять мільйонів) карбованців.

Право власності на відчужувані 2/5 частин житлового будинку №50 по бульвару Шевченка в м.Запоріжжя належали Відповідачам (в рівних частинах по 1/5) на праві спільної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого Третьою Запорізькою нотаріальною конторою 11.09.1992 року р№1-3611, із реєстраційним посвідченням ЗБТІ від 09.12.1992 року (запис №12716 в книзі №82), що також підтверджувалося довідкою-характеристикою Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації на відчуження від 21 лютого 1996 року під N 7-158.

Інший співвласник (власниця 3/5 частин зазначеного будинку) гр. ОСОБА_6 відмовилась від свого права привілеєвої купівлі. Заява ОСОБА_6 посвідчена нотаріально 17.02.1996 року державним нотаріусом Третьої Запорізької нотаріальної контори ОСОБА_7 за р№1-245.

Біржовий договір купівлі - продажу вказаних 2/5 частин житлового будинку №50 по бульвару Шевченка в м.Запоріжжя був укладений 27.02.1996 року в письмовій формі на Запорізькій будівельній товарній біржі та зареєстрований за № 220.

11.03.1996 року в Запорізькій міжміському бюро технічної інвентаризації біржовий договір купівлі-продажу №220 від 27.02.1996 року зареєстровано за №82/12716 та видано реєстраційне посвідчення.

В технічному паспорті ЗМБТІ Позивач також зазначена в якості власника 2/5 частин житлового будинку №50 по булв. Шевченка в м. Запоріжжя.

Пізніше у 2002 році Позивачка отримала права власності на земельну ділянку на якій розташований зазначений будинок, що підтверджується оригіналом державного акту про право приватної власності на землю №964 від 21.10.2002 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-2302023722016 від 19.03.2016 року. Кадастровий номер земельної ділянки №2310100000:05:001:0088.

Тобто, після укладання договору купівлі-продажу, обидві сторони виконали його умови, тобто позивач передала відповідачам обумовлену суму за придбаний об‘єкт нерухомості, а відповідачі, в свою чергу, передали Позивачці права на продану частину будинку, (ключі від квартири, документи) якими вона користується до цього часу.

Нотаріального посвідчення договору не відбулось, оскільки покупця було завірено, що біржова угода не потребує нотаріального посвідчення згідно діючого на той час законодавства, а оригінали попередніх правовстановлюючих документів Продавців було погашено та передано Третій особі для зберігання.

Разом з тим, на час укладення між сторонами угоди купівлі-продажу квартири діяв Цивільний кодекс УРСР від 18.07.1963 року, який в подальшому втратив чинність з 01.01.2004 року.

Відповідно до вимог ч.2ст.47 ЦК УРСР, яка діяла під час укладення спірного правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Спірний договір купівлі-продажу відповідно до цивільного законодавства, що діяло на момент його укладення, підлягав нотаріальному посвідченню, оскільки положеннями ст. 227 ЦК УРСР(в редакції 1963 року) було передбачено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо однією зі сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність правочину. Але, як встановлено судом, вказана вимога закону щодо обов’язкового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, при укладенні сторонами угоди не була дотримана, так як угода купівлі-продажу нерухомості була оформлена та за реєстрована на Запорізькій будівельній товарній біржі, відповідно до ст.15 Закону України від 10 грудня 1991 року «Про товарну біржу», про що зазначено в угоді.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Отже, суперечливі норми законодавства призвели до того, що угода, яка укладена між сторона та зареєстрована на товарній біржі не була посвідчена у нотаріальному порядку.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 року та діє на теперішній час, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Нормами ч.3,4 ст.334 ЦК України передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України, у випадках встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним, а згідно з ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, суд може визнати такий договір дійсним.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до положень ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Судом встановлено, що для позивача підставою звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу дійсним стала та обставина, що вона на даний час позбавлена можливості розпорядитися на свій розсуд часткою нерухомого майна, яке нею було придбано на підставі угоди, оформленої та зареєстрованої на товарній біржі, позивач позбавлена можливості розпорядитися своєю кою квартири, оскільки договір купівлі-продажу №220 укладений 29.09.1997 року на Запорізькій будівельній товарній біржі не був посвідчений нотаріально.

Аналізуючи надані у справі докази, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача, оскільки при укладенні правочину купівлі-продажу 2/5 частин житлового будинку №50 по булв. Шевченка в м. Запоріжжя сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджено письмовими доказами, відбулося повне виконання договору та вищевказана частина будинку була передана позивачу. З моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину купівлі-продажу житлового будинку. Таким чином, суд приходить до переконання, що визнання правочину купівлі-продажу квартири дійсним не призведе до порушення прав будь-яких інших осіб та іншим шляхом захистити свої права у позивача немає можливості.

Куруючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280- 283 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4, третя особа Запорізька будівельна товарна біржа про визнання договору купівлі продажу-дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу №220 від 27 лютого 1996 року 2/5 частин житлового будинку №50 по бул. Шевченка в м. Запоріжжя, укладений Запорізькою будівельною товарною Біржею між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_5, і зареєстрований в Орендному підприємстві «Запорізьке міське бюро технічної інвентаризації» у реєстровій книзі за № 266 р № 37762 від 13 жовтня 1997 року.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з’явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Суддя:                                              А.В.Воробйов