Рішення від 23.06.2018 по справі 393/99/18

Справа № 393/99/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2018 року смт.Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

у складі:головуючого судді Рачкелюка Ю.В.,

за участі секретаря судових засідань Шупрудько К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду смт. Новгородка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ФГ Вікторія , ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом та просить суд визнати недійсним договір оренди землі б/н від 15.02.2017 року, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством Вікторія , який зареєстований 15.02.2017 року, державним реєстратором Вишневським І.В. в центрі надання адміністративних послуг Новгородківської районної державної адміністрації Кіровоградської області. Свої вимоги мотивує тим, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 7.57 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Інгуло - Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області. У червні 2014 року вона за власним волевиявленням надала ОСОБА_3, як працівнику-юристу ФГ Вікторія довіреність №561 від 17.06.2014 року, згідно якої остання мала право: укладати договори оренди земельної ділянки, одержувати платежі у будь-якій формі, які передбачені умовами договору, представляти інтереси позивачки в усіх судових установах, вчиняти комплекс необхідних та належних дій щодо вказаної земельної ділянки, подавати будь-які заяви, одержувати будь-які документи, право підпису, сплати належних коштів, податків, зборів та інших платежів, вчиняти інші юридично значимі дії, пов'язані з виконанням повноважень за даною довіреністю. На початку травня 2017 року, вона дізнавшись, що вказаний вище договір укладений на 49 років, негайно скасувала вищезазначену довіреність видану ОСОБА_3, що підтверджується Витягом про реєстрацію в єдиному реєстрі довіреностей від 03.05.2017 року. Примірника вищезазначеного договору оренди землі вона не отримувала. Вказаний договір оренди землі нею не підписувався. Крім того, ОСОБА_3 будучи членом ФГ Вікторія відповідно до п.12.1 статуту ФГ Вікторія зареєстрованого 22.06.2004 року, має право власності на посіви, а отже укладаючи договір оренди землі від імені позивачки діяла в своїх інтересах, а не в інтересах довірителя ОСОБА_2

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.24-26), в якому зауважила на такому:

Діючи в межах наданих позивачем повноважень, ОСОБА_3 15.02.2017 року уклала договір оренди землі з ФГ Вікторія , який в подальшому було зареєстровано в установленому законодавством порядку. Відповідно до тексту договору оренди землі від 15.02.2017року ОСОБА_3 діяла від імені ОСОБА_2 та підписала договір оренди землі в графі орендодавець, від імені ФГ Вікторія договір оренди землі підписав голова господарства Журавель П.П. На дату підписання договору оренди землі ОСОБА_3 не являлася засновником ФГ Вікторія , що підтверджується копією статуту ФГ Вікторія зареєстрованого 22.06.2014 року. На даний час ОСОБА_3 являється одним із засновників ФГ Вікторія , але в склад засновників вона увійшла 28.12.2017року відповідно до статуту від 28.12.2017 року. Таким чином, станом на 15.02.2017року ОСОБА_3 не являлася засновником ФГ Вікторія , тому посилання позивача на порушення положень ст. 238 ЦК України є на думку представника відповідача безпідставним.

Суд дослідивши наявні матеріали в справі, прийшов до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог позивача повністю зі слідуючих підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 7.57 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Інгуло - Кам'янської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області.

У червні 2014 року на підставі домовленості з ОСОБА_3, позивачка передала їй правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку і надала на ім'я ОСОБА_3 довіреність №561 від 17.06.2014 року, зокрема, на право укладення відносно вказаної земельної ділянки договору оренди землі, з правом отримувати платежі відповідно до договору оренди землі, який діяв на момент посвідчення цієї довіреності.

Відповідно до копії договору оренди землі б/н від 15.02.2017 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 7654,32 грн. за рік, тобто не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка діє на час проведення фактичного розрахунку, строк дії: 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Позивачка на початку травня 2017 року дізнавшись, що даний договір укладено на 49 років, негайно скасувала довіреність видану ОСОБА_3, згідно Витягу про реєстрацію в єдиному реєстрі довіреностей від 03.05.2017 року. Мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 будучи членом ФГ Вікторія відповідно до п.12.1 статуту ФГ Вікторія зареєстрованого 22.06.2004 року, має право власності на посіви, а отже укладаючи договір оренди землі від імені ОСОБА_2 діяла в своїх інтересах, а не в інтересах довірителя ОСОБА_2

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди на земельні ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами і договором оренди землі.

Згідно з статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.ст. 202, 203, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він особисто чи через представника підписаний стороною.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено та підтверджується копією довіреності № 561 від 17.06.2014 року, те, що позивачка уповноважила та надала право ОСОБА_3 на укладення відносно вказаної земельної ділянки договору оренди землі, з правом отримувати платежі відповідно до договору оренди землі, який діяв на момент посвідчення цієї довіреності.

Відповідно до ст. 237 ч. 3 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з випадків встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

Відповідно до ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Саме одночасне представництво і орендаря і орендодавця є порушенням положень ч. 3 ст. 238 ЦК України. Інших порушень норм матеріального права, які можуть потягнути за собою визнання договору недійсним позивач не зазначає.

Разом з тим відповідачем не порушенно норми передбачені ч. 1 ст. 215 ЦК України, та положень ст. 203 ЦК України в якій передбачено вимоги для дійсності правочину.

Так , згідно статті 203 ЦК України відповідачем додержано загальні вимоги, які є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; укладаючи від імені ОСОБА_2 договір оренди землі, ОСОБА_3 діяла за власним рішенням в межах наданих їй позивачем повноважень, зазначених в Довіреності; договір укладено в письмовій формі; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним: договір зареєстровано, а земельною ділянкою користується орендар на умовах договору; правочин, що вчинявся батьками (усиновлювачами), та не суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Діючи в межах наданих позивачем повноважень, ОСОБА_3 15.02.2017 року уклала договір оренди землі з ФГ Вікторія , який в подальшому було зареєстровано в установленому законодавством порядку. Відповідно до тексту договору оренди землі від 15.02.2017року ОСОБА_3 діяла від імені ОСОБА_2 та підписала договір оренди землі в графі орендодавець, а від імені ФГ Вікторія договір оренди землі підписав голова господарства Журавель П.П.

В ст. 3 ЗУ Про фермерське господарство і в решті положень зазначеного закону не має жодного посилання на права якими наділені члени господарства, таким чином, перелік прав та обов'язків визначається засновником та закріплюється в статуті господарства.

На дату підписання договору оренди землі ОСОБА_3 не являлася засновником ФГ Вікторія , що підтверджується копією статуту ФГ Вікторія зареєстрованого 22.06.2004 року, а в склад засновників увійшла 28.12.2017 року відповідно до статуту від 28.12.2017 року. Тобто, ОСОБА_3, являючись членом ФГ Вікторія на час підписання оскаржуваного договору оренди, не була наділена організаційно-розпорядчими функціями в господарстві, що підтверджується статутом, а тому посилання позивача на порушення положень ч.3 ст. 238 ЦК України та п.12.1 статуту ФГ Вікторія зареєстрованого 22.06.2004 року, а саме: члени господарства мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію є безпідставними та необґрунтованими.

На підставі викладеного, суд вважає, що в позовній заяві не наведено підстав для визнання договору оренди землі недійсним і право позивача не порушено жодним чином, а також відсутні підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем 15.02.2017 року, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Щодо сплати судових витрат понесених відповідачем на правову допомогу у розмірі 5 000 тис. грн. стягненню з позивача не підлягають, оскільки відповідачем не надано жодного підтверджуючого документу про дані витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 205, 207, 215, 236, 238, 638 ЦК України, ст.ст. 6, 14 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 3, 13, 81-82, 141, 258, 259, 263-268, 272 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ФГ Вікторія , ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Копії рішення направити сторонам по справі.

Суддя Ю. РАЧКЕЛЮК