Рішення

від 20.06.2018 по справі 703/1332/17

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/1332/17

2/703/119/18 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарях судового засідання Бойко Л.М., Литвин Г.Т.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області та виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання наказу про перевід на іншу роботу незаконним та поновлення на попередній роботі, -

встановив:

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовною заявою до Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області та виконавчого комітету Смілянської міської ради, в якій просить: визнати незаконним наказ директора Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради №52 -к від 10 квітня 2012 року про її переведення на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника та поновити її на посаді бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки - філії для дітей з встановленим 11 тарифікаційним розрядом Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради; стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області на її користь середній заробіток за 1 рік вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з 27 травня 2011 року працювала на посаді завідуючої спеціалізованої філії для дітей Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області. В подальшому 26 березня 2012 року під психологічним тиском директора Централізованої бібліотечної системи ОСОБА_4 вона вимушена була написати заяву про переведення її на посаду бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки - філії для дітей з встановленим 11 тарифікаційним розрядом. В подальшому у квітні 2012 року директор Централізованої бібліотечної системи ОСОБА_4 у зв'язку з можливість у майбутньому скорочення її посади, запропонувала їй перевестися на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом. Вона написала відповідну заяву та 10 квітня 2012 року був виданий наказ, яким її було переведено на вказану посаду, вона особисто була ознайомлена з вказаним наказом під підпис. В цьому наказі було зазначено, що вона переводиться на постійне місце роботи, а не на час декретної відпустки основного працівника. 31 жовтня 2013 року наказом №147-к від 25 жовтня 2013 року її було звільнено з посади у зв'язку з закінченням строкового трудового договору, виходу з декретної відпустки основного працівника. Наказ №52-к від 10 квітня 2012 року, яким її переведено на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, вона вперше побачила в матеріалах кримінального провадження №12016250230000565, за її заявою про фальсифікацію ОСОБА_4 підписів у наказах №52-к та 147-к. У наказі №52 -к стояв підпис про ознайомлення від її імені, який дуже схожий на її підпис, вона не могла подумати, що цей підпис не її та вважала, що наказ підписаний нею. Вона пам'ятає як у березні 2012 року вона йшла у чергову відпустку, то підписувала чистий аркуш паперу, який віддавала директору ОСОБА_4 для можливості переробити її заяву про відпустку на більшу кількість днів. Однак, в ході розслідування кримінального провадження проведено почеркознавчу експертизу, згідно висновку якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у наказі №52-к від 10 квітня 2012 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. З матеріалів почеркознавчої експертизи вона була ознайомлена та одержала їх копії 31 березня 2017 року, тобто з цього часу їй стало відомо про порушення її права. За результатами перевірок, проведених Управлінням Держпраці в Черкаській області, встановлено відсутність її заяв про перевід на іншу роботу в 2012 році в зв'язку з їх знищенням, що підтверджується актом знищення документів та справ за 2012 рік. Заяви про перевід її на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника вона не писала. Вважає, що переведення її на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника є незаконним, оскільки таке відбулося без її згоди. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Під час судового засідання, яке відбулося 19 червня 2018 року, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотання про приєднання до матеріалів цивільної справи заяви про збільшення позовних вимог з додатками до неї.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В порушення вимог ст.49 ЦПК України позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, які б свідчили про направлення копії заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

При цьому, під час судового засідання представники відповідачів зазначили, що копії заяви позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог відповідачі не отримували.

З врахуванням вищевказаного та враховуючи норми ст.49 ЦПК України, заява позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог судом не прийнята до розгляду та була повернута їй.

В судому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги, які зазначені в позовній заяві поданій до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області 27 квітня 2017 року, підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з наведених в ній підстав. Крім того зазначила, що до Управління Держпраці в Черкаській області та правоохоронних органів вона звернулася для проведення перевірки дотримання законодавства України під час її звільнення з роботи. На час звільнення з роботи роботодавець розрахувався з нею у повному обсязі, окрім індексації заробітної плати, яку в подальшому отримали працівники бібліотеки. Трудову книжку вона отримала відразу при звільненні з роботи. Одразу після звільнення вона не мала доказів для звернення до суду та інших органів щодо порушених її прав роботодавцем. З 2013 року по 2016 рік вона не зверталася до відповідних органів, оскільки в неї хворіла мати та вона потребувала допомоги. Вже після смерті матері вона мала час для звернення у відповіді інстанції. Рік після звільнення з роботи вона перебувала на обліку в Смілянському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. Чи повідомлена будь-якій особі підозра у кримінальному провадженні №12016250230000565за її заявою їй не відомо. У висновку експерта зазначено, що її підпис в наказі підробила не ОСОБА_4, однак вказане кримінальне провадження не закрито. Балансоутримувачем Смілянської центральної бібліотеки є виконавчий комітет Смілянської міської ради, в зв'язку з чим саме з останнього вона просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Доказів, що балансоутримувачем Смілянської центральної бібліотеки є виконавчий комітет Смілянської міської ради вона надати не може. Які її права порушені виконавчим комітетом Смілянської міської ради їй не відомо, оскільки позовну заяву їй складав адвокат.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської централізованої бібліотеки відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що позивач ОСОБА_1 працювала в Смілянській міській Централізованій бібліотечній системі відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради з 07 вересня 2009 року по 26 квітня 2011 року. Рішенням Смілянської міської ради від 24 лютого 2011 року №6-11/VІ було вирішено ліквідувати Смілянську міську Централізовану бібліотечну систему як юридичну особу та створити на її основі відповідний підрозділ Централізована бібліотечна система м. Сміла в складі відділу культури. Після прийняття такого рішення міської ради, всі працівники Смілянської міської ЦБС були попереджені про їх наступне звільнення. 26 квітня 2011 року наказом по відділу культури №35-д від 26 квітня 2011 року, ОСОБА_1 було звільнено з роботи в зв'язку з ліквідацією установи у відповідності до п.1 ст.40 КЗпП України. З 27 травня 2011 року ОСОБА_1 була поновлена на роботі на посаді завідуючої спеціалізованої бібліотечної філії для дітей Смілянської міської Централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради. 26 березня 2012 року ОСОБА_1 переведена на посаду бібліотекаря І категорії з спеціалізованої бібліотеки - філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом. В подальшому, в зв'язку з тим , що у Смілянській міській ЦБС відділу культури виконавчого комітету Смілянської ради знову планувалися зміни, а саме скорочення штату працівників, і посада, яку займала позивач підлягала скороченню, а в секторі юнацтва центральної бібліотеки ім.О.Журливої була наявна посада бібліотекаря, оскільки працівник перебувала в декретній відпустці, відтак ОСОБА_1 було запропоновано перевестися на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифікаційним розрядом, на час декретної відпустки основного працівника. Позивач погодилася перевестися на вказану посаду, про що написала відповідну заяву, в зв'язку з чим 10 квітня 2012 року було видано відповідний наказ №52-к про її переведення, тобто укладено з ОСОБА_1 строковий трудовий договір. Позивач була ознайомлена з вказаним наказом під підпис. Оскільки працівник, на місце якого на час декретної відпустки було переведено позивача, виявила бажання вийти на роботу, то на підставі наказу по ЦБС №147 - к від 25 жовтня 2013 року, ОСОБА_1 31 жовтня 2013 року була звільнена з посади в зв'язку з закінченням строкового трудового договору. З наказом №147-к від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_1 була ознайомлена, проте від підпису відмовилася, про що було складено відповідний акт. ОСОБА_1 зазначає, що наказ №52-к від 10 квітня 2012 року про її переведення на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифікаційним розрядом на час декретної відпустки основного працівника є незаконним в зв'язку з тим, що вона не знала про його існування та не була ознайомлена з ним під підпис, та його вона вперше побачила в матеріалах кримінального провадження №12016250230000565 від 24 лютого 2016 року, в ході розслідування якого було проведено почеркознавчу експертизу, згідно з висновками якої підписи у наказі №52-к від 10 квітня 2012 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Лише 31 березня 2017 року ОСОБА_1 одержала копію висновку експертизи і саме в цей день, як вона вважає, довідалася про порушення її трудових прав. Разом з тим, як вбачається з витягу з кримінального провадження №12016250230000565 від 24 лютого 2016 року, відомості про таке до ЄРДР внесені саме за заявою ОСОБА_1 про підробку директором ЦБС її підписів у наказах №52-к та №147-к. Таким чином, в ОСОБА_1 стало відомо про порушення її трудових прав до звернення з заявою про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів. Крім того, після переведення на посаду бібліотекаря, ОСОБА_1 працювала на цій посаді з 10 квітня 2012 року по час її звільнення 31 жовтня 2013 року, тобто більше ніж півтора року. Отже, ОСОБА_1 працюючи на іншій посаді, з іншими посадовими обов'язками, з іншою оплатою праці, не могла не знати про порушення своїх прав. Також, позивач сама визнає факт, що її переведення відбулося за її згодою, згідно поданої нею заяви. Крім того, позивач 07 грудня 2015 року направила звернення до Управління Держпраці в Черкаській області з приводу порушення її трудових прав адміністрацією Смілянської міської ЦБС в частині її переведення на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифікаційним розрядом на час декретної відпустки основного працівника без її згоди. 06 січня 2016 року Управління Держпраці в Черкаській області направило позивачу листа, відповідно до якого, за результатами проведеної головним державним інспектором з питань праці перевірки, не було встановлено фактів порушення трудових прав ОСОБА_1: не встановлено факту примушування до написання заяв про переведення на інші посади, не встановлено факту порушень адміністрацією ЦБС ст.ст.47, 116 КЗпП України в частині проведення розрахунків при звільненні та видачі трудової книжки, не встановлено факту відсутності ознайомлення позивача з виданими наказами. Також, після звільнення з роботи 31 жовтня 2013 року з ОСОБА_1 було проведено розрахунок за відпрацьований час та надано трудову книжку, де були внесені всі відомості про її роботу, в тому числі і наказ №52-к від 10 квітня 2012 року, про переведення позивача на посаду бібліотекаря і позивач не могла не знати про підстави та дати переміщення її по роботі з моменту її звільнення. Отже, ОСОБА_1 надумано вказує про її непоінформованість відносно існування оскаржуваного нею наказу №52-к від 10 квітня 2012 року та що про порушення її трудових прав вона дізналася 31 березня 2017 року. Таким чином, ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду за захистом своїх трудових прав, при цьому з заявою про поновлення такого вона не звертається. Порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду без поважних причин є підставою для відмови у позові.

Представник відповідача - виконавчого комітету Смілянської міської ради ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та зазначила, що виконавчий комітет Смілянської міської ради є неналежним відповідачем по справі, оскільки він не є роботодавцем позивача, не здійснює нарахування і виплату заробітної плати. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і Статуту Смілянської міської централізованої бібліотечної системи, затвердженого рішенням міської ради від 29 березня 2012 року №21-8/VІ, ЦБС є юридичною особою. Директор ЦБС приймає на роботу та звільняє з роботи працівників. Враховуючи, що роботодавцем позивача була Смілянська міська централізована бібліотечна система, відтак позовні вимоги до виконавчого комітету Смілянської міської ради є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Смілянської міської ради відмовити у повному обсязі.

Суд, заслухавши доводи позивача та представників відповідачів, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідачів, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Так, як встановлено під час судового розгляду, ОСОБА_1 з 27 травня 2011 року працювала на посаді завідуючої спеціалізованої філії для дітей Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради.

Відповідно до трудової книжки серії АХ №468547 виданої на ім'я ОСОБА_1, остання наказом по ЦБС №34-к від 26 березня 2012 року переведена на посаду бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 26 березня 2012 року та їй встановлено 11 тарифікаційний розряд (а.с.5-6).

Як вбачається з трудової книжки серії АХ №468547 виданої на ім'я ОСОБА_1, остання наказом по ЦБС №52-к від 10 квітня 2012 року переведена на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом, на час декретної відпустки основного працівника (а.с.5-6).

В подальшому, згідно вищевказаної трудової книжки ОСОБА_1, 31 жовтня 2013 року наказом №147-к від 25 жовтня 2013 року останню було звільнено з посади у зв'язку з закінченням строкового трудового договору, виходом з декретної відпустки основного працівника (а.с.5-6).

Частиною першою ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При прийнятті на роботу сторони за взаємною згодою визначають зміст трудової функції працівника, власник вправі запропонувати працівникові при прийнятті на роботу будь-який набір трудових обов'язків, який не суперечить правовим нормам охорони праці і виробничої санітарії.

Згідно ст.31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до ч.1 ст.32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією,допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Законодавець не визначає яким чином повинна бути отримана згода працівника на переведення, однак така згода має відповідати дійсному волевиявленню працівника та однозначно сприйматись сторонами трудового договору. Надання працівником згоди зазвичай оформляється шляхом подання ним відповідної письмової заяви. Про свою незгоду на переведення на іншу роботу працівник може зазначити при ознайомленні з наказом про переведення та оскаржити у встановленому законом порядку.

Як встановлено під час судового розгляду, наказ №34-к від 26 березня 2012 року по ЦБС було видано на підставі заяви ОСОБА_1

Вказану обставину підтвердила під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 та не заперечується нею, відтак суд приходить до висновку, що така відповідає дійсності.

Разом з тим, як зазначила під час судового розгляду ОСОБА_1, заяву на переведення її 26 березня 2012 року на посаду бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом була написана нею під психологічним тиском з боку директора Централізованої бібліотечної системи ОСОБА_4

Разом з тим, відповідно до протоколу №2-а засідання профкому бібліотечних працівників від 06 березня 2012 року, профкомом бібліотечних працівників у складі ОСОБА_6 - голови профкому бібліотечних працівників, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, за участі директора ЦБС ОСОБА_4, була обговорена заява колективу спеціалізованої бібліотеки - філії для дітей. Під час засідання виступили: ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_1 веде себе зверхньо по відношенню до колег та читачів; ОСОБА_11 говорила про те, що ОСОБА_12 ставила під сумнів їх професійні якості, в той час як усі працівники філії мають вищу та базову вищу спеціальну освіту та стаж роботи у бібліотеці понад 20 років; ОСОБА_13 говорила про те, що вчителі загальноосвітньої школи №10 обурювалися поведінкою завідуючої філії ОСОБА_1; ОСОБА_14 повідомила про те, що ОСОБА_1 дуже нав'язливо та неетично ставиться до читачів - дітей. За результатами засідання, у зв'язку з неможливістю вирішити конфлікт у колективі спеціалізованої бібліотеки - філії для дітей, профком бібліотечних працівників рекомендував директору ЦБС ОСОБА_4 перевести ОСОБА_1 в будь-який структурний підрозділ ЦБС (а.с.26).

Крім того, згідно листа №Д-301/14-1, Д-329/14-1 від 06 січня 2016 року Управління Держпраці у Черкаській області адресованого ОСОБА_1, останню повідомлено, що перевіркою, проведеної на за її зверненням від 07 грудня 2015 року щодо порушення трудових прав адміністрацією Смілянської міської централізованої бібліотечної системи, не встановлено фактів примушування її до написання заяв про переведення на відповідні посади (а.с.37).

Позивачем ОСОБА_1 будь-яких доказів застосування щодо неї зі сторони директора Централізованої бібліотечної системи ОСОБА_4 психологічного тиску до написання нею заяви про переведення її на посаду бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 26 березня 2012 року з встановленням 11 тарифікаційного розряду, до матеріалів цивільної справи не додано.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що будь-якого психологічного тиску до написання ОСОБА_1 заяви про переведення її на посаду бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 26 березня 2012 року з встановленням 11 тарифікаційного розряду, на неї не здійснювалося та такою заяву було написано добровільно, в зв'язку з конфліктною ситуацією, яка виникла в неї з колегами по роботі.

При цьому, суд має зазначити, що переведення ОСОБА_1 на вищевказану посаду відбувалося на підставі її письмової заяви, доказів зміни оплати праці позивача в бік зменшення порівняно з рівнем оплати за попередньою посадою, до матеріалів справи не додано, так само як і не ознайомлення її з вказаним наказом, позивач приступила до виконання обов'язків на новій посаді та працювала на ній до переведення на іншу посаду, претензій та зауважень щодо погіршення умов праці до адміністрації не мала та таке переведення позивачем не оскаржувалося.

Таким чином, суд вважає, що за наказом №34-к від 26 березня 2012 року по ЦБС мало місце переведення ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.32 КЗпП України, тобто за згодою працівника, та таким не порушено її право на надання згоди на переведення на іншу роботу.

Як вбачається з наказу №52-к від 10 квітня 2012 року Про переведення ОСОБА_1М. виданого директором Смілянської міської централізованої бібліотечної системи ОСОБА_4, вирішено ОСОБА_1 - бібліотекаря спеціалізованої бібліотеки - філії для дітей з 10 квітня 2012 року перевести на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника. Підстава: заява ОСОБА_1 від 10 квітня 2012 року (а.с.9).

Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 зазначила, що не заперечує факту написання заяви від 10 квітня 2012 року про переведення її на зазначену в наказі №52-к від 10 квітня 2012 року посаду, однак така була написана для роботи на постійній основі та жодним чином не на посаду, яка була вільна на час декретної відпустки основного працівника. З наказом про її переведення на посаду на час декретної відпустки основного працівника вона не ознайомлювалася, оскільки на час переведення її на вказану посаду вона була ознайомлена з наказом на переведення її на посаду на постійній основі.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно п.2.5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма №П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Як вбачається з запису №29 в трудовій книжці АХ №468547 заповненої на ім'я ОСОБА_1, остання наказом по ЦБС №52-к від 10 квітня 2012 року переведена на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом, на час декретної відпустки основного працівника (а.с.5-6).

При цьому, суд має зазначити, що будь-яких виправлень або змін у вищевказаному записі, який внесений в трудову книжку ОСОБА_1, не вбачається, між записами №28 та №29, а також між №29 та №30 внесеними у трудову книжку ОСОБА_12, місця для внесення будь-яких інших записів не міститься.

Відповідно до особової картки №б/н, яка є типовою формою №П-2, що затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277, яка заповнена на ім'я працівника Смілянської міської ЦБС ОСОБА_1, така 10 квітня 2012 року була ознайомлена з записом у трудовій книжці про переведення її на посаду бібліотекаря ЦМБ(ю) 11 розряду відповідно до наказу №52-к, що засвідчено підписом власником трудової книжки (а.с.75).

При цьому, жодних заперечень щодо виконання підпису 10 квітня 2012 року в особовій справі про ознайомлення з записом у трудовій книжці відповідно до наказу №52-к від 10 квітня 2012 року, під час судового розгляду від позивача ОСОБА_1 не надходило.

Враховуючи вищевказані положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, записи виконані в трудовій книжці та особовій картці ОСОБА_1, суд приходить до беззаперечного висновку, що остання 10 квітня 2012 року ознайомилася з записом у трудовій книжці про те, що її з 10 квітня 2012 року переведено на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом, на час декретної відпустки основного працівника.

Отже, з моменту ознайомлення ОСОБА_1 з записом у трудовій книжці від 10 квітня 2012 року, який виконаний відповідно наказу №52-к від 10 квітня 2012 року, їй було відомо про те, що вказаним наказом її переведено на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом, на час декретної відпустки основного працівника.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1, після ознайомлення з записом у трудовій книжці від 10 квітня 2012 року, який виконаний відповідно наказу №52-к від 10 квітня 2012 року, яким її переведено на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом, жодних заперечень щодо такого переведення не заявляла, натомість приступила до виконання нових посадових обов'язків, працювала на вказаній посаді тривалий час, з 10 квітня 2012 року до 30 жовтня 2013 року, до суду вказане переведення не оскаржувалася та після звільнення її з займаної посади майже три роки жодних дій, направлених на відновлення, на її думку, порушених прав, не вчиняла, що свідчить про те, що заявою від 10 квітня 2012 року вона просила перевести її саме на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом, на час декретної відпустки основного працівника.

Також, як зазначила під час судового розгляду позивач ОСОБА_1, написання заяви про переведення на іншу роботу від 10 квітня 2012 року було викликано скороченням в майбутньому посади, яку вона обіймала.

Відповідно до листа №Д-114/14-1 від 03 березня 2016 року Управління Держпраці у Черкаській області адресованого ОСОБА_1, останній повідомлено, що під час розгляду її звернення від 05 лютого 2016 року встановлено, що на виконання наказу відділу культури виконкому Смілянської міської ради наказом від 08 серпня 2012 року №129-Д посаду бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотечної філії для дітей скорочено (а.с.8).

Враховуючи надані позивачем пояснення та обставини викладені у вищевказаному листі Управління Держпраці у Черкаській області, суд приходить до обґрунтованого висновку, що скорочення позивача не відбулося, оскільки саме її дії позивача, які виразилися у поданні нею заяви про переведення від 10 квітня 2012 року були спрямовані на уникнення нею скорочення та відповідного звільнення.

Як вбачається з листа №Д-301/14-1, №Д-329/14-1 від 06 січня 2016 року Управління Держпраці у Черкаській області адресованого ОСОБА_1, останню повідомлено, що зміст поданих нею заяв, які стали підставами для переведення у 2012 році, встановити неможливо через їх знищення, що підтверджується актом про знищення документів та справ за 2012 рік (а.с.7).

Відповідно до п. 490 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, документи (листки з обліку кадрів, заяви, подання, доповідні та пояснювальні записки, довідки, обхідні листки) до наказів з кадрових питань (особового складу), що не увійшли до складу особових справ зберігаються 3 роки.

Згідно п.493 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, особові справи (заяви, анкети, автобіографії, копії і витяги з наказів про прийняття, переміщення, звільнення, оголошення подяк, копії особистих документів, декларації держслужбовців, характеристики, листки з обліку кадрів) службовців, професіоналів, фахівців, наукових працівників, які не мають наукових ступенів і вчених звань, штатних та виборних працівників громадських організацій зберігаються 75 років, довідки з місця проживання, медичні довідки та інші документи другорядного значення - 3 роки після звільнення

Враховуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що знищення заяв ОСОБА_1 за 2012 рік працівниками Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відбулося без дотримання чинного законодавства України.

Разом з тим, недотримання працівниками Смілянської міської централізованої бібліотечної системи строків зберігання заяви ОСОБА_1 від 10 квітня 2012 року жодним чином не порушує її трудові права.

При цьому, листом №Д-114/14-1 від 03 березня 2016 року Управління Держпраці у Черкаській області адресованого ОСОБА_1, останню повідомлено, що з питання правомірності знищення заяв вона має право звернутися до Державного архіву Черкаської області (а.с.8).

Однак, доказів звернення ОСОБА_1 до Державного архіву Черкаської області щодо правомірності знищення її заяв, висновку по результатам його розгляду, матеріали справи не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що переведення ОСОБА_1 з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, тобто на умовах строкового трудового договору, відбулось за її особистою заявою від 10 квітня 2012 року про переведення на таку посаду та їй, з часу ознайомлення з записами в трудовій книжці - 10 квітня 2012 року, було достовірно відомо про ці обставини.

Враховуючи, що ОСОБА_1 з власної ініціативи звернулася до роботодавця з заявою від 10 квітня 2012 року про переведення її на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, що достовірно встановлено судом під час судового розгляду, відтак дії директора Смілянської міської бібліотечної системи ОСОБА_4 є правомірними.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів написання ОСОБА_1 заяви від 10 квітня 2012 року про переведення її на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на постійній основі та видання відповідного наказу, матеріали цивільної справи не містять та суду не надавалися, при цьому представник відповідача категорично заперечує існування як в минулому, так і на час розгляду справи в суді, вищевказаних документів.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 про те, що: 10 квітня 2012 року нею була написана заява про переведення її на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на постійній основі; відповідно до якої був виданий наказ про переведення на вказану посаду; з яким вона ознайомлювалася під підпис.

Таким чином, переведення ОСОБА_1 відповідно до наказу №52-к від 10 квітня 2012 року відбулося на підставі ч.1 ст.32 КЗпП України, тобто за згодою працівника.

Разом з тим, наказом Державного комітету статистики України Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці від 05 грудня 2008 року №489, затверджено та введено в дію з 01 січня 2009 року типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, серед яких: наказ (розпорядження) про прийняття на роботу, наказ (розпорядження) про надання відпустки, наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту).

Так, відповідно до вказаних типових форм первинної облікової документації підприємств, установ, організацій їх обов'язковим елементом являється ознайомлення працівника з наказом (розпорядженням), з зазначенням дати такого ознайомлення, при цьому працівник засвідчує таке ознайомлення власним підписом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до беззаперечного висновку, що при переведенні ОСОБА_1 на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, її повинні були ознайомити з наказом про таке переведення, яке вона мала засвідчити власним підписом з зазначенням дати ознайомлення.

Як встановлено під час судового розгляду, в наказі №52-к від 10 квітня 2012 року директора Смілянської міської централізованої бібліотечної системи ОСОБА_4, відповідно до якого ОСОБА_1 була переведена з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, наявний підпис від імені ОСОБА_1 про ознайомлення з ним.

Однак, відповідно до висновку експерта №1/1454 від 07 листопада 2016 року, підпис від імені ОСОБА_1 в наказі №52-к від 10 квітня 2012 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою (а.с.11-16).

Будь-яких доказів ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №52-к від 10 квітня 2012 року про переведення її з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, матеріали цивільної справи не мітить, в зв'язку з чим суд не приймає доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 була ознайомлена під підпис з вказаним наказом.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 з наказом №52-к від 10 квітня 2012 року директора Смілянської міської централізованої бібліотечної системи ОСОБА_4 про переведення її з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника не ознайомлювалася, в зв'язку з чим вона була позбавлена можливості висловити свої міркування щодо згоди чи заперечень відносно її переведення.

Як зазначила під час судового розгляду позивач ОСОБА_1, про порушення її прав при переведенні з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника їй стало відомо 31 березня 2017 року, коли вона ознайомилася з висновком експертизи №1/1454 від 07 листопада 2016 року, яким встановлено, що підпис від її імені в наказі №52-к від 10 квітня 2012 року був виконаний не нею, а іншою особою.

Разом з тим, суд не може погодитися з такими доводами позивача ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Так, як зазначила позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду, вона з наказом №52-к від 10 квітня 2012 року директора Смілянської міської централізованої бібліотечної системи, яким її переведено з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, не ознайомлювалася, такий вперше побачила при ознайомленні з матеріалами кримінального провадження №12016250230000565.

Однак, як вбачається з витягу з кримінального провадження №12016250230000565 від 24 лютого 2016 року, відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування внесені на підставі заяви ОСОБА_12, в якій остання повідомила, що роботодавець ОСОБА_4 у невстановлений день та час, на її думку, підробила підпис у наказах №52-к та №147-к про її звільнення з посади бібліотекаря централізованої бібліотечної системи та знищила заяви, які стали підставами для переведення на інші посади за 2012 рік (а.с.10).

Враховуючи, обставини викладені у вищевказаному витягу, суд приходить до беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 до моменту звернення 24 лютого 2016 року з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області була ознайомлена з наказом №52-к від 10 квітня 2012 року та його зміст їй був достовірно відомий.

Крім того, відповідно до абзацу 7 звернення ОСОБА_1 від 07 грудня 2015 року до Генеральної прокуратури України, Державної служби України з питань праці, Міністерства культури України та Державної фінансової інспекції України, вона виклала наступні доводи: Під тиском директора ЦБС ОСОБА_4, мною було написано заяву та одночасно ознайомлено з наказом від 10 квітня 2012 року №52-к. Варто зазначити, що в заяві та в наказі було зазначено постійну посаду, проте після підписання наказу директор ЦБС ОСОБА_4 повідомила мені, що дана посада є декретною .

Вищевказані обставини у зверненні щодо повідомлення їй про переведення її наказом №52-к від 10 квітня 2012 року на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника, повністю відповідають викладеним судом доводам щодо законності винесення такого.

Враховуючи, що заява про переведення на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом ОСОБА_1 була написана 10 квітня 2012 року, яка, як встановлено судом, була написана на посаду на час декретної відпустки основного працівника, в цей день, відповідно до звернення ОСОБА_1, їй було повідомлено про те, що зазначена в наказі №52-к від 10 квітня 2012 року є декретною, при цьому з записом у трудовій книжці про переведення її на іншу посаду на час декретної відпустки основного працівника, вона ознайомилася 10 квітня 2012 року та в цей же день приступила до виконання своїх нових обов'язків, відтак суд приходить до беззаперечного висновку, що ОСОБА_1 стало відомо про порушення її прав при переведенні на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника саме 10 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, приймаючи до уваги, що як встановлено судом ОСОБА_1 дізналася про порушення її прав при переведенні на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника 10 квітня 2012 року, а з позовною заявою про поновлення таких прав звернулася до суду 27 квітня 2017 року, про що свідчить відтиск штампу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з зазначенням дати прийняття позовної заяви та номеру вхідного документу, тобто через п'ять років після дати, з якої вона дізналася про порушення її прав, відтака позовна заява подана у строк, який перевищує тримісячний строк, встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України для подачі позовів даної категорії.

Згідно ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач ОСОБА_1 з заявою про поновлення строку звернення із заявою про вирішення трудового спору до суду не зверталася, крім того поважних причин пропуску такого не надала.

Зазначені позивачем причини пропуску строку звернення з позовом до суду, а саме: відсутність доказів щодо порушення її прав та що з 2013 року по 2016 рік в неї хворіла мати, суд не вважає поважними.

Так, позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу, які б свідчили про її наміри чи спроби з 10 квітня 2012 року отримати будь-які документи від роботодавця про її переведення за наказом №52-к від 10 квітня 2012 року, натомість вона продовжувала працювати на посаді, на яку її було переведено.

Захворювання матері позивача ОСОБА_1 та потреба у її постійному догляді жодним доказом не підтверджена та ніяким чином не могло вплинути на спробу звернення позивача до суду з питанням оскарження будь-якого із переведень чи поновлення на роботі.

Згідно із п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст. 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 дізналася і достовірно знала про переведення її з посади бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки філії для дітей з 11 тарифікаційним розрядом на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника ще 10 квітня 2012 року, відтак нею пропущений строк позовної давності без поважної причини.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до беззаперечного висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконним наказу директора Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради №52 -к від 10 квітня 2012 року про її переведення на посаду бібліотекаря І категорії сектору юнацтва центральної міської бібліотеки ім.О.Журливої з 11 тарифним розрядом на час декретної відпустки основного працівника та поновлення її на посаді бібліотекаря І категорії спеціалізованої бібліотеки - філії для дітей з встановленим 11 тарифікаційним розрядом Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради, слід відмовити в зв'язку із пропуском строків звернення до суду без поважних причин.

Позовна вимога про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу є похідною вимогою від визнання переведення незаконними та поновлення на посаді.

Враховуючи, що суд дійшов беззаперечного висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, відтак не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Судові витрати у відповідно до ст.141 ЦПК України віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 49, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 126, 127, 137, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст. 21, 31, 32, 233, 234 КЗпП України, Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, наказом Державного комітету статистики України Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці від 05 грудня 2008 року №489, постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Смілянської міської централізованої бібліотечної системи відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області та виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання наказу про перевід на іншу роботу незаконним та поновлення на попередній роботі відмовити.

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Відповідно до п.п.5 п.15 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, 20700.

Відповідач - Смілянська міська централізована бібліотечна система відділу культури виконавчого комітету Смілянської міської ради, адреса: вул. Незалежності, 22, м. Сміла Черкаської області, 20700, код ЄДРПОУ 36778954.

Відповідач - виконавчий комітет Смілянської міської ради, адреса: вул. Незалежності, 37, м. Сміла Черкаської області, 20700, код ЄДРПОУ 04061553.

Головуючий О.П.Опалинська