Постанова

від 27.06.2018 по справі 686/9310/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/9310/17

Провадження № 22-ц/792/741/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Медведчук Н.Д.

за участю: учасників справи та представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/9310/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року (суддя Мороз В.О.) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, про визнання правочину договором відчуження та стягнення компенсації половини вартості автомобіля.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи та представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання правочину договором відчуження та стягнення компенсації половини вартості автомобіля.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що між ним та ОСОБА_429 липня 2012 року було укладено шлюб, який розірвано 02 серпня 2016 року. Під час спільного проживання у шлюбі ними за спільні кошти подружжя було придбано автомобіль марки Hyundai Elantra, кузов НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, за ціною 185 000 грн. Право власності на придбаний автомобіль було зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_4 Вказував, що 22.08.2015 року відповідач, на підставі довідки-рахунку серії ВІА №658671 від 11 серпня 2015 року, без його згоди відчужила вказаний вище автомобіль на користь своєї матері ОСОБА_7, отримавши за нього кошти у розмірі 170 000 грн. Зазначає, що отримані за довідкою-рахунком кошти були використані не в інтересах сім'ї, оскільки від нього було приховано факт відчуження автомобіля. Посилається на те, що необхідності в отриманні додаткових коштів не було, оскільки протягом шлюбу він був постійно працевлаштований та отримував достатні доходи для утримання сім'ї, при цьому, як у нього так і у відповідача були вклади в банках.

Звертаючись до суду просив визнати правочин, за яким була видана довідка-рахунок серії ВІА № 658671 від 11 серпня 2015 року, договором відчуження автомобіля Hyundai Elantra, кузов НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1. Поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача суми в розмірі 85 000 грн. як компенсації половини вартості зазначеного автомобіля.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2017 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_6

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошову компенсацію половини вартості автомобіля Hyundai Elantra, кузов НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1, в сумі 85000 грн. В іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 850 грн. Повернуто ОСОБА_5 надлишково сплачений судовий збір в сумі 210 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що продаж спірного автомобіля відбувся в період спільного проживання з ОСОБА_5, а кошти з продажу автомобіля були використані ними в інтересах сім'ї. Зазначає, що суд всупереч ч. 3 ст. 89 ЦПК України, не надав належної оцінки квитанціям, які були долучені до матеріалів справи та підтверджують факт витрати коштів з продажу автомобіля. Крім того, на думку апелянта, суд неправильно надав оцінку договору позики від 15.05.2014 року, оскільки дана позика була отримана та використана в інтересах сім'ї.

ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4, вважає доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу.

Позивач в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа, в судове засідання не з'явилась, про день, місце і час слухання справи повідомлена відповідно до вимог ЦПК.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.07.2012 року, який було розірвано рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 серпня 2016 року (а.с. 15 т. 1).

Під час перебування у шлюбі сторонами придбано автомобіль Hyundai Elantra, кузов НОМЕР_2, двигун № НОМЕР_1 за 185 000 грн., що підтверджується договором № 000000618 купівлі-продажу автомобіля від 20 лютого 2013 року. Право власності на придбаний автомобіль було зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 7-10 т. 1).

11.08.2015 року даний автомобіль, на підставі довідки-рахунок від 11.08.2015 року був (перереєстрований) відчужений ОСОБА_7 за 170 000 грн. ОСОБА_7, яка є матір'ю відповідача, 19.07.2016 року спірний транспортний засіб перереєстровано на ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу 6841/2016/000074 за 100 000 грн., заяви № 96044770 від 19.07.2016 року (а.с. 20 т. 1).

Як вбачається з висновку експерта № 15 від 13.02.2018 року, середня ринкова вартість автомобіля Hyundai Elantra на дату оцінки складає 369 055,05 грн. (а.с. 104-121 т. 2).

За змістом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СУ України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен встановити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але і той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності є: час набуття такого майна, кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття), мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що автомобіль Hyundai Elantra є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, сторін по справі, оскільки був придбаний сторонами під час шлюбу за спільні кошти (депозит).При цьому, суд обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено, що на час придбання автомобіля вона мала особисті кошти, які вклала в придбання спірного автомобіля. Такі докази, які відповідають ст. ст. 77-78 ЦПК України, в матеріалах справи відсутні.

Задовольняючи позов в частині стягнення компенсації половини вартості автомобіля Hyundai Elantra, суд першої інстанції виходив з того, що відчужений автомобіль є неподільною річчю, був фактично зареєстрований на ім'я відповідача і перебував у її користуванні та відчужений відповідачем без відома позивача, а тому позивач, як співвласник спірного майна, має право отримати грошову компенсацію за свою частку у праві власності на автомобіль.

Однак суд дійшов таких висновків в цій частині при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

У п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя судам роз'яснено, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

За змістом чч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на характер спірних правовідносин, саме позивач повинен довести, що кошти, отримані від відчуження спільного сумісного майна використані відповідачем не в інтересах сім'ї. Тим самим, позивач доводить порушення свого права, захист якого відбувається у спосіб стягнення компенсації вартості відчуженого майна не в інтересах сім'ї.

Вказане узгоджується з нормами ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України, згідно з якими при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Однак всупереч зазначеним нормам, стороною позивача не надано суду достатніх та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що відчуження автомобіля здійснювалось без відома та проти волі позивача, а кошти, отримані внаслідок відчуження автомобіля Hyundai Elantra, що мало місце 11.08.2015 року, відповідачем використані не в інтересах сім'ї чи не на її потреби.

З матеріалів справи вбачається, що шлюбні відносини сторін припинені лише у грудні 2015 року, станом на 11.08.2015 року, на час здійснення відчуження автомобіля, сторони проживали спільно, мали шлюбні відносини, вели спільне господарство та мали спільний бюджет (а.с. 15 т. 1).

В судовому засіданні визнавались та не заперечувались позивачем обставини щодо розміщення ним 20.06.2015 року на сайті Авто Ріа оголошення про продаж спірного автомобіля Hyundai Elantra з зазначенням ціни автомобіля та контактних даних продавця, яким був позивач (частина 1 статті 82 ЦПК України) (а.с. 35-36 т. 1). Дані обставини свідчать про наміри позивача відчужити автомобіль, належний подружжю на праві спільної сумісної власності.

При цьому, судом не може братись до уваги посилання позивача на те, що на час розміщення оголошення про продаж автомобіля, погіршились відносини подружжя, і він мав намір визначити лише реальну ринкову вартість автомобіля з метою подальшого розподілу майна подружжя, оскільки в підтвердження даних обставин належних та допустимих доказів надано суду не було.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що на час відчуження автомобіля були наявні у подружжя достатні кошти, отримані з банківських вкладів, а тому потреби у продажі автомобіля не було, оскільки беззаперечних доказів в підтвердження даних обставин надано не було. Надана позивачем довідка УПБ від 12.07.2017 року №01.10./815 містить лише інформацію про наявність коштів на депозитних рахунках, які закриті ще у 2013 році (а.с. 77 т. 1). Довідка ПАТ Банк національний кредит від 16.08.2017 року №05.2-03/1119 містить лише інформацію про закриття рахунків (не конкретизовано яких саме) у вказаному банку станом на грудень 2015 року без зазначення сум (а.с. 78 т. 1). Довідка ПАТ КБ Даніель від 25.07.2017 року №1.12.651 також не свідчить про наявність значних коштів у подружжя на час відчуження автомобіля (а.с. 79-80 т. 1).

З матеріалів справи встановлено, що у 2015 році ОСОБА_4 отримувала помісячно одноразову допомогу при народженні дитини, інших доходів не мала, а позивач ОСОБА_5 в період з 31.07.2015 року по 13.12.2015 року отримував допомогу по безробіттю (а.с. 42-44, 72 т. 1).

За таких обставин, позивачем не доведено позовних вимог в частині стягнення компенсації половини вартості автомобіля, а томурішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 1275 грн., сплачених при подачі апеляційної скарги.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року в частині задоволення позовних вимог та вирішенні питання розподілу судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6, про стягнення компенсації половини вартості автомобіля відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1275 грн. судового збору.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року.

Судді: /підпис/ І.В. П'єнта

/підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ О.І. Талалай

Згідно з оригінало м: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

Головуючий у першій інстанції - Мороз В.О. Провадження № 22-ц/792/741/18

Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 48