Постанова

від 20.06.2018 по справі 642/268/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 642/268/17

провадження № 61-16862св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя - доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Будинок Тканин ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Колтунової А. І., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Будинок Тканин (далі - ТОВ Будинок Тканин ), у якому просила стягнути заборгованість за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав від позивача грошову суму в розмірі 8 212 000 грн, яку зобов'язався повернути до 11 вересня 2016 року.

11 вересня 2007 року між ОСОБА_3 і ТОВ Будинок Тканин укладено договір поруки, за умовами якого ТОВ Будинок Тканин є поручителем за договором позики від 11 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Договором позики передбачено, що повернення коштів має бути здійснено за адресою: квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_4 обов'язки за договором позики належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість.

На адресу ТОВ Будинок Тканин направлено вимогу про виконання зобов'язань за основним договором, яку ним отримано 11 вересня 2016 року, проте кошти не повернуто.

Надалі сума боргу перерахована, та 24 лютого 2017 року направлено на адресу відповідача вимогу № 2, а 25 березня 2017 року лист-розрахунок штрафних санкцій.

ТОВ Будинок Тканин зобов'язання за основним договором у встановлені строки не виконало, позивач нарахував суму боргу відповідно до договору позики з урахуванням встановленого штрафу в розмірі 100 відсотків, а також пені в розмірі 1 відсотка за кожен день прострочення.

Станом на 25 березня 2017 року розмір заборгованості становив 275 483 562 грн 36 коп., у тому числі борг за договором позики у розмірі 222 164 163 грн 20 коп. та пені за період з 01 березня 2017 року до 24 березня 2017 року у розмірі 53 319 399 грн 16 коп.

25 березня 2017 року позивач склав акт звірки суми боргу у розмірі 275 483 562 грн 36 коп., яку ТОВ Будинок Тканин та ОСОБА_4 визнали. Просила стягнути з ТОВ Будинок Тканин на її користь указану вище суму заборгованості та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2017 року у складі судді Грінчук О. П. позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ТОВ Будинок Тканин на її користь суму основного боргу в розмірі 222 164 163 грн 20 коп., пеню за прострочення зобов'язання в розмірі 53 319 399 грн 16 коп., всього 275 483 562 грн 36 коп., та судовий збір в розмірі 6 890 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поручитель позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував.

Не погоджуючись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ратіо Інвест (далі - ТОВ ФК Ратіо Інвест ), звернулася з апеляційною скаргою.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі або бути залученими, що є підставою для скасування рішення суду. Крім того, зазначене рішення про відмову у задоволенні позову не перешкоджає ОСОБА_3 звернутися з аналогічним позовом до ТОВ Будинок Тканин про стягнення заборгованості за договором позики, залучивши до участі у справі всіх осіб, права та інтереси яких зачіпаються ухваленим рішенням.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року скасувати, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права та обов'язки ТОВ ФК Ратіо Інвест , яке не брало участі у справі, тому товариство не мало права на апеляційне оскарження такого рішення. Рішення суду першої інстанції не впливає на обсяг прав та обов'язків заявника щодо виконання рішення господарського суду міста Києва від 02 грудня 2015 року про стягнення кредитної заборгованості. Зазначає, що позикові зобов'язання між сторонами виникли у 2007 році, а ТОВ ФК Ратіо Інвест набуло прав вимоги до ОСОБА_4 лише у 2016 році. Оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не мала права на апеляційне оскарження, то суду слід було закрити апеляційне провадження у справі. Також не вказано, у чому безпідставність та незаконність вимог позову, не спростовано обставин, встановлених судом першої інстанції.

У січні 2018 року від ТОВ ФК Ратіо Інвест надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких заявник просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України 13 квітня 2018 року справу № 642/268/17 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди встановили, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір позики, відповідно до умов якого він отримав у борг грошові кошти в розмірі 2 700 000 дол. США, які зобов'язався повернути до 11 вересня 2016 року. Суму позики передано за адресою: АДРЕСА_2. Виконання договору, а саме повернення позики у повному обсязі, має бути здійснено за адресою: квартира АДРЕСА_1.

11 вересня 2007 року на виконання умов договору позики, між ТОВ Будинок Тканин та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого ТОВ Будинок Тканин поручається перед ОСОБА_3 за виконання ОСОБА_4 обов'язку щодо повернення позики, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки за договором позики.

11 вересня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено угоду до договору позики, відповідно до якої в пункті 3 договору внесено зміни та викладено його в такій редакції: виконання договору, а саме: повернення позики у повному обсязі, має бути здійснено за адресою: квартира АДРЕСА_3, якщо інше не буде домовлено сторонами .

11 вересня 2016 року ОСОБА_3 на адресу ТОВ Будинок Тканин направила вимогу щодо самостійного виконання обов'язку боржника з повернення суми боргу, розмір якої становить 2 700 000 дол. США, за договором позики.

20 серпня 2008 року між публічним акціонерним товариством Банк Форум (далі - ПАТ Банк Форум ) та ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк відкрив ОСОБА_4 відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 9 950 000 доларів США строком користування до 20 серпня 2015 року.

Також 20 серпня 2008 року між ТОВ Будинок Тканин і ПАТ Банк Форум укладено договір поруки, відповідно до умов якого ТОВ Будинок Тканин поручається перед ПАТ Банк Форум за виконання у повному обсязі ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором.

29 липня 2016 року між ПАТ Банк Форум та ТОВ ФК Ратіо Інвест укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ Банк Форум відступає ТОВ ФК Ратіо інвест права вимоги за кредитним договором до ОСОБА_4 та договором поруки до ТОВ Будинок Тканин . Новий кредитор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за кредитним договором і договором забезпечення та одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника та поручителя належного виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки або у зв'язку з ними.

Зважаючи на укладення зазначених правочинів, до ТОВ ФК Ратіо інвест перейшли всі права за кредитним договором та договором поруки, укладеними між ОСОБА_4, ПАТ Банк Форум і ТОВ Будинок Тканин .

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 грудня 2015 року стягнуто з ТОВ Будинок Тканин як з поручителя на користь ПАТ Банк Форум прострочену заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 519 019,27 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 12 374 230 грн 60 коп., поточну заборгованість з повернення кредитних коштів у розмірі 349 214,60 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 8 325 821 грн 89 коп., прострочену заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 101 661,67 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 2 423 773 грн 11 коп., поточну заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 7 838,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 186 875 грн 42 коп.

13 липня 2016 року Господарський суд м. Києва видав судовий наказ, на підставі якого 02 березня 2017 року відкрито виконавче провадження.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 292 ЦПК України 2004 року сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що ТОВ ФК Ратіо Інвест не був залучений до участі у справі, проте суд вирішив питання про його права та обов'язки.

Також суд зазначив, що це судове рішення не перешкоджає ОСОБА_3 звернутися з аналогічним позовом до ТОВ Будинок Тканин про стягнення заборгованості за договором позики, залучивши до участі у справі всіх осіб, права та інтереси яких зачіпаються ухваленим рішенням.

При цьому будь-яких висновків і мотивів щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції не зазначив, залишив поза увагою фактичні обставини справи, і це свідчить про невідповідність рішення апеляційного суду вимогам статті 316 ЦПК України 2004 року щодо його змісту, статті 213 ЦПК України 2004 року щодо його обґрунтованості і законності, а тому висновок суду про відмову у задоволенні позову лише з цих підстав є передчасним.

Відмовити у задоволенні позову можна лише до особи, яка зазначена відповідачем у справі, а не з підстав того, що інша особа, яка не брала участі у справі, не була залучена, і ухваленим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про її права та інтереси.

Таке загальне посилання, без зазначення правового статусу у спірних правовідносинах цієї особи, не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 до конкретно зазначеного нею відповідача.

Суд апеляційної інстанції не врахував наведених вище обставин та вимог закону.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційний суд повністю не встановив, зокрема, не з'ясував, чи мало місце порушення прав позивача з боку відповідача, за захистом яких він звернувся до суду, тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 19 жовтня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило