Ухвала
від 26.06.2018 по справі 757/1732/18-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 26 червня 2018 року, апеляційну скаргу ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року,

за участю: представника ОСОБА_6 , ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на автомобіль марки «LANDROVER RANGE ROVER», 2013 року випуску, ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ТОВ «Моноліт Бетон» (ідентифікаційний код 37050387), заборонивши використовувати, експлуатувати, розпоряджатися вказаним автомобілем.

В обґрунтування рішення слідчий суддя зазначив, що з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації необхідно задовольнити та накласти арешт на зазначене майно, оскільки наявні підстави, передбачені ст. 170 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо строку апеляційного оскарження, ОСОБА_5 зазначає, що її не було повідомлено про розгляд клопотання прокурора та не направлено слідчим суддею копію ухвали, а була отримана останньою лише 18 травня 2018 року.

Автор апеляційної скарги вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без достатніх на це підстав, та з суттєвими порушеннями норм КПК України.

Зазначає, що автомобіль на який накладено арешт, був вилучений у ОСОБА_5 09 лютого 2017 року, без складання відповідного протоколу.

Звертає увагу на те, що прокурор ОСОБА_7 , умисно приховав факт що на вказаний автомобіль модель «LAND ROVER RANGEROVER» ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_3 вже накладений арешт Апеляційним судом міста Києва, чим саме увів в оману суд.

Крім того, ОСОБА_5 посилається і на те, що у клопотанні прокурора взагалі не вказано підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, що є порушенням пункту 1 частини 2 статті 171 КПК України, також в даному клопотанні не зазначено документів, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати що є порушенням пункту 3 частини 2 статті 171 КПК України, також в даному клопотанні зазначено тільки перелік майна, але не зазначено види майна, що належить арештувати що є порушенням пункту 2 частини 2 статті 171 КПК України.

Разом з тим, автор апеляційної скарги вважає, що розмір шкоди завданий даним кримінальним правопорушенням є явно не співрозмірним розміру конфіскації майна, також слідчим взагалі не вказано правову підставу для арешту майна, що є порушенням норм чинного Кримінального процесуального кодексу України.

До початку розгляду апеляційної скарги, прокурор направив заяву, в якій просить розглянути апеляційну скаргу за його відсутності та залишити ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року без змін.

За таких обставин колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності прокурора.

Заслухавши доповідь судді, виступ представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Матеріали судового провадження не спростовують доводи апеляційної скарги про те, що про розгляд клопотання слідчого щодо арешту майна ОСОБА_5 11 січня 2018 року повідомлено не було, а отримала вона ухвалу лише 18 травня 2018 року, а тому колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12014100030013137, за фактом вчинення незаконних заволодінь транспортними засобами, підробки документів щодо реєстрації транспортних засобів, заміни номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу, а також незаконних заволодінь заставним майном. За ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ст. 290, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 357, ч.ч. 2, 4 ст. 190 КК України.

11 січня 2018 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на автомобіль марки «LAND ROVER RANGE ROVER», 2013 року випуску, ідентифікаційний номер VIN- НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ТОВ «Моноліт Бетон» (ідентифікаційний код 37050387), із забороною використовувати, експлуатувати, розпоряджатися вказаним автомобілем.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року зазначене клопотання задоволено.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людиниполягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Під час розгляду апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК Україниі бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 3ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12014100030013137, про накладення арешту на вищезазначений автомобіль, слідчий суддя, як вбачається з матеріалів провадження, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів та спеціальної конфіскації необхідно задовольнити та накласти арешт на зазначене майно, оскільки наявні підстави, передбачені ст. 170 КПК України.

Такі висновки слідчого судді цілком доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештований автомобіль з великою вірогідністю може бути доказом злочину, відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, що підтверджується відповідним процесуальним рішенням, а саме постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_8 від 22 серпня 2016 року про визнання його речовим доказом (а.п. 13-14). Метою ж арешту майна є забезпечення кримінального провадження, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбаченост. 170 КПК Українив якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ТОВ «Моноліт Бетон», з потребами кримінального провадження.

Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимогКПК Українита чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Крім цього, колегія суддів враховує висновок експертів за результатами проведення комплексної трасологічної та автотоварознавчої експертизи від 26 лютого 2018 року, відповідно до якого встановлено факт підробки ідентифікаційного номера автомобіля, арешт якого оскаржується (а.п. 75-82).

При цьому, у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Крім того, відповідно до листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2013 року № 223-559/0/4-13, у разі подання особами, визначеними уст. 174 КПК, скарги на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про арешт майна у зв`язку з необґрунтованістю його накладення, судді судів апеляційної інстанції мають перевірити, чи подавалось цими особами клопотання про скасування цього заходу забезпечення слідчому судді місцевого суду та в разі негативної відповіді на зазначене питання, можуть залишити ухвалу без змін. Іншими словами, з підстави необґрунтованості накладення арешту на майно, особи, перелік яких визначено уч. 1 ст. 174 КПК, вправі звернутися до слідчого судді суду першої інстанції із клопотанням про скасування ним своєї ухвали (абз. 2ч. 2 ст. 174 КПК), а уже потім, у разі незгоди з прийнятим рішенням, вправі оскаржити ухвалу про арешт майна в апеляційному порядку згідно зіст. 309 КПК

Що стосується доводів автора апеляційної скарги з приводу того, що прокурор ОСОБА_7 , умисно приховав факт що на вказаний автомобіль модель «LAND ROVERRANGE ROVER» ідентифікаційний номер НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_3 вже накладений арешт Апеляційним судом міста Києва, чим саме увів в оману суд, колегія суддів вважає надуманим, оскільки звертаючись з відповідним клопотанням до місцевого суду, прокурор долучив ухвалу колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року (а.п. 17-21).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що у клопотанні прокурора взагалі не вказано підстав, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна, що є порушенням пункту 1 частини 2 статті 171 КПК України, є безпідставним, оскільки арешт на автомобіль накладений з метою збереження речового доказу, про що прямо вказано в клопотанні.

Інші доводи на які посилається автор апеляційної скарги також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на автомобіль марки « LANDROVER RANGE ROVER», 2013 року випуску, ідентифікаційний номер VIN - НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який на праві власності належить ТОВ «Моноліт Бетон» (ідентифікаційний код 37050387), заборонивши використовувати, експлуатувати, розпоряджатися вказаним автомобілем, - залишити без змін, а апеляційну ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/796/3026/2018 Категорія: ст. 170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції ОСОБА_9 Доповідач: ОСОБА_1

СудАпеляційний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення26.06.2018
Оприлюднено22.02.2023
Номер документу75068999
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —757/1732/18-к

Ухвала від 26.06.2018

Кримінальне

Апеляційний суд міста Києва

Паленик Ігор Григорович

Ухвала від 11.01.2018

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Новак Р. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні