Рішення

від 25.06.2018 по справі 902/230/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2018 р. Cправа № 902/230/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа ОСОБА_1", м. Івано-Франківськ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт", м. Вінниця

про стягнення 13 860 грн 46 коп. заборгованості

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа ОСОБА_1" заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт" про стягнення 13 860 грн 46 коп. заборгованості з яких 11 300 грн 00 коп. основний борг, 1 518 грн 85 коп. пені, 194 грн 11 коп. - 3 % річних та 847 грн 50 коп. інфляційних втрат за договором про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 21062017-1 від 21.06.2017 р.

Ухвалою суду від 15.05.2018 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/230/18 в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.05.2018 р.

30.05.2018 р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання б/н від 23.05.2018 р., в якому останній просить суд проводити розгляд справи за відсутності його представника.

За результатами підготовчого судового засідання 30.05.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суду від 30.05.2018 р. призначено судове засідання у справі для її розгляду по суті на 25.06.2018 р.

В судове засідання 25.06.2018 р. представники сторін не з'явилися, витребуваних доказів не подали, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась останнім рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на поштову адресу сторін.

Факт належного повідомлення позивача підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0317008358943 та № 760020204684.

При цьому в клопотанні б/н від 23.05.2018 р. позивач просить суд провести розгляд справи за відсутності його представника.

Разом з тим адресовані відповідачу ухвали суду від 30.05.2018 р. відділенням поштового зв'язку повернуті до суду 13.06.2018 р. та 18.06.2018 р. з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

При неявці в судове засідання відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/230/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами від 15.05.2018 р. та від 30.05.2018 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73953586; http://reyestr.court.gov.ua/Review/74376458).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&еь рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення № 2102901040812 (вх. № 4606 від 24.05.2018 р.), відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 16.05.2018 р. , а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази в обґрунтування власної процесуальної позиції щодо заявленого позову.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

У зв'язку з неявкою учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем ОСОБА_2 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 21062017-1 від 21.06.2017 р., відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа ОСОБА_1" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт" послуги з перевезення вантажів.

За твердженням позивача на виконання умов ОСОБА_2 ним надано відповідачу транспортні послуги на суму 11 300 грн 00 коп. за які останній не розрахувався.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 680 грн 46 коп. з яких 11 300 грн 00 коп. основного боргу, 1 518 грн 85 коп. пеня, 194 грн 11 коп. - 3 % річних та 847 грн 50 коп. інфляційних втрат.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення з долученням відповідних доказів в яких би відповідач вказав власну процесуальну позицію щодо поданого позову.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа - ОСОБА_1 ЛТД" (Виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № 21062017-1 від 21.06.2017 р. (Договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, виконавець зобов'язується організувати перевезення вантажів автомобільним транспортом, на підставі надісланих заявок та товарно-транспортних накладних (ТТН) до відповідного пункту призначення у встановлений ОСОБА_2 та/або заявкою строк та видати його вантажоодержувачу, (надалі послуги), а замовник зобов'язується сплати виконавцю за реалізацію перевезення вантажу узгоджену сторонами плату (а.с. 17-22, т. 1).

Згідно із п. 4.1.1. ОСОБА_2 ціна цього ОСОБА_2 не є фіксованою сторонами, є договірною, дорівнює сумарній вартості наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг за ОСОБА_2, протягом строку його дії та відображається в актах виконання робіт (надання послуг) підписаних та скріплених печатками сторін. Вартість послуг за ОСОБА_2, підтверджується сторонами окремих узгоджених заявках та додатках, що є невід'ємною частиною ОСОБА_2.

Після виконання перевезення виконавець оформляє акт виконання робіт (надання послуг). Акт виконання робіт (надання послуг) направляється замовнику у двох екземплярах виконавцем не пізніше 14 календарних днів з моменту здійснення перевезення (передачі вантажу вантажоодержувачу), один із яких замовник зобов'язується підписати, завірити печаткою та повернути виконавцеві не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання. В разі незгоди замовника з актом виконання робіт (надання послуг), замовник зобов'язується надати обґрунтовану письмову відмову від його підписання чи заперечення щодо наданих послуг (виконаних робіт), у термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання акту. Сторони дійшли згоди, що у іншому випадку послуги вважаються наданими в повному обсязі та без будь-яких зауважень (п. 4.1.2.1. ОСОБА_2).

Відповідно до п. 4.1.3. ОСОБА_2 замовник сплачує рахунки виконавця на умовах відстрочки платежу, - 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником оригіналів всіх наступних, оформлених належним чином документів: ОСОБА_2, підписаного зі сторони виконавця - 1 екземпляр; акту виконання робіт (датою передачі вантажу вантажоодержувачу) - 2 екземпляри; рахунку - 1 екземпляр; оригіналу товарно-транспортної накладної, з відміткою вантажоодержувачу про прийняття вантажу; документів (видаткових накладних з відміткою вантажоодержувача, довіреність, акти, тощо у разі їх наявності).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до кінця календарного року, у якому Договір було підписано. У випадку, коли жодна із сторін протягом одного тижня до закінчення терміну дії даного ОСОБА_2 не заявила про намір його розірвати. Дія ОСОБА_2 продовжується на наступний період 1 (один) календарний рік (п. 9.1. ОСОБА_2).

Судом встановлено, що на виконання умов ОСОБА_2 позивачем згідно обопільно погодженої сторонами заявки № 1 від 21.06.2017 р. здійснено організацію перевезення вантажу на загальну суму 11 300 грн 00 коп. , що підтверджується наявними у справі актом виконання робіт (надання послуг) № 213 від 01.07.2017 р., який підписано сторонами (а.с. 23-24, т. 1).

Крім того, виконання позивачем зобов'язань за ОСОБА_2 та заявкою № 1 від 21.06.2017 р. підтверджується товарно-транспортною накладною № 62 від 21.06.2017 р., яка містить відмітку про отримання вантажу та наявна в матеріалах справи (а.с.25-26, т. 1).

Умовами п. 4.1.3. ОСОБА_2 сторонами погоджено, що замовник сплачує рахунки виконавця на умовах відстрочки платежу протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником оригіналів документів: ОСОБА_2, акту виконаних робіт, рахунку, оригіналу товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувачу про прийняття вантажу.

Згідно роздруківки з архіву ТОВ "Нова Пошта" відповідачем отримано адресовані йому позивачем документи 04.08.2017 р. (а.с. 28, т. 1).

Однак відповідач за надані послуги не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 11 300 грн 00 коп.

Станом на момент прийняття рішення заборгованість відповідача не сплачено. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні .

Несплата відповідачем наданих послуг слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. ОСОБА_2 транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. ОСОБА_2 транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, відповідно п. 4.1.3. ОСОБА_2 сторонами погоджено, що замовник сплачує рахунки виконавця на умовах відстрочки платежу протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником оригіналів документів: ОСОБА_2, акту виконаних робіт, рахунку, оригіналу товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувачу про прийняття вантажу.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг та відсутність жодної оплати зі сторони останнього за надані послуги.

Виходячи з викладеного в своїй сукупності, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 11 300 грн 00 коп. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 518 грн 85 коп. пені за період з 19.08.2017 р. по 14.02.2018 р., 194 грн 11 коп. - 3 % річних за період 19.08.2017 р. по 15.03.2018 р. та 847 грн 50 коп. інфляційних втрат за період вересня-лютого 2018 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 6 ОСОБА_2 сторона погоджено відповідальність сторін.

Зокрема, у п. 6.2. ОСОБА_2 сторонами погоджено, що за порушення термінів оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від суми прострочення платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного ОСОБА_2 та чинного законодавства України.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пеню у визначеному позивачем періоді судом визначено пеню в сумі 1 518 грн 84 коп. , яка є меншою ніж та, що завалена позивачем - 1 518 грн 85 коп. Вказана сума є обґрунтованою та підлягає до стягнення з відповідача.

В задоволенні решти заявленої до стягнення пені в сумі 00 грн 01 коп. слід відмовити як заявленої безпідставно.

В свою чергу при обрахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора інфляційних втрат у визначеному позивачем періоді отримано їх в розмірі 873 грн 88 коп ., який є більшим ніж той що заявлений позивачем ( 847 грн 50 коп .), однак враховуючи, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача, до стягнення підлягають останні у розмірі зазначеному в позовній заяві.

При здійсненні перевірки за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора заявлених позивачем до стягнення 3 % річних помилок не виявлено, в зв'язку з чим останні є правомірними, обґрунтованими з огляду на що підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в задоволенні пені в сумі 00 грн 01 коп.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

25.06.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний всесвіт", АДРЕСА_1, 21000 (ідентифікаційний код - 40227241) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа ОСОБА_1", вул.В.Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код - 41101091) - 11 300 грн 00 коп. - боргу, 1 518 грн 84 коп. - пені, 194 грн 11 коп. - 3 % річних, 1 761 грн 99 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 00 грн 01 коп. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 03 липня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу - вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, 76018; вул. Перемоги, 20, м. Київ, 03170.

4, 5 - відповідачу - АДРЕСА_2, 21000; а/с 707, м. Вінниця, 21001.