Рішення

від 21.06.2018 по справі 902/197/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" червня 2018 р. Cправа № 902/197/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД", м.Івано-Франківськ

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпак - Постач", м Вінниця

про стягнення 23 657,25 грн

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 80/7 від 04.04.2017 р., паспорт серії СТ № 093620 виданий Тульчинським РВ УМВС України у Вінницькій області 02.02.2009 р.

відповідача: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

23.04.2018 р. до суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпак-Постач" про стягнення 23 657,25 грн заборгованості з яких 20 887,00 грн основного боргу, 2 207,16 грн інфляційних втрат та 563,09 грн пені за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № ТЕО 06/03/17 від 06.03.2017 р.

Ухвалою суду від 24.04.2018 р. відкрито провадження у справі № 902/197/18 та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 17.05.2018 р. Також даною ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

17.05.2018 р. через канцелярію суду представником позивача подано клопотання (б/н від 16.05.2018 р.) про долучення до матеріалів справи оригіналу акту звірки взаємних розрахунків за період з 06.03.2017 р. по 15.05.2018 р.

За результатами підготовчого судового засідання 17.05.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суду від 17.05.2018 р. призначено судове засідання у справі для її розгляду по суті на 21.06.2018 р.

В судове засідання 21.06.2018 р. представник відповідача не з'явився, витребуваних доказів не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Також суд зазначає, що ухвали від 17.05.2018 р. які надіслані на адресу керівника відповідача ОСОБА_2 та на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпак - Постач" за місцем державної реєстрації останнього, повернулись до суду 04.06.2018 р. та 19.06.2018 р. з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

При неявці в судове засідання відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17 .

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Господарського суду Вінницької області у справі № 902/197/18 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 29.03.2018 р. про призначення засідання для розгляду справи по суті у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ея рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним , є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення № 2103601437512 (вх. № 4037 від 07.05.2018 р.), відповідач був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 02.05.2018 р. , а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того, щоб подати необхідні докази.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представником позивача до суду подано клопотання б/н від 21.06.2018 р. про долучення до матеріалів справи копії заявки на перевезення № 1 від 10.03.2017 р.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № ТЕО 06/03/17 від 06.03.2017 р., відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж (відповідно з транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням чи (заявкою) строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену сторонами плату.

В зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № ТЕО 06/03/17 від 06.03.2017 р. у відповідача утворилась заборгованість.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23 657,25 грн заборгованості з яких 20 887,00 грн основного боргу, 2 207,16 грн інфляційних втрат та 563,09 грн пені.

Матеріали справи не містять ні відзиву, ні письмового пояснення в якому б відповідач вказав власну процесуальну позицію.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, слідує, що 06.03.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпак - Постач" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД" (Виконавець) укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом № ТЕО 06/03/17 від 06.03.2017 р., відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений йому Замовником вантаж (відповідно з транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням чи (заявкою) строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену сторонами плату (а.с.27, т.1).

Згідно п. 1.2 Договору Замовник виступає також і Вантажоодержувачем.

Відповідно п. 1.3 Договору Найменування вантажів, їх обсяг (кількість, вага, брутто), місце завантаження, строки (дати) приймання вантажів, дати подачі транспортних засобів під завантаження, пункти призначення, особа-вантажоодержувач, строки доставки та передачі одержувачам, інші умови надання транспортних засобів і подання вантажів до перевезення, порядок розрахунків та інші умови перевезень, визначаються в разових заявках на перевезення Замовника, які є невід'ємними додатками до договору.

В разі необхідності надання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу та непередбачених в даному договорі, послуг транспортного експедирування тощо, сторони мають право укласти Додаткову угоду до договору (п. 1.4 Договору).

Ціна договору дорівнює сумарній вартості наданих Виконавцем на прийнятих Замовником послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу протягом дії цього договору (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору розмір плати за перевезення підтверджується окремими узгодженими в заявках на перевезення Замовника, що є невід'ємною частиною договору і залежить від виду транспортного засобу, виду перевезення, терміновості, маршрутів, тощо.

Відповідно п. 2.3 Договору плата за перевезення здійснюється після його фактичного виконання протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів визначених договором та факту підписання актів передачі-прийняття наданих послуг. При відсутності зауважень з приводу організації перевезення вантажів за договором, Замовник підписує акт передачі-прийняття послуг протягом 5 банківських днів після його отримання, а також документів, що підтверджують виконання перевезення, а саме його оригінал ТТН з відміткою про отримання вантажу Вантажоодержувачем або іншого документу, що відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення. У разі наявності претензій з перевезення вантажу Замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту передачі-прийняття наданих послуг, зобов'язаний направити мотивовану відмову від підписання акту.

Датою надання послуг за договором є дата передачі вантажу Вантажоодержувачу (Замовнику) (п.2.6 Договору).

Місцем постачання послуг є останнє місце розвантаження зазначене в заявці на перевезення (п. 2.7 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору за порушення термінів оплати Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017 р. (п. 6.1 Договору).

На підставі договору № ТЕО 06/03/17 від 06.03.2017 р. між сторонами підписано заявку № 1 від 07.03.2017 р., відповідно до якої позивач бере на себе зобов'язання по перевезенню вугілля (вантажу), в кількості 70 тн, вартість транспортно-експедиційних послуг за перевезення становить 380,00 грн з ПДВ (а.с. 31, т. 1).

На виконання умов договору № ТЕО 06/03/17 від 06.03.2017 р. за період з 06.03.2017 р. по 17.03.2017 р. позивачем здійснено перевезення на суму 34 447,00 грн.

В підтвердження чого додано товарно - транспортні накладні № 870803, № 870804, № 870805 від 07.03.2017 р. та № 870806, № 870807 від 11.03.2017 р. (а.с. 33-36, 38-43, т. 1).

Крім того позивачем в підтвердження надання траспортно-експедиційних послуг додано акти виконаних робіт № 2890 від 13.03.2017 р. на суму 15 713,00 грн та № 2937 від 17.03.2017 р. на суму 18 734,00 грн (а.с. 32, 37, т. 1).

За твердженням позивача відповідачем здійснено частково розрахунок на суму 13 560,00 грн, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 06.03.2017 р. по 10.04.2018 р. (а.с. 47, т. 1).

Доказів проведення розрахунків на суму більшу ніж вказав позивач у позовній заяві матеріали справи не містять.

03.07.2017 р. на адресу відповідача надіслано претензію ПЕР/ВИХ/2017/00133 з вимогою погашення заборгованості (а.с. 44-45, т. 1).

Однак матеріали справи не містять доказів відповіді на претензію та доказів погашення заборгованості за надані послуги.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 887,00 грн (34 447,00 грн - 13 560,00 грн).

Несплата відповідачем наданих послуг слугувала підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 144 Господарського кодексу України щодо підстав виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтею 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" істотними умовами договору транспортного експедирування є відомості про сторони договору: для юридичних осіб-резидентів України - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для фізичних осіб-громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 933 Цивільного кодексу України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв'язку з порушенням обов'язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг та відсутність повної та своєчасної оплати зі сторони останнього за надані послуги.

Виходячи з викладеного в своїй сукупності, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 20 887 грн 00 коп. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 207 грн 16 коп. - пені, 563 грн 09 коп. - 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розділом 4 Договору сторона погоджено відповідальність сторін.

Відповідно п. 4.1 Договору сторона, що не виконала чи виконала неналежним чином свої зобов'язання за цим договором, має негайно виправити ці недоліки та сплатити передбачені договором штрафні санкції, а також повністю відшкодувати спричиненні винними діями чи бездіяльністю збитки.

Зокрема, п. 4.5. Договору за порушення термінів оплати Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та 3 % річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені, 3 % річних у визначених позивачем періодах судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим останні є правомірними, обґрунтованими з огляду на що підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних, у тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю з врахуванням вищевикладених мотивів.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

21.06.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпак - Постач", вул. Хмельницьке шосе, 2, кімната 112, м.Вінниця, 21036 (ідентифікаційний код - 38717605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа - Транс ЛТД", АДРЕСА_1, 76018 (ідентифікаційний код - 32605152) - 20 887 грн 00 коп. - боргу, 2 207 грн 16 коп. - пені, 563 грн 09 коп. - 3 % річних, 1 762 грн 00 коп. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 02 липня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2, 3 - позивачу - АДРЕСА_2, 76018; вул. Перемоги, буд. 20, м. Київ, 03170.

4 - відповідачу - АДРЕСА_3, 21036; ОСОБА_2 - АДРЕСА_4, 21037.