Рішення

від 20.06.2018 по справі 908/308/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/19/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2018 Справа № 908/308/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя - Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Вака В.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

за позовом Керівника Токмацької місцевої прокуратури, 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, буд. 50/57

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50

до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Згода", 70536, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новояковлівка, вул. Кібенка, 22

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння

За участю представників сторін та учасників процесу:

прокурор: Тронь Г.М., службове посвідчення № 035881 від 05.10.2015;

від позивача: Нікогосян Л.В., довіреність № 3 від 02.01.2018; Гурильов А.С., довіреність № 3-0.62-293/62-18 від 16.03.2018;

від відповідача: Кравченко С.І., довіреність № 30/03/2018 від 30.032018;

від третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № 5811 від 16.11.2016.

Суть спору:

До господарського суду Запорізької області звернувся з позовом керівник Токмацької місцевої прокуратури, Запорізька область, м. Токмак в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Згода", Запорізька область, Оріхівський район, с. Новояковлівка про витребування із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства "Згода" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, яка була надана у постійне користування ОСОБА_6 на підставі державного акта на право постійного користування землею від " " березня 1997 серій НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 166.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018, справу № 908/308/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 28.02.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/308/18, присвоєно справі номер провадження 15/19/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 02.04.2018.

Ухвалою суду від 26.04.2018, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України строк розгляду підготовчого засідання продовжено на 30 днів. На підставі ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2, розгляд справи відкладався на 16.05.2018.

Ухвалою суду від 16.05.2018 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладався на 29.05.2018.

Ухвалою суду від 29.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/308/18 до судового розгляду по суті на 12.06.2018.

В судовому засіданні 12.06.2018 судом оголошувалась перерва до 20.06.2018.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг .

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що в ході опрацювання Публічної кадастрової карти України, виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння селянським (фермерським) господарствам Згода земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га. Зазначена земельна ділянка перебувала на праві постійного користування у ОСОБА_6 відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого на підставі розпорядження голови Оріхівської райдержадміністрації від 25.02.1997. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство Згода . Прокурор посилається на те, що СФГ Згода без законних на те підстав, у порушення порядку, передбаченого чинним законодавством, користується земельною ділянкою державної власності. Просить витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння та задовольнити позов в повному обсязі.

Представники прокуратури та позивача присутні у судовому засіданні 20.06.2018, підтримали вимоги викладені в позові та відповіді на відзив за № 1.4-7744-18 від 11.05.2018, в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав зазначених у відзиві № 23/04 від 23.04.2018. В обґрунтування відзиву зазначив, що земельна ділянка, яка є предметом даного спору була отримана в 1997 році померлим гр. ОСОБА_6 для створення фермерського господарства в постійне користування, на його ім'я було видано Державний Акт на право постійного користування землею. Юридично право користування належало не фермерському господарству Згода , а його засновнику гр. ОСОБА_6 Фермерське господарство Згода та все майно і права, які належали померлому гр. ОСОБА_6 успадковані гр. ОСОБА_2, який на даний час є засновником фермерського господарства та фактично повинен виступати відповідачем по справі або в будь якому випадку третьою особою оскільки судовим спором вирішується його право на користування земельною ділянкою. Відповідач зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з тим ст. 23 Закону від 19.06.2003 № 973-ІV Про фермерське господарство визначає, що успадкування фермерського господарства здійснюється відповідно до цього Закону. Так, до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями/спорудами/обладнанням; інші майнові права (у т. ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Обґрунтовуючи відзив посилався на прийнятий Земельний кодекс України (від 25 жовтня 2001 року) з 1 січня 2002, який обмежив коло суб'єктів права постійного користування землею виключно юридичними особами (лише державні та комунальні підприємства, а дещо згодом і громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації) і зобов'язав постійних землекористувачів, у тому числі й фермерські господарства, до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди. 22.09.2005 Конституційний Суд України Рішенням № 5-рп/2005 (у справі про постійне користування земельними ділянками) визнав дане положення неконституційним і встановив, що фермерські господарства, яким було надано землю у постійне користування до 1 січня 2002 року, можуть продовжувати використовувати її без зміни земельно-правового титулу. Таким чином, на думку відповідача, невизнання прокуратурою спадкування права постійного користування земельною ділянкою порушує встановлений Конституцією України принцип який забороняє застосування Законів та інших нормативно-правові актів, що звужують або в будь-який інший спосіб обмежують права громадян. Просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення щодо суті позовних вимог, просив в задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В судому засіданні 20.06.2018 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Токмацькою місцевою прокуратурою за результатами опрацювання Публічної кадастрової карти України, відомостей органів влади та місцевого самоврядування виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння селянським (фермерським) господарствам Згода земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від березня 1997 року (день не зазначено) серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 166 та виданого на підставі розпорядження голови Оріхівської райдержадміністрації від 25.02.1997, ОСОБА_6 надано у постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 51,2 га, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Новояковлівської сільської ради Оріхівського району, у тому числі 50 га ріллі та 1,2 га інших несільськогосподарських угідь (дорога),

18.04.1997 на вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство Згода .

Факт створення та ведення ОСОБА_6 зазначеного селянського (фермерського) господарства на вищевказаній земельній ділянці також встановлено рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 18.12.2014 у справі № 323/3572/14-ц, що набрало законної сили.

Матеріали справи містять розрахунок нормативно грошової оцінки 1 га, земельної ділянки (рілля, сіножатті, пасовища, тощо) здійсненого на підставі інформації відділу у Оріхівському районі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області від 15.01.2018 № 0-8-0.30-11/109-18 відповідно до якого, нормативно грошова оцінка сільськогосподарських угідь ріллі площею 1 га, розташованих на території Новояковлівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, з урахуванням коефіцієнту індексації, становить 37 766,49 грн.

Таким чином, нормативно грошова оцінка вищевказаної земельної ділянки (50 га ріллі) станом на 15.01.2018 становить 1 888 324,50 грн.

Відповідно актового запису про смерть № 12 від 16.12.2013 ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 18.12.2014 у справі № 323/3572/14-ц визнано за ОСОБА_2 право власності на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_6, у вигляді С(Ф)Г Згода , як цілісного майнового комплексу.

Крім того встановлено, що Згода з часу смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1) продовжує утримувати та використовувати частину із вищевказаної земельної ділянки, зокрема, площею 50 га, для вирощування сільгоспкультур.

Використання земельної ділянки відповідачем підтверджується також звітами та податковими деклараціями поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів, а також інформацією органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту - с. Мала Токмачка Оріхівського району Запорізької області, то в силу підпункту г) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245- VI вона перебуває у державній власності.

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, та положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 № 18, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто, з 03.03.2015 розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Запорізької області стало Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Незаконне утримання та використання СФГ Згода спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім .випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

З змісту ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити; будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 № 5-рп/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної ради України Про земельну реформу від 18.12.1990 № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення Земельною кодексу України та пункту 6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

З урахуванням вказаного рішення відповідач дійсно мав можливість на законних правах продовжувати користуватись спірною земельною ділянкою наданою фермерському господарству в постійне користування до 01.01.2002 без зміни її земельно-правового титулу.

Однак, вищевказана земельна ділянка починаючи з 12.12.2013 не могла використовуватись та утримуватись ФГ Згода , адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю землю. Зазначене фермерське господарство незаконно, без відповідної правової підстави заволоділо її частиною, а саме земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, що розташована на території Новояковліської сільської ради Оріхівського району.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_6, а не СФГ Згода , вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством, після смерті ОСОБА_6, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача. Документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства України відповідачем не надано.

За змістом положень ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

В силу ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, вбачаються підстави для витребування із незаконного володіння Селянського фермерського господарства Згода земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, наданої у складі земельної ділянки, площею 51,2 га, у постійне користування ОСОБА_6 для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта на право постійного користування землею від березня 1997 року (день не зазначено) серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 166, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Суд вважає заперечення відповідача на позов безпідставними внаслідок встановлених судом обставин справи, наданих учасниками судового доказів та вимог законодавства України. Позов відповідно підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння Селянського (фермерського) господарства Згода (70536, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новояківлівка, вул. Кібенка, 22; ідентифікаційний код 24904663) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50; ідентифікаційний код 39820689) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 50 га, котра була надану у постійне користування ОСОБА_6 на підставі державного акта на право постійного користування землею від березня 1997 року серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 166 та який втратив чинність зі смертю ОСОБА_6

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Згода (70536, Запорізька область, Оріхівський район, с. Новояківлівка, вул. Кібенка, 22; ідентифікаційний код 24904663) на користь прокуратури Запорізької області в особі Токмацької місцевої прокуратури (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Шевченка, 50/57, розрахунковий рахунок № 35217095000271, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, ідентифікаційний код юридичної особи: 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені на сплату судового збору у 2018 році при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 28 324,87 грн. (двадцять вісім тисяч триста двадцять чотири гривні 87 коп.). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 02 липня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов