Рішення

від 22.06.2018 по справі 910/4379/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.06.2018Справа №  910/4379/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Бондаренко Г. П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу       № 910/4379/18 за позовом Державного підприємства “Одеський авіаційний завод” (65121, м. Одеса, пр-т М. Жукова (Небесної сотні), 32-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ” (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, оф. 26) про стягнення 8  266, 22 грн. Без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство “Одеський авіаційний завод” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ” (далі – відповідач) про стягнення 8  266,22  грн. заборгованості за  не належне виконання договору в частині поставки товару. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 151/МТЗ-17 від 21.04.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 8  266, 22 грн, з яких 4  657, 04 грн. - авансу за договором, 2  643, 88 грн - пені за неналежне виконання зобов`язань по поставці товару, 965,30 грн -7%  штрафу. Також позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4379/18 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту   достовірною інформацією   про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12 оф.26. Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 16.04.2018 була вручена представнику відповідача 24.04.2018. Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.   У частині 8   ст.252 Господарського процесуального кодексу України   передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва - ВСТАНОВИВ: Матеріалами справи підтверджено, що 21.04.2017 між Державним підприємством “Одеський авіаційний завод”, як покупцем за умовами договору, та Товариством з обмеженою відповідальністю “НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ”, як постачальником за умовами договору, укладений договір поставки №151/МТЗ-17 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити визначений в специфікації товар, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно рахунків-фактур. Поставка продукції здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати здійснення передоплати - 50% від вартості партії продукції, або в інший строк вказаний в специфікаціях (п. 2.1 договору). Датою поставки продукції є дата підписання сторонами видаткової накладної, але не раніше проходження продукцією розширеного вхідного контролю на підприємстві покупця (п. 2.3 договору) на склад покупця, згідно “Інкотермс 2010” (п.2.1 договору). Специфікацією №3 від 25.04.2017 встановлено найменування, ціну, кількість, умови та строки поставки товару, а саме: - “труба 16*0,8” у кількості 10 кг. на суму 4       476, 00 грн; - “труба 20 ст. 45” у кількості 15 кг. на суму 1 808, 25 грн; - “труба 6*0,75 АД1М” у кількості 13 кг. на суму 9 683, 48 грн. Загальна сума специфікації становить 18 266,08 грн (ПДВ 3044,35 грн). За умовами п.3 специфікації, оплата вартості товару здійснюється шляхом 50 % передоплати на поточний рахунок постачальника, а решта протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару згідно видаткової та/або товаротранспортної накладної. Пунктом 4 специфікації встановлений строк поставки – 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання 50% передоплати.   Ціна продукції є фіксованою на момент здійснення передоплати покупцем (п.3.4 договору). Строк дії договору з моменту підписання і до 31.12.2017, закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (п. 10.1 договору). З матеріалів справи вбачається, що 25.04.2017 відповідач виставив рахунок №У-00003628 на суму 18   266, 08 грн. 19.05.2017 платіжним дорученням № 962 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 9  133,04 грн, як 50% вартості товару згідно специфікації  №3. На склад покупця за видатковою накладною №У-3105-002 від 31.05.2017 поставлений товар – “труба 16Ч0,8” у кількості 10 кг. на суму 4476,00 грн (п.1 п.п.1 специфікації). Відмітка підприємства покупця про проходження зазначеною продукцією вхідного контролю датована - 26.06.2017. З метою досудового врегулювання спору, позивач 03.07.2017 звернувся до відповідача з вимогою №2527/МТЗ щодо повернення частини грошових коштів в сумі 4657,04 грн попередньої оплати за непоставлений товар, згідно рахунку №У-00003628 від 25.04.2017. Відомості щодо направлення позивачем та отримання відповідачем вказаного листа,  в матеріалах справи відсутні. 25.07.2017 позивач вдруге звернувся до відповідача з листом – вимогою №2873/ЮВ  щодо повернення частини грошових коштів попередньої оплати за непоставлений товар, згідно рахунку №У-00003628 від 25.04.2017, яку відповідач 01.08.2017 отримав, але відповідь не надав і заборгованість не погасив. Позивач направив відповідачу претензію №3257/ЮВ від 19.08.2017 про повернення коштів попередньої оплати, яку отримано 06.09.2017. У відповіді, наданій 13.09.2017, відповідач повідомив, що розуміє свої обов'язки щодо необхідності повернення 4657,04 грн та зобов'язується здійснити повернення вказаної суми у найкоротші строки, адже виникненню боргу сприяло невиконання зобов'язань третіми особами. В подальшому позивач 25.10.2017, 15.11.2017, 20.02.2018 направляв відповідачу листи з вимогою про повернення коштів попередньої оплати в сумі 4657,04 грн та претензію, які залишені без відповідей. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 4  657,04 грн заборгованості (передоплати) за договором, 134,10 грн - пені в розмірі 0,1% вартості товару, щодо поставки якого допущено прострочення виконання на 30 днів, 2643,88 грн – пені 0,1% вартості товару, щодо поставки якого допущено  прострочення виконання на суму 13  790,07 грн. (виходячи з ціни специфікації з відрахуванням суми поставленого товару) за 6 місяців (182 дні), 965,30 грн – штрафу у розмірі 7% виходячи із суми 13  790,07 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Укладений між сторонами договір №151/МТЗ-17 від 21.04.2017 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Частиною 1       статті 712 Цивільного кодексу України       (далі -       ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2   статті 712 ЦК України   передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Статями   526,    525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями   статті 193 Господарського кодексу України   визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до   статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно   ст. 610 ЦК України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору поставки, відповідач 25.04.2017 надіслав рахунок-фактура № У-00003628 на суму оплати в розмірі 18    266,08 грн, позивачу. 19.05.2017 платіжним дорученням №962 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 9  133,04 грн, як 50% вартості товару згідно специфікації  №3. У відповідності до п.4 специфікації №3, строк поставки – 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання 50% передоплати.   Датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної, але не раніше проходження продукцією розширеного вхідного контролю на підприємстві покупця (п. 2.3 договору) на склад покупця, згідно “Інкотермс 2010” (п.2.1 договору). На склад покупця за видатковою накладною №У-3105-002 від 31.05.2017 поставлений товар – “труба 16Ч0,8” у кількості 10 кг на суму 4476,00 грн. (п.1 п.п.1 специфікації). Відмітка підприємства покупця про проходження зазначеною продукцією вхідного контролю датована - 26.06.2017. Тобто, у відповідності до умов укладеного сторонами договору та строків встановлених в специфікації, відповідач був зобов'язаний здійснити поставку не пізніше 26.05.2017. Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором по поставці товару в строки обумовлені договором не виконав, адже поставив з порушенням обумовленого строку товар (продукцію) лише на суму 4 476, 00  грн. Доказів іншого матеріали справи не містять. Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач направив відповідачу вимогу про повернення коштів 25.07.2017 (лист вих. № 2873/ЮВ від 25.07.2017), і така вимога була отримана відповідачем 01.08.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 6512101813323, копія якого наявна в матеріалах справи. Лист вих. № 2527/МТЗ від 03.07.2017 суд не приймає в якості доказу направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення коштів передплати, оскільки матеріали справи не містять доказів його направлення позивачем відповідачу або його отримання відповідачем. Отже, з огляду на приписи ст.ст. 693, 530 ЦК України у відповідача з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів виникло зобов'язання по їх поверненню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Тобто відповідач був зобов'язаний повернути позивачу кошти передплати за договором у строк до 08.08.2017 включно, але відповідний обов'язок виконаний відповідачем не був.  Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять. Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, залишок коштів отриманих ним, як передплата за товар, в розмірі 4 657, 04 грн (9 133, 04 – 4 476, 00 = 4 657, 04) підлягають поверненню. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 4 657, 04 грн відповідачем суду не надано. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по поверненню передплати за договором в сумі 4 657, 04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 4 657, 04 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій, то такі вимоги задовольняються судом частково з нижчевикладених підстав. Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11). Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків поставки обумовленого договором товару, товар на суму 4   476, 00 грн. був поставлений 26.06.2017, а товар на суму 13   790, 07 грн. взагалі не був поставлений, а позивач є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, відповідно в цілому в даному випадку наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності визначеної ч. 2 ст. 231 ГК України. Позивач просить суд стягнути з відповідача: 134, 10 грн пені в розмірі 0, 1% від вартості товару поставленого 26.06.2017 (4   476, 00 грн) за період прострочення з 27.05.2017 по 25.06.2017; 2  509, 78 грн пені в розмірі 0, 1 % від вартості непоставленого товару (13   790, 07 грн) за період прострочення з 27.05.2017 по 01.04.2018; 965, 30 грн штрафу в розмірі 7 % від вартості непоставленого товару (13   790, 07 грн.) Проте, оскільки судом встановлено, що зобов'язання відповідача по поставці товару обумовленого договором припинилися з моменту отримання відповідачем 01.08.2017 вимоги позивача про повернення грошових коштів передплати, і відповідно виникли зобов'язання по поверненню коштів, необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період прострочення поставки товару з 01.08.2017 по 01.04.2018. Відповідно в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. За розрахунком суду, зробленим за допомогою системи "ЛІГА",  за загальний період прострочення з 27.05.2017 по 31.07.2017 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення зобов'язання по поставці товару в розмірі 1044, 42 грн та штраф в розмірі 965, 30 грн. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі. Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні,  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до  ст. 129 Господарського процесуального кодексу України  витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –                                                             В И Р І Ш И В: 1. Позов Державного підприємства “Одеський авіаційний завод” до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ” про стягнення 8   266, 22 грн.  задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ УКРСТАЛЬКОМПЛЕКТ” (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 12, оф. 26; ідентифікаційний код 40414330) на користь Державного підприємства “Одеський авіаційний завод” (65121, м. Одеса, пр-т М. Жукова (Небесної сотні), 32-А; ідентифікаційний код 07756801) 4   657 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн. 04 коп. основної заборгованості за договором, 1  044 (одна тисяча сорок чотири) грн 42 коп. пені,  965 (дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 30 коп. штрафу та  1  421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) грн судового збору. 3. В задоволенні іншої частини позову щодо стягнення штрафних санкцій відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 22.06.2018. Суддя                                                                                          Г.П. Бондаренко