Рішення

від 26.06.2018 по справі 910/3483/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018Справа № 910/3483/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 6) до про Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 6) стягнення заборгованості в розмірі 403 460 грн. 51 коп. Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (представник за Довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості в розмірі 403 460 грн. 51 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери (Орендар) укладено Договір №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду, тобто в тимчасове і платне користування, нежитлове приміщення, що складається, загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу. Як зазначає Позивач, Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2017 р. у розмірі 12 830 грн. 02 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери 3% річних у розмірі 210 грн. 90 коп., інфляційні у розмірі 992 грн. 20 коп. 01.09.2017 року між Сторонами укладено Договір оренди нежитлового приміщення №01/09-2017, внаслідок неналежного виконання якого у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 225 295 грн. 99 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери 3% річних у розмірі 2155 грн. 91 коп., інфляційні у розмірі 8531грн. 52 коп., пеню у розмірі 21 622 грн. 15 коп., штраф у розмірі 26 923 грн. 82 коп. та неустойку у розмірі 104 898 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2018 року відкрито провадження у справі № 910/3483/18, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.04.2018 року.

25.04.2018 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 22.05.2018 року.

22.05.2018 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2018 року.

29.05.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 року призначено справу до судового розгляду по суті на 26.06.2018 року.

В судовому засіданні 26 червня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери є 04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 6.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/3483/18 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

В судовому засіданні 26 червня 2018 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 223 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери (Орендар) укладено Договір №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду, тобто в тимчасове і платне користування, нежитлове приміщення, що складається, загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу. (а.с.25-29)

У п.1.2 Договору передбачено, що вступ Орендаря у тимчасове користування нежитловим приміщенням настає з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі нежитлового приміщення (Додаток№1).

Згідно з п.3.1 Договору орендна плата за користування нежитловими приміщеннями протягом одного місяця на момент укладання даного Договору складає: 150 грн. за 1 м.кв., що становить 26225,00 гривень на місяць. Орендар щомісяця сплачує Орендодавцю орендну плату у якості передплати до 05 числа поточного місяця.

Нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту прийому - передачі орендованого приміщення. (п.3.3 Договору)

Відповідно до п.3.4 Договору до 05 січня 2012 року Орендар вносить на розрахунковий рахунок Орендодавця суму в розмірі 26 225 грн., яка є платою за останній місяць оренди. До 05 лютого 2012 року Орендар вносить на розрахунковий рахунок Орендодавця суму в розмірі 26225,00 гривень, яка є платою за перший місяць оренди.

Згідно з п.3.5 Договору всі наступні орендні платежі сплачуються на розрахунковий рахунок Орендодавця у відповідності з виставленим Орендодавцем рахунком авансом не пізніше 5 числа поточного місяця.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що розмір орендної плати може змінюватись Орендодавцем з урахуванням індексу інфляції, зміні тарифів на обслуговування та експлуатацію приміщення, та у зв'язку зі змінами в податковому законодавстві України, а також в зв'язку зі змінами кон'юктури ринку нерухомості по м. Києву, але не раніше ніж через 12 місяців з моменту підписання Договору. При цьому обов'язковим є укладення Додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п.6.1 Договору після закінчення строку дії даного Договору Орендар зобов'язаний протягом 1 календарного дня повернути нежитлове приміщення Орендодавцю за Актом прийому-передачі орендованого приміщення.

Даний Договір діє з дати його підписання до 31.12.2012 року, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.8.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що складається, загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу, що підтверджується Актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 01.02.2012 року. (а.с.30)

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013 року до Договору №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року Сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2014 року. (а.с.32)

Гарантійним листом №25/12-14 від 25.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери гарантувало сплату заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю Інвестфактор за оренду приміщення у розмірі 55945 грн. 60 коп. у строк до 15.01.2015 року. (а.с.33)

01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери (Орендар) укладено Договір №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду, тобто в тимчасове і платне користування, нежитлове приміщення загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу. (а.с.37-41)

Відповідно до п.1.2 Договору вступ Орендаря у тимчасове користування нежитловим приміщенням настає з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі нежитлового приміщення (Додаток №1).

Згідно з п.3.1 Договору орендна плата за користування нежитловими приміщеннями протягом одного місяця на момент укладання даного Договору складає 34 966 гривень 00 копійок на місяць. З 01 жовтня 2017 року плата за користування приміщенням протягом одного місяця складає 52 449 гривень 00 копійок на місяць.

У п.3.3 Договору зазначено, що нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту прийому-передачі орендованого приміщення.

31 грудня 2017 року Орендар вносить на розрахунковий рахунок Орендодавця суму в розмірі орендної плати за два місяці, яка є платою за перший і останній місяці оренди. (п.3.4 Договору)

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що всі наступні орендні платежі сплачуються на розрахунковий рахунок Орендодавця у відповідності з виставленим Орендодавцем рахунком авансом не пізніше 05 числа поточного місяця.

Відповідно до п.3.8 Договору Орендар до 25 числа кожного місяця сплачує додатково до орендної плати компенсацію на обслуговування та експлуатацію приміщення згідно рахунку, що виставляє Орендодавець.

Згідно з п.6.1 Договору після закінчення строку дії даного Договору Орендар зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного дня повернути нежитлове приміщення Орендодавцю за Актом прийому-передачі орендованого приміщення.

У разі затримки у поверненні об'єкта оренди більше ніж на 2 календарних дні. Орендар сплачує на користь Орендодавця неустойку у розмірі 5 (п'яти ) відсотків від розміру місячної орендної плати за кожний день прострочення. (п.6.3 Договору)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що y випадку невиконання чи неналежного виконання Орендарем грошових зобов'язань по цьому Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми, за кожен день прострочення. Якщо невиконання Орендарем грошових зобов'язань за цим Договором триває більше ніж 5 (п'ять) днів, то починаючи з 6-го дня крім пені нараховується штраф в розмірі 3% від місячної орендної плати за перший місяць невиконання зобов'язань. Якщо невиконання триватиме більше ніж 1 місяць, то починаючи з 2-го місяця невиконання зобов'язань, крім пені і штрафу за перший місяць, нараховується додатково штраф в розмірі 4% від місячної орендної плати.

Даний Договір діє у період з 01.09.2017 р. до 31.12.2017 р., але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.8.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу, що підтверджується Актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 01.09.2017 року. (а.с.42)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2017 р. у розмірі 12 830 грн. 02 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери 3% річних у розмірі 210 грн. 90 коп., інфляційні у розмірі 992 грн. 20 коп. 01.09.2017 року між Сторонами укладено Договір оренди нежитлового приміщення №01/09-2017, внаслідок неналежного виконання якого у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 225 295 грн. 99 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери 3% річних у розмірі 2155 грн. 91 коп., інфляційні у розмірі 8531грн. 52 коп., пеню у розмірі 21 622 грн. 15 коп., штраф у розмірі 26 923 грн. 82 коп. та неустойку у розмірі 104 898 грн. 00 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестфактор підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Цивільного кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що складається, загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу, що підтверджується Актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 01.02.2012 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.30)

Даний Договір діє з дати його підписання до 31.12.2012 року, але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.8.1 Договору)

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013 року до Договору №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року Сторони продовжили термін дії Договору до 31.12.2014 року. (а.с.32)

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини четвертої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Частиною першою статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Як встановлено Судом, після закінчення строку дії Договору №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року, а саме 31.12.2014 року, Відповідачем не було повернуто Орендодавцю майно з оренди за Актом прийому - передачі орендованого приміщення відповідно до п.6.1 Договору, а тому Суд зазначає, що на підставі ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України в даному випадку, у зв'язку з відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, строк оренди майна за Договором продовжено Орендарем в односторонньому порядку.

Згідно з п.3.5 Договору всі наступні орендні платежі сплачуються на розрахунковий рахунок Орендодавця у відповідності з виставленим Орендодавцем рахунком авансом не пізніше 5 числа поточного місяця.

Суд зазначає, що у Відповідача утворилась заборгованість за період з 01.01.2015 року по 31.08.2017 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор за Договором №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року по орендній платі у розмірі 12 830 грн. 02 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем.

Крім того, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017 року заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери перед Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор становить 238 126 грн. 01 коп. (а.с.35-36)

Гарантійним листом №25/12-14 від 25.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери гарантувало сплату заборгованості Товариству з обмеженою відповідальністю Інвестфактор за оренду приміщення у розмірі 55945 грн. 60 коп. у строк до 15.01.2015 року. (а.с.33)

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2015 р. по 31.08.2017 р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор у розмірі 12 830 грн. 02 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату орендних платежів, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 12 830 грн. 02 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача за Договором №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року 3% річних за загальний період прострочки з 01.09.2017 року по 19.03.2018 року у розмірі 210 грн. 90 коп. та інфляційні у розмірі 992 грн. 20 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати по орендній платі за Договором №01-01/12/01 оренди нежитлового приміщення від 30.12.2011 року за загальний період прострочки з 01.09.2017 року по 19.03.2018 року у розмірі 210 грн. 90 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 992 грн. 20 коп. за загальний період прострочки з 01.09.2017 р. по 19.03.2018 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Судом встановлено, що 01.09.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери (Орендар) укладено Договір №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду, тобто в тимчасове і платне користування, нежитлове приміщення загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу. (а.с.37-41)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 174,83 кв.м., на 2 поверсі в адміністративно -побутовому корпусі за адресою: м. Київ, вул. Ярославська 6, для розміщення офісу, що підтверджується Актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 01.09.2017 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.42)

Суд зазначає, що у Відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор за Договором №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017 року по сплаті орендної плати за вересень 2017 р. - грудень 2017 р. у розмірі 192 313 грн. 00 коп. та по компенсації на обслуговування та експлуатацію приміщення у розмірі 32 982 грн. 99 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме: детальним розрахунком, наданим Позивачем.

Відповідно до п.3.8 Договору Орендар до 25 числа кожного місяця сплачує додатково до орендної плати компенсацію на обслуговування та експлуатацію приміщення згідно рахунку, що виставляє Орендодавець.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури по сплаті компенсації витрат за поточне обслуговування приміщення №СФ-0000528 від 30.09.2017 р. за вересень 2017 р. у розмірі 4180 грн. 00 коп., №СФ-0000583 від 31.10.2017 р. за жовтень 2017 р. у розмірі 7240 грн. 84 коп., №СФ-0000646 від 30.11.2017 р. за листопад 2017 р. у розмірі 10803 грн. 36 коп., №СФ-0000668 від 31.12.2017 р. за грудень 2017 р. у розмірі 10757 грн. 99 коп. (а.с.43-46)

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості по орендній платі за період з вересня 2017 р. - грудень 2017 р. у розмірі 192 313 грн. 00 коп. та заборгованості по компенсації на обслуговування та експлуатацію приміщення за вересень 2017 р. - грудень 2017 р. у розмірі 32 982 грн. 99 коп., а загалом у розмірі 225 295 грн. 99 коп. перед Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор .

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату орендних платежів та компенсації на обслуговування та експлуатацію приміщення, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 225 295 грн. 99 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 02.10.2017 р. по 19.03.2018 р. у розмірі 2 155 грн. 91 коп. та інфляційні в розмірі 8 531 грн. 52 коп. за Договором №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по орендній платі у розмірі 1 849 грн. 36 коп. за загальний період прострочки з 06.10.2017 р. по 19.03.2018 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями листопада 2017 р., вересня 2017 р., грудня 2017 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 1 837 грн. 87 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 06.10.2017 року по 19.03.2018 року.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати по компенсації на обслуговування та експлуатацію приміщення у розмірі 306 грн. 55 коп. за загальний період прострочки з 02.10.2017 р. по 19.03.2018 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 02.10.2017 р. по 19.03.2018 р. у розмірі 8 531 грн. 52 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 02.10.2017 р. по 19.03.2018 р. у розмірі 21 622 грн. 15 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що y випадку невиконання чи неналежного виконання Орендарем грошових зобов'язань по цьому Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору в частині сплати орендної плати за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 06.10.2017 р. по 19.03.2018 р. у розмірі 18 531 грн. 03 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за зобов'язаннями листопада 2017 р., вересня 2017 р., грудня 2017 р., оскільки якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 06.10.2017 р. по 19.03.2018 р. у розмірі 18 422 грн. 77 коп.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору в частині сплати компенсації на обслуговування та експлуатацію приміщення за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 02.10.2017 р. по 19.03.2018 р. у розмірі 3 091 грн. 12 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафів відповідно до п.7.2 Договору у розмірі 26 923 грн. 82 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що якщо невиконання Орендарем грошових зобов'язань за цим Договором триває більше ніж 5 (п'ять) днів, то починаючи з 6-го дня крім пені нараховується штраф в розмірі 3% від місячної орендної плати за перший місяць невиконання зобов'язань. Якщо невиконання триватиме більше ніж 1 місяць, то починаючи з 2-го місяця невиконання зобов'язань, крім пені і штрафу за перший місяць, нараховується додатково штраф в розмірі 4% від місячної орендної плати.

За таких підстав, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з Відповідача штрафів на підставі п.7.2 Договору в розмірі 26 923 грн. 82 коп.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача неустойки згідно з ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 104 898 грн. 00 коп.

Даний Договір діє у період з 01.09.2017 р. до 31.12.2017 р., але в будь - якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п.8.1 Договору)

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд зазначає, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється .

Таким чином, у разі припинення цього Договору, у Відповідача виникає обов'язок повернути Орендодавцю майно з оренди, оскільки Договір припинив свою дію, внаслідок чого Орендар втратив право на користування об'єктом оренди.

Згідно з п.6.1 Договору після закінчення строку дії даного Договору Орендар зобов'язаний протягом 1 (одного) календарного дня повернути нежитлове приміщення Орендодавцю за Актом прийому-передачі орендованого приміщення.

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем за актом прийому-передачі орендованого приміщення об'єкту оренди, переданого на підставі Договору №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив повернення об'єкту оренди, переданого на підставі Договору №01-09/-2017 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2017 року, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

У разі затримки у поверненні об'єкта оренди більше ніж на 2 календарних дні Орендар сплачує на користь Орендодавця неустойку у розмірі 5 (п'яти ) відсотків від розміру місячної орендної плати за кожний день прострочення. (п.6.3 Договору)

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.2 ст. 785 Цивільного кодексу України, передбачено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної облікової плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, Суд звертає увагу, що для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статі 785 Цивільного кодексу України необхідна наявність вини (умислу або необережності) у особи, яка порушила зобов'язання відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2014 року у справі №927/1215/13.

Приймаючи до уваги, що Відповідачем не надано жодного доказу відсутності можливості передати майно орендодавцю у передбачений договором строк, а також доказів відсутності вини у непередачі такого майна, Суд вважає вимогу Позивача про стягнення з Відповідача неустойки за користування річчю за час прострочення у розмірі 104 898 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестфактор підлягає стягненню заборгованість у розмірі 238 126 грн. 01 коп., 3% річних у розмірі 2 355 грн. 32 коп., інфляційні у розмірі 9 523 грн. 72 коп., пеню у розмірі 21 513 грн. 89 коп., штрафи у розмірі 26 923 грн. 82 коп., неустойку у розмірі 104 898 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 39 900 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2018 року між Адвокатським об'єднанням Столичний адвокат (Адвокатська фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (Довіритель) було укладено Договір про надання правової допомоги підприємству №2018-03-15. (а.с. 122-129)

Додатком №2 до Договору про надання правової допомоги підприємству №2018-03-15 від 15.03.2018 року (протокол доручення №2) Сторони дійшли згоди, що Довіритель доручає, а Адвокатська фірма приймає до виконання наступні доручення та на таких умовах:

- провести аналіз Первинної документації Довірителя, що стосується взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери та утворення заборгованості по сплаті орендної плати;

- сформувати пакет документів, необхідних для обґрунтування правової позиції у спорі з Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери ;

- здійснити розрахунок штрафних санкцій за невиконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери , відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору та наявних первинних документів; здійснити підготовку позовної заяви про стягнення грошових коштів, заборгованість по сплаті яких утворилась в наслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери своїх зобов'язань по сплаті орендної плати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТФАКТОР ;

- надати правничу допомогу, пов'язану з розглядом судової справи, провадження у якій має бути відкрито за результатом розгляду вищевказаної позовної заяви, в суді першої інстанції. (а.с.130-131)

У п.2 Додатку зазначено, що за виконання доручень, визначених в пунктах 1 -2 даного Протоколу, Довіритель сплачує Адвокатській фірмі винагороду (гонорар), шляхом безготівкового розрахунку на поточний банківський рахунок Адвокатської фірми.

Винагорода (гонорар) Адвокатської фірми за виконання доручень, визначених в 1-2 даного Протоколу, становить 39900,00 гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ 20% 6 650,00 грн. 00 копійок. Усі накладні витрати, пов'язані з належним виконанням вкачаних у протоколі доручень, сплачуються Довірителем додатково.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю на ім'я ОСОБА_3, платіжне доручення №2737 від 19.03.2018 року на суму 39900 грн. 00 коп. на підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Матеріалами справи №910/3783/18 підтверджується, що інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестфактор у суді першої інстанції представляв ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності №12/04 від 12.04.2018 р., виданої директором Позивача, а не адвокат ОСОБА_3 Доказів того, що ОСОБА_2 є членом Адвокатського об'єднання Столичний адвокат та має свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю матеріали справи не містять. Крім того, дана позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестфактор директором Позивача - ОСОБА_4, доказів того, що вона була складена та підготовлена Адвокатським об'єднанням Столичний адвокат матеріали справи також не містять.

Також Суд зазначає, що Позивачем не було подано на адресу Господарського суду міста Києва детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з якого Суд міг дійти висновку щодо наданих Адвокатським об'єднанням Столичний адвокат послуг, обсягу виконаних робіт, витраченого часу й визначення загального розміру гонорару саме у розмірі 39900 грн.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг, доцільність та обґрунтованість наданих адвокатом послуг, їх значення для вирішення спору, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та значенням справи для сторони.

За таких підстав, вимоги Позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/3483/18 підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестфактор - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група Ярема та партнери (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 37036933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестфактор (04071, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 6, Ідентифікаційний код юридичної особи 35878227) заборгованість у розмірі 238 126 (двісті тридцять вісім тисяч сто двадцять шість) грн. 01 (одна) коп., 3% річних у розмірі 2 355 (дів тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 32 (тридцять дві) коп., інфляційні у розмірі 9 523 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 72 (сімдесят дві) коп., пеню у розмірі 21 513 (двадцять одна тисяча п'ятсот тринадцять) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп., штрафи у розмірі 26 923 (двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 82 (вісімдесят дві) коп., неустойку у розмірі 104 898 (сто чотири тисячі вісімсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 6 050 (шість тисяч п'ятдесят) грн. 11 (одинадцять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 02 липня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин