Рішення

від 19.06.2018 по справі 910/5145/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 19.06.2018Справа №  910/5145/18 За позовом Колективного підприємства “Фірма “Азовбудматеріали” до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення вартості недостачі вантажу      Суддя Котков О.В.         Секретар судового засідання Кукота О.Ю.          Представники сторін: не з'явились.            СУТЬ СПОРУ: 25 квітня 2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Колективного підприємства “Фірма “Азовбудматеріали” (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 166 від 20.04.2018 року до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 60  996,00 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень). Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності із залізничною накладною №53332045 від 11.12.2017 року на адресу позивача зі станції відправлення "ім. Гусаровка" Донецької залізниці на станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці прибув піввагон                        № 65033151 з вантажем антрацит (вугілля), вантажовідправником якого є ПП “Камерон”. Вказаний піввагон було видано вантажоодержувачу - позивачу із складанням комерційного акту № 486202/154 від 13.12.2017 року, в якому зазначено, що при комерційному огляді встановлена недостача вантажу 12650,00 кг, піввагон технічно справний, навантаження нижче рівня борту на 100-120 см, маркування вантажу не вбачається попри зазначення на його наявність в залізничній накладній, сліди витікання вантажу відсутні. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 року у справі № 910/5145/18 позовну заяву № 166 від 20.04.2018 року Колективного підприємства “Фірма “Азовбудматеріали”  до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення вартості недостачі вантажу залишено без руху, надано Колективному підприємству “Фірма “Азовбудматеріали” строк до 22.05.2018 року для виправлення встановлених судом недоліків. 21 травня 2018 року через відділ діловодства суду від Колективного підприємства “Фірма “Азовбудматеріали” надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 27.04.2018 року, оформлені супровідним листом № 198 від 18.05.2018 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/5145/18 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 19.06.2018 року. 12.06.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив № 2007/27 від 29.05.2018 року, в якому проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження заподіяння збитків та документів, які підтверджують оплату вантажу, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума збитків є недоведеною.   18.06.2018 року через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив                 № 239 від 08.06.2018 року, в якій позивач заперечив проти відзиву відповідача та зазначив, що кількість та розмір дійсної вартості втраченого вантажу підтверджується рахунком                    № 620 від 10.12.2017 року, копія якого додана до позовної заяви.   Представники сторін в судове засідання 19.06.2018 року не з'явилися. Відповідно до п.1 ч.3  ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема,    неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Відтак, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання і не повідомили суду про причини неявки в судове засідання 19.06.2018 року, суд дійшов висновку за можливе розглядати справу за відсутності представників сторін. Відповідно до ч. 3  ст. 222 Господарського процесуального кодексу України  фіксування судового розгляду 19.06.2018  року  за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, ВСТАНОВИВ: 28.12.2015 року між Колективним підприємством “Фірма “Азовбудматеріали” (надалі – вантажовласник, позивач) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (надалі – виконавець, відповідач) було укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги                      № ДФ/10058 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, предметом договору є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та  проведення розрахунків за ці послуги. Відповідно до п. 2.1. договору вантажовласник зобов'язався пред'являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу. В п. 2.2. договору визначено, що виконавець зобов'язався приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору. У розділі 3 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги. За умовами п. 7.1. договору виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” за умови наявності коштів на його особовому рахунку. Пунктом 7.4. договору (в редакції додаткової угоди від 09.03.2017 року до договору) визначено строк його дії до 31.12.2017 року включно. 25.05.2017 року між Колективним підприємством “Фірма “Азовбудматеріали” (надалі – покупець, позивач) та Приватним підприємством «Камерон» (надалі - постачальник) було укладено договір № 2505-1, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставляти покупцю, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вугільну продукцію, іменовану надалі товар, на умовах, передбачених цим договором та специфікаціями до нього. За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору. Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги № ДФ/10058 від 28.12.2015 року як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт". За приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Відповідно залізничної накладної №53332045 від 11.12.2017 року на адресу позивача зі станції відправлення "ім. Гусаровка" Донецької залізниці на станцію Велико-Анадоль Донецької залізниці прибув піввагон № 65033151 з вантажем антрацит (вугілля), вантажовідправником якого є ПП “Камерон”. Вказаний піввагон було видано вантажоодержувачу - позивачу із складанням комерційного акту № 486202/154 від 13.12.2017 року, в якому зазначено, що при комерційному огляді встановлена недостача вантажу 12650,00 кг, піввагон технічно справний, навантаження нижче рівня борту на 100-120 см, маркування вантажу не вбачається попри зазначення на його наявність в залізничній накладній, сліди витікання вантажу відсутні. За змістом ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України). За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. В ст. 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. У відповідності до ст. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Комерційний акт № 486202/154 від 13.12.2017 року за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту). Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу. При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, судом встановлено, що розрахунок є вірним, а сума збитків, завданих недостачею вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 60  996,00 грн. (5100,00 грн. х 11,96 т (недостача вантажу з урахуванням природної втрати в розмірі 1 %) = 60  996,00 грн.). З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із недостачею вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків. Суд відхиляє твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки понесення позивачем збитків полягає у недостачі вантажу, і така недостача підтверджена матеріалами справи. Приймаючи до уваги встановлений судом факт недостачі вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з недостачею вантажу при перевезенні, в розмірі 60  996,00 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680,               м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Колективного підприємства “Фірма “Азовбудматеріали” (87538, Донецька обл., м. Маріуполь, Мартенівський масив, 135, ідентифікаційний код 00290541), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: вартості недостачі вантажу в сумі 60  996,00 грн. (шістдесят тисяч дев'ятсот дев'яносто шість гривень) та судовий збір - 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).   Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 03.07.2018р. Суддя                                                                                                                                                     О.В. Котков