Рішення

від 08.06.2018 по справі 911/470/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/470/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Егс-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Птахофабрика Київська»

про стягнення 702072,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 16.11.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 04.04.2018 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Егс-Трейд» (далі - ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Птахофабрика Київська» (далі - ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» , відповідач) про стягнення 702072,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не поставлення відповідачем оплаченого позивачем товару згідно виставлених відповідачем рахунків-фактур на загальну суму 702072,00 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача вартість оплаченого, але не поставленого товару у загальному розмірі 702072,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 05.04.2018 р.

04.04.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 1/04 від 02.04.2018 р. на позовну заяву (вх. № 6651/18 від 04.04.2018 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що між сторонами, всупереч твердженню позивача, існують договірні відносини, за якими відповідачем здійснюються поставки яєць, а позивачем, відповідно, здійснюється їх оплата.

Підготовче засідання відкладалось.

26.04.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 571 від 23.04.2018 р. (вх. № 8251/18 від 26.04.2018 р.), за змістом якої ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» вказує на те, що у видаткових накладних, наданих відповідачем, в графі «отримав» міститься посилання на довіреність б/н, б/д на отримання матеріальних цінностей, при цьому відповідачем не було надано самих довіреностей, виданих позивачем на отримання від імені ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» матеріальних цінностей. Водночас, позивач стверджує, що не уповноважував жодну фізичну особу на отримання матеріальних цінностей для товариства від ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» , тому всі підписи у видаткових накладних, наданих відповідачем, здійснені невідомою особою. Таким чином, позивач заперечує щодо доводів відповідача, викладених у відзиві, та підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

03.05.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 442 від 02.05.2018 р. (вх. № 8552/18 від 03.05.2018 р.) про зміну підстав позову у даній справі, відповідно до якої позивач зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 01/07 від 01.07.2016 р., укладеного між ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» та ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» , а не у спрощений спосіб, як зазначалося у позовній заяві, у зв'язку з чим позивач, на підставі п. 3 ст. 46 ГПК України, змінює підставу подання даного позову.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

03.05.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив № 02/1/04-юр від 02.05.2018 р. (вх. № 8560/18 від 03.05.2018 р.), за змістом яких відповідач стверджує, що товар був отриманий позивачем та переданий останньому згідно податкових та видаткових накладних. Також відповідач зазначає, що поставка товару позивачу здійснювалась на протязі 2016-2017 років регулярно, і рахунки на оплату товару виставлялися позивачу на підставі укладеного з ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» договору поставки № 01/07 від 01.07.2016 р., пролонгованого згідно з п. 7.2 вказаного договору, який позивач вказує як підставу на перерахування коштів. Враховуючи зазначене, відповідач заперечує щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, та заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

03.05.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача подано заяву № 2/04-юр від 02.05.2018 р. (вх. № 8559/18 від 03.05.2018 р.), за змістом якої відповідач, на виконання ухвали від 05.04.2018 р., просить долучити до матеріалів справи копію акту звіряння взаємних розрахунків та докази його направлення позивачеві.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.06.2018 р.

08.06.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява № 08/01/06-18 від 08.06.2018 р. (вх. № 10825/18 від 08.06.2018 р.) про відмову в задоволенні заяви про зміну підстав позову, відповідно до якої відповідач зазначив, що позивач змінив предмет та підстави позову одночасно, що є пред'явленням нового позову, відповідно, дані вимоги не грунтуються на законі.

08.06.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 08/02/06-18 від 08.06.2018 р. (вх. № 10826/18 від 08.06.2018 р.) щодо сумнівності поданих позивачем доказів, визнання цих доказів недостовірними, недійсними, відповідно до якого відповідач просив суд при дослідженні матеріалів справи, а саме - копій платіжних доручень - № 403 від 04.11.2016 р., № 404 від 08.11.2016 р., № 595 від 06.07.2017 р., № 600 від 10.07.2017 р., № 601 від 10.07.2017 р., № 602 від 11.07.2017 р., № 629 від 21.07.2017 р., а також копій рахунків № пф-0000187 від 06.07.2017 р., № пф-0000189 від 07.07.2017 р., № пф-0000194 від 10.07.2017 р., № пф-0000197 від 11.07.2017 р., визнати їх недопустимими та недостовірними, неналежними в силу приписів ч.ч. 2, 5 ст. 91 ГПК України, оскільки позивачем незаконно було завірено своїм підписом та печаткою зазначені вище докази, так як оригінали цих доказів, за твердженням і самого позивача, знаходяться у відповідача.

Слід зазначити, що згідно з приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Подані відповідачем заява № 08/01/06-18 від 08.06.2018 р. про відмову в задоволенні заяви про зміну підстав позову та клопотання № 08/02/06-18 від 08.06.2018 р. щодо сумнівності поданих позивачем доказів, визнання цих доказів недостовірними, недійсними залишені без розгляду та поза увагою суду при прийнятті судового рішення у даній справі з огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин їх неподання на протязі підготовчого провадження.

У судовому засіданні 08.06.2018 р. представники позивача позовні вимоги підтримували у повному обсязі; представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні 08.06.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Птахофабрика Київська» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Егс-Трейд» (покупець) було укладено договір поставки № 01/07, відповідно до п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує яйце (товар).

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару визначається за взаємною згодою сторін та вказується в видаткових накладних на момент поставки товару.

У відповідності з п. 2.3 договору приймання-передача товару здійснюється у відповідності до умов цього договору, шляхом видачі продавцем видаткових та податкових накладних, що підтверджують право власності покупця на товар.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що ціна та кількість товару, що постачається, визначається у видаткових накладних та узгоджується в момент замовлення.

Відповідно до п. 3.1 договору за поставлений товар покупець здійснює повну 100% передоплату шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок продавця.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 р., а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору).

Згідно з п.п. 7.2 та 7.3 договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить у письмовій формі іншій стороні про наміри припинити його дію, цей договір вважається пролонгованим (продовженим) на наступний календарний рік і діє до 31 грудня наступного року на таких самих умовах. Кількість вказаних періодів пролонгації (продовження строку дії договору) не обмежується і може повторюватися до моменту припинення дії договору, на умовах, визначених п. 7.4 цього договору. Договір може бути розірваний в односторонньому порядку, якщо будь-яка із сторін проінформувала про це письмово іншу сторону не менше ніж за 30 днів.

Як встановлено судом, договір поставки № 01/07 від 01.07.2016 р. був пролонгований на 2017 рік.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Водночас, оскільки до матеріалів справи не подано доказів внесення будь-яких змін до договору, суд дійшов висновку, що договір поставки № 01/07 від 01.07.2016 р. продовжив свою дію на 2017 рік на умовах, викладених у договорі.

На виконання умов договору продавцем були виставлені покупцеві рахунки-фактури на оплату товару загальною вартістю 702072,00 грн., а саме: № 351 від 04.11.2016 р. на суму 72000,00 грн., № 373 від 08.11.2016 р. на суму 302400,00 грн., № ПФ-0000187 від 06.07.2017 р. на суму 100224,00 грн., рахунок № ПФ-0000189 від 07.07.2017 р. на суму 62640,00 грн., рахунок № ПФ-0000194 від 10.07.2017 р. на суму 25488,00 грн., рахунок № ПФ-0000197 від 11.07.2017 р. на суму 89208,00 грн., рахунок № ПФ-0000206 від 21.07.2017 р. на суму 50112,00 грн.

Позивачем, відповідно до виставлених рахунків-фактур, була здійснена попередня оплата за товар на загальну суму 702072,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 403 від 04.11.2016 р. на суму 72000,00 грн. з призначенням платежу Оплата за яйце згідно рах. № 351 від 04.11.2016 р. у сумі 60000,00 грн., ПДВ - 20% , № 404 від 08.11.2016 р. на суму 302400,00 грн. з призначенням платежу Оплата за яйце згідно рах. № 373 від 08.11.2016 р. у сумі 252000,00 грн., ПДВ - 20% , № 595 від 06.07.2017 р. на суму 100224,00 грн. з призначенням платежу Оплата за яйце згідно рах. № ПФ0000187 від 06.07.2017 р. у сумі 83520,00 грн., ПДВ - 20% , № 600 від 10.07.2017 р. на суму 62640,00 грн. з призначенням платежу Оплата за яйце згідно рах. № ПФ-0000189 від 07.07.2017 р. у сумі 52200,00 грн., ПДВ - 20% , № 601 від 10.07.2017 р. на суму 25488,00 грн. з призначенням платежу Оплата за яйце згідно рах. № ПФ-0000194 від 10.07.2017 р. у сумі 21240,00 грн., ПДВ - 20% , № 602 від 11.07.2017 р. на суму 89208,00 грн. з призначенням платежу Оплата за яйце згідно рах. № ПФ-0000197 від 11.07.2017 р. у сумі 74340,00 грн., ПДВ - 20% , № 629 від 21.07.2017 р. на суму 50112,00 грн. з призначенням платежу Оплата за яйце згідно рах. № ПФ-0000206 від 21.07.2017 р. у сумі 41760,00 грн., ПДВ - 20% (оригінали оглянуто судом, копії долучено до матеріалів справи).

Оскільки відповідачем не було здійснено поставку товару, за який позивачем було здійснено 100% передплату згідно виставлених відповідачем зазначених вище рахунків-фактур, ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» було направлено на адресу ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» вимогу № 27 про поставку товару або повернення попередньої оплати № 235 від 13.02.2018 р., здійсненої на виконання укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб, у відповідності до якої позивач вимагав здійснити поставку товару на загальну суму 702072,00 грн. або повернути вказану суму на рахунок ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» .

У подальшому, 02.05.2018 р. за № 240 ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» було направлено на адресу ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» уточнення до вимоги № 27 про поставку або повернення попередньої оплати № 235 від 13.02.2018 р., у відповідності до яких позивач просив вважати вірним у тексті вимоги № 27 від 13.02.2018 р. № 235 не посилання на договір, укладений у спрощений спосіб, а посилання на договір поставки від 01.07.2016 р. № 01/07, укладений між ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» та ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» .

Як слідує з позову, товар поставлений не був, грошові кошти не були повернуті, вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що поставка товару позивачеві здійснювалася самовивозом за рахунок і транспортом покупця зі складу продавця, що підтверджується наданим відповідачем журналом служби охорони ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» з реєстрації відвантаження продукції з яйцескладу. Крім того, на переконання відповідача, щоденним звітом комірника по складу в програмі бухгалтерського обліку 1-С Про переміщення та відвантаження готової продукції споживачу за період дії договору поставки № 01/07 від 01.07.2016 р. пролонгованого на 2017 р., а саме - за період з 19.07.2016 р. до 19.07.2016 р., з 22.07.2016 р. до 22.07.2016 р., з 01.08.2016 р. до 01.08.2016 р., з 23.08.2016 р. до 23.08.2016 р., з 25.08.2016 р. до 25.08.2016 р., з 30.08.2016 р. до 30.08.2016 р., з 31.08.2016 р. до 31.08.2016 р., з 01.09.2016 р. до 01.09.2016 р., з 22.09.2016 р. до 22.09.2016 р., з 03.10.2016 р. до 03.10.2016 р., з 11.10.2016 р. до 11.10.2016 р., з 26.10.2016 р. до 26.10.2016 р., з 03.11.2016 р. до 03.11.2016 р., з 04.11.2016 р. до 04.11.2016 р., з 05.11.2016 р. до 05.11.2016 р., з 07.11.2016 р. до 07.11.2016 р., з 09.11.2016 р. до 09.11.2016 р., з 10.11.2016 р. до 10.11.2016 р., з 10.07.2017 р. до 10.07.2017 р., з 12.07.2017 р. до 12.07.2017 р., підтверджується одержання товару позивачем згідно видаткових накладних, у тому числі - № ПФ-0001636 від 19.07.2016 р. на суму 37800,00 грн., № ПФ-0001646 від 22.07.2016 р. на суму 129870,00 грн., № ПФ-00016347 від 22.07.2016 р. на суму 88560,00 грн., в яких у графі отримав(ла) зазначено ОСОБА_3 за дов. № 33 від 19.07.2016 р., № ПФ-0001676 від 01.08.2016 р. на суму 170100,00 грн., в якій у графі отримав(ла) зазначено Карпюк , № ПФ-0001743 від 23.08.2016 р. на суму 32400,00 грн., № ПФ-0001742 від 23.08.2016 р. на суму 145800,00 грн., № ПФ-0001750 від 25.08.2016 р. на суму 29160,00 грн., № ПФ-0001744 від 025.08.2016 р. на суму 32400,00 грн., № ПФ-0001759 від 30.08.2016 р. на суму 81000,00 грн., № ПФ-0001760 від 30.08.2016 р. на суму 81000,00 грн., № ПФ-0001765 від 31.08.2016 р. на суму 72900,00 грн., № ПФ-0001766 від 01.09.2016 р. на суму 32400,00 грн., № ПФ-0001806 від 22.09.2016 р. на суму 90000,00 грн., № ПФ-0001820 від 03.10.2016 р. на суму 94953,60 грн., № ПФ-0001821 від 03.10.2016 р. на суму 31968,00 грн., № ПФ-0001818 від 03.10.2016 р. на суму 181440,00 грн., № ПФ-0001842 від 11.10.2016 р. на суму 144000,00 грн., № ПФ-0001867 від 26.10.2016 р. на суму 518400,00 грн., № ПФ-0001892 від 03.11.2016 р. на суму 115200,00 грн., № ПФ-0001894 від 04.11.2016 р. на суму 229320,00 грн., № ПФ-0001896 від 05.11.2016 р. на суму 83520,00 грн., № ПФ-0001919 від 07.11.2016 р. на суму 172800,00 грн., № ПФ-0001939 від 09.11.2016 р. на суму 201600,00 грн., № ПФ-0001957 від 10.11.2016 р. на суму 126000,00 грн., № ПФ-0000293 від 10.07.2017 р. на суму 62640,00 грн., № ПФ-001170 від 12.07.2017 р. на суму 96059,52 грн., № ПФ-00000212 від 21.07.2017 р. на суму 50112,00 грн., в яких у графі отримав(ла) міститься лише підпис невідомої особи.

Також у підтвердження поставки відповідачем позивачу товару, ТОВ «Торговий дім «Птахофабрика Київська» було надано суду податкові накладні від 06.07.2017 р., від 10.07.2017 р., від 11.07.2017 р., від 21.07.2017 р. на загальну суму 273060,00 грн.

Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також подані відповідачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. За приписами ст. 4 даного Закону, одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

В силу приписів ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ, який фіксує факт здійснення операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Згідно пунктів 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Надані відповідачем суду видаткові накладні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Так, у видаткових накладних № ПФ-0001636 від 19.07.2016 р. на суму 37800,00 грн., № ПФ-0001646 від 22.07.2016 р. на суму 129870,00 грн., № ПФ-00016347 від 22.07.2016 р. на суму 88560,00 грн. у графі отримав(ла) зазначено ОСОБА_3 за дов. № 33 від 19.07.2016 р., водночас не міститься відбиток печатки покупця та відсутня сама довіреність, на яку міститься посилання у видаткових накладних; видаткова накладна № ПФ-0001676 від 01.08.2016 р. на суму 170100,00 грн., в якій у графі отримав(ла) зазначено Карпюк , не містить відомостей про прийняття товару за дорученням (№, дата), а також не містить відбитку печатки покупця, а видаткові накладні № ПФ-0001743 від 23.08.2016 р. на суму 32400,00 грн., № ПФ-0001742 від 23.08.2016 р. на суму 145800,00 грн., № ПФ-0001750 від 25.08.2016 р. на суму 29160,00 грн., № ПФ-0001744 від 025.08.2016 р. на суму 32400,00 грн., № ПФ-0001759 від 30.08.2016 р. на суму 81000,00 грн., № ПФ-0001760 від 30.08.2016 р. на суму 81000,00 грн., № ПФ-0001765 від 31.08.2016 р. на суму 72900,00 грн., № ПФ-0001766 від 01.09.2016 р. на суму 32400,00 грн., № ПФ-0001806 від 22.09.2016 р. на суму 90000,00 грн., № ПФ-0001820 від 03.10.2016 р. на суму 94953,60 грн., № ПФ-0001821 від 03.10.2016 р. на суму 31968,00 грн., № ПФ-0001818 від 03.10.2016 р. на суму 181440,00 грн., № ПФ-0001842 від 11.10.2016 р. на суму 144000,00 грн., № ПФ-0001867 від 26.10.2016 р. на суму 518400,00 грн., № ПФ-0001892 від 03.11.2016 р. на суму 115200,00 грн., № ПФ-0001894 від 04.11.2016 р. на суму 229320,00 грн., № ПФ-0001896 від 05.11.2016 р. на суму 83520,00 грн., № ПФ-0001919 від 07.11.2016 р. на суму 172800,00 грн., № ПФ-0001939 від 09.11.2016 р. на суму 201600,00 грн., № ПФ-0001957 від 10.11.2016 р. на суму 126000,00 грн., № ПФ-0000293 від 10.07.2017 р. на суму 62640,00 грн., № ПФ-001170 від 12.07.2017 р. на суму 96059,52 грн., № ПФ-00000212 від 21.07.2017 р. на суму 50112,00 грн. містять лише підписи різних осіб та взагалі не містять прізвищ (імя, по батькові) осіб, які поставили такі підписи, посилань на довіреності, тобто не містять будь-яких відомостей про представника покупця, а також відбитків печатки позивача.

Відтак, слід вважати, що зазначені вище видаткові накладні не містять даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, що суперечить нормам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Складені таким чином видаткові накладні не можуть бути доказами того, що господарська операція, в даному випадку - передача/прийняття товарів за договором поставки, фактично відбулась.

Таким чином, судом не беруться до уваги зазначені вище видаткові накладні як належний та допустимий доказ у справі, що підтверджував би факт поставки відповідачем позивачу товару (яєць).

При цьому надані відповідачем податкові накладні від 06.07.2017 р., від 10.07.2017 р., від 11.007.2017 р., від 21.07.2017 р. не приймаються судом до уваги в якості доказу поставки спірного товару, оскільки вони не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Водночас, згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

В силу положень чинного законодавства безпосередньо первинні документи, виконані у встановленому чинним законодавством порядку, є підставою для формування фінансової та податкової звітності підприємства, а не навпаки.

За відсутності первинних документів, як підстави для формування податкової звітності та відображення у ній вчинених господарських операцій, дані податкових накладних і декларацій, поданих до податкового органу, не можуть бути доказом відвантаження/отримання товару. Більше того, наявність податкової звітності передбачає можливість її корегування в майбутніх податкових періодах у разі самостійного виявлення платником податків помилок в поданих деклараціях.

Отже, доводи відповідача про те, що товар був поставлений, оскільки це підтверджується наданими до суду податковими накладними, відхиляються господарським судом, оскільки податкові накладні є звітними і одночасно розрахунковими документами у розумінні податкового обліку підприємства та відображають у ньому господарську операцію, проте, ці документи не засвідчують факт передання товару, оскільки складаються в односторонньому порядку та не передбачають наявності підпису отримувача, отже, не можуть підтверджувати факт здійснення сторонами господарської операції з відчуження майна. Їх складання безпосередньо не призводить до змін у майновому статусі сторін.

Поряд з цим, щоденний звіт комірника по складу в програмі бухгалтерського обліку 1-С Про переміщення та відвантаження готової продукції споживачу за період дії договору поставки № 01/07 від 01.07.2016 р. пролонгованого на 2017 р., а саме - за період з 19.07.2016 р. до 19.07.2016 р., з 22.07.2016 р. до 22.07.2016 р., з 01.08.2016 р. до 01.08.2016 р., з 23.08.2016 р. до 23.08.2016 р., з 25.08.2016 р. до 25.08.2016 р., з 30.08.2016 р. до 30.08.2016 р., з 31.08.2016 р. до 31.08.2016 р., з 01.09.2016 р. до 01.09.2016 р., з 22.09.2016 р. до 22.09.2016 р., з 03.10.2016 р. до 03.10.2016 р., з 11.10.2016 р. до 11.10.2016 р., з 26.10.2016 р. до 26.10.2016 р., з 03.11.2016 р. до 03.11.2016 р., з 04.11.2016 р. до 04.11.2016 р., з 05.11.2016 р. до 05.11.2016 р., з 07.11.2016 р. до 07.11.2016 р., з 09.11.2016 р. до 09.11.2016 р., з 10.11.2016 р. до 10.11.2016 р., з 10.07.2017 р. до 10.07.2017 р., з 12.07.2017 р. до 12.07.2017 р., який долучений відповідачем до кожної видаткової накладної, також не є доказом поставки товару, оскільки є внутрішнім документом відповідача та не підтверджує відвантаження товару зі складу саме позивачеві.

Таким чином відповідачем не надано належних і допустимих доказів здійснення поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки позивач звертався до відповідача з вимогою, серед іншого, про повернення попередньої оплати в сумі 702072,00 грн., яку відповідачем не було задоволено, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Черкаси-Егс-Трейд» у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Птахофабрика Київська» (07413, Київська обл., Броварський р-н, с. Пухівка, вул. Радгоспна, б/н, код 40045885) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаси-Егс-Трейд» (18002, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 270/2, код 38305655) 702072 (сімсот дві тисячі сімдесят дві) грн. 00 коп. попередньої оплати, 10531 (десять тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 08 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 03.07.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна